справа № 760/2229/21 головуючий у суді І інстанції Зуєвич Л.Л.
провадження № 22-ц/824/11109/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи", поданою представником Сухою Мариною Василівною, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи", третя особа: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Генезис фінансової свободи», в якомупросить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03.11.2020 № 5277, вчинений приватним нотаріусом Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис фінансової свободи» заборгованості за кредитним договором на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001 від 30.01.2014. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2014 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001. В подальшому, 30.01.2014 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу № 525А110140130001-ЗАСТ/1. Згодом вимоги до позивача за кредитним договором були переуступлені ТОВ «Кредитні ініціативи». В свою чергу ТОВ «Кредитні ініціативи» 10.02.2020 уклало з ТОВ «Генезис фінансової свободи» договір факторингу.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу від 10.02.2020, в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за основними договорами в розмірі та на умовах, передбачених цим договором, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору. Відповідно до додатку № 1, ТОВ «Кредитні ініціативи» передало свої права вимоги до позивача за кредитним договором на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001 від 13.01.2014.
Згодом позивачу стало відомо, що 30.12.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лисенко С.О. відкрито виконавче провадження № 64018147 стосовно примусового виконання виконавчого напису № 5277 від 03.11.2020, вчиненого приватним нотаріусом Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис фінансової свободи» боргу у розмірі 859 350,59 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис № 5277 від 03.11.2020, вчинений приватним нотаріусом Личук Т.В. з порушенням порядку вчинення виконавчих написів нотаріусів, оскільки нотаріус в день вчинення виконавчого напису 03.11.2020 керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним. Крім того, виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.11.2020 із пропущенням строків позовної давності та порушенням норм чинного законодавства.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03.11.2020, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за номером 5277, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь до товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» заборгованості у сумі 859 350,59 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» на користь ОСОБА_1 1 362,00 грн. судового збору.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи", через представникаСуху Марину Василівну подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
При цьому зазначає, щостягувачем виконані вимоги закону, а тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості не є безспірним. Позивачем не спростовано суму боргу за виконавчим написом та жодним чином не доведено щодо відсутності чи наявності іншого розміру заборгованості перед кредитором. Вказує, що позивачем не доведено чим порушуються його права вчиненням виконавчого напису для погашення заборгованості за кредитним договором при існуючій та неспростовній сумі боргу.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
17 вересня 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий представником - ОСОБА_3 , згідно якого позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. При цьому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений. Нотаріус в день вчинення виконавчого напису 03.11.2020 року керувався вимогами законодавства, що були нечинними. Термін позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості сплив.
Позивач та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції було встановлено, що 30.01.2014 між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 525А110140130001 відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 249 048,95 грн. зі сплатою 14,25 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, надалі за текстом кредит, на умовах визначених цим договором (п. 1.1 договору).
30.01.2014 між ПАТ «УКРСОЦБАНК» (заставодержатель) та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу № 525А110140130001-ЗАСТ/1 (а.с. 17-25), відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001 від 30.01.2014, надалі за текстом - договір кредиту 1 та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) №5 25144938INSURANCE1 від 30.01.2014, надалі - договір кредиту 2, а разом обидва як «договори кредиту»; транспортний засіб марки TOYOTA CAMRY, рік випуску 2013, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований Центром ДАІ 0101 29.01.2014, що належить застоводавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого Центром ДАІ 0101 29.01.2014, надалі за текстом разом - «предмет застави» (п. 1.1 договору).
10.02.2020 між ТОВ «Кредитні ініціативи» (клієнт) та ТОВ «Генезис фінансової свободи» (фактор) укладено договір факторингу (а.с. 26-31), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошових вимоги до боржників за основними договорами в розмірі та на умовах, передбачених цим договором, перелік яких міститься в додатку № 1 до договору (п. 2.1 договору).
Згідно з додатком № 1 до договору факторингу від 10.02.2020 «Інформація по основним договорам, що передаються відповідно до договору факторингу» ТОВ «Кредитні ініціативи» передало свої права вимоги до позивача за кредитним договором на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001 від 30.01.2014 (а.с. 32-34).
Відповідно до п. 2.3 договору факторингу від 10.02.2020 право грошової вимоги вважається відступленим факторові з моменту отримання клієнтом у повному обсязі грошових коштів згідно з п. 3.1 цього договору у розмірі 24 537 000 грн. До фактора переходить право грошової вимоги у повному обсязі і на умовах, що існують на дату укладення цього договору (зазначені в додатку до цього договору). Додаткового оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Як вбачається з платіжного доручення № 44 від 20.02.2020 ТОВ «ФК «ГФС» сплатило ТОВ «Кредитні ініціативи» 12 268 500,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору факторингу від 10.02.2020 без ПДВ (а.с. 83).
Згідно з платіжним дорученням № 51 від 16.03.2020 ТОВ «ФК «ГФС» сплатило ТОВ «Кредитні ініціативи» 12 268 500,00 грн. з призначенням платежу: оплата згідно договору факторингу від 10.02.2020 без ПДВ (а.с. 83).
На підставі наведеного, судом встановлено, що до ТОВ «ФК «Генезис фінансової свободи» з 17.03.2020 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 525А110140130001 від 30.01.2014.
03.11.2020 приватним нотаріусом Личук Т.В., на підставі ст. 262 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 34, 87-91 Закону України «Про нотаріат», глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, запропоновано ТОВ «ФК «Генезис фінансової свободи» стягнути заборгованість, що виникла за кредитним договором № 525А110140130001 від 30.01.2014, з усіма додатками та додатковими угодами, про що вчинено відповідний виконавчий напис (а.с. 38).
ТОВ «ФК «Генезис фінансової свободи» звернулось до приватного виконавця Лисенко С.О. із заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого напису № 5277, виданого 03.11.2020 приватним нотаріусом Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Генезис фінансової свободи» заборгованості за кредитним договором у розмірі 859 350,59 грн. (а.с. 36-37).
30.12.2020 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лисенко С.О. розглянув заяву стягувача про примусове виконання та ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження № 6401814 від 30.12.2020 на виконання виконавчого напису № 5277 виданого 03.11.2020 (а.с. 40-41).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис від 03.11.2020 № 5277 містить неточні відомості. При цьому, приватний нотаріус вчиняючи виконавчий напис від 03.11.2020 № 5277 керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172. Нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений. Крім того, сплив термін позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості по кредитному договору на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001 від 30.01.2014.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про нотаріат»).
Згідно зі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п. 1, 3 гл. 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 гл. 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.п. 2.2 п. 2 гл. 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п. 3 гл. 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 ЗУ «Про нотаріат»).
Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція викладена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18).
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення.
Окрім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що приватний нотаріус вчиняючи виконавчий напис від 03.11.2020 № 5277 керувався пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Личук Т.В. 03.11.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.
Відповідно до п. 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Укладений між ПАТ «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 кредитний договір № 525А110140130001 від 30.01.2014, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем визначених документів.
Дані висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Касаційного цивільного осуду у складі Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), яка є обов'язковою для застосування в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Крім того, відповідно до п.п. 3.1 п. 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше 1 року.
Колегія суддів, погоджується з висновкомсуду першої інстанції про те, що сплив термін позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості по кредитному договору на купівлю автотранспортних засобів № 525А110140130001 від 30.01.2014.
При цьому, апеляційний суд критично розцінює доводи апелянта, що оскільки до нього право вимоги перейшло лише у лютому 2020 року, то строк на звернення до нотаріуса ним не пропущено, виходячи з наступного.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту визначено кредитором АТ «Укрсоцбанк» і боржником 29 січня 2017 року. 26.12.2016 року АТ «Укрсоцбанк» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 525А110140130001 від 30.01.2014 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», яке в свою чергу 10.02.2020 року відступило право вимоги ТОВ «ФК «Генезис фінансової свободи».
Відповідно до ч.2 ст. 55 ЦПК України, усі дії вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника , обов'язкові для нього так само, як вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Отже, враховуючи, що кінцевий строк повернення заборгованості по кредиту було визначено сторонами договору 29.01.2017 року, то трирічний строк позовної давності, визначений ч.1 ст. 257 ЦК України, відповідно сплив у січні 2020 року. З заявою про вчинення виконавчого напису ТОВ «ФК «Генезис фінансової свободи» звернулося після 29 січня 2020 року і відповідно виконавчий напис було вчинено 03 листопада 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку з дня виникнення права вимоги за вказаним кредитним договором, яке перейшло до апелянта від особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи", поданупредставником Сухою Мариною Василівною - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура