справа № 758/14320/14-ц головуючий у суді І інстанції Захарчук С.С.
провадження № 22-ц/824/9458/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа - акціонерне товариство «Універсал банк»,-
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М.. Скарга обґрунтована тим, що 19.06.2019 приватним виконавцем Телявським А.М. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у ВП № 58813610 за виконавчим листом № 758/14320/14-ц, виданм 27.03.19 року. Вважає, що приватний виконавець неправомірно виніс постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, та склав акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні ВП 58813610 за виконавчим листом № 758/14320/14-ц, який був виданий тільки 27.03.19 року, так як стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого документу до виконання, що є порушенням і таке виконавче провадження не може бути відкрите, а відкрите підлягає закриттю. Скаржник просила визнати неправомірними дії приватного виконавця м. Києва Телявського А М. про передачу будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у виконавчому проваджені № 58813610 стягувачу АТ «Універсал Банк» та скасувати постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.06.19 ВП 58740361.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа - акціонерне товариство «Універсал банк» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , черезпредставника - ОСОБА_2 а подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу.
При цьому, апелянт зазначає, що розгляд справи відбувся без участі скаржника, що позбавило її права надати додаткові докази та обґрунтування. Вказує, що приватний виконавець повинен був звернутися до органу опіки та піклування і отримати попередню згоду, оскільки у будинку зареєстрована дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ціна переданого домоволодіння не відповідає ринковим цінам, є некоректною.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
17 вересня 2021 року до суду надійшов відзив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, згідно якого просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. При цьому зазначає, що боржника було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте остання в судове засідання не з'явилася без поважних причин, тому доводи про порушення її права на участь у судовому засіданні є не обґрунтованими. Вказує, що у приватного виконавця були відсутні підстави для звернення до органу опіки та піклування задля отримання дозволу на реалізацію майна, оскільки згідно відповіді наданої Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією у даному будинку неповнолітній дітей зареєстровано не було. Вартість об'єкту оцінки є обґрунтованою.
Представник апелянта в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва ТелявськийАнатолій Миколайович та представник заінтересованої особа в судовому засіданні просили апеляційну залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.03.2019 р. Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист про звернення стягнення на жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на користь ПАТ «Універсал банк» (а.с. 31-32).
У вказаному виконавчому листі зазначено, що рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2016 набрало законної сили 17.03.2017. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - три роки.
05.04.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Подільським районним судом м. Києва 27.03.19 (а.с. 33-34).
19.06.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесено постанову про передачу стягувачу - АТ «Універсал банк» в рахунок погашення заборгованості жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 3-4).
19.06.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. складено акт про передачу майна стягувачу - АТ «Універсал банк», в рахунок погашення заборгованості жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у власність (а.с. 5-6).
Обґрунтовуючи скаргу про визнання неправомірними дій приватного виконавця м. Києва Телявського А М. про передачу будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , у виконавчому проваджені № 58813610 стягувачу АТ «Універсал Банк» та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19.06.19 ВП 58740361, ОСОБА_1 посилалася на те, що стягувач - АТ «Універсал Банк» пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, що є порушенням, а тому виконавче провадження підлягає закриттю.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу норм ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач - АТ «Універсал Банк», не пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Колегія суддів оцінюючи висновки суду першої інстанції, виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до змісту статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідновиконавчого листа,рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.07.2016 р. набрало законної сили - 17.03.2017 р., таким чином строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, у даному випадку, спливає 18.03.2020 р.. Виконавчий лист було видано стягувачу - 27.03.2019 р.. Виконавче провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито 05.04.2019 р..
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач - АТ «Універсал Банк», не пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
При цьому, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що скаржник не була належним чином повідомлення про час та місце розгляду справи, оскільки вказане спростовується матеріалами справи (а.с. 59). А відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно відповіді № 106-2803 від 05.04.2019 року наданої Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією, інформація про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 відсутня (а.с. 123). Будь-яких інших даних про реєстрацію місця проживання дитини за вказаною адресою матеріали справи не містили. А відтак, у приватного виконавця були відсутні підстави для звернення до органів опіки та піклування для надання дозволу на реалізацію майна.
Посилання апелянта на невірне зазначення площі та визначення вартості майна, колегія суддів також відхиляє, оскільки оцінку домоволодіння було проведено суб'єктом оціночної діяльності, а відомості про площу будинку приватним виконавцем отримано із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Крім того, колегія суддів, в силу вимог ч.3 ст. 367 ЦПК України не приймає та критично оцінює надані апелянтом нові докази: технічний паспорт, довідку про місце проживання дитини, оскільки вказані документи, без поважних причин, не було надано до суду першої інстанції, а отже, вониа не враховувалисясудом при винесенні рішення. При подачі даного документу до апеляційної інстанції скаржником не зазначено вийнятковості випадку та не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно незалежили від нього.
Отже, доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанцій, які є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні скарги, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура