Справа № 761/10108/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9986/2021
Головуючий у суді першої інстанції: Пономаренко Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.
05 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Семенюк Т.А
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
при секретарі - Максюк І.Г.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Рахункової палати України, треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю,-
В квітні 2020 року позивач звернулася до суду з даним позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що протягом одного місяця до неї, як начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, Рахунковою палатою України було застосовано два дисциплінарних стягнення, а саме: на підставі наказу від 05.03.2020 року №90-к «Про застосування дисциплінарного стягнення» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за невиконання абзацу 3 пункту 1, пункту 5 доручення заступника директора департаменту-начальника відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_3 від 24.10.2019 року №08-33/280 (п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу») та на підставі наказу від 20.03.2020 №102-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким її попереджено про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання абзаців п'ятого-восьмого п. 1 доручення заступника директора департаменту - начальника відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_3 від 18.12.2019 №08-33/368 (а. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу»).
Вважає, що вищезазначені накази були прийняті Рахунковою палатою України з грубим порушенням Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про Рахункову палату», Регламенту Рахункової палати, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та з порушенням її законних прав на проходження державної служби, носять дискримінаційний характер та підлягають скасуванню, а тому позивач звернулася з відповідними позовними заявами про їх скасування до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Також ОСОБА_1 вказує у позовній заяві, що ситуація довкола проходження нею державної служби в Рахунковій палаті носить дискримінаційний характер, оскільки щодо неї вчиняється постійний, систематичний утиск з боку керівництва Рахункової палати, зокрема Секретаря Рахункової палати - керівника апарату ОСОБА_2 та безпосереднього її керівника - заступника директора департаменту - начальника відділу департаменту контролю у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач вдається до утиску її прав та порушує принцип встановлений Законом України «Про державну службу» - забезпечення рівного доступу до державної служби.
На скаргу позивача від 15.11.2019 року №08-33/331 щодо неправомірних дій ОСОБА_3 по відношенню до неї та з метою захисту честі, гідності та ділової репутації, Секретарем Рахункової палати Ходаковським В.В. не було прийнято ніякого рішення, вона не отримала жодної відповіді, а отже відповідна комісія з розгляду скарги відповідачем не була утворена.
Крім того, позивач у позові вказала на те, що до неї здійснюється на роботі мобінг - систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитету, форми психологічного тиску у вигляді цькування співробітника в колективі, зазвичай з метою її звільнення.
В обґрунтування матеріальної шкоди, позивач зазначила, що розрахункова сума завданої шкоди Рахунковою палатою внаслідок прийнятих дискримінаційних рішень, завданих діями посадових осіб та їх бездіяльністю орієнтовано складає 827 724,37 грн., з яких: компенсація, яку позивач не отримала від відповідача за виконання нею обов'язків керівництва роботою Департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, а також вартість шкоди за результатами отриманої нею травми та внаслідок неможливості її перебування на лікарняному дома з причин виробничої необхідності.
Крім того, зазначила, що через постійне приниження, знущання й свідому руйнацію відповідачем всієї попередньої бездоганної її кар'єри, вона зазнала моральної шкоди, яку оцінила в розмірі 1 000 000 грн.
У зв'язку із викладеним, просила стягнути з Рахункової палати на її користь матеріальну шкоду в сумі 827 724,37 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 000 грн., а всього 1 827 724,37 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Рахункової палати України, треті особи: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Державна казначейська служба України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідачем прийнято низку незаконних рішень щодо утиску та дискримінації позивача під час проходження державної служби в Рахунковій палаті, а саме два дисциплінарних стягнення: наказ від 05.03.2020 року №90-к «Про застосування дисциплінарного стягнення» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження та наказ від 20.03.2020 №102-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким її попереджено про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, прийняття Секретарем Рахункової палати - керівником апарату наказів від 17.01.2020 року №29-к, від 10.02.2020 року №52-к, від 26.02.2019 року №58-к відповідно до яких по факту позивач виконувала обов'язки керівника Департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, що встановлено висновком НАДС від 03.10.2019 року №6943/20-19, який на думку позивача не враховано судом першої інстанції, та прийняття наказу від 14.12.2020 року №327-к про звільнення ОСОБА_1 .
Стверджує, що вказані накази про порушення дисциплінарного провадження та звільнення було прийнято Секретарем Рахункової палати - керівником апарату з порушенням законодавства, зокрема статті 91 Закону України «Про державну службу» та без врахування спеціального законодавства про Рахункову палату, оскільки підставою їх були службові записки заступника директора департаменту - начальника відділу Щасного Е. В., які не були узгоджені з членом Рахункової палати, як того вимагає законодавство про Рахункову палату.
Вказує, що про порушення своїх прав постійно інформувала Голову Рахункової палати (службові записки від 08.11.2019 № 08-33/318 та від 13.04.2020 № 08-33/153) та Секретаря Рахункової палати (службові записки від 15.11.2019 № 08-33/331 та від 13.04.2020 № 08-33/153) в яких ОСОБА_1 доповідала про ситуацію пов'язану з відвертим знущанням заступником директора департаменту - начальником відділу Щасним Е.В., який принижує честь і гідність та який безпідставно ставить під сумнів ділову репутацію, але від відповідача не отримано ніякого реагування, що на думку скаржника може кваліфікуватися утиском, і обумовлюється персональною ознакою по відношенню до позивача.
Також скаржник вважає, що з 16.08.2019 (призначення ОСОБА_3 керівником департаменту) до 15.12.2020 (день звільнення) на позивача з боку вказаної посадової особи за погодженням з керівництвом Рахункової палати, зокрема, ОСОБА_2 чинився шалений тиск: а саме, психологічне, економічне та інше насильство з метою приниження людської гідності, створення навколо неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери, цькування, що в кінцевому випадку призвело до звільнення.
13 липня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Секретаря Рахункової палати - керівника апарату Ходаковського В.В., в якій відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на те, що судом першої інстанції надано повну, об'єктивну та всебічну оцінку всім доказам, що містились в матеріалах справи та ухвалено обґрунтоване рішення, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували дії дискримінаційного характеру відповідача, в чому саме такі дії полягали та, в тому числі, що відповідні дії базуються на певній притаманній ознаці позивачеві, як цього вимагає стаття 24 Конституції України, статті 1 та 14 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стаття 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, тобто позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між рішеннями, діями, бездіяльності Рахункової палати та шкодою, яку позивач визначила в сумі 827 724,37 грн., як і не доведено заподіяння Рахунковою палатою моральної шкоди.
Також відповідач зазначає, що Накази від 17.12.2020 року № 29-к, від 10.02.2020 року № 52-к позивачем до суду не оскаржувались, жодних сумнівів щодо наказів апелянтом не висловлювалось, більше того, вони прийняті за згодою ОСОБА_1 , а тому є законними.
Відповідач стверджує, що не є предметом цього спору і Накази від 05.03.2020 № 90-к та від 20.03.2020 № 102-к, оскільки вони виступають предметом оскарження в адміністративних справах № 640/6767/20 та № 640/7452/20, а відтак не можуть обґрунтовувати вимоги щодо відшкодування шкоди, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
Також відповідачем зазначено, що скаржник посилається на наказ Секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 14.12.2020 року № 327-к, в той час як позовна заява датована 06.04.2020 року. Під час розгляду справи в Шевченківському районному суді міста Києва позивачем вказаний наказ до матеріалів справи не долучався, відтак, неврахування обставин, про які при зверненні до суду позивачем не зазначалось та неврахування доказів, які не були долучені до матеріалів справи, не можуть бути підставою для скасування законного рішення. Відповідач вказує, що відповідний наказ також не підтверджує заподіяння моральної чи матеріальної шкоди, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем у цій справі.
Зазначає, що службові записки складені заступником директора департаменту - начальником відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції Щасним Е. В., проте у даній справі спір вирішується між ОСОБА_1 та Рахунковою палатою. ОСОБА_3 не є стороною цього спору, тому вказані обставини жодним чином не можуть обґрунтувати підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними і допустимими доказами факт завдання їй шкоди відповідачем, причинний зв'язок між діями відповідача та настанням тих негативних наслідків про які вона вказує, та наявності всіх необхідних умов для застосування статті 1174 ЦК України.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , звертаючись з даним позовом, стверджує, що діями відповідача їй завдано матеріальної шкоди в розмірі 827 724,37 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 000 грн., обґрунтовуючи розмір матеріальної шкоди не отриманою часткою заробітної плати та доплат за виконання покладених на неї обов'язків.
При цьому, зазначає, що до неї вчиняється постійний, систематичний утиск з боку керівництва Рахункової палати, зокрема Секретаря Рахункової палати - керівника апарату Ходаковського В.В. та безпосереднього її керівника - заступника директора департаменту - начальника відділу департаменту контролю у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_3, вважає, що ситуація довкола проходження нею державної служби в Рахунковій палаті носить дискримінаційний характер, оскільки відповідач вдається до утиску її прав та порушує принцип встановлений Законом України «Про державну службу» - забезпечення рівного доступу до державної служби.
У позові ОСОБА_1 , як на підставу для відшкодування шкоди, посилалась на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, які є загальними нормами відшкодування шкоди та на спеціальну норму відшкодування шкоди - ст. 1174 ЦК України.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вищезазначеними статтями ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем прийнято низку незаконних рішень щодо утиску та дискримінації позивача під час проходження державної служби в Рахунковій палаті, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження та попереджено про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, прийняття Секретарем Рахункової палати - керівником апарату наказів про порушення дисциплінарного провадження та звільнення з порушенням законодавства,- Закону України «Про державну службу», без врахування спеціального законодавства про Рахункову палату, що про порушення своїх прав постійно інформувала Голову Рахункової палати, доповідала про ситуацію пов'язану з відвертим знущанням заступником директора департаменту - начальником відділу Щасним Е.В., який принижує честь і гідність та який безпідставно ставить під сумнів ділову репутацію, але від відповідача не отримано ніякого реагування, що на думку скаржника може кваліфікуватися утиском, і обумовлюється персональною ознакою по відношенню до позивача, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що накази від 26.02.2019 року №58-к, від 17.01.2020 року №29-к «Про визначення відповідальною особою», від 19.02.2020 року № 52-к «Про внесення змін до наказу Секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 17.01.2020 року №29-к», відповідно до яких позивачу надано право на вчинення окремих дій, не скасовані, як такі, що не відповідають вимогам закону та порушують права та інтереси позивача, крім того, оспорювання їх правомірності не є предметом розгляду даного позову.
Накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були предметом розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва, проте, на час прийняття рішення судом першої інстанції, рішення щодо оскарження цих наказів по суті прийняті не були.
При досліджені судом першої інстанції наданих позивачем доказів, судом надано їм відповідну оцінку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних умов для застосування статті 1174 ЦК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.10.2020 року (справа № 312/262/18) Верховний Суд прийшов до висновку, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 посилається на неправомірні дії відповідача щодо утиску та дискримінації позивача під час проходження державної служби в Рахунковій палаті, застосуванню до неї дисциплінарних стягнень, недоплати заробітної плати, тобто, правовідносини, які склались між сторонами, випливають з трудових відносин під час проходження ОСОБА_1 публічної служби у Рахунковій палаті України, а не з деліктних правовідносин у зв'язку із заподіянням шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач не довела належними і допустимими доказами факт завдання їй майнової та моральної шкоди діями відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм чинного законодавства, висновки суду відповідають обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2021 року - залишити без мін.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст виготовлено 11 жовтня 2021 року
Головуючий
Судді