Справа 761/21652/18 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/1849/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
23вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , -
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України та ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27 п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.04.2021 року включно.
Своє рішення суддя місцевого суду обґрунтував тяжкістю інкримінованого ОСОБА_8 та ОСОБА_6 злочину за ч.2 ст.115 КК України, який є особливо тяжким, а також покаранням, що загрожує обвинуваченим за цей злочин у разі ухвалення обвинувального вироку. Крім цього, суд врахував характер та наслідки злочину, який був вчинений на замовлення та призвів до загибелі людини. Наведене, на переконання суду свідчить про обґрунтоване існування ризику переховування обвинувачених від суду. Окрім наведеного, суд врахував також дані про осіб обвинувачених. Зокрема, ОСОБА_8 має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, а щодо ОСОБА_6 місцевим судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за ряд корисливих злочинів, у тому числі особливо тяжких. Наведене, на думку суду свідчить про існування ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу указавши на її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що сторона захисту не отримувала клопотання про продовження строку тримання під вартою. Не містять матеріали провадження також і даних про вручення такого клопотання і суду. На думку захисника, положення ч.3 ст.331 КПК України встановлюють обов'язок суду розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою, однак не наділяють суд повноваженнями ініціювати процес розгляду вказаного питання, який віднесений виключно до права сторони захисту та обвинувачення. На переконання захисника, з огляду на положення ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Натомість, у ході судового розгляду сторона обвинувачення не довела наявності жодного із ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи дані про особу ОСОБА_10 , який раніше не судимий, а також інші обставини кримінального провадження, вважав утримання ОСОБА_6 під вартою свавільним. Просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 указано на незаконність та необґрунтованість ухвали суду. Зокрема, захисник звернула увагу на те, що за загальним правилом порядок продовження строку тримання під вартою передбачає звернення прокурора до суду з вмотивованим письмовим клопотанням не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Вважала, що суд, який продовжує або обирає запобіжний захід за відсутністю вмотивованого клопотання не є безстороннім, оскільки фактично виконує функцію сторони обвинувачення. На спростування тверджень прокурора про існування ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_8 , який обґрунтовувався тяжкістю інкримінованого злочину, захисник вказала на те, що обвинувачений був затриманий через п'ять місяців після події злочину, протягом яких прожив зі своє родиною за місцем свого проживання та мав безумовну можливість ухилитися від органів досудового розслідування. Окрім того, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, родину та двох малолітніх дітей. Захисник вказала також на тривалість перебування ОСОБА_8 під вартою, який утримується під вартою близько трьох років та звернула увагу на численну практику Європейського суду з прав людини відповідно до якої, після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою (рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 «Харченко проти України»). Просила ухвалу в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт у певний час доби.
На адресу Київського апеляційного суду надійшли заяви обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 щодо проведення апеляційного розгляду у їх відсутність. У телефонному режимі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 просив здійснювати апеляційний розгляд скарги захисника ОСОБА_7 у його відсутності. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за правилами ст. 422-1КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, питання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під вартою було вирішене у ході судового провадження у першій інстанції. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у ході судового провадження у суді першої інстанції та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав доведеним прокурором наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , та не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під вартою належним чином мотивувавши своє рішення. Висновок суду про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України, ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини сформульованої у контексті оцінки ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, зокрема у рішеннях «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), заява № 45100/98, п. 106, від 08.02.2005 року та «Летельє проти Франції», п. 43, від 26.06.1991 року.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 від суду. При цьому, указаний ризик на думку колегії суддів є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я людини. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку доведеності їх вини у вчиненні інкримінованого їм злочину, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 178 КПК України. При оцінці даного ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення злочину, поставленого у вину обвинуваченим, а також існування реальної можливості переховування враховуючи ситуацію, яка існує в державі, у тому числі і ту, яка викликана зовнішнім втручанням іншої держави. Наведене указує на існування ризику переховування обвинувачених від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу.
Обставини вчинення інкримінованого злочину, у тому числі і мотиви вчинення злочину, які поставлені у вину обвинуваченим, дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків, а також ризику знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Наведене у своїй сукупності указує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, що указує на наявність підстав для та продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під вартою.
Щодо можливості застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 іншого альтернативного запобіжного заходу, то на думку колегії суддів, жодний інший запобіжний захід, передбачений ч.1 ст.176 КПК України, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та попередити наведені вище ризики, у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 на наявність міцних соціальних зв'язків, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність дружини та малолітніх дітей не може саме по собі свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які зможуть усунути існуючі ризики.
Підстав для зміни чи скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без зміни, а апеляційні скарги захисників без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08.04.2021 року включно залишити без зміни.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________ _____________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4