Кіровоградської області
"08" червня 2010 р.Справа № 17/78(12/78)
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/78(12/78)
за позовом: публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від імені якого діє філія "Відділення Промінвестбанку в м. Кіровоград", м. Кіровоград
до відповідача: фермерського господарства "Галина", м. Олександрія Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області
про стягнення 195 000 грн.
представники:
від позивача - Марікуца О.С., довіреність №183 від 03.02.2010 року;
від відповідача - голова СФГ "Галина" Чабан Галина Василівна;
від третьої особи - участі не брали.
Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Кіровоград" подано позов до фермерського господарства "Галина" про стягнення 185000 грн. збитків в розмірі вартості втраченого заставленого майна та 10000 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду від 08.06.2010 р. здійснено заміну акціонерного комерційного промислового банку (ЗАТ) від імені якого діє філія "Відділення Промінвестбанку в м.Кіровоград" його процесуальним правонаступником - публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від імені якого діє філія "Відділення Промінвестбанку в м.Кіровоград" (том ІІІ а.с.42-43).
В судовому засіданні 08.06.2010 р. представник публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що договір застави №16/1 від 06.03.2006 року, укладений в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №16 від 06.03.2006 року, ним не підписувався та в передбаченому чинним законодавством порядку визнаний недійсним.
Третя особа в судовому засіданні участі не брала, хоча була належним чином сповіщена про час та місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №1154793 від 02.06.2010р. (том ІІІ а.с.19), витребуваних судом документів не подала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та дослідженні в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.
На виконання кредитного договору №16 від 06.03.2006 року, укладеного між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого відповідно до статті 1 статуту публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (том ІІІ а.с.24-29) є позивач ("банк") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ("позичальник"), в також договорів про внесення змін до договору №16 від 06.03.2006 року за №1 від 04.10.2006 року та за № 2 від 26.02.2007 року (далі- договір №16 від 06.03.2006 р.), банк надав фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 кредит у розмірі 250000 грн. (том І а.с.21-28, 66-67).
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2007, яке набрало законної сили, по справі №16/294 за позовом акціонерного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Олександрія Кіровоградської області" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 14671,22 грн. (далі - справа №16/294) стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість по відсотках за кредитним договором №16 від 06.03.2006 у розмірі 14671,22 грн. (том І а.с.37-41, 43).
Постановою міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції від 17.05.2008 наказ господарського суду Кіровоградської області по справі №16/294 від 03.10.2007р. повернуто стягувачу, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення та заходи щодо його розшуку виявились безрезультатними (том І а.с.44).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №16 від 06.03.2006 р. між позивачем ("заставодержатель") та фермерським господарством "Галина" ("заставодавець") укладено договір застави №16/1 від 06.03.2006 р. та додаткову угоду до нього №1 від 26.03.2006 р. (далі - договір №16/1 від 06.03.2006р.- том І а.с.29-35), предметом застави якого є автотранспорт та сільськогосподарська техніка (навантажувач UN 053, серійний номер 10913, номер двигуна 277393, 1985 року випуску, реєстраційний номер Т 05-92 КД, заставною вартістю 60000 грн.; навантажувач 053, серійний номер 18650, номер двигуна 391411, реєстраційний номер Т 05-93 КД, 1988 року випуску, свідоцтво про реєстрацію КД № 005977, заставною вартістю 65000 грн.; трактор К 700 А, серійний номер 48704434, номер двигуна 001990, 1987 року випуску, реєстраційний номер 0093 ФГ, заставною вартістю 65000 грн.; комбайн СК 5М 1, № машини 939689, № шасі 788280, № двигуна 030560, 1987 року випуску, реєстраційний номер 07659 КЕ, заставною вартістю 35000 грн.; автомобіль МАЗ 5334, серійний номер 58895, 1984 року випуску, реєстраційний номер 07472 ОН, заставною вартістю 25000 грн.).
Враховуючи відсутність більшої частини заставленого майна, про що свідчить акт перевірки наявності, стану та вартості вказаного майна від 15.09.2008 р. (том І а.с.36) з метою задоволення вимог за кредитним договором №16 від 06.03.2006, позивач просить стягнути з відповідача 185000 грн. збитків у розмірі вартості втраченого майна, а також 10000 грн. штрафу за порушення умов договору щодо повідомлення або заміни предмету застави у випадку загибелі, втрати, пошкодження або відчуження предмету застави, посилаючись на пункти 3.1.1, 3.1.4, 4.1.1, 4.1.2, 4.1.6, 6.1, 6.2, 6.3, 7.1 договору №16/1 від 06.03.2006 р.
Господарський суд Кіровоградської області вважає зазначені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 572 Цивільного кодексу України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до частини першої статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рішенням господарського суду від 20.08.2008 року, що набрало законної сили, по справі №16/161 за позовом акціонерного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) від імені якого діє філія «Відділення Промінвестбанку в м. Кіровограді» до фермерського господарства «Галина» про звернення стягнення на заставлене майно (далі - справа №16/161), позовні вимоги задоволено повністю: звернуто стягнення на майно фермерського господарства "Галина", що було передано в заставу відповідно до договору застави №16/1 від 06.03.2006 р.: навантажувач UN 053, 1988 року випуску, реєстраційний державний номер Т 05-93 КД, свідоцтво про реєстрацію КД № 005977; навантажувач UN 053, 1985 року випуску, реєстраційний державний номер Т 05-92100, свідоцтво про реєстрацію КД № 005976; трактор К 700 А, 1987 року випуску, реєстраційний державний номер 0093 ФГ, свідоцтво про реєстрацію АК № 386478; комбайн СК 5М 1, 1987 року випуску, реєстраційний державний номер 07659 КЕ, свідоцтво про реєстрацію АА № 237744; автомобіль МАЗ 5334, 1984 року випуску, реєстраційний державний номер 07472 ОН, свідоцтво про реєстрацію EIС № 212859 (том ІІ а.с.2-7).
Позивачем надані до матеріалів справи акти державного виконавця про виконання наказу по справі № 16/161 про звернення стягнення на майно від 11.02.2009 року та 16.02.2009 року, відповідно до яких згідно довідки інспекції державного технічного нагляду та МРЕВ Олександрійського МВДАІ від 23.11.2008 року вищевказані транспортні засоби за фермерським господарством «Галина» не зареєстровані (том ІІ а.с.23-25), проте відсутність заставленого майна не виключає можливість виконання зазначеного рішення, оскільки в силу процесуальних норм банк не позбавлений можливості змінити спосіб та порядок його виконання, зокрема шляхом звернення стягнення на кошти або інше майно боржника, а відтак твердження позивача про понесені ним збитки в розмірі вартості втраченого заставного майна в розмірі 185000 грн. не відповідають дійсності.
Приймаються до уваги господарським судом також наступні обставини.
Згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.11.2009р. по справі №16/131 за позовом фермерського господарства "Галина" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" від імені якого діє філія "Відділення Промінвестбанку в м.Кіровоград" про визнання договору недійсним (далі - справа №16/131), залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2010 р., визнано недійсним договір застави №16/1 від 06.03.2006 р. (том ІІІ а.с.2-15).
Враховуючи те, що в силу правил статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог як в частині стягнення 10000 грн. штрафу, застосованого позивачем до відповідача на підставі пункту 6.3 визнаного недійсним в судовому порядку договору №16/1 від 06.03.2006 р., так і в частині стягнення 185000 грн. збитків, визначених позивачем в розмірі вартості втраченого заставного майна, що перебувало в заставі Промінвестбанку на підставі договору, який визнаний в передбаченому чинним законодавством порядку недійсним.
Приписами статей 224-226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені, завдані цим збитки, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (стаття 623 Цивільного кодексу України).
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода; реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, на позивача, що вимагає відшкодування збитків, згідно статті 623 Цивільного кодексу України, покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання.
При цьому, застосування відповідальності у вигляді відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.
Позивачем належним чином не доведена наявність цивільного правопорушення, що є необхідним для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у формі збитків, а саме: недоведена наявність протиправної поведінки та вини відповідача, а також причинно-слідчий зв'язок між протиправною поведінкою та завданням збитків банку, тоді як, відповідно до вимог чинного законодавства України, відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності у формі збитків.
За таких обставин, позовні вимоги заявлені необґрунтовано і задоволенню не підлягають.
В задоволенні усного клопотання позивача про відкладення розгляду справи, мотивованого необхідністю надання часу для подачі додаткових доказів слід відмовити, оскільки стаття 77 Господарського процесуального кодексу України не містить такої підстави для відкладення розгляду справи. До того ж, у господарського суду відсутня об'єктивна можливість для відкладення розгляду справи, враховуючи сплив строку вирішення спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя С.В.Таран
Повний текст рішення складено і підписано відповідно до вимог статей 84, 85 Господарського процесуального кодексу України 10.06.2010 р.