Справа № 276/1545/20
Провадження по справі №2/276/572/21
06 жовтня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, -
У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (далі - ПрАТ «СК «Колоннейд Україна») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 14197,00 грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір в сумі 2197 грн., посилаючись на те, що 14.11.2018 року на вул. Михайла Грушевського, 35/21-Б, в м. Житомир сталася ДТП з транспортними засобами марки Renault Laguna, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм якого був ОСОБА_1 та ТЗ марки Ford Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Постановою Богунського районного суду м. Житомира по справі № 295/15789/18 від 13.12.2018 року, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Згідно вказаної постанови суду винуватцем ДТП було визнано водія транспортного засобу марки Renault Laguna, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 . Транспортний засіб марки Ford Fusion, д/н НОМЕР_2 на момент ДТП був застрахований в ПАТ «СК «Колоннейд Украша» відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту № CAS0039961 від 20.12.2017 року. На підставі звіту № 144-11-18 про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного пошкодженням транспортного засобу марки Ford Fusion, д/н НОМЕР_2 та згідно з страховим актом № 5000022434 від 22.12.2018 року ПрАТ СК «Колоннейд Украша», з метою відшкодування шкоди, завданої відповідачем, на виконання зобов'язань по договору страхування, оплатила страхове відшкодування у розмірі 113 197,00 грн. За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності відповідач був застрахований в ТДВ «СК «Ю. ЕС. АЙ.» за полісом № АМ/4239902. ТДВ «СК «Ю. ЕС. АЙ.» було перераховано компенсацію в розмірі 99 000,00 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 14197,00 гривень, яка відповідачем у добровільному порядку не відшкодована. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 03 грудня 2020 року, відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому зазначив, що позовні вимоги повністю підтримує та просить розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач,ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, відповідно до статті 128 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.сп.69) та розміщеним оголошенням про виклик наофіційному веб-сайті судової влади України (а.сп.67,72), в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подавав.
З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалось.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.12.2017 року між ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» та ПАТ «Київський вітамінний завод» було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту № CAS0039961, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема Ford Fusion, д/н НОМЕР_2 (а.сп.13-17, 23).
14.11.2018 року на вул. Михайла Грушевського, 35/21-Б, в м. Житомир сталася ДТП з транспортними засобами марки Renault Laguna, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 водієм якого був ОСОБА_1 та ТЗ марки Ford Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 13.12.2018 року, у справі № 295/15789/18, яка набрала законної сили 28.12.2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень 00 копійок (а.сп.20).
На час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована за полісом № АМ4239902 в ТДВ «СК «Ю. ЕС. АЙ.» (а.сп.22, 18-19).
На підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного ушкодження транспортного засобу № 144-11-18 від 20.11.2018 року, де визначено характер пошкодження транспортного засобу автомобілюмарки Ford Fusion, д/н НОМЕР_2 , ремонтної калькуляції № 144-11-18 від 20.12.2018 (а.сп.29-31, 32-52) позивачем складено: рахунок-фактуру № 125 від 12.12.2018 року на суму 113197 грн. (а.сп.47) та страховий акт № 5000022434 від 22.12.2018 року про виплату АТ «Київський вітамінний завод», ОСОБА_2 страхового відшкодування на суму 113197 грн. (а.сп.27 зворот).
ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» здійснила виплату страхового відшкодування АТ «Київський вітамінний завод», ОСОБА_2 в розмірі 113197,00 грн., що підтверджується копією платіжного дорученням № 500062089 від 27.12.2018 року (а.сп.52).
Зі змісту позовної заяви, ТДВ «СК «Ю. ЕС. АЙ.» було перераховано ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» компенсацію в розмірі 99 000,00 грн. страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності (а.сп.22).
Згідно копії претензії про відшкодування збитків від 10.06.2020 року за № R/L26291, представник ПрАТ «СК «Колоннейд Україна» звернувся до відповідача ОСОБА_1 з претензією про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а саме: 113197,00 грн. - 99000,00 грн. = 14197,00 грн. (а.сп.53).
Проте, вказана сума збитків відповідачем у добровільному порядку не відшкодована.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 13.12.2018 року, яка набрала законної сили 28.12.2018 року, відповідача ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже з наявних у справі письмових доказів вбачається, що дії водія ОСОБА_1 , який порушив Правила дорожнього руху України, призвели до дорожньо-транспортної пригоди та перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяною шкодою.
Згідно частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18 (пункти 68-70), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Таким чином, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування». Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.
Відносини між відповідачем та його страховиком, регулюються умовами, визначеними у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно з частиною першою зазначеної статті, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вказане вище підтверджує правова позиція висловлена у постанові ВСУ від 03.10.2018 року по справі № 686/17155/15-ц, який підтримав правовий висновок, викладений у постанові ВСУ у справі № 6-691 цс 15 та зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без врахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхова виплата). На підставі цього висновку Верховний суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає в межах ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
У зв'язку із заміною сторони кредитора у деліктному правовідношенні в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди.
Отже, за змістом статті 993 ЦК України, в системному зв'язку зі статтею 990 цього Кодексу та статтею 27 Закону України «Про страхування», можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на викладене, враховуючи письмові докази на підтвердження обставин справи, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача різниці між фактичним розміром понесених витрат і страховим відшкодуванням у розмірі 14197,00 грн., оскільки вказана сума підтверджена належними та допустимими доказами.
На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати на сплату судового збору у розмірі 2197,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, ст.ст. 22, 82, 993, 1166, 1188, 1192, 1194 ЦК України, суд -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Колоннейд Україна" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, p/p НОМЕР_3 в ПАТ « Сітібанк», МФО 300584, код ЄДРПОУ 25395057) кошти в cyмi 14 197 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто сім) гривень 00 копійок, як відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, а також витрати на оплату судового збору в розмірі 2197 (дві тисячі сто дев'яносто сім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Колоннейд Україна»: адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 25395057.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.10.2021 року.
Суддя А.М. Збаражський