Ухвала від 12.10.2021 по справі 440/4228/20

УХВАЛА

12 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 440/4228/20

адміністративне провадження № К/9901/36070/21

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області»

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року

у справі №440/4228/20 за адміністративним позовом Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області» до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ», за участю Полтавської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування висновку, -

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Агентство місцевих доріг Полтавської області» звернулось до суду з позовом до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просило:

- визнати протиправним та скасувати висновок Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області від 02 липня 2020 року про результати моніторингу закупівлі за унікальним номером оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу UA-2020-03-17-000523-а.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано висновок Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області про результати моніторингу закупівлі ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області» №UА-2020-03-17-000523-а, затверджений начальником Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області І. Салогуб 02 липня 2020 року, в частині зобов'язання щодо усунення наступних порушень законодавства у сфері публічних закупівель: пункту 17 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 2 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року №490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленими рішеннями, позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак вірно пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.

Однак, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, щодо якої саме норми права (пункт, частина, стаття), на його думку, потрібно зробити висновок Верховним Судом, а також судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також чітко вказати норму права та обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права.

В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №440/4228/20 за адміністративним позовом Державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області» до Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСМІСТ», за участю Полтавської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування висновку - повернути особі, яка її подала.

Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя В. Е. Мацедонська