м. Київ
12 жовтня 2021 року
справа № 300/3386/20
адміністративне провадження № К/9901/33581/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу адвоката Шевченка Кирила Тарасовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012»
на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у складі судді Панікара І. В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у складі суддів Глушка І. В., Бруновської Н. В., Матковської З. М.,
у справі № 300/3386/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012»
до Галицької митниці Держмитслужби
про визнання незаконною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -
20 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання незаконним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про корегування митної вартості.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 8 лютого 2021 року адміністративний позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів № UA209300/2020/000028/2 від 17 серпня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209300/2020/00064 від 17 серпня 2020 року.
Також, Івано-Франківський окружний адміністративний суд, додатковим рішенням від 16 лютого 2021 року частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012», стягнув з Галицької митниці Держмитслужби судові витрати на професійну правову допомогу і оплату послуг перекладача, а також відмовив у стягнені витрат на проведення експертизи.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задовольнив, а в задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальності «Інвестпроект 2012» відмовив, скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року, а також додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та ухвалив нове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову.
8 вересня 2021 року до Верховного Суду як суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга адвоката Шевченка Кирила Тарасовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року.
Ухвалою від 10 вересня 2021 року Верховний Суд відкрив провадження за його касаційною скаргою на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328, пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та витребував справу № 300/3386/20 з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
21 вересня 2021 року справа № 300/3386/20 надійшла до Верховного Суду.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 300/3386/20 є приписи пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на які скаржник вважає, що судом апеляційної інстанцій винесено рішення без врахування висновку щодо подібних правовідносин, викладеного в постанові Верховного Суду №809/946/17, а також про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах з приводу стягнення судових витрат за отримання висновку спеціалізованої експертної установи.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, скаржник просив скасувати додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в частині відмови у стягнення витрат на проведення експертизи та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги задовольнити.
Скаржник наполягає, що згідно з правовою позицію, викладеною в постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 809/946/17, митний орган, під час винесення рішення про коригування митної вартості повинен зазначати інформацію, яка призвела до прийняття такого рішення, а також обґрунтовувати числове значення митної вартості скорегованої ним та фактів, які вплинули на таке корегування.
Необхідність застосування зазначеного висновку Верховного Суду скаржник обґрунтував тим, що предметом розгляду є винесення відповідачем рішення про корегування митної вартості без зазначення необхідної інформації, яка викликала сумніви у митного органу щодо дійсної вартості імпортованих товарів та обґрунтування фактів, які призвели саме до такого корегування митної вартості.
Скаржник вважає, що до митного органу були надані усі документи, які підтверджують заявлену ними митну вартість товару - банани свіжі, зелені, та вірно обраний метод її визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Однак за результатами розгляду поданих документів митним органом протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості за № UA209300/2020/000028/2 від 17 серпня 2020 року, яким скориговано вартість товару у більшу сторону та картку відмови № UA209300/2020/00064 від 17 серпня 2020 року.
Також, щодо відмови у стягненні витрат на проведення експертизи, скаржник зазначає про те, що оскільки митний орган під час консультації з брокером запропонував надати висновок експертної організації, який в подальшому був наданий та не врахований відповідачем під час корегування митної вартості та винесення оскаржуваного рішення, а тому, вказані витрати відносяться до судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що митному органу були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями частини першої статті 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованого товару за ціною рахунку-фактури № 2020081201 від 13 серпня 2020 року. А тому відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару - банани свіжі, зелені за ціною рахунку-фактури № 2020081201 від 13 серпня 2020 року, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у зв'язку з наявністю умов, визначених частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України, у митного органу були наявні правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів, однак на вимогу митного органу належних документів декларантом не надано.
За результатом проведеної процедури консультації із декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій стосовно ідентичних товарів (стаття 59 Кодексу), митну вартість імпортованого товару визначено на основі вартості подібних товарів (статті 60 та 61 МК України), митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 01 липня 2020 року № UA209300/2020/005366; рішення про коригування митної вартості UA209300/2020/000018/2 від 23 липня 2020 року.
Визначаючи спірну митну вартість за митною декларацією від 01 липня 2020 року № UA209300/2020/005366 та рішення про коригування митної вартості UA209300/2020/000018/2 від 23 липня 2020, митний орган діяв у відповідності до приписів статей 60, 61 МК України, оскільки час експорту за вказаною декларацією та декларацією від 17 серпня 2020 року №UA209300/2020/007192 є максимально наближеним. Крім того, у вказаних деклараціях містяться найменування одного і того ж одержувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012».
Таким чином, оскільки митний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, тому висновок про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту з підстав ненадання декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену митну вартість товару, та про застосування при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару на основі вартості подібних товарів (за третім методом), є правомірним.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Предметом цього касаційного перегляду є винесення рішення про корегування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
Суди попередніх інстанції установили, що 17 серпня 2020 року митний брокер в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» подав до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №209300/2020/007192, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: банани свіжі, зелені, врожаю 2020 року, сорт «кавендіш», мінімальна довжина 19 сантиметрів, вагою нетто 19765 кілограм, не в первинній упаковці, в кількості 1080 картонних ящиків, торгівельна марка «LI VERDI», фірма виробник - «NATURAL COLOMBIAN FOODS S.A.S», країна виробництва - Колумбія.
В зазначеній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме контракту (договору) № 0405/20 від 04 травня 2020 року, укладеного між «LHM Holland» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» (покупець), доповнення до контракту (специфікація) № 8 та рахунку-фактури №2020081201 від 13 серпня 2020 року, а саме зазначено вартість товару 6480,00 EUR.
Також судами встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення. Зокрема, рахунок-фактура (інвойс) № 2020081201 від 13 серпня 2020 року, автотранспортна накладна (CMR) № NL QV/2020/38042467 від 13 серпня 2020 року, фітосанітарний сертифікат ЕС NL/PCNU 198242307 від 13 серпня 2020 року, сертифікат походження товару S104756496 від 13 серпня 2020 року, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №16 від 14 серпня 2020 року, зовнішньоекономічний контракт № 0405/20 від 4 травня 2020 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 8 від 12 серпня 2020 року, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю №5828404, копію митної декларації країни відправника № 20NL00051012DE9423 від 13 серпня 2020 року.
17 серпня 2020 року Галицькою митницею Держмитслужби направлено декларанту запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, виписки з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ».
17 серпня 2020 року, на вказаний запит, декларант надав до Галицької митниці Держмитслужби відповідь, згідно якої повідомлено відповідача, що подати запитувані документи немає можливості, а тому просить прийняти рішення щодо подальшого митного оформлення товару.
У подальшому, Галицькою митницею Держмитслужби прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №209300/2020/000028/1 від 17 серпня 2020 року згідно якого митна вартість товару визначена за другорядним методом - щодо подібних (аналогічних) товарів в порядку, визначеному статтею 60 Митного кодексу України. Перший метод визначення митної вартості не застосований у зв'язку з ненаданням документів, зазначених в частинах другій та третій статті 53 Митного кодексу України що стосуються оцінюваного товару, а саме банківських платіжних та бухгалтерських документів, які містять реквізити необхідні для ідентифікації товару, каталоги, прейскуранти, прайс-листи виробника товару, висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ». Другий метод не застосований у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари. Джерело інформації: МД UA209300/2020/005366 від 01 липня 2020 року та рішення про корегування митної вартості UA209300/2020/000018/2 від 23 липня 2020 року.
Рішенням Галицької митниці Держмитслужби №209300/2020/000028/1 від 17 серпня 2020 року скориговано вартість товару у більшу сторону - до 7749,03 EUR. Зі змісту вказаного рішення про коригування митної вартості слідує, що митна вартість товару визначена за третім методом, керуючись статтею 60 Митного кодексу України.
У зв'язку із чим, на підставі пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України, Галицька митниця Держмитслужби винесла оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №209300/2020/00064, відповідно до якої позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації з підстав коригування митної вартості товару.
Відповідач відзив на касаційну скаргу позивача до Суду не надав, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України, судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасникам справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Згідно з частинною першою статті 2 КАС України, Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До основних засад адміністративного судочинства віднесено, зокрема верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів
Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У вказаній справі, предметом спору є винесення рішення про коригування митної вартості та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації.
Суди попередніх інстанції, надіючи оцінку рішенню митного органу про корегування митної вартості зробили акцент та дослідили лише підстави витребування від декларанта позивача додаткових документів.
Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов та суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення та виносячи власне, не звернули уваги на те, з чого саме виходив митний орган під час застосування методу визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.
Так, відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Статтю 60 МК України, закріплений порядок визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів.
У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Аналізуючи вказану норму, можливо зробити висновок, що подібними (аналогічними) товарами виступають такі товари, які не є однаковими, але за всіма ознаками мають схожі характеристики.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012», згідно з митною декларацією №209300/2020/007192, є одержувачем (імпортером) товару, а саме: банани свіжі, зелені, врожаю 2020 року, сорт «кавендіш», мінімальна довжина 19 сантиметрів, вагою нетто 19765 кілограм, не в первинній упаковці, в кількості 1080 картонних ящиків, торгівельна марка «LI VERDI», фірма виробник - «NATURAL COLOMBIAN FOODS S.A.S», країна виробництва - Колумбія. При цьому у вказаній декларації вказано, що країною відправлення товару є Нідерланди.
Із рішення про корегування митної вартості UA209300/2020/000028/2 від 17 серпня 2020 року, митний орган застосував третій метод визначення митної вартості, а саме щодо подібних (аналогічних) товарів та скористався інформацією з митної декларації UA209300/2020/005366 від 01 липня 2020 року та рішення про корегування митної вартості UA209300/2020/000018/2 від 23 липня 2020 року. При цьому, у рішенні зазначено, що другий метод (щодо ідентичних товарів) не застосований за відсутності інформації, а метод щодо подібних (аналогічних) товарів застосований, оскільки вказані митні декларації є наближеними за часом.
Відповідно до митної декларації UA209300/2020/005366 від 01 липня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» є одержувачем (імпортером) товару, а саме: банани свіжі, зелені, врожаю 2020 року, сорт «кавендіш», мінімальна довжина 20 сантиметрів, вагою нетто 19980 кілограм, не в первинній упаковці, в кількості 1080 картонних ящиків, торгівельна марка «AGRO», фірма виробник - «AGRO FRESH», країна виробництва - Колумбія. При цьому зазначено, що країною відправлення товару є Польща.
Підсумовуючи наведене, судами не досліджені підстави та правовірність застосування митним органом саме того методу визначення митної вартості, який зазначено у рішенні про корегування митної вартості UA209300/2020/000028/2 від 17 серпня 2020 року.
Відсутність аналізу підстав, на яких митний орган дійшов висновку про корегування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Судами першої та апеляційної інстанції не приділено уваги обставинам, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості, під час корегування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
Вищевикладене свідчить, про те що, суди попередніх інстанцій допустили бездіяльність, яка полягає у недосліджені дотримання умов за яких виник предмет спору, що є порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи.
З урахуванням викладеного та керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом першої та апеляційної інстанції, порушено норми процесуального права, не встановили фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що положення статті 139 КАС України застосовуються при вирішенні справи по суті. Оскільки цим судовим рішенням справа передається на новий судовий розгляд, то розподіл судових витрат є передчасним, як і розгляд доводів касаційної скарги в частині цього питання.
Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути встановлені та досліджені на підставі належних та допустимих доказів.
Відповідно до статті 341 КАС України, встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу адвоката Шевченка Кирила Тарасович, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпроект 2012» задовольнити частково.
Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року, додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 300/3386/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова
Судді І. А. Гончарова
І. Я. Олендер