12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 751/2640/21
адміністративне провадження № К/9901/35205/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №751/2640/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №2 роти №4 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Гаркуші Владислава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу №2 роти №4 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Гаркуші Владислава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ДПО18 №592858 від 20 вересня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Ухвалами Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху з підстав не надання до суду квитанції про сплату судового збору, а ухвалою суду від 20 квітня 2021 року з підстав необхідності надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом за відсутності поважних причин.
22 вересня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №751/2640/21.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а також не підтверджено жодних обставин, котрі були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, винесені з порушенням норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду..
Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Причини, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом в межах розумного строку, скаржником не зазначені.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом є неповажними.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом судового оскарження в цій справі є постанова по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, копію якої позивач отримав 20 вересня 2020 року, а з цим позовом звернувся до суду лише 09 квітня 2021 року.
Суди попередніх інстанцій відхилили доводи апелянта про те, що після отримання спірної постанови він оскаржував її в досудовому порядку, а потім звертався з позовом до суду, але на стадії апеляційного провадження його позовну заяву було залишено без розгляду, оскільки навіть після отримання апелянтом копії судового рішення - 05 березня 2021 року до дня звернення його до суду з цим позовом - 09 квітня 2021 року пройшло більше місяця. Тобто, навіть у цьому випадку регламентований законодавством спеціальний строк звернення до суду у справах цієї категорії позивачем пропущений. Отже, позивач безумовно пропустив десятиденний строк, установлений статтею 286 КАС України.
Суди попередніх інстанцій констатували, про недоведеність позивачем поважності причин пропуску строків звернення до суду, оскільки вказана позивачем у заяві про поновлення строку хронологія подій жодним чином не наводить поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку на звернення з позовом до суду, які би зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення за захистом до суду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року у справі №751/2640/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №2 роти №4 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Гаркуші Владислава Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк