Справа № 560/4346/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04 лютого 2021 року про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу";
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби період роботи з 12 квітня 2006 року по 08 грудня 2020 року на посаді секретаря Зарічанської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області.
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату мені з 26 січня 2021 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках від 04 грудня 2020 року № 1335, від 08 грудня 2020 року №1351.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26.01.2021 звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності II групи, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ. Листом від 11.03.2021 року головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що рішенням головного управління Пенсійного фонду України від 04.02.2021 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням наданих довідок про заробітну плату, оскільки з 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно до якого втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 "Прикінцевих і перехідних положень". Вважає, що рішення управління є протиправним, тому звернулась до суду з цим позовом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову задоволені позову в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0061146 від 02.07.2019 стверджено, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності довічно.
26.01.2021 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою, в якій просила перерахувати пенсію, вид перерахунку: перехід на пенсію за іншим законом.
Також, до заяви про перерахунок пенсії, позивачем додано, зокрема, Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.12.2020 №1335 та Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії від 08.12.2020 №1351.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.02.2021 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу", оскільки нормами даного закону не передбачено призначення даного виду пенсії.
Листом головного управління від 11.03.2021 №2200-0304-8/14542 позивача повідомлено, що за документами пенсійної справи стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016 відсутній.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача щодо відмови у переведенні на інший вид пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, керуючись правовою позицією викладеною в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №822/524/18, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до положень п. 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З огляду на зазначене слідує, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно д положень ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Так, відповідачем не зараховано до стажу державної служби період роботи з 12.04.2006 по 08.12.2020 на посаді секретаря сільської ради, з огляду на що колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 1 якого, цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Обставина щодо втрати чинності Порядку №283, у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби, судом не враховується, оскільки його норми були чинними на час здобуття позивачем стажу державної служби (далі - Порядок № 229).
Згідно з п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001, в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад.
У відповідності до п. 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що період роботи позивача з 12.04.2006 по 08.12.2020 в органах місцевого самоврядування на посаді секретаря сільської ради слід зарахувати до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 735/939/17 (адміністративне провадження №К/9901/2444/17).
Таким чином слідує, що трудовий стаж позивача на державній службі станом на 01.05.2016 складає понад 10 років, він є особою з інвалідністю ІІ групи.
Враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Щодо доводів апеляційної скарги, в якій Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зазначає, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положень” Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, то апеляційний суд вважає такі доводи безпідставними, з огляду на те, що Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18), яке набрало законної сили і є зразковим рішенням.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи норми чинного законодавства та встановлені в справі обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог та їх задоволення.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Згідно з ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.