Справа № 560/2727/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
11 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.06.2019 № Ю-0008791304, скасування рішення від 25.06.2019 № 0008781304, скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2019 № 0009611304 та зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач у вересні 2019 року звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви про уточнення підстав позову, просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0008791304 від 25.06.2019 з єдиного внеску на суму 1 961 153,16 грн.
- скасувати рішення №0008781304 від 25.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 980 576,58 грн.
- скасувати податкове повідомлення-рішення №0009611304 від 25.06.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п" (11010100) на суму 510 грн.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, позов в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 25.06.2019 №Ю-0008791304, скасування рішення від 25.06.2019 №0008781304 залишено без розгляду.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020 у задоволенні позовних вимог Державної установи "Райківецька виправна колонія №78" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 касаційну скаргу Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" задоволено. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 скасовано. Направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позов задоволено частково.
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу від 25.06.2019 № Ю-0008791304 в частині нарахування основної суми недоїмки в сумі 3237,04 грн.
- визнано протиправним та скасовано рішення від 25.06.2019 № 0008781304 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1618,52 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0008791304 від 25.06.2019 з єдиного внеску на суму 1 957916, 09 грн., щодо скасувати рішення №0008781304 від 25.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 978958, 06 грн. та щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0009611304 від 25.06.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п" (11010100) на суму 510 грн відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до первинних документів встановлено, що позивач є податковим агентом у відповідності до вимог статті 162 ПК України, тобто проводить нарахування, утримання та сплату податку від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування виплат (доходу), на суми яких нараховується єдиний внесок, а відтак зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених, які відбувають покарання та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата.
За таких обставин в спірній ситуації особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак і податковим агентом, на якого покладається обов'язок з утримання та сплати сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати таких осіб, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання, та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що саме ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 78)" здійснювало виплату та перерахунок винагороди спецконтингенту на спецрахунок засуджених, відкрий установою у казначействі. При цьому, згідно пояснень бухгалтера ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 78)", підприємство самостійно без належних на те підстав змінило порядок перерахунку відповідних сум, та перерахувало кошти на спецрахунок засуджених без вирахування ПДФО.
Таким чином, у відповідності до ч. 1 ст. 118 КВК України (в редакції станом на 28.08.2018) саме на ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 78)" покладався обов'язок щодо укладення трудового або цивільно-правового договору із засудженими. На підтвердження вказаного установою було надано такі документи як табелі обліку часу та наряди виконання робіт засуджених за вересень-грудень 2018 року. Згідно вказаних документів саме ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 78)" використовувало працю засуджених та оформлювало такі документи як наряди замовлення та табелі обліку робочого часу.
04.10.2021 позивачем також надано до суду додаткові пояснення та копії банківських виписок, відомостей нарахування заробітної плати засуджених.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що суд першої інстанції при розгляді справи прийняв законне та обґрунтоване рішення, із дотриманням норм матеріального та процесуального права та врахуванням висновку ВС із подібних правовідносин. Зокрема ВС у постанові від 18.06.2020 (справа № 240/1700/19) зазначив, що особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак є зобов'язаною нарахувати, утримати та сплатити суми єдиного внеску із заробітної плати таких осіб.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою суду від 28.07.2021 справу призначено до апеляційного розгляду на 15.09.2021 о 09:30.
14.09.2021 ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду задоволено клопотання Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи до 09:30 06.10.2021.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІ
Державна установа "Райківецька виправна колонія (№78)" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 08564765, основним видом діяльності є діяльність у сфері юстиції та правосуддя.
У період з 20.05.2019 по 28.05.2019, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №900 від 16.04.2019 "Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.
За результатами проведеної перевірки складено акт №0421/22-01-13-04/08564765 від 03.06.2019, відповідно до висновків якого, перевіркою виявлені порушення:
- п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, абз. а) п. 176.2 ст. 176 ПК України - встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб із заробітної плати засуджених на загальну суму 62730,23 грн, в тому числі:
- 12398,97 грн, граничний термін - 02.03.2017, фактично сплачено - 21.03.2017;
- 9380,21 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 18.09.2017;
- 12999,75 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 21.09.2017;
- 17388,76 грн, граничний термін - 02.03.2018, фактично сплачено - 19.03.2018;
- 2944,82 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 21.12.2018;
- 7617,72 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 26.12.2018.
- пп. 49.18.2 п. 49.1.18 ст. 49, абз. "б" пп. 176.2, п. 176.2 ст. 176 ПК України, абз. "2" ч. 3 п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3, п. 3.4, п. 3.5, п. 3.6 абз "3" п. 3.11 розділу ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (форма 1-ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 №4;
- у трьох випадках внесено інформацію по виплачених доходах для платників податків з недостовірними реєстраційними номерами облікової картки (паспортних даних) платників податків;
- інформація в податкових розрахунках за ф.1-ДФ за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: без відображення нарахованих та виплачених доходів для працевлаштованих засуджених, нарахованого та перерахованого податку на доходи фізичних осіб і загальної суми військового збору по засуджених (в поіменному переліку по кожному засудженому щомісячно, додатком №1 до акта перевірки) за ознакою доходів "101 - доходи у вигляді заробітної плати , нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)";
- пп. 1.4, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п. 54.2 ст. 54 , пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176.2 ст. 176 ПК України у перевіряємому періоді встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору із заробітної плати засуджених на загальну суму 5227,42 грн, в тому числі:
- 1033,24 грн, граничний термін - 02.03.2017, фактично сплачено - 21.03.2017;
- 781,69 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 18.09.2017;
- 1083,30 грн, граничний термін - 30.08.2017, фактично сплачено - 21.09.2017;
- 1449,76 грн, граничний термін - 02.03.2018, фактично сплачено - 19.03.2018;
- 245,43 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 21.12.2018;
- 634,76 грн, граничний термін - 30.11.2018, фактично сплачено - 26.12.2018.
- на порушення п. 1 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пп. 1 п. 4.3 розділу ІV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №455 від 09.09.2013, №449 від 20.04.2015:
- в щомісячних звітах по єдиному соціальному внеску за період з жовтня 2016 по грудень 2018 ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)" занижено фонд оплати праці засуджених та відповідно не відображено у звітності суми нарахованих доходів, на які нараховується єдиний внесок за звітний місяць (із заробітної плати/доходу) на загальну суму 9929534,65 грн за рахунок не включення: нарахування заробітної плати засуджених в сумі 2669479,03 грн та суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою засуджених за звітний місяць (із заробітної плати доходу) 7260056,12 грн,
- за період з жовтня 2016 по грудень 2018 не проведено нарахування єдиного внеску на суму фактичної заробітної плати засуджених в сумі 555784,41 грн та не нараховано єдиний внесок на суми різниці між розміром мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою заробітною платою засуджених в сумі 1405368,75 грн. Всього за результатами перевірки донараховано ЄСВ на загальну суму 1961153,16 грн,
- ст. 21, ч. 7 ст. 24 Кодексу законів про працю України, із змінами та доповненнями - у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2018 всього з 2885-а засудженими до позбавлення волі (в поіменному переліку по кожному засудженому щомісячно) не оформлено належним чином трудових договорів, не видано наказів про прийом на роботу по використанню праці засуджених до позбавлення волі та здійснено фактичний допуск вказаних засуджених до виконання робіт без оформлення відповідних трудових договорів;
- ст. 115 Кодексу законів про працю України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці" - несвоєчасність виплати заробітної плати засуджених.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення від 14.06.2019 №2390.
За результатами розгляду заперечення, відповідачем надано відповідь від 24.06.2019 №24281/10/22-01-13-04-07.
На підставі висновків перевірки, відповідачем прийнято:
- вимогу №Ю-0008791304 від 25.06.2019 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1961153,16 грн;
- рішення №0008781304 від 25.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 980576,58 грн.
Зазначені вимога та рішення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 09.08.2019 №38363/6/99-99-11-05-02-25 вимогу №Ю-0008791304 від 25.06.2019 та рішення №0008781304 від 25.06.2019 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Вважаючи вимогу №Ю-0008791304 від 25.06.2019 та рішення №0008781304 від 25.06.2019 протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся в суд з цим позовом.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, а саме щодо вимоги про сплату боргу від 25.06.2019 № Ю-0008791304 в частині нарахування основної суми недоїмки в сумі 3237,04 грн. та рішення від 25.06.2019 № 0008781304 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1618,52 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову за такими доводами.
Згідно з частиною першою статті 118 КВК України, зі змінами, внесеними Законом України №1492-VIII від 7 вересня 2016 року, засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції. Праця засуджених до позбавлення волі регулюється законодавством про працю з особливостями, визначеними цим Кодексом.
Вказані зміни набрали чинності 8 жовтня 2016 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності з 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 118 КВК України, зокрема, частину першу викладено в такій редакції: "Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання. Адміністрація зобов'язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами."
Аналіз змін статті 118 КВК України, внесених до неї з 8 жовтня 2016 року по 28 серпня 2018 року, дозволяє дійти висновку, що на час виникнення спірних правовідносин можливість укладати строкові трудові договори із засудженими була передбачена виключно для виправних колоній, а юридичні підстави для укладання трудових договорів між засудженими та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких такі засуджені здійснювали виконання робіт чи надання послуг, виникли лише з 28 серпня 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.08.2020 по справі №440/1666/19.
Праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України (частина 1 статті 120 КВК України).
Відповідно до частини першої статті 122 КВК України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Таким чином, засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також, додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.
Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 вказаного Кодексу, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
За приписами пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом № 2464-VІ.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
За змістом пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Аналіз наведеного правового врегулювання дає підстави для висновку, що визначальною передумовою для сплати єдиного внеску є наявність між суб'єктом (підприємством, установою, колонією) та засудженою особою відносин, які фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 по справі №620/1272/19.
При цьому, в даному випадку позивач не надав доказів укладання трудових (цивільно-правових) договорів із засудженими до позбавлення волі особами саме - ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 78)».
Натомість в ході розгляду цієї справи судом першої інстанції вірно встановлено, що у акті перевірки зафіксовано, що позивачем - ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)" вівся облік робочого часу засуджених, проводилося нарахування та виплата заробітної плати, утримання та перерахування податку з доходу фізичних осіб та військового збору, що встановлено на підставі первинних документів, а саме:
- табелів обліку робочого часу, які затверджені посадовими особами ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)", відповідно до яких встановлено, що засуджені до позбавлення волі виконували роботи саме у ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)";
- відомостями про нарахування заробітної плати, відповідно до яких встановлено, що засудженим, які залучалися до виконання робіт, щомісячно нараховувалася та виплачувалася заробітна плата. Із нарахованої заробітної плати проводилося утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та військового збору, а також інших утримань передбачених законодавством.
Отже, саме позивачем використовувалась праця засуджених, за що їм виплачувалася заробітна плата, що підтверджується відомостями про виплату заробітної плати та табелями обліку робочого часу, проводилося утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у повному обсязі, про що відображено в оборотно - сальдових відомостях, та 50 відсотків заробітної плати перераховувалося на особовий рахунок засуджених, що відкриті в органах Казначейства.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок про те, що засуджені особи є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак є зобов'язаною нарахувати, утримати та сплатити суми Єдиного внеску із заробітної плати таких осіб. Виконання засудженими особами суспільно корисної оплачуваної праці гарантує цим особам право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а установа виконання покарання, на яку згідно із законом покладено обов'язок забезпечити організацію праці засуджених осіб, одночасно виступає їх страхувальником в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні. При цьому, Верховний Суд зазначив, що засуджені до позбавлення волі виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи виконання покарань, їм гарантується виплата заробітної плати за виконану роботу, забезпечення умов охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю (зокрема, постанови Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №240/1700/19), від 10.09.2020 у справі № 460/893/19, від 20.05.2021 у справі № 440/1157/19 від 19.08.2021 у справі № 520/9891/19 та інших.
Таким чином, з огляду на встановлені в межах цієї адміністративної справи обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у правовідносинах щодо організації залучення до оплачуваної праці засуджених ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 78)" не є податковим агентом, який, серед іншого, зобов'язаний утримувати із виплачуваних засудженим заробітних плат та перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військовий збір, натомість таким агентом є ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)".
Відтак, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0008791304 від 25.06.2019 з єдиного внеску на суму 1 957916, 09 грн., рішення №0008781304 від 25.06.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 978958, 06 грн. та податкового повідомлення-рішення №0009611304 від 25.06.2019 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п" (11010100) на суму 510 грн.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її вирішення та не допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що вказує на безпідставність доводів апелянта.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної установи "Райківецька виправна колонія (№78)" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.