Справа № 240/20237/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернова Ганна Валеріївна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
29 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бень Я.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Сиротенка О.В.,
предстаника відповідача: Олійника А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просила: визнати протиправними з моменту прийняття та скасувати накази в.о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Суханова О.О. «Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань» від 22 жовтня 2020 року №623-ос в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого другого відділу управління з розслідування кримінальних правопорушень, чинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань та наказ в.о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Суханова О.О. "Про звільнення ОСОБА_1 " (під час розгляду справи, було встановлено, що у витязі з наказу від 22.10.2020 було зроблено помилку, а саме зазначено номер №623, у судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги, та просила скасувати наказ від 22.10.2020 №633) від 03 листопада 2020 року №662-ос з посади слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби на підставі пункту частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»; поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань або на рівнозначній посаді в центральному апараті Державного бюро розслідувань з 04 листопада 2020 року; стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюро розслідувань середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов'язкових платежів, починаючи з 04 листопада 2020 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого Управління Державного бюро розслідувань або на рівнозначній посаді в Центральному апараті Державного бюро розслідувань з 04 листопада 2020 року; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного бюро розслідувань середнього заробітку на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу без утримання податків й обов'язкових платежів з 04 листопада 2020 року у межах суми стягнення за 1 місяць.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу Державного бюро розслідувань №32-ос від 10.01.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого третього слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку з масовими протестами у 2013-2014 роках) Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань, з 11.01.2020 в порядку переведення з Прокуратури міста Києва.
Відповідно до наказу Державного бюро розслідувань від 04.03.2020 №142-ос ОСОБА_1 переведено на посаду слідчого другого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках.
У подальшому, наказом Державного бюро розслідувань №149-ос від 06.03.2020 ОСОБА_1 переведено з цієї посади на посаду слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з 11.03.2020.
17.09.2020 виконувачем обов'язків директора Державного бюро розслідувань винесено наказ №152 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік».
У зв'язку з цим, позивача листом від 22 вересня 2020 року №10-13-01-21132 попереджено, що у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань відповідно до наказу від 17 вересня 2020 року №152 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік», попереджаємо про наступне скорочення посади слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, яку ОСОБА_1 обіймала, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення попередження. Позивач 22 вересня 2020 року ознайомилась із попередженням, про що свідчить її підпис.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівників наказом Державного бюро розслідувань від 22.10.2020 №633-ос, ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань у перший робочий день наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису.
Наказом Державного бюро розслідувань від 03 листопада 2020 року №662-ос відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої, частини четвертої та частини п'ятої статті 87, статті 89 Закону України «Про державну службу», та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю працівника припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 з посади слідчого другого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань 03 листопада 2020 року у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, на підставі наказу Державного бюро розслідувань від 17 вересня 2020 року 152 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік», наказу Державного бюро розслідувань від 18 вересня 2020 року №590-ос «Про попередження працівників» персональне попередження про наступне вивільнення від 22 вересня 2020 року №10-13-01-21132, наказу Державного бюро розслідувань від 22 жовтня 2020 року №633-ос "Про звільнення працівників", листку непрацездатності серії АКА №687204 від 19 жовтня 2020 року.
Позивачка, вважаючи вказані дії відповідача протиправними, звернулася до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.
Згідно з ст.1 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Відповідно до ч.1 ст.14 вказаного Закону до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
За приписами частини другої статті 14 цього ж Закону служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №889-VIII).
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами ч.1 ст.87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб'єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Державного бюро розслідувань №32-ос від 10.01.2020 ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого третього слідчого відділу Третього управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування військових злочинів) Державного бюро розслідувань, з 11.01.2020 в порядку переведення з Прокуратури міста Києва.
Разом з цим, як свідчать відомості з копії трудової книжки позивач 11 січня 2020 року прийняла Присягу державного службовця.
В подальшому, 22 вересня 2020 року, позивачку попереджено про зміни штатного розпису центрального апарату Держаного бюро розслідувань та скорочення посади, яку вона обіймає, про що свідчить особистий підпис останнього на бланку ознайомлення з попередженням.
Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення її із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої 87 Закону України "Про державну службу" у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року №440-IX, частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".
При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року №86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону №889-VIII.
Як вже було зазначено в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Частиною першою цієї ж статті визначено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.
Переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР.
При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.
Так, згідно з штатним розписом, затвердженим наказом ДБР від 22 лютого 2019 року № 25 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату ДБР на 2019 рік", який діяв на час призначення позивачки на посаду, усі без винятку посади слідчих центрального апарату ДБР відносились до посад державної служби.
Визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України та означає службову особу органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.
Щодо доводів апеляційної скарги про протиправність наказів ДБР про звільнення позивачки із займаної посади, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент прийняття наказів діяла редакція Закону №889-VIІI, якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
За змістом частини першої статті 87 Закону №889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення.
Вказана правова норма пов'язує припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.
Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону №889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року №117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади", які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваних наказів про звільнення та підлягала застосуванню.
Аналіз положень Закону №889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб'єкт призначення не зобов'язаний був пропонувати позивачці іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.
Отже, суд першої інстанції проаналізував належним чином обставини, що склались у спірних правовідносинах та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 жовтня 2021 року.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.