Справа № 560/2215/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук А.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
08 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії,
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач в березні 2021 року звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції від 27 січня 2021 року №4/ОС-21 "Про звільнення персоналу установи";
- поновити молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)";
- зобов'язати Державну установу "Замкова виправна колонія (№ 58)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.01.2021 по дату поновлення на посаді.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.05.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дотримав порядок та процедуру проведення службового розслідування та звільнення зі служби позивача. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування та підтверджується матеріалами справи. Державна установа "Замкова виправна колонія (№ 58)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції не порушувала вимоги чинного законодавства під час службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача із служби.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку. Судом першої інстанції передчасно в порушення норм прямої дії встановлено, що вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування та підтверджується матеріалами справи, так як зазначене в матеріалах службового розслідування порушення службової дисципліни і є фабулою кримінального правопорушення.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що Державна установи "Замкова виправна колонія (№58)" не порушила вимог чинного законодавства під час службового розслідування та застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення позивача зі служби, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
Ухвалою суду від 02.09.2021 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 29.09.2021.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 з 31.01.2019 обіймав посаду молодшого сержанта внутрішньої служби в Державній кримінально-виконавчій службі України. З 13.10.2020 наказом ДУ «ЗВК (№58)» №28/ОС-20 від 12.10.2020 призначений на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» .
Наказом начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» від 14.01.2021 №70/ОД-21, створено комісію по проведенню службового розслідування відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5, оскільки 14.01.2021, близько 09 години 15 хвилин, під час догляду особового складу чергової зміни здійснено догляд молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , в результаті якого виявлено речовину темно-зеленого кольору рослинного походження. Про дану подію повідомлено Ізяславське відділення поліції Славутського ВП ГУНП в Хмельницькій області та ТУ ДБР розташованого у місті Хмельницькому. Відомості про дану подію внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №6202124000000025 від 14.01.2021 за ч.1 ст. 307 КК України.
За результатами проведеного службового розслідування комісією складено висновок службового розслідування за фактом вступу у позаслужбові взаємовідносини із засудженими державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» зі сторони молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , який затверджений начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 20.01.2021.
Висновок службового розслідування складений уповноваженими на те особами та у відповідності до Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5, що спростовує твердження позивача про те, що у висновку за матеріалами службового розслідування відсутня підстава для його проведення та те, що він складений не уповноваженими на те особами.
В пункті 2 резолютивної частини вказаного висновку службового розслідування зазначено наступне: «2. За вступ у позаслужбові взаємовідносини із засудженими державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» розглянути питання щодо притягнення до суворої відповідальності молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 .»
25.01.2021 начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» видано наказ №2/ОС/СТ-21 «Про порушення службової дисципліни персоналом установи та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності», яким, окрім іншого, наказано: за грубе порушення службової дисципліни, а саме - вступ в заборонені позаслужбові стосунки між персоналом ДКВС України та засудженими або їх родичами, особисту недисциплінованість та безвідповідальність, нехтування інтересами служби, змістом Присяги працівника ДКВС України, зневагу до Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, попередні неодноразові порушення службової дисципліни, молодший сержант внутрішньої служби ОСОБА_1 підлягає звільненню зі служби в ДКВС України за негативними мотивами; Начальнику сектору по роботі з персоналом державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» підполковнику внутрішньої служби ОСОБА_2 підготувати наказ по персоналу установи щодо звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», по статті 77 частини 1 пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію».
З 18.01.2021 по 26.01.2021 ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
27.01.2021 після виходу на службу по закінченню лікування, позивача ознайомлено з матеріалами службового розслідування, та запропоновано поставити свій підпис на висновку службового розслідування. Від підпису ОСОБА_1 відмовився, про що було складено відповідний акт.
27.01.2021 начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» видано наказ №4/ОС-21 «Про звільнення персоналу установи», яким наказано звільнити молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», по статті 77 частини 1 пункту 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію», 27 січня 2021 року. Підстава: матеріали службового розслідування листок звільнення за тимчасовою непрацездатності Ізяславського центру ПМСД від 26.01.2021 №30, Закон України «Про ДКВС України», Положення про державну установу «Замкова виправна колонія (№58)» (п. 9 п.п. 15), Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» №3460-ІV від 22.02.2006, розділ IV, стаття 12, п.8, Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015, ст. 77 ч. 1 п. 6, ст. 93 п.10.
Вважаючи наказ від 27.01.2021 №4/ОС-21 «Про звільнення персоналу установи», протиправним ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-ІV (далі - Закон № 2713-ІV) передбачено, що державна кримінально-виконавча служба України, відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 13 Закону № 2713-ІV порядок призначення і звільнення з посад, права, обов'язки та умови служби працівників підприємств установ виконання покарань, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, визначаються відповідно до законодавства.
Згідно частиною п'ятою статті 23 Закону № 2713-ІV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ (далі - Закон № 580-VІІІ), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ, передбачено, що поліцейський звільняється зі служби у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (дія якого поширюється і на поліцейських згідно із Законом від 23.12.2015 №901-VІІІ) дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
У свою чергу, статтею 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
З огляду на вказану норму права можливо дійти висновку про те, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Разом з тим положення статтей 8, 18 Закону № 580-VІІІ та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
За приписами статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Пунктом 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту встановлено що, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Окрім цього, в пунктах 1, 2 розділу IV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5, зазначено, що взаємовідносини персоналу установ виконання покарань із засудженими ґрунтуються на суворому дотриманні законності. У своїй роботі персонал має дотримуватися високих професійних та особистих стандартів. Персонал своєю поведінкою і виконанням своїх обов'язків має позитивно впливати на засуджених та викликати у них повагу. Персоналу установ виконання покарань категорично забороняється встановлювати із засудженими та їхніми родичами будь-які стосунки, не регламентовані кримінально-виконавчим законодавством та цими Правилами.
Згідно пункту 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.03.2015 №356/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.03.2015 за № 295/26740 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.
Відповідно до пункту 2 розділу II вказаного Порядку службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі: невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового чи начальницького складу кримінальне правопорушення.
Пунктом 6 розділу II вказаного Порядку визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.
Як вірно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, підставою для призначення службового розслідування слугував Наказ начальника Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" від 14.01.2021 № 70/0Д-21 "Про проведення службового розслідування".
За результатами проведеного службового розслідування комісією складено висновок службового розслідування за фактом вступу у позаслужбові взаємовідносини із засудженими державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» зі сторони молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 , який затверджений начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 20.01.2021.
Крім того, причиною порушення службової дисципліни, а саме вступ в позаслужбові стосунки між персоналом ДКВС України та засудженими або їх родичами, молодшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Замкова виправна колонія (№58)», є його особиста недисциплінованість та безвідповідальність, нехтування інтересами служби, змістом Присяги працівника ДКВС України та зневага до Кодексу професійної етики персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України. Дані факти підтверджуються матеріалами службового розслідування.
На підставі висновку службового розслідування наказом від 27.01.2021 №4/ОС-21 "Про звільнення персоналу установи" позивач звільнений зі служби Державної установи "Замкова виправна колонія (№ 58)" Центрально-західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Водночас відповідач приймаючи наказ від 27.01.2021 №4/ОС-21 про звільнення позивача зі служби, врахував тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно та підвищені вимоги Закону № 580-VІІІ та № 2713-ІV щодо поведінки позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державною установою "Замкова виправна колонія (№58)" дотримано порядок та процедуру проведення службового розслідування, зокрема вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена в ході службового розслідування та підтверджується матеріалами справи, а тому відповідачем правомірно прийнято наказ про звільнення зі служби ОСОБА_1 .
Щодо аргументів позивача про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутності беззаперечних доказів скоєння дисциплінарного проступку, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Так обставини, з якими відповідач пов'язує скоєння позивачем дисциплінарного проступку, наведені у висновках службового розслідування. І вказані обставини, як вбачається із заявленого позову та доводів апеляційної скарги, позивачем не заперечуються. В той же час, зазначені обставини беззаперечно свідчать про те, що відображені у висновку службового розслідування дії позивача свідчать про недотримання останнім принципів діяльності працівника поліції і такі дії не сумісні з вимогам, що пред'являють до професійно-етичних якостей поліцейських.
Посилання позивача на те, що за відсутності вироку суду, який би набрав законної сили та яким б було встановлено факт вчинення позивачем кримінального правопорушення, неможливо стверджувати про встановлений факт скоєння позивачем дисциплінарного проступку, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими з таких підстав.
Як зазначено вище, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст..2 Закону про Дисциплінарний статут).
У відповідності до ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
З огляду на правове визначення таких понять як «дисциплінарний проступок», «злочин», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення по кримінальному провадженню не має значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції, оскільки рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі положень Кримінального кодексу України.
За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з'ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
З урахуванням положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.
Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов'язань, які можуть бути передбачені службовими обов'язками суб'єкта проступку.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16, від 16.04.2020 у справі №807/1223/, від 17.06.2021 у справі № № 804/6242/17, від 01.07.2021 у справі № 807/19/18 та від 23.09.2021 у справі №824/884/19-а.
Отже суд апеляційної інстанції приходить до висновку про встановлення у цій справі обставин, які свідчать про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, та правомірності наказу відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її вирішення та не допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що вказує на безпідставність доводів апелянтів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.