Справа № 500/4228/21
06 жовтня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Сідорової І.А., представника відповідача - Дубчак І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 91 від 30 квітня 2020 року (по стройовій частині) в частині призначення та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 4 календарних роки - без урахування періоду попередньої служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні, що передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 календарних років служби з урахуванням раніше виплаченої допомоги в розмірі 35 234,86 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідно до п.3 наказу № 91 (по стройовій частині) від 30 квітня 2020 року командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України вирішено виплатити йому одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 4 календарних роки в сумі 35 234,86 грн. Вважає, що вказане рішення в частині врахування при виплаті одноразової грошової допомоги лише періоду з дня останнього зарахування на службу протиправним, оскільки для виплати йому грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач повинен був урахувати весь період його календарної служби - повних 18 років, про що прийняти відповідне рішення.
Зазначає, що одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
З аналізу положень законодавства та фактичних обставин справи вбачається, що не набуття ним права на отримання грошової допомоги при попередніх звільненнях з військової служби та служби в органах МВС України надало йому, як виняток, право на отримання одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з військової частини НОМЕР_1 з урахуванням наявної за попередні роки вислуги років.
Ухвалою суду від 23.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 16.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2021 в якому була оголошена перерва до 06.10.2021.
Ухвалою суду від 17.09.2021 витребувано у Ліквідаційної комісії управління МВС України в Тернопільській області інформацію з приводу того, чи нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у 2007 році при звільненні з ОВС одноразова грошова допомога. відповідно частини 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також відповідно до п.10 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей". Якщо нараховувалась, то в якому розмір та чи була вона виплачена.
Представником позивача подано до суду 21.09.2021 додаткові пояснення.
На виконання ухвали суду від 17.09.20211 Ліквідаційною комісією Управління МВС України в Тернопільській області направлено довідку від 28.09.2021.
Від відповідача до суду 05.10.2021 надійшли пояснення на позовну заяву, в яких зазначає, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги при попередніх звільненнях як у 2000 так і у 2007 році.
В судовому засіданні 06.10.2021 позивач та його представник просили позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, повно та всебічно дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 03 листопада 2016 року (аркуш справи 7).
З 30 липня 1989 року по 30 травня 2000 року позивач проходив службу у Збройних Силах України (у військовій частині НОМЕР_4 , м. Острог), звільнений з військової служби у запас за пунктом 65 підпунктом "3" (за власним бажанням) відповідно до наказу Заступника Міністра оборони України - Командувача Сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) №62 від 04 квітня 2000 року та наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 30 травня 2000 року №140, що підтверджуються довідкою №32, що видана 22 травня 2019 року Кременецьким об'єднаним військовим комісаріатом Тернопільської області (аркуш справи 11) архівною довідкою №179/1/12990, виданою 30 серпня 2019 року Галузевим державним архівом Міністерства оборони України (аркуш справи 12), а також довідкою № 1348, що видана 14 липня 2021 року Кременецьким об'єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки МОУ (аркуш справи 10).
З 29 грудня 2003 року по 16 травня 2007 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, з 16 травня 2007 року звільнений з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил за ст. 64 п. "ж" (за власним бажанням) "Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ" наказом УМВС України в Тернопільській області від 16 травня 2007 року № 91о/с, що підтверджуються довідкою №427, що видана 11 липня 2018 року головою ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, витягом з послужного списку колишнього працівника УМВС України в Тернопільській області (аркуш справи 13), а також записами трудової книжки серії НОМЕР_5 (аркуш справи 8-9).
З 30 березня 2016 року по 30 квітня 2020 року позивач проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України на посаді заступника командира військової частини з тилу - начальника тилу, звільнений у запас за підпунктом "й" (під час дії особливого періоду: які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", що підтверджується записами трудової книжки та витягом з наказу № 91 (по стройовій частині) від 30 квітня 2020 року командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (аркуш справи 16).
Відповідно до п.3 наказу № 91 (по стройовій частині) від 30 квітня 2020 року командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 4 календарних роки в сумі 35 234,86 грн (аркуш справи 16).
Позивач, звернувся до начальника Департаменту фінансів Міністерства оборони України із зверненням про обґрунтування рішення Командира військової частини НОМЕР_1 про невиплату йому вихідної допомоги за попередні роки служби при звільненні його з військової служби в запас 30 квітня 2020 року (аркуш справи 19).
Департамент фінансів Міністерства оборони України надав лист від 12.08.2020 №0290/І-1064/763, в якому повідомило, що Департамент фінансів Міністерства оборони України не є правонаступником військової частини, де він проходив військову службу, а тому не має первинних документів з виплати йому грошового забезпечення (аркуш справи 20).
Позивач не погоджуючись із рішення в частині врахування при виплаті одноразової грошової допомоги лише періоду з дня останнього зарахування на службу, а не повних 18 років, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 15 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011) визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно частини 2 статті 15 Закону №2011 встановлено, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні приписи містяться у Порядку призначення і виплати грошової допомоги військовослужбовцям, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393.
Згідно з абзацом 6 п. 10 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 особам, які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується.
Так, абзацом 7 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 передбачено, що особам, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Таким чином, проаналізувавши статтю 15 Закону №201 та пункт 10 Постанови №393 суд дійшов висновку, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
Такі висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року у справі №552/4468/17, які є обов'язковими для врахування судом у силу положень частини 5 ст. 242 КАСУ.
При цьому, обов'язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.
Як встановлено судом на підтверджується матеріалами справи, факт проходження позивачем служби, зокрема: строкова служба на посаді курсанта з 30 липня 1989 року по 01 липня 1993 року (2 роки 11 місяців); вислуга на посаді начальника продовольчої служби за період з 01 липня 1993 року по 30 травня 2000 року становить 6 років та 11 місяців; вислуга в органах внутрішніх справ за період з 29 грудня 2003 року по 16 травня 2007 року становить 3 роки 4 місяці 19 днів; вислуга на посаді начальника продовольчої служби за період з 30 березня 2016 року по 30 квітня 2020 року становить 4 роки 1 місяць 1 день, підтверджується наявною в матеріалах справи трудовою книжкою та іншими довідками.
Відповідно до довідки Управління Міністерства внутрішніх справи України в Тернопільській області, інформація про нарахування та виплати у 2007 році позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, відсутня.
Проте, суд зазначає, що факт не набуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільнення не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років, оскільки попередні періоди служби не підлягають для врахування їх у вислугу років, що дають правові підстави для нарахування та виплати такої допомоги. Вказана обставина взагалі виключала можливість отримання позивачем одноразової допомоги при попередньому звільненні.
Таким чином, суд зазначає, що позивач на момент звільнення не мав вислугу 10 років, а мав 4 календарних роки за період служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, що не надає право позивачу на виплату зазначеної допомоги.
Крім того, позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних доказів протиправності та скасування п.3 наказу № 91 (по стройовій частині) від 30 квітня 2020 року командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яким вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 4 календарних роки в сумі 35 234,86 грн
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень не нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 18 календарних років служби, у зв'язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, а доказів понесення інших витрат позивачем не надано.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в наказі командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №91 від 30 квітня 2020 року (по стройовій частині) в частині призначення та виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за 4 календарних роки - без урахування періоду попередньої служби та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні, що передбачена ч.2 ст.15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 календарних років служби з урахуванням раніше виплаченої допомоги в розмірі 35 234 грн 86 коп., - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );
Головуючий суддя Осташ А.В.