про залишення позовної заяви без руху
11 жовтня 2021 року м. Київ № 320/12594/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши матеріали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку
до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за весь час не повного розрахунку при звільненні з 13.11.2018 по 25.02.2021 в сумі 462595,65 грн. без урахування суми з доходів фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом п'ятим частини першої цієї ж статті закріплено обов'язок суду з'ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до положень частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, а отже важливим елементом при зверненні до адміністративного суду є відлік часу з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, як зазначено позивачем, 12.11.2018 при звільненні зі служби відповідачем не було проведеного повного розрахунку шляхом виплати належного позивачеві грошового забезпечення, а саме грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 10207,62 грн та за додаткову щорічну оплачувану відпустку, як учаснику бойових дій.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2020 по справі №640/19139/19 відповідач 25.02.2021 в добровільному порядку виплатив позивачеві грошову компенсацію за щорічні додаткові оплачувані відпустки за 2016-2018 роки в сумі 24455,50 грн.
У зв'язку із викладеними обставинами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом з метою стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час не повного розрахунку при звільненні з 13.11.2018 по 25.02.2021.
Суд звертає увагу, що доказів на користь проведеного відповідачем повного розрахунку із позивачем станом на 25.02.2021 матеріали справи не містять.
Крім цього суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений цитованою частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Оскільки спірні правовідносини в межах даної адміністративної справи пов'язані із звільненням з публічної служби, а отже строк звернення до адміністративного суду з позовом цієї категорії є спеціальним та відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України становить один місяць, який обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, наведені позивачем обставини свідчать про те, що останній звернувся до суду з цим позовом (24.09.2021, згідно відстеження поштового відправлення за №6116611198787) поза межами місячного строку з дня проведення з ним остаточного розрахунку.
При цьому, позивач не навів обставин, які би свідчили про поважність причин його пропуску.
Суд зазначає, що висновок суду про обмеження права позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові 11.02.2021 по справі № 240/532/20.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд роз'яснює, що правова основа презумпції знання законодавства - обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Цей обов'язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні його права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, позивач повинен знати, що згідно з приписами Кодексу адміністративного судочинства України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві протягом встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку, без зайвих зволікань, після отримання повного розрахунку при звільненні звернутись до суду з даним адміністративним позовом - позовна заява не містить.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Отже, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації позивачем належного йому права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством.
Згідно із частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- доказів щодо проведеного відповідачем повного розрахунку при звільненні із позивачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2020 по справі №640/19139/19;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахування висновків суду наведених в даній ухвалі.
Керуючись статтями 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку - залишити без руху.
Встановити позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали у спосіб, визначений даною ухвалою.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.