Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 жовтня 2021 р. Справа№200/8655/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛ АВТОГАЗ” до Головного управління ДПС у Донецькій області
про скасування Наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.10.2020 року №1380, скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2021 року №0005530/0901
за участю представників:
від позивача - Саєнко О.М., адвокат
від відповідача -Яковлева А.С., представник
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОЛ АВТОГАЗ”, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив суд визнати Наказ Головного управління ДПС у Донецькій області №1380 від 23.10.2020 року недійсним; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005530/0901 від 17.05.2021 року.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача у відповідності до Наказу (надалі в тексті Рішення - Наказ ) Головного управління ДПС у Донецькій області №1380 від 23.10.2020 року здійснена фактична перевірка позивача за результатами якої складений Акт фактичної перевірки від 03.11.2020 р. № 0026/05/99/05/09/36260576 (надалі в тексті Рішення - Акт) на який позивачем були надані заперечення.
За результатами висновків акту перевірки ГУ ДПС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.11.2020 №0000835/0901, згідно з яким до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 221 000 грн.
Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням направивши скаргу на ім'я голови Державної фіскальної служби вих№0401/1 від 04.01.2021року.
За результатами адміністративного оскарження, ДПС України Рішенням про результати розгляду скарги від 28.04.2021 року скарга ТОВ «ТОЛ АВТОГАЗ» була частково задоволена, а саме ДПС України скасувало податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 26.11.2020 №0000835/0901 в частині застосованих фінансових санкцій у сумі 181 000 грн., в іншій частині зазначене рішення контролюючого органу було залишено без змін.
Відповідачем за результатами адміністративного оскарження було сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення № 0005530/0901 від 17.05.2021 року, яким до позивача застосований штраф у розмірі 40000 грн., яке є предметом судового оскарження у зазначеній справі.
При цьому позивач зазначив, що відповідачем не дотримані приписи діючого податкового законодавства, перевірка проведена із значними порушеннями і не у спосіб, встановлений Податковим кодексом України та під час дії мораторію на проведення перевірок.
Ухвалою від 19 липня 2021 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛ АВТОГАЗ” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2021 року №0005530/0901 була залишена без руху. Позивачу був наданий строк не більше п'яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі встановленому законом або доказів на підтвердження неможливості його сплати.
Позивач усунув вищезазначені недоліки внаслідок чого судом ухвалою від 02 серпня 2021 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з призначенням судового засідання на 12 серпня 2021 року.
У судовому засіданні 12.08.2021 року оголошена перерва до 08.09.2021 року.
28 серпня 2021 року засобами електронного зв'язку від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву у якій відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві. Крім того, відповідачем надані документи щодо проведення фактичної перевірки позивача.
У судовому засіданні 08.09.2021 року оголошена перерва до 21.09.2021 року.
14 вересня 2021 року від представника позивача до суду засобами електронного зв'язку через канцелярію суду надійшла заява про поновлення строків звернення до адміністративного суду (разом із додатками), відповідно до якої останній просив визнати причини пропуску строку звернення до суду з вимогою про визнання наказу Головного управління ДПС в Донецькій області від 23.10.2020 року недійсним поважними, та просив суд поновити строк на звернення до суду з означеної вимоги (оригінал заяви наданий представником позивача у судовому засіданні 21.09.2021 року).
У судовому засіданні 21.09.2021 року оголошена перерва до 28.09.2021 року.
28.09.2021 року відкладено розгляд справи до 04.10.2021 року.
У судовому засіданні ухвалою від 04 жовтня 2021 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛ АВТОГАЗ” до Головного управління ДПС у Донецькій області у частині позовних вимог про скасування Наказу Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.10.2020 року №1380 було закрито з огляду на той факт, що даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (будь якого судочинства з огляду на правові висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року по справі № 816/228/17 (провадження № 11-109апп21).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи сторін, встановив.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТОЛ АВТОГАЗ”, є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстрований в ЄДРПОУ за номером 36260576 (місцезнаходження - 85200, м. Торецьк, вул. Маяковського, буд. 29). У відповідності до виписки із ЄДРПОУ позивач здійснює роздрібну торгівлю пальним.
Відповідач, Головне управління ДПС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує владні управлінські функції, передбачені Податковим кодексом України та іншими законами України.
У відповідності до ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
23.10.2020 керівником відповідача прийнятий наказ №1380 про проведення фактичної перевірки позивача за адресою: Донецька область, м. Торецьк, смт. Північне, вул. Миролюбівська, буд. 90 з 26.10.2020 тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 01.07.2019 року по 04.11.2020 року з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, відповідно до Закону №481, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 № 218, та інших законодавчих актів.
Правовими підставами для проведення фактичної перевірки відповідачем визначені ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481) за наявністю інформації про відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі №1001246, незабезпечення своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі №1001246.
На підставі даного наказу та направлень на перевірку від 23.10.2020 №1557 та №1558 посадовими особами відповідача була проведена фактична перевірка, результати якої відображені у акті перевірки від 03.11.2020 №0026/05/99/05/09.
Фактична перевірка здійснена в присутності керівника товариства Поленок Н.М., якій перед початком перевірки пред'явлені службові посвідчення ГУ ДПС у Донецькій області, направлення на проведення фактичної перевірки від 27.10.2020 №№1557, 1558 та вручено копію наказу від 23.10.2020 №1380, що підтверджується її особистим підписом у направленнях на перевірку 27.10.2020 №№1557, 1558, копії яких долучено до матеріалів справи.
Перевіркою встановлено, що на акцизному складі встановлено та введено в експлуатацію наступне обладнання для реалізації та зберігання пального:
- Модуль для заправляння автомобілів зрідженим газом ПРК Шельф 1 5/1/100-1 LPG (26.10.2012 рік виробництва), заводський номер 383;
- Ємкість для зберігання скрапленого газу пропану, резервуар на введеному в експлуатацію резервуарі СУГ-5.Н.1. УХЛ, місткістю 5,0 м. куб., заводський номер 887, дата виробництва 2112 рік;
- паливо роздавальна колонку Шельф 100-1 LPG, для відпуску скрапленого газу заводський номер 8412, має 1 канал відпуску (наливу) пального. На час проведення перевірки ПРК Шельф 100-1 LPG, заводський номер 8412 (10.2012 рік виробництва) не має позитивного результату повірки або оцінки відповідності, проведені відповідно до законодавства 27.10.2020 (у розділі 18 сторінки 14 паспорту - формуляру зазначеної ПРК відсутня інформація про проведення повірки у період з 10.2012 по час перевірки 27.10.2020).
Перевіркою встановлено відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі - ЄДР) рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі СУГ-5.Н.1. УХЛ, місткістю 5,0 м. куб., заводський номер 887, розташованому на акцизному складі та витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу через паливороздавальну колонку Шельф 100-1 LPG (далі - ПРК), заводський номер 8412, розташованого на акцизному складі ТОВ «ТОЛ АВТОГАЗ» № 1001246 за адресою: Донецька область, м. Торецьк, смт. Північне, вул. Миролюбівська, буд. 90, у період з 01.04.2020 по 28.09.2020 включно.
Довідка про розпорядника акцизного складу пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники за формою J0210301 і затверджені наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 зі змінами та доповненнями, на акцизному складі, № 1001246 за адресою Донецька область, м. Торецьк, смт. Північне, вул. Миролюбівська, буд. 90, було надано до включення в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі тільки 29.09.2020.
У довідці за формою J0210301 від 29.09.2020 у таблиці було зазначено інформацію про витратомір-лічильник встановлений на акцизному складі № 1001246 на місці відпуску пального наливом , якій відповідно до вимог не виконує таку функцію, тому що паливороздавальна колонка ПРК Шельф 100-1 LPG, заводський номер 8412 (10.2012 рік виробництва) станом на 29.09.2020 року не має позитивного результату повірки або оцінки відповідності, проведені відповідно до законодавства (як і на час проведення перевірки 27.10.2020)
Станом на 27.10.2020 акцизний склад № 1001246 не обладнано витратоміром - лічильником на місці відпуску пального наливом з акцизного складу (через один канал наливу) - ПРК Шельф 100-1 LPG, заводський номер 8412 (10.2012 рік виробництва) не має позитивного результату повірки або оцінки відповідності, проведені відповідно до законодавства 27.10.2020 (у розділі 18 сторінки 14 паспорту - формуляру зазначеної ПРК відсутня інформація про проведення повірки у період з 10.2012 по час перевірки 27.10.2020), чим порушено пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Кодексу.
За результатами висновків акту перевірки ГУ ДПС у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.11.2020 №0000835/0901, згідно з яким до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 221 000 грн., у тому числі 40 000 грн. (20 000 грн.х2) за відсутність реєстрації в ЄДР рівнеміра-лічильника рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі та відсутність реєстрації в ЄДР витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі; 181000 грн. за незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального.
Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач направив скаргу на ім'я голови Державної фіскальної служби вих№0401/1 від 04.01.2021р.
У відповідності до зазначеної скарги позивач просив: визнати наказ Головного управління ДПС в Донецькій області № 1380 від 23.10.2020 року недійсним; визнати акт недійсним; визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000835/0901 від 26.11.2020 р.
За результатами адміністративного оскарження, ДПС України Рішенням про результати розгляду скарги від 28.04.2021 року скарг ТОВ «ТОЛ АВТОГАЗ» була частково задоволена, а саме ДПС України було скасувано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 26.11.2020 №0000835/0901 в частині застосованих фінансових санкцій у сумі 181 000 грн., в іншій частині зазначене рішення контролюючого органу було залишено без змін.
У відповідності до п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідачем за результатами адміністративного оскарження було сформовано та направлено на адресу позивача податкове повідомлення - рішення № 0005530/0901 від 17.05.2021 року, яким до позивача застосований штраф у розмірі 40000 грн. з підстав визначених вище.
Відповідно до підпункту б) п.п.14.1.6. п. 14.1 ст.14 ПК України визначена дефініція терміну акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. ( п.п.14.1.224. п. 14.1 Ст.14 ПК України ).
Відповідно до абзацу четвертого пункту 215.1 статті 215 ПК України до підакцизних товарів належать пальне.
Перелік пального з якого справляється податок визначено у підпункті 215.3.4. пункту 215.3 ст.215 ПК України.
Згідно з абзацом першим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір- лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Абзацом четвертим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України встановлено, що витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.
У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами - лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливо-роздавальні колонки та/або оливо-роздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників (абзац п'ятий підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).
Відповідно до вимог п. а) абзацу 6 п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу ( підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).
Розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.(абзац перший підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України).
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою (абзац п'ятий підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України).
Пунктом 12 Підрозділу 5 розділу XX Прикінцевих та перехідних положень ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки:
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року;
акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Відповідно до абзацу першого пункту 22 підрозділу 5 розділу XX ПКУ платники податку зобов'язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.
Суб'єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов'язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року (абзац другий пункту 22 підрозділу 5 розділу XX ПКУ).
Пунктом 128.1. статті 128-1 ПК України передбачено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів- лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.
Відповідно до абзацу другого пункту 25 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми пункту 128-1.2 статті 128-1 застосовуються з 1 жовтня 2019 року, а норми пункту 128-1.3 статті 128-1 - з 1 січня 2020 року (крім штрафних санкцій за неподання електронних документів з акцизних складів, на яких розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, та з акцизних складів, розпорядники яких до 1 липня 2019 року не підпадали під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 ПКУ).
Відповідач зазначає, що норма абзацу другого пункту 25 підрозділу 5 розділу XX ПКУ не передбачає якогось періоду не застосування пункту 128-1.2 статті 128-1, а тільки вказує дату з якої можливе фактичне застосування цієї норми.
Згідно до пункту 18 підрозділу 5 Розділу ХХ ПК України було визначено (з урахуванням змін і доповнень), що норми пункту 128 1.1 статті 128 1 цього Кодексу застосовуються:
з 1 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу);
з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що законодавством не передбачено набрання чинності п. 128-1.2 ст. 128 ПК України тільки з 01.10.2019. На момент прийняття спірного повідомлення-рішення вказаний пункт діяв, а тому вимоги Кодексу ним не порушені.
При вирішенні цієї частини спору суд виходить з наступного.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Як зазначив Конституційний суд України у рішенні від 9 лютого 1999 року по справі N1-7/99 (N 1-рп/99) дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
На момент вчинення позивачем податкового правопорушення п. 128-1.2 ст. 128 ПК України містився у тексті цього Кодексу, але до 01.10.2019 не підлягав застосуванню в силу прямої вказівки про це в п. 25 підрозділу 5 розділу ХХ ПК України.
Частиною 5 статті 94 Конституції України встановлено, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Наявність норми в тексті закону не означає її чинності, якщо самим законом встановлена конкретна дата, з якої вона підлягає застосуванню. Враховуючи це суд не приймає до уваги посилання відповідача та відсутність у ПК України норм, які б визначали період не застосування п. 128-1.2 ст. 128 цього Кодексу.
Конституційний суд України у тому самому рішенні від 9 лютого 1999 року по справі N1-7/99 (N 1-рп/99) вказав, що відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Визначення відповідальності передбачає встановлення у законі складу правопорушення - умов, за яких вона наступає, та санкції - міри юридичної відповідальності за протиправні дії (бездіяльність). За відсутності такої міри відповідальність не настає навіть за наявності протиправних діянь особи.
Перевіркою встановлена відсутність рівномірів - лічильників у період з 01.04.2020 по 28.09.2020 включно, як і відсутність реєстрації акцизного складу, його протиправна бездіяльність мала місце.
Але відповідальність за неї ПК України не передбачав, оскільки не застосовувалася санкція за таку бездіяльність .
Через відсутність такої обов'язкової складової не можна стверджувати про встановлення до 01.10.2019 відповідальності за відсутність реєстрації в системі електронного адміністрування реалізації пального акцизного складу і як слід застосування витратомірів-лічильників та/або рівнемірів-лічильників.
Однак, склад був зареєстрований лише 28.09.2020 року.
Пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов'язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.
Пунктом 18 того самого підрозділу ПК України було встановлено, що норми п.128-1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до п.212.1 ст.212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.
Проте, Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 були внесені зміни до вказаного пункту та слово “січня” замінено словом “квітня”.
Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність їх обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками та/або відсутність їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників може наступити лише з 01.04.2020.
При оцінці доводів позивача суд звертає увагу на загальні положення ПК України щодо притягнення до фінансової відповідальності.
Так, відповідно до п. 109.1. ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з п. 112.1. ст. 11 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З наведеного слідує, що наявність вини особи при притягненні її до фінансової відповідальності має значення лише у разі, коли це прямо передбачено Кодексом. У випадку, якщо винність діяння не визначена як умова притягнення до відповідальності, її встановлення не вимагається.
Як вбачається зі змісту п. 128-1.1 ст. 128 ПК України (на відміну від інших пунктів цієї статті), ним не передбачена винність діяння особи як умова застосування штрафної (фінансової) санкції.
Враховуючи це, при його застосуванні не має значення, чи винна особа у необладнанні та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі.
З огляду на це, передбачене вказаною нормою податкове правопорушення тягне за собою відповідальність незалежно від вини особи, яка його вчинила.
Оскільки на дату початку проведення фактичної перевірки, а саме 27.10.2020 року у позивач не були зареєстровані рівноміри - лічильники та був встановлений факт відсутністі реєстрації в ЄДР рівнеміра-лічильника рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі та відсутність реєстрації в ЄДР витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, то суд вважає, що відповідач обґрунтовано застосовував фінансові санкції до позивача.
Щодо доводів та підстав позивача викладених у позові, щодо скасування саме спірного повідомлення - рішення суд зазначає наступне.
Щодо відсутності у Наказі на проведення перевірки посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою для проведення перевірки та проведення перевірки під час дії мораторію, призначення фактичної перевірки підприємства без зазначення повного переліку законних підстав для проведення фактичної перевірки. Зазначена підстава визначалась щодо позовної вимоги про визнання недійсним Наказу про проведення перевірки.
Однак, суд вважає за доцільне надати правову оцінку проведеній перевірці та прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, прийнятого за наслідками перевірки з урахуванням рішення ДПС України.
Так, у Наказі про проведення перевірки наявне посилання на правові підстави для проведення фактичної перевірки відповідачем - ст. 19-1, ст. 20, ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, Закону України від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями (далі - Закон №481) за наявністю інформації про відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі №1010674, незабезпечення своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального на акцизному складі №1001246.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2021 року у справі № 805/3809/16-а: «30. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
31. За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
32. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
33. Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
34. Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.
35. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
36. Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
37. З аналізу вказаної правової норми слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
38. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).»
Як зазначалось у Наказі на проведення фактичної перевірки відповідачем була визначені правові норми, в тому числі пп. 80.2.5 п.82.2 ст.80 ПК України, яким було передбачено «…у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального».
У відповідача була наявна інформація, щодо відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (далі - ЄДР) у позивача, основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля паливом, а також реалізація власних управлінських функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу, в тому числі пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
І саме під час проведення перевірки станом на 27.10.2020 року посадовими особами відповідача був встановлений факт відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі та реалізації палива.
Щодо проведення перевірки під час встановленого мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, спричиненого коронавірусною хворобою (COVID-19), відповідно до Закону України № 533- IX від 17.03.2020, то сам позивач зазначав, що мораторій не застосовується під час проведення перевірок суб'єкта владних повноважень щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у відповідності до пп.52-2 Розділу Х Податкового кодексу України.
Позивач посилається на ту обставину, що внаслідок форс мажорних обставин його контрагент ТОВ «ФІРМУМ ТЕХНОЛОДЖИ» (постачальник) з яким було укладено договір від 20 лютого 2020 р. № F-15-2020 зобов'язався у 60 денний термін, поставити позивачу лічильники-рівнеміри разом з обладнанням. 27 травня 2020 р. позивачем на його запит була отримана пояснювальна записка ТОВ «ФІРМУМ ТЕХНОЛОДЖИ» від 27 травня 2020 р. вих. № 18, щодо строків поставки лічильників-рівнемірів.Так, невчасна поставка товарів, передбачених договором, зумовлена розповсюдженням короновірусної хвороби (COV1D - 19), та великим обсягом замовлень на рівнеміри - лічильники власниками акцизних складів, через що постачальник не зміг виконати умови договору в обумовлені терміни та не мав всіх належних позицій товару на складі для миттєвого відвантаження. Тому, на виконання умов договору ТОВ «ФІРМУМ ТЕХНОЛОДЖИ» було поставлено контролер збору даних FT-DC; плату VPI 1-8 RS-485; плату VP1 Supply, Power; магнітострикційні зонди VUS Y* Stick Advanced LPG 1400 mm; електронний ізольований кабель лише 29 липня 2020 року, що підтверджується видатковою накладною від 29 липня 2020 року.
Зазначені доводи не приймаються судом з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 14 Закону України № 671/97- ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 року торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово - промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина друга статті 141 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР)
Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року N 44(5) (нова редакція) передбачено:
- пп. 3.2. не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо;
- пп. 3.3. сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом;
-пп. 6.2. форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Крім того, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
До Донецького окружного адміністративного суду ТОВ «ТОЛ АВТОГАЗ» не надано сертифікату органу, які відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує настання форс-мажорних обставин при виконанні сторонами умов Договору № F-15-2020 від 20.02.2020.
Крім того, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову у частині скасування спірного податкового повідомлення - рішення позивачу повинно бути відмовлено.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОЛ АВТОГАЗ” до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2021 року №0005530/0901 - відмовити.
Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина рішення складена, підписана та проголошена у судовому засіданні 04 жовтня 2021 року.
Повний текст рішення складено та підписано 11 жовтня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко