Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 жовтня 2021 р. Справа№200/9919/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, суд -
04 серпня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № 283560 від 06.07.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрайонного управління Укртрансбезпеки.
Позивач зазначив, що 25.05.2021 року уповноваженими особами відповідача відносно нього було складено Акт № 0053597 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 268437. В акті зазначається про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Загальна вага 53050 кг, що є перевищенням від дозволеної 40000 кг.
Вказані акти було складено на підставі довідки № 046362 від 25.05.2021 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю. В подальшому відповідачем було прийнято постанову № 283560 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Позивача у сумі 34 000,00 гривень. У винесеній постанові зазначено, що Позивачем було допущено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Разом з цим уповноваженими особами в акті зазначається про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Загальна вага 53050 кг, що є перевищенням від дозволеної 40000 кг.
Також позивач вказує, що відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Тобто, чинним законодавством взагалі заборонено перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, в такому випадку може застосовуватися відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів. Так, позивачем перевозився подільний вантаж, отже застосування до нього штрафу на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу) є протиправним.
10.08.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.
Відповідач проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві. За змістом викладеного у відзиві під час проведення рейдової перевірки габаритно-вагового контролю посадові особи державної служби з безпеки на транспорті діяли у відповідності до положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 та Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри якого перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879. Відповідно до п. 22.5 Правила дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. За результатом перевірки встановлено перевантаження на здвоєну вісь 24,84 т при нормі 16 т. Чинним законодавством передбачено отримання дозволу за плату і в визначеному порядку при участі у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи. Форми акту перевірки та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю не передбачають зазначення даних про вагове обладнання. Обладнання, на якому провадилось зважування, пройшли періодичну перевірку.
31.08.2021 року представником позивача було надано відповідь на відзив, згідно змісту якої представник на задоволенні позовних вимог наполягав.
01.09.2021 року представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 31836089, місцезнаходження: 85064, с. Світле, в. Студентська, б. 1А.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.05.2021 року транспортний засіб КОБАЛЬН НОМЕР_1 , який належить позивачу, був зупинений уповноваженими особами відповідача для перевірки на автомобільній дорозі Словянськ- Донецьк-Маріуполь.
25.05.2021 року Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено Акт № 0053597 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме КОБАЛЬТ АС-325/2 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 268437. Даним транспортним засобом Позивач перевозив вугілля. В акті зазначається про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Загальна вага 53050 кг, що є перевищенням від дозволеної 40000 кг.
Вказані акти було складено на підставі довідки № 046362 від 25.05.2021 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
За результатом розгляду комісією вищевказаних матеріалів, Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 06.07.2021 року було винесено постанову № 283560 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Позивача у сумі 34 000,00 гривень. У винесеній постанові зазначено, що Позивачем було допущено порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5.04.2001 № 2344-III “Про автомобільний транспорт” (надалі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до вимог статті 33 Закону “Про автомобільні дороги” (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
За змістом абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 передбачено можливість здійснення габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки.
Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
За приписами пункту 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Пунктами 16, 18 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Правила оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567.
Так, згідно пунктів 20-21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно з пунктом 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Пунктом 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 046362 від 25.05.2021 та акту № 0053507 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів під час зважування транспортного засобу встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження, яке склало: повна допустима маса транспортного засобу - 40. 000 тонн, фактична - 53. 050 при нормативно допустимих значеннях навантаження на осі: 11 (фактичне - 10.850); 16 (фактичне -20.600); 16 (фактичне -21.600).
Спірною постановою до позивача застосовано штраф за перевезення вантажу - вугілля, транспортним засобом, що належить позивачу, із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху без відповідного дозволу.
Водночас, з аналізу п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 вбачається, що чинним законодавством взагалі забороняється перевезення подільних вантажів з перевищенням вагових параметрів автомобільними дорогами, тому дозвіл на рух такого вантажу не видається, а може лише бути застосована відповідальність у вигляді плати за проїзд, якщо при зважуванні вантажу встановлено порушення вагових параметрів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що вугілля є подільним вантажем, що відповідачем не заперечується.
Відтак, суд дійшов висновку про помилкове застосування відповідачем до позивача штрафу, передбаченого абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за змістом якого до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу саме без відповідного дозволу.
Інших доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та які мали б значення при розв'язанні справи сторонами суду не наведено.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, п.58 Європейський суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено наявності підстав для застосування до позивача штрафу на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.07.2021 № 283560 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.
Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 5000, 00грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.
На підтвердження цих обставин суду були надані договір про надання правової допомоги від 29.07.2021 року, квитанція до прибуткового касового ордеру від 29.07.2021 року на суму 5000, 00грн. Також 12.08.2021 року представником було надано клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, згідно з яким адвокат виконав наступну роботу: надано консультацій - 2 год.; вивчені матеріали, надані позивачем щодо перевірки та транспортного засобу; 29.07.2021 року відповідачу спрямований адвокатський запит, вивчена судова практика по даній категорії справ; складена та оформлена позовна заява з додатками, завіреними адвокатом; 04.08.2021 року позовна заява з додатками передана до канцелярії суду, відрядження з м. Краматорська до приміщення суду; надана консультація позивачу відносно отриманої ухвали суду про відкриття провадження у справі; складено клопотання про стягнення судових витрат; адвокатом буде отримано рішення суду 1 інстанції, відрядження з м. Краматорськ до приміщення суду у м. Слов'янськ.
Аналізуючи надані докази, суд звертає увагу на те, що надані представником матеріали не містять відомостей щодо часу, який витратив адвокат на надання кожної послуги окремо (за виключенням консультації) та вартості кожної наданої послуги. Також суд зауважує, що витрати “на відрядження з м. Краматорська до приміщення суду” не підтверджуються доказами: адвокатом не надано копії квитка та транспорт за цим маршрутом тощо, а послуга “адвокатом буде отримано рішення суду 1 інстанції, відрядження з м. Краматорськ до приміщення суду у м. Слов'янськ” заявлена на майбутнє.
Таким чином суд вважає, що адвокатом не дотримано у повній мірі вимоги ч. 4, 5 ст. 134 КАС України щодо детальності наданих послуг (відсутні час та вартість кожної послуги окремо), що позбавляє суд встановити співмірність розміру витрат по відношенню до наданих послуг, а тому, з урахуванням заяви відповідача від 01.09.2021 року, суд вважає за належне зменшити витрати на правничу допомогу до 2000, 00грн.
Щодо судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270, 00грн., що підтверджується квитанцією № 59513. Відтак, з урахуванням ст. 139 КАС України, такий судовий збір підлягає стягненню з відповідача на корить позивача.
З огляду на викладене вище та керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, м. Київ, пр. Перемоги, 14, 03135) про визнання протиправною та скасування постанови про застосуваня адміністративно-господарського штрафу від 06.07.2021 року № 283560, - задовольнити.
Скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 06.07.2021 року № 283560.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна