28 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5295/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Литвиненко І.П.,
представників позивача - Чабана Р.Л., Савчук Н.В.,
представника Головного управління ДПС у Волинській області - Кучера Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» (далі - ТзОВ «ДЛК Компані», позивач, товариство) звернулось із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2021 року №0026570711 та №0026580711.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 07 квітня 2021 року №3065/07-11/42445219, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13 травня 2021 року №0026570711, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 9776,00 грн та від 13 травня 2021 року №0026580711, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання на 2276676,25 грн, з яких 1821341 грн за податковими зобов'язаннями та 455335,25 грн за штрафними санкціями.
Позивач вказує, що згідно наказу на проведення податкової позапланової документальної виїзної перевірки ТзОВ «ДЛК Компані» перевірка підлягала проведенню щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, натомість фактично перевірка зроблена за період з 2019 по січень 2021 року, тобто за період який не входить у дану перевірку.
Також на нашу думку, у випадку проведення розрахунків за продані нафтопродукти у безготівковій формі, факт фактичного відпуску покупцю ПММ на АЗС може підтверджуватися не лише фіскальним чеком РРО, а й іншими первинними документами (талоном, смарт-карткою, платіжним дорученням, накладною тощо).
В спростування висновків перевірки про те, що господарська операція з купівлі-продажу соєвої олії, відображеної у даних податкового обліку ТзОВ «ДЛК Компані» та ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» фактично не настали, внаслідок відсутності відповідних дій зі сторони продавця ТзОВ «ДК ОІЛ Груп», вказує, що ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» являється постачальником товару - олії соєвої для ТзОВ «ДЛК Компані». Постачання даного товару відбувається систематично. При цьому на кожну операцію укладається окремий договір, що свідчить про постійну діяльність даної компанії та постійну наявність працівників ТзОВ «ДК ОІЛ Груп». Окрім укладення самого договору постачання господарська операція супроводжується рядом дій з боку ТзОВ «ДК ОІЛ Груп», що засвідчується супровідними документами на кожну партію товару.
Дана сукупність документів вказує на економічні мету операції - отримання прибутку за рахунок продажу товару соєвої олії іноземному покупцю. При цьому товар купувався у ТОВ « ДК ОІЛ ГРУП» під попередньо укладений договір з іноземним покупцем.
Внаслідок даної господарської операції ТзОВ «ДЛК Компані» та ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» отримують економічний ефект у вигляді доходу, відбувалися зміни активів та реальні зміни майнового стану ТзОВ «ДЛК Компані». Всі вказані господарські операції були раніше перевірені податковою службою, адже пройшли камеральні перевірки, підчас яких обов'язково аналізувався та перевірявся ланцюг постачальників, рух товару та реальність господарських операцій.
Також зазначає, що сертифікат якості не являється первинним бухгалтерським документом, а допущені граматичні помилки не свідчать про нереальність господарських операцій, код УКТ ЗБД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, отже сумніві у ідентифікації товару не має, в акті йдеться про існування кримінального провадження №42020141090000068 від 30 листопада 2020 року, однак жодного вироку по даному кримінальному проваджені не має, а тому висновки про те, що діяльність ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» спрямована виключно на надання податкових вигод третім особам, в тому числі ТзОВ «ДЛК Компані» шляхом формування податкового кредиту та витрат що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за рахунок нереальних господарських операцій є передчасною та безпідставної.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 25 червня 2021 року №1898/03-20-20 представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав, повідомив що в ході проведення перевірки встановлено придбання ТзОВ «ДЛК Компані» паливно-мастильних матеріалів за паливними картками згідно із договором поставки партіями з використанням паливних карток від 02 січня 2020 року №ПГВ02-253 та договором поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 03 січня 2020 року №02-609, укладеними з ТзОВ «ВОГ КАРД» та договором поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01 грудня 2020 року №040406-01/12/2020-ПГ3362, укладеним з ТзОВ «ВЕСТ КАРД».
Вказує, що основним документом, який підтверджує факт відпуску пального (використання скретч-карт, паливних карток/талонів на пальне), є фіскальний чек з АЗС, з огляду на що водій службового автомобіля обов'язково має надати до бухгалтерії такий чек, як підтвердження факту отоварення талону/скретч-картки, виданому йому в підзвіт. При цьому, на підставі такого чека кількість отриманого на АЗС пального водій повинен записати в подорожній лист.
Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів. Тоді як чеки РРО в даному випадку є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання у використання.
Звертає увагу, що в Актах списання ПММ відсутнє зазначення автомобіля на який списувались ПММ, подорожні листи легкового автомобіля без наведення інформації на підставі підтверджуючих документів щодо ПММ згідно паливних карток.
Таким чином, в ході перевірки встановлено відсутність складання ТзОВ «ДЛК Компані» зведеної податкової накладної та її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за відповідні звітні періоди по операціях з використання палива отриманого по паливних картках на пальне, не пов'язаних із господарською діяльністю підприємства та відповідно заниження податкових зобов'язань на загальну суму 13632,00 грн.
Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17(колонка Б) Декларації) встановлено її завищення на 1821341 грн, що призвело до завищення на 1821341 грн. показника рядка 19 Декларації, оскільки було завищено на 1821341 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій внаслідок врахування всупереч пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» товарно-матеріальних цінностей номенклатурою олія соєва.
Зокрема, між ТзОВ «ДЛК Компані» як покупцем та ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» як продавцем було укладено договори на поставку згідно з якими: продавець продав, а покупець купив соєву олію нерафіновану технічну, митний код товару 1507101000 за умовами FCA, с. Ульянівка, вул.Середня,26 Переяслав-Хмельницького району, Київської області у кількості 23т +1-10%.
Зазначає, що позивачем не зазначено в повідомленні про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність наявність складських приміщень, де зберігається сировина для виробництва олії соєвої та готова продукція, або такі складські приміщення відсутні у ТзОВ «ДК ОІЛ Груп».
Окрім того, ТОВ «ДК ОІЛ Груп» зареєстровано податкові накладні з реалізації в адресу ТОВ «ДЛК Компані» товару з номенклатурою соєва олія із зазначенням коду УКТЗЕД 1507101000. При цьому, ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» відвантажено олію соєву наливом з визначеним товарним кодом УКТЗЕД 1507109000 згідно митних декларацій, наведених в Додатку №2 до акту.
Тобто, вищезазначене унеможливлює ідентифікувати товар (олія соєва), придбаний від ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» згідно податкових та видаткових накладних, та реалізований товар (олія соєва) на експорт згідно експортних контрактів.
Крім того з матеріалів справа №462/7976/20 провадження 1 -кс/462/113/21 ухвали від 21 січня 2021 року Залізничного районного суду міста Львова встановлено, що Залізничним ВП ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №42020141090000068 від 30 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною третьою статті 191 КК України.
Вказане, на думку представника ГУ ДПС у Волинській області свідчить, про те, що діяльність ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» спрямована виключно на надання податкових вигод третім особам, в т.ч. ТзОВ «ДЛК Компані», шляхом формування податкового кредиту та витрат що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок нереальних господарських операцій.
З урахуванням вказаного просить в задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 38-45 том 4).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року прийнято дану справу до розгляду, судовий розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:40 год. 29 червня 2021 року (арк. спр. 29).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 22 вересня 2021 року (арк. спр. 69 том 4).
Судовий розгляд справи, призначений на 10:40 год. 29 червня 2021 року було відкладено на 11:00 год. 22 вересня 2021 року (арк. спр. 68 том 4).
В судовому засіданні 22 вересня 2021 року представники позивача позов підтримують та просять позовні вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додатково наданих усних пояснень.
Представник ГУ ДПС у Волинській області просить у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ТОВ «ДЛК Компані», зареєстровано Ковельською районною державною адміністрацією Волинської області 06 вересня 2018 року № 11971020000002404, з 01 січня 2018 року зареєстровано платником податку на додану вартість, основним видом діяльності якого є КВЕД 46.33 - Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.
Відповідно до підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1. статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8, пункту 78.1 статті 78 та пункту 200.11 статті 200 ПК України та наказу від 18 березня 2022 року №939 (арк. спр. 51 том 1) контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства ари декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За наслідками проведення вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Волинській області було складено акт від 07 квітня 2021 року №3065/07-11/42445219 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «ДЛК Компані» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яким встановлено наступні порушення:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України., оскільки ним завищено суму ПДВ. яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 1821341,00 грн;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 сатті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, оскільки ним завищено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного, періоду на суму 9776,0 грн;
- пункту 201.10 статті 201, пункту 192.1 статті 195 ПК України в результаті чого встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 13632,00 грн, в тому числі за жовтень 2019 року в сумі 140,00 грн, за січень 2020 року в сумі 642,00 грн, за лютий 2020 року в сумі 299,00 грн, за березень 2020 року в сумі 868,00 грн, за квітень 2020 року в сумі 527,00 грн, за травень 2020 року в сумі 829,00 грн, за червень 2020 року в сумі 704,00 грн, за липень 2020 року в сумі 1273,00 грн, за серпень 2020 року в сумі 1911,00 грн, за вересень 2020 року в сумі 1004,00 грн, за жовтень 2020 в сумі 1033,00 грн, за листопад 2020 року в сумі 896,00 грн, за грудень 2020 року в сумі 1643,00 грн, за січень 2021 року 1863,00 грн та зазначено, що у відповідності норм Закону України №533-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID 19) штрафні санкції за період з березня 2020 року по січень 2021 року застосовуватись не будуть (арк. спр. 56-74 том 1).
Не погоджуючись із висновками перевірки, позивач подав до контролюючого органу заперечення на акт перевірки, однак відповідач листом від 12 травня 2021 року №1591/12/03-20-07-11 вирішено висновок про результати перевірки залишити без змін (арк. спр.53-55 том 1).
В подальшому, на підставі акту перевірки від 07 квітня 2021 року №3065/07-11/42445219 ГУ ДПС у Волинській області винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13 травня 2021 року №0026570711, яким визначено завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) періоду на 9776,00 грн та від 13 травня 2021 року №0026580711, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2276676,25 грн, в тому числі: за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 1821341,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 455335,25 грн (арк. спр. 33-50 том 1).
ТзОВ «ДЛК Компані», уважаючи винесені податкові повідомлення- рішення протиправними, звернулося із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТзОВ «ДЛК Компані», за результатами проведення якої винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 13 травня 2021 року №0026570711, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку із чим зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 9776,00 грн та від 13 травня 2021 року №0026580711, яким встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання на 2276676,25 грн, з яких 1821341 грн за податковими зобов'язаннями та 455335,25 грн за штрафними санкціями.
Так, відповідно до висновків перевірки, господарська операція з купівлі-пролажу соєвої олії, відображеної у даних податкового обліку ТзОВ «ДЛК Компаній та ТзОВ «ДК Оіл Груп» фактично не настали, внаслідок відсутності відповідних дій зі сторони продавця ТзОВ «ДК Оіл Груп», у зв'язку із чим було винесене податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2021 року №0026580711.
Судом установлено, що ТзОВ «ДК Оіл Груп» являється постачальником товару - олії соєвої для ТзОВ «ДЛК КОМПАНІ», при цьому на кожну операцію укладається окремий договір. Реальність господарської операції між вказаними юридичними особами підтверджується наявними в матеріалах справи договорами на поставку соєвої олії нерафінованої, сертифікатами якості, довідками, в яких постачальник вказує на технологічний процес переробки соєвих бобів, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, видатковими накладними, рахунками на оплату, товарно-транспортними накладними (арк. спр. 44-250 том 2, арк. спр. 1-224 том 3).
Згідно із пунктом 200.4. статті 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Нормами пункту 198.1. статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 201.1. статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996- XIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Нереальність господарських операцій на думку ГУ ДПС у Волинській області випливає із того, що в деяких сертифікатах якості не вірно вказано місяць виробництва товару - олії соєвої, однак суд вважає за доцільне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, так само як і помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
.Сертифікати якості не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому недоліки в таких сертифікатів самі по собі не можуть свідчити про відсутність господарської операції.
Такі висновки суду, узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 року у справі № 804/2317/18.
Стосовно доводів контролюючого органу про те, що зазначення у податкових накладних при придбані товарно-матеріальних цінностей та митних деклараціях при їх реалізації на експорт коду УКТ ЗЕД 1507109000 та 1507101000 унеможливлює ідентифікувати товар (олія соєва), суд зазначає, що код УКТ ЗБД 1507109000 та 1507101000, як і ДСТУ 4534:2006 стосуються товару - олія соєва, а особливості та цілі застосування товару - олія соєва (для виготовлення жирів, майонезу, кормів для тварин тощо) не мають жодного значення для ідентифікації товару, оскільки коди УКТ ЗЕД у податкових накладних та митних декларація вказано вірно.
Відповідно до підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, як, зокрема, код товару згідно УКТ ЗЕД. При цьому платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на мину території України, мають право зазначати код товару згідно УКТ ЗЕД або код послуги згідно Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду, які у спірних правовідносинах в обох випадках співпадають.
В обґрунтування доводів про нереальність господарських правовідносин з ТОВ «ДК Оіл Груп» контролюючий орган також вказує, що згідно рішення від 23 квітня 2021 року про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку ТзОВ «ДК ОІЛ Груп» відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, разом з тим, відповідач не надав доказів на підтвердження вказаних обставин та обізнаність позивача щодо неправомірності його контрагента та злагодженості дій між ними.
Відтак, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Господарська діяльність суб'єкта господарювання не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
До того ж порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Такий висновок відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема в постановах від 20 березня 2020 року по справі №813/5407/15, від 10 квітня 2020 року по справі №440/1082/19, від 30 червня 2020 року по справі № 440/426/19, від 10 липня 2020 року по справі №815/146/13-а
Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, від 27 березня 2018 року №816/809/17.
Щодо посилання відповідача на відкрите кримінальному проваджені №42020141090000068 від 30 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364, частиною третьою статті 191 КК України відносно контрагента позивач, суд зазначає, що доказом вини у здійсненні фіктивного підприємництва може бути лише вирок суду, постановлений у кримінальній справі, який набрав законної сили і яким встановлено факт здійснення посадовими особами підприємств фіктивного підприємництва чи інших злочинів, тобто відсутність реальних господарських операцій, тоді як сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В силу приписів частини шостої статті 78 КАС лише вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, та лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) чи вчинені вони цією особою, а тому сам факт відкриття кримінального провадження не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування, та не може бути покладений в основу судового рішення.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутній вирок суду, який би набрав законної сили.
Наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні, в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України не є підставою для визнання господарських операцій нереальними.
Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «ДК Оіл Груп» документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність таких операцій, визначали б відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям господарської діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували не те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Відповідачем не надано до суду будь-яких інших належних доказів нереальності спірних господарських операцій.
Відтак, згідно встановлених у судовому засіданні обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2021 року №0026580711.
Окрім того, відповідно до висновків акту перевірки, ТзОВ «ДЛК Компані» здійснювалось списання паливно-мастильних матеріалів, придбаного за паливними картками, без підтвердження первинними документами, а саме не надано документів, що підтверджують факт заправки/отоварення на АЗС по паливних картках, а саме чеків РРО, у зв'язку із чим було прийняте податкове повідомлення - рішення від 13 травня 2021 року №0026570711.
Судом установлено, що придбання паливно-мастильних матеріалів за паливними картками здійснювалося позивачем згідно із договором поставки партіями з використанням паливних карток від 02 січня 2020 року №ПГВ02-253 та договором поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 03 січня 2020 року №02-609, укладеними з ТзОВ «ВОГ КАРД», а також договором поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01 грудня 2020 року №040406-01/12/2020-ПГ3362, укладеним з ТзОВ «ВЕСТ КАРД» (арк. спр. 79-101).
На підтвердження факту придбання карток на пальне позивачем було надано наказ на передачу паливних карток від 03 січня 2020 року №32/2, подорожні листи, акти списання пального, видаткові накладні на отримання товару, акти приймання передачі товарів до Договору поставки партіями з використанням паливних карток, акти звірки взаєморозрахунків та відомості по транзакціях по паливних картках в розрізі кожної окремої паливної картки (арк. спр. 103-191 том 1).
На думку позивача, під час перевірки інспекторам були надані первинні документи, які у своїй сукупності підтверджують факт придбання ПММ на АЗС у контрагентів та їх отоварення, а відсутність фіскальних чеків РРО сама по собі та за умови наявності інших первинних документів не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання у зв'язку із використанням у господарській діяльності, однак суд не погоджується із такими доводами, з огляду на наступне.
Пунктом 9 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20 грудня 1997 року №1442 визначено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 №281/171/578/155 (далі - Інструкція) відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4).
Відповідно до пункту 34 Правил №1442 автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.
Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормами Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), згідно з пунктами 1, 2 статті 3 якого суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається.
Предметом доказування при визначенні правильності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 13 травня 2021 року №0026570711 в частині зменшення від'ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 9776,00 грн є обставини щодо придбання ТзОВ «ДЛК Компані» нафтопродуктів через мережу АЗС на підставі придбаних у ТзОВ «ВОГ КАРД» та ТзОВ «ВЕСТ КАРД» паливних карток.
Суд також звертає увагу, що відповідно до пунктів 3.2 договору від 02 січня 2020 року №ПГВ02-253, укладеного між позивачем та ТзОВ «ВОГ КАРД» та договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 01 грудня 2020 року №040406-01/12/2020-ПГ3362, укладеного з ТзОВ «ВЕСТ КАРД», підтвердженням фактичного отримання покупцем товарів (послуг) та точці обслуговування в асортименті, кількості та ціні є Чек, що видається покупцю (арк. спр. 80, 93 том 1).
Аналогічна норми, визначені і пунктом 3.7 договору від 03 січня 2020 року №02-609 відповідно до якого, видача (передача) товарів покупцю підтверджується фактом отоварення картки на пальне (тобто повернення постачальнику картки на пальне в обмін на виданий (переданий), ним товар, що підтверджується чеком касового апарату (РРО) (арк. спр. 88 том 1).
З урахуванням зазначеного, суд критично оцінює доводи позивача про те, що відсутність фіскальних чеків РРО не є перешкодою для оприбуткування пального на баланс підприємства та його списання оскільки, нормами вищезазначених договорів передбачено, що обов'язковою умовою поставки товару є видача чеку.
Таким чином, видача палива зі зберігання покупцю підтверджується фактом використання паливної картки в мережі АЗС в обмін на видане паливо зі зберігання, що підтверджується чеком РРО.
Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, та який є і підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Враховуючи вищенаведене, фіскальний чек РРО з АЗС є первинним документом, що підтверджує факт отоварення за паливними картками, скретч-картками/талонами на пальне.
У свою чергу, водій службового автомобіля обов'язково має надати до бухгалтерії такий чек, як підтвердження факту отоварення талону/скретч-картки, виданому йому в підзвіт та підставі такого чека кількість отриманого на АЗС пального записати, в подорожній лист.
Подорожні листи призначені для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових автомобілів, тоді як чеки РРО в даному випадку є підставою для оприбуткування пального на баланс підприємства та подальшого їх списання у використання.
Окремо суд зауважує, що у наданих позивачем актах списання ПММ відсутнє зазначення автомобіля на який списувались ПММ, а у подорожніх листах легкового автомобіля відсутня інформації на підставі підтверджуючих документів щодо ПММ згідно паливних карток.
Враховуючи вимоги Закону №265/95-ВР, а також умови укладених позивачем договорів поставки нафтопродуктів, на думку суду, допустимим доказом операції з відпуску (продажу) пального на АЗС в розумінні приписів статті 74 КАС України є розрахунковий документ, роздрукований реєстратором розрахункових операцій.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2019 року у справі №825/2075/17, від 12 листопада 2019 року у справі №620/4196/18, від 09 грудня 2020 року у справі №460/212/19, від 09 березня 2021 року у справі № 160/3026/19.
Таким чином, з огляду на відсутність у позивача розрахункових документів, роздрукованих реєстратором розрахункових операцій на операції з відпуску (продажу) пального, у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 травня 2021 року №0026570711 слід відмовити.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 травня 2021 року №0026580711, у задоволені решти позовних вимог суд відмовляє.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.
Згідно квитанції від 24 травня 2021 року №1241 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 22700,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) (арк. спр. 38 том 1), який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 28 том 4).
Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТзОВ «ДЛК Компані» необхідно стягнути судовий збір в сумі 22602,94 грн (двадцять дві тисячі шістсот дві гривні дев'яносто чотири копійки) пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» (45002, Волинська область, місто Ковель, вулиця Петра Могили, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 42445219) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 травня 2021 року №0026580711.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛК Компані» судовий збір в розмірі 22602,94 грн (двадцять дві тисячі шістсот дві гривні дев'яносто чотири копійки).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2021 року.