Справа № 641/6440/20 Головуючий суддя І інстанції Фанда О. А.
Провадження № 33/818/452/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
06 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Полехіна Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 16.08.2020 року о 23 год. 10 хв. в місті Харкові по пр. Героїв Сталінграду, 80, керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме характерний запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з цим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною, винесеною без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, без дослідження і належної їх оцінки на предмет допустимості і відповідності зібраних доказів вимогам закону.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом, оскільки за своєю природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зазначає, що підпис у протоколі не означає його згоду з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Посилається на те, що в протоколі зазначено, що він керував транспортним засобом за однією адресою, а протокол складений начеб то на місці вчинення правопорушення зовсім за іншою адресою. Вказує, що його автомобіль не зупинявся працівниками поліції, а був припаркований, мотор не працював. В матеріалах відсутні будь-які докази, які б вказували на керування ним автомобілем взагалі. Також посилається на те, що надана працівниками поліції нарізка відеозаписів не відтворює повну картину, що відбувалась на місці стоянки автомобіля, біля якого він знаходився. Зазначає, що матеріли про адміністративне правопорушення не містять жодних належних і допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Полехіна Д.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме відомості, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 107019 від 16.08.2020 року, який складений у відношенні ОСОБА_1 ; письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , довідці про отримання посвідчення водія серії НОМЕР_2 , направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР ОНД відносно ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 не доставлявся в зв'язку з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння; відеозаписі із нагрудної камери поліцейського, з якого встановлено, що водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 16.08.2020 року о 23 год. 10 хв. в місті Харкові по пр. Героїв Сталінграду, 80, керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме характерний запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків (а.с.1).
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, виходячи зі специфіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
При цьому належить врахувати, що в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не висловив будь-яких зауважень щодо його змісту, зокрема, не висловив заперечень відносно того, що він керувавав автомобілем.
Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Вказані обставини також підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких вбачається, що 16.08.2020 року в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД. (а.с.5,6).
Разом з цим, в цих поясненнях свідки зазначили, що в їх присутності водій був ознайомлений із змістом адміністративного тпротоколу, а також правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, але останні не з'явились за судовим викликом.
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання.
Крім того, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, вбачається що працівники поліції дійсно запропонували водієві ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, однак ОСОБА_1 відмовився.
Крім того, з відеозапису також вбачається, що під час процедури огляду ОСОБА_1 не висловлював будь-яких доводів відносно того, що він не є водієм автомобіля.
Також, коли працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки його автомобіля, ОСОБА_1 не зазначав на наявності будь-яких заперечень проти тверджень працівника поліції, що саме він є водієм цього автомобіля.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що його працівники поліції не зупиняли, а коли підійшли до нього, він був поряд з автомобілем, працівники поліції попросили пред'явити документи, але у нього їх не було, а був лише паспорт, який він пред'явив працівникам поліції. Пояснив, що працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, однак він відмовився, оскільки автомобілем не керував. Також вказав, що з працівниками поліції у нього виник конфлікт, оскільки у них були незаконні вимоги. Вважає дії працівників поліції з приводу фіксації цього правопорушення незаконними, такого переконання він дійшов під час складання ними протоколу про адміністративне правопорушення, але їх дії він не оскаржував в будь-який спосіб, а тільки подав апеляційну скаргу.
Отже, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Таким чином, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, належить врахувати пояснення ОСОБА_1 про те, що він отримав посвідчення водія категорії В,С внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
Крім того, під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 пояснив, що місце спілкування з працівниками поліції не збігається з місцем його місця проживання, що підтверджує факт керування ОСОБА_1 автомобілем до місця, де його було зупинено працівниками поліції.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Полехіна Д.О. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити та пояснив, що судом першої інстанції не вірно прийнято рішення, оскільки факту керування не було, тому не було підстав для проходження огляду на стан сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що ОСОБА_1 16.08.2020 року о 23 год. 10 хв. в місті Харкові по пр. Героїв Сталінграду, 80, керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме характерний запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціспроти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиноюнаціональногозаконодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полідержави.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков