Справа № 626/1928/20 Головуючий суддя І інстанції Гусар П. І.
Провадження № 33/818/276/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
06 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Красноградського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420,40 грн.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про те, що висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що він їхав разом із дружиною на автомобілі ВАЗ 2101, за кермом автомобіля була дружина, так як він знаходився у нетверезому стані, він перебував на пасажирському сидінні справа від водія. По дорозі вони зустріли працівників поліції на службовому автомобілі, які рухались їм назустріч. Дружина зупинила автомобіль і вийшла до своєї подруги, а він пересів на сидіння водія. Працівники поліції підійшли до автомобіля і запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, він погодився, Драгер показав 1,96%, проти такого результату він заперечував і в Красноградській ЦРЛ повторно пройшов тест, який показав 0,8% алкоголю. З протоколом складеним працівниками поліції він не погодився і не згоден з тестом Драгер. Вважає, що доказів того, що він керував транспортним засобом працівниками поліції не надано. Пояснює, що він не був водієм, оскільки не керував транспортним засобом, а тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки зі зворотнім повідомленням, яку ОСОБА_1 отримав особисто 25.06.2021, про що свідчить його власноручний підпис на зворотному повідомленні (а.с.39).
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , виходячи з відомостей, що є наявні в матеріалах цього провадження.
Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, чим порушено вимоги пункту 2.9 а ПДР України.
З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст.251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 21.08.2020 року о 12-й год.20 хв. на вулиці Центральній в с. Петрівка, Красноградського району, Харківської області, керував транспортним засобом автомобілем ВАЗ 2101 державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу «Драгер», а також в Красноградській ЦРЛ у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.9А ПДР України.
Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №391420 від 21 серпня 2020 року (а.с.1).
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується відомостями, які містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення ДПР№ 391420 від 21.08.2020 року; висновку № 1140 від 21.08.2020 року Красноградської ЦРЛ; результатах алкотестеру «Драгер»; показаннях свідка ОСОБА_2 , який вказав, що керував автомобілем саме чоловік, який після їх розвороту і під'їзду до автомобіля знаходився на місці водія на ім'я ОСОБА_1 . Аналогічних поясненнях свідка ОСОБА_3 .
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для надання особистих пояснень, а також інспектор поліції Кищак Р.Ю., який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Проте, в судове засідання суду апеляційної інстанції свідки та інспектор поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусити свідків з'явитись в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для їх виклику в судове засідання.
Дослідивши відеозапис, що міститься в матеріалах справи, апеляційний суд встановив, що працівниками поліції були дотримані всі вимоги закону щодо їх дій при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 і порушень з переглянутого відеозапису виявлено не було.
Також, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в порядку КАС України,або шляхом оскарження дій працівників поліції до їх керівництва.
Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції дотримані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення, висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 (а) ПДР України є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в якій наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд ставиться критично до доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а за кермом автомобіля знаходилась його дружина, оскільки він від дачі пояснень на місці вчинення адміністративного правопорушення відмовився (а.с.4), про те, що він не керував транспортним засобом не вказував у протоколі про адміністративне правопорушення та з яких причин пересів з пасажирського сидіння на водійське, коли побачив працівників поліції не пояснив.
Крім того факт керування ОСОБА_1 автомобілем підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАА №022687 від 21.08.2020 року відповідно до якої ОСОБА_1 21.08.2020 року о 12.48 год. по вулиці Центральній в с. Петрівка,керував транспортним засобом ВАЗ 2101 без реєстраційного документу на транспортний засіб, чим порушив п. 2.1Б ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126КУпАП.
Відомостей про оскарження ОСОБА_1 зазначеної постанови матеріали провадження не містять.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд вважає безпідставним та способом захисту, з метою уникнення відповідальності.
Такий висновок суд робить згідно вимогст.252КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду, наведених в апеляційній скарзі, допущено не було.
Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУПАП, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, порушень норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись статтями 130, 245, 251, 252, 256, 2652, 266, 268, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Красноградського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков