Справа № 953/10201/20 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.
Провадження № 33/818/264/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
06 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Зуб Є.Є. на постанову Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , видане ДАІ МВС-УВС м. Харкова від 23.12.1995,
- визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою встановлено, що 18.06.2020 о 07:00 год. в м. Харкові по вул. Героїв Праці, буд. 12-Е, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 д/н. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 та в закладі охорони здоров'я, водій відмовився в присутності двох свідків, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з цим рішенням захисник ОСОБА_1 - адвокат Зуб Є.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд формально підійшов до розгляду справи даної категорії, ним було розглянуто справу однобічно і упереджено. Зазначає, що він ОСОБА_1 перед складанням протоколу не керував транспортним засобом ВАЗ 21093 та поліцейським не зупинявся, документи на право керування транспортним засобом поліцейські самі взяли з автомобіля, самостійно відчинивши двері автомобіля. Зазначає, що судом не було прийнято до уваги прохання ОСОБА_1 про перевірку температури двигуна, як підтвердження того, що автомобіль взагалі не рухався напередодні. Крім того, суд не врахував клопотання захисника про те, що у зв'язку зі змінами в законодавстві, а саме ст. 130 КУпАП на даний час відсутня, що передбачає покарання за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тобто станом на 01.07.2020 дії ОСОБА_1 не утворювали склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За таких обставин провадження у справі повинно було бути закритим.
В судове засідання суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Зуб Є.Є. не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки зі зворотнім повідомленням, яку він отримав особисто 30.06.2021, про що свідчить його власноручний підпис на зворотному повідомленні (а.с.48).
За таких обставин, враховуючи вимоги ст. ст. 268, 294 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності захисника ОСОБА_1 - адвоката Зуб Є.Є.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалівсправи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього рухуУкраїни, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №329671 від 18.06.2020 року (а.с. 1); відеозапис з нагрудної камери інспектора батальйону № 4 роти № 6 взводу № 2 УПП в Харківській області Запарова С.Є.(а.с. 4); письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 18.06.2020 (а.с. 7-8).
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що 18.06.2020 о 07:00 год. в м. Харкові по вул. Героїв Праці, буд. 12-Е, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 д/н. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 та в закладі охорони здоров'я, водій відмовився в присутності двох свідків (арк. 1).
Ці обставини вочевидь обумовлювали вимогу працівників поліції, які їх виявили, згідно п. 2.5 ПДР України, запропонувати водію пройти медичний огляд у закладі охорони здоров'я, виходячи зіспецифіки дослідження, що, в свою чергу, унеможливлювало проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Вказані обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яких було залучено працівниками поліції при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до яких вбачається, що 18.06.2020 року водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД (а.с.7,8).
Разом з цим, в цих поясненнях свідки зазначили, що в їх присутності водій був ознайомлений з правами, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались вищевказані свідки для надання особистих пояснень, але останні не з'явились за судовим викликом. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 не з'явився до поштового відділення для отримання судової повістки, а свідок ОСОБА_3 отримав судову повістку 01.07.2020, про що свідчить його власноручний підпис (а.с. 49,50).
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання.
Крім того, дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, вбачається що працівники поліції дійсно запропонували водієві ВАЗ 21093 ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, однак ОСОБА_1 відмовився.
Під час апеляційного перегляду в судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що в присутності свідків йому працівники поліції запропонували пройти огляд на стан сп'яніння, однак він відмовився, оскільки його не надали доказів, що він керував транспортним засобом. Також пояснив, що медичне обстеження за власною заявою він зробив, щоб впевнитись, що він був тверезий. Зазначив, що вважає, що працівники поліції під час фіксування цього адміністративного правопорушення діяли незаконно, цього переконання він дійшов відразу, однак тільки неділю назад направив в ТУ ДБР скаргу електронною поштою, але відповіді ще не отримав. В будь-який інший спосіб - до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, не звертався.
Отже, належить взяти до уваги, що незважаючи на незгоду із діями працівників поліції під час складання ними протоколу, цей протокол складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва, хоча мав для цього достатньо часу, що унеможливлює врахування доводів апелянта з приводу незгоди з відомостями протоколу.
Таким чином, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, належить врахувати пояснення ОСОБА_1 про те, що він отримав посвідчення водія категорії В,С внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. Апеляційний суд, на наявністю таких відомостей, вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до вимог ст. 10 КУпАП.
Разом з цим, у судове засідання в суд апеляційної інстанції з'явився свідок ОСОБА_3 , який був залучений працівниками поліції при складані протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та за введення суду в оману.
Цей свідок пояснив, що він йшов по вулиці і до нього підійшов працівник поліції і запропонував бути свідком, він погодився. За якою адресою це було не пам'ятає і взагалі нічого не пам'ятає. Пояснив, що він підписав письмові пояснення і пішов.
Свідку надано на огляд а.с.8 письмові пояснення свідка ОСОБА_3 , в яких свідок підтвердив свій підпис.
Апеляційні доводи захисника ОСОБА_1 - адвоката Зуба Є.Є. з твердженням про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Дослідивши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, вбачається що ОСОБА_1 під час, коли до нього підійшли працівники поліції, перебував в автомобілі на водійському місці, тобто за кермом.
Крім того, з відеозапису також вбачається, що працівники поліції дійсно запропонували водієві ОСОБА_1 у присутності двох свідків пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та у медичному закладі КНП ХОР ОНД, однак ОСОБА_1 відмовився.
За таких обставин, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 329671 від 18.06.2020 року, а сааме, за відмову ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 та його захисником Зубом Є.Є. не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Посилання ОСОБА_1 на те, що він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не керував транспортним засобом, є необґрунтованими та розцінюється судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності.
Доводи ОСОБА_1 про те, що медичне обстеження за власною заявою він зробив, щоб впевнитись, що він був тверезий не спростовують висновків суду щодо наявності в його діях складу вказаного вище адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності не за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження огляду на такий стан.
Відповідно до розділу І п.6. Інструкції №1452/735 - огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Як вбачається з висновку №16/08-С/20, який складений о 09 год. 00 хв. лікарем ОСОБА_4 КЗОЗ ХОБСМЕ, ОСОБА_1 звернувся за оглядом за власною заявою, що суперечить вимогам інструкції, так як огляд мав проводиться в присутності поліцейського.
Таким чином, працівниками поліції не порушено порядку огляду водія ОСОБА_1 на стан сп'яніння, відповідно до ч.2 ст. 266 КпАПУкраїни.
Разом з цим, апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав передбачених п.6 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність з огляду на таке.
22 листопада 2018 року прийнято Закон України № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі Закон № 2617-VIII), яким внесено зміни до статті 130 КУпАП, та яку викладено у такій редакції:
«Керування річковими, морськими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими, морськими або маломірними суднами від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Крім того, цим законом доповнено КК України статтею 2861 наступного змісту:
«Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, або відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку медичного освідування на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування».
Закон № 2617- VIII набрав чинності 01 липня 2020 року.
Разом з цим, 17 червня 2020 року Верховною Радою прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 720-IX) яким внесено зміни до Закону № 2617-VIII, відповідно до яких із Закону № 2617-VIII вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК України статтю 286-1.
У Розділі ІІ Закону № 720-IX зазначено, що «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII».
Поряд з цим, належить врахувати, що, в листі від 03.07.2020 року Верховний Суд звернув увагу на те, що до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року (далі Закон), тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основ (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, я транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з ч.1 та ч.3 ст.130 КУпАП та передбачено у ст.286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч.2 ст. 4 КК України, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч.2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаючи (ультра активна) дія.
Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акту продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акту чи зміни відповідної його частини). Зокрема, ультра активність має місце тоді, коли приписи нормативно правового акту, який діяв раніше, поширюється не на реалізовані або не припинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності.
Крім того, в цьому листі зазначено, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п.6 ст. 247 КУпАП, також відсутня. Згідно з цим пунктом провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. В цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами, особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість їх реакції, або інші дії, виключені зі ст.130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Таким чином оскільки Закон № 720-IX був підписаний Президентом України 2 липня 2020 року та 3 липня 2020 року опублікований в газеті «Голос України», а протокол про адміністративні правопорушення серії ДПР18 № 110272 за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейськими складено 30.11.2020 року то на підставі ч.1 ст.8 КУпАП розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5 , суддя застосував редакцію ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до Закону № 720-IX,яка діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Таким чином, твердження апелянта щодо закриття провадження у зв'язку із набранням 01.07.2020 року чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» на підставі ст.ст. 8, 247 КУпАП є безпідставними.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандарт, лікарем закладу охорони здоров'я. Відповідно до п.7 цієї Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Відповідно до п.3 Розділу І цієї Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольногосп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці..
Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від якого останній відмовився.
З огляду на викладене, апеляційний суд об'єктивно не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи відомості, що є наявними в цьому провадженні про послідовність дій, стосовно події, що зафіксована у протоколі вбачається, що 18.06.2020 о 07:00 год. в м. Харкові по вул. Героїв Праці, буд. 12-Е, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093 д/н. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest 6820 та в закладі охорони здоров'я, водій відмовився в присутності двох свідків, що повністю відповідає вимогам ст. 266 КУпАП та положенням вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Апеляційний суд дійшов висновку, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, які походять з офіційних джерел та надав ним належну правову оцінку.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто його за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, отже посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Зуб Є.Є. залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков