Справа № 635/5214/20 Головуючий І інстанції - Лук'яненко С.А.
Провадження № 33/818/274/21 Суддя доповідач - Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
6 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К. за участю секретаря Вакула Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 9 вересня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 9 вересня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживє за адресою: АДРЕСА_1 - визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на момент ухвалення постанови складає 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та судовий збір на користь держави в розмірі 420 грн.
Постановою встановлено, що 17 серпня 2020 року о 00 годині 50 хвилин в Харківській області Харківського району смт. Безлюдівка в'їзд Стадіонний, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SUZUKI APRESS CA1FA-118065 у стані алкогольного сп'яніння, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за його згоди пройшов огляд в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД (м.Харків вул.Шевченко, 26), що засвідчує висновок лікаря позитивний №1550 від 17 серпня 2020 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 статті 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Не погодившись з цим рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 9 вересня 2020 року, а провадження по цій справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не було враховано його пояснення в суді про те, що транспортним засобом, вказаним в протоколі ДПР18 №280176 від 17.08.2020, він не керував, від проходження на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся. Посвідчення водія було вилучено під приводом встановлення особи, а також те, що апелянт разом зі своїм товаришем вживав спиртні напої в приміщенні гаражу, при цьому транспортний засіб, а саме - мопед, знаходився біля приміщення гаражу та він ним не керував, що не було досліджено суддею. Також вказав, що після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у закладі охорони здоров'я, йому, всупереч вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме розділу ІІІ п. 17 та п.20 не було надано для ознайомлення висновок та вручено один з примірників, що результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння, який складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи, у трьох примірниках. А тому, вважає висновки, які були складені з порушенням цієї Інструкції недійсними. Також апелянт вважає, що з відеозапису, який долучений поліцейським, не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом SUZUKI APRESS CA1FA-118065. А тому, вважає, що відповідальність настає виключно за керування транспортними засобами, особами, які перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння. Крім того, зазначив, що судом не було викликано інспектора для дачі пояснень з приводу складання протоколу відносно ОСОБА_1 для підтвердження або спростування викладених у протоколі фактів. Вважає, що судом не було надано належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння саме під час керування транспортним засобом. Також не було внесено до протоколу даних щодо тимчасового затримання транспортного засобу та відсторонення ОСОБА_1 від його керування.
В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився. На зазначену в апеляційній скарзі адресу, направлялась судова повістка, однак вона повернулася до суду, оскільки ОСОБА_1 відсутній за вказаною адресою (арк.30). Під час повідомленняОСОБА_1 про місце, дату та час апеляційного розгляду телефонограмою на номер мобільного телефону ОСОБА_1 - НОМЕР_1 , який зазначений в протоколі, (арк.1, 30), останній повідомив, що можливості прийти в судове засідання не має, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавав.
При цьому суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Харківського районного суду Харківської області від 9 вересня 2020 року .
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також , згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
У цьому контексті суд також звертає увагу , що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, а вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі.
Слід також зазначити, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та ОСОБА_1 не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань , користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Крім того, судом апеляційної інстанції здійснювалися заходи щодо виклику інспектора ОСОБА_2 (арк. 31), але останній в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим суд вирішив провадити апеляційний розгляд без їх участі та без участі апелянта, який без поважних причин не прибув в судове засідання, з урахуванням доводів, які містяться в апеляційній скарзі, та наявних відомостей у матеріалах справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9 «а». Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, апелянт не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо відкладення розгляду справи або допиту свідків.
З огляду на це, переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння
Зокрема, визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції вважав необгрунтованими його доводи з приводу заперечень ним факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі доводи повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема відеозаписом з нагрудних камер поліцейського та рапортом інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Щіпіної А. Так, як вбачається з рапорту інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Щіпіної А., що під час патрулювання 17 серпня 2020 року було виявлено не зареєстрований мопед, яким керував водій ОСОБА_1 без мото-шолому, під час розмови з останнім було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим його було відсторонено від керування транспортним засобом. При цьому суд зазначив, що в судовому засіданні ОСОБА_1 не зміг пояснити, чому він не надавав свої заперечення та пояснення під час складання адміністративного протоколу, а також не зміг надати обґрунтованих пояснень чому його мопед знаходився біля нього на вулиці, а не в гаражі, заперечуючи в судовому засідання щодо керування ним мопедом в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, під час розгляду справи будь-яких клопотань на спростування своєї вини про виклик свідків або витребування доказів ОСОБА_1 не заявляв.
Крім іншого, суд вважав, що доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені під час судового розгляду, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 280176 від 17 серпня 2020 року, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 серпня 2020 року, відеозаписом з нагрудних камер поліцейського, а також рапортом інспектора 2 взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Щіпіної А.
Відповідно до відомостей, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення (арк. 1) вбачається, що 17 серпня 2020 року о 00 годині 50 хвилин в Харківській області Харківського району смт. Безлюдівка в'їзд Стадіонний, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SUZUKI APRESS CA1FA-118065 у стані алкогольного сп'яніння, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за його згоди пройшов огляд в закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОНД (м.Харків вул.Шевченко, 26), відповідно до висновку якого №1550 від 17 серпня 2020 року, ОСОБА_1 перебував 17.08.2020 у стані алкогольного сп'яніння.
Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, що свідчить про відсутність незгоди з діями працівників поліції та в свою чергу свідчить про умисність його дій та усвідомлення протиправного характеру своїх дій.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, так само, як і відомості, які відображені у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, відповідно до відомостей відеозапису, який наявний в матеріалах справи (арк. 4) вбачається, що працівники поліції наздоганяли ОСОБА_1 , який їхав на мопеді без шолому, по центральній вулиці с. Безлюдівка до Стадіонного в'їзду, де його наздогнали. При цьому, працівники поліції спитали у нього: «водій - ваші права», а потім запропонували показати права і документи на підтвердження того, що він його не угнав. Під час спілкування, у водія ОСОБА_1 були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова, у зв'язку з чим, поліцейські запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки із використанням газоаналізатору Драгер або в медичному закладі, на що, водій ОСОБА_1 надав згоду на проходження огляду в медичному закладі. При цьому, на відео також вбачається, що водій ОСОБА_1 тримає транспортний засіб, а саме - мопед, в руках. Під час розмови з водієм ОСОБА_1 , працівники поліції пересвідчились, кому належить транспортний засіб та попросили водія ОСОБА_1 надати його посвідчення водія, яке він надав, а потім просив повернути. Від підпису та дачі будь яких пояснень в протоколі ОСОБА_1 відмовився, заперечень не надавав.
Належить взяти до уваги, що з відеозапису об'єктивно вбачається, що разом з ОСОБА_1 біля гаражу та в гаражі не було будь-яких інших осіб, а сам ОСОБА_1 знаходився не в гаражі, а на вулиці та тримав в руках мопед. Безпосередньо ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не повідомляв хто саме, якщо не він, керував транспортним засобом та чому мопед знаходиться не в гаражі, а на вулиці і він його тримає в руках, а тому такі твердження ОСОБА_1 суд розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності.
Крім того, відповідно до рапорту поліцейського (арк. 6) вбачається, що 17 серпня 2020 року під час патрулювання в Харківській області Харківському районі смт. Безлюдівка, було виявлено мопед, не зареєстрований та водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без мото0шолому та не мав відповідної категорії. На водія було складено постанову ДП 18 53 94 69. Під час розмови та розгляду справи у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: тремтіння рук, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не чітка хода. На водія було виписано протокол за ст. 130 ч. 1 КУпАП серії ДПР18 № 280176. Водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом, авто залишилось на місці зупинки транспортного засобу, без порушень ПДР України, що спростовує твердження апелянта про те, що він не керував мопедом та його не відсторонили від керування.
Крім того, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а також до вимог п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до відомостей, які містяться в протоколі та з відеозапису вбачається, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова про що повідомили останньому та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинку або у закладі охорони здоров'я, на що водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медичному закладі.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відповідність дій працівників поліції вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час складення матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 12.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналізуючи послідовність дій працівників поліції, вбачається, що 17.08.2020 року ОСОБА_1 керував транспортним засобом- мопедом SUZUKI APRESS CA1FA-118065, був зупинений працівниками поліції. У нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі охорони здоров'я, а тому дії працівників поліції щодо виявлення підстав для складення протоколу відповідають вимогам ст.266 КУпАП, що вбачається з положень з вищенаведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України.
Згідно з вимогами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави.
Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду, та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
При цьому слід врахувати, що статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Відповідно до п.3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції вбачається, що ознаками алкогольного сп'яніння є:
- запах алкоголю з порожнини рота;
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці.
Інспектором поліції під час роз розмови та розгляду справи, у водія ОСОБА_1 було виявлено наявні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, нечітка мова. Отже вбачається, що працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає порушень вимог Інструкції з боку інспектора поліції щодо виявлення ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, посилання в апеляційній скарзі на порушення порядку проходження огляду ОСОБА_1 апеляційний суд вважає безпідставними.
Крім того, відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП.
Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 апеляційним судом не встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
З врахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік застосоване до ОСОБА_3 є достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових правопорушень і таким що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_3 п.2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності і його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними, а тому, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 9 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков