05.10.21
Справа № 635/880/17
Провадження № 2/635/689/2021
05 жовтня 2021 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Шинкарчука Я.А.,
секретар судового засідання - Желізова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_3 ) до ОСОБА_4 про стягнення коштів, ?
встановив:
У лютому 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , в якому просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 кошти у сумі 83 519,90 доларів США та на користь ОСОБА_1 ? 187 500,00 гривень, а також відповідно понесені судові витрати.
Короткий зміст позовних вимог
В обґрунтування вимог позову вказано, що на початку липня 2015 року відповідач ОСОБА_4 запропонував позивачам придбати у нього 1000 (одну тисячу) тон озимої пшениці, які він планував у подальшому зібрати, у зв'язку з чим просив позивачів здійснити йому передплату. Позивачі погодились на пропозицію відповідача і передали йому грошові кошти в загальній сумі 111 000 доларів США та 202 500 гривень. На підтвердження отриманих в якості передплати грошових коштів відповідач видав позивачам розписки, а саме: ОСОБА_3 розписку датовану 03.07.2015 про отримання 111 00 доларів США, як передплата за озиму пшеницю врожаю 2015 року у кількості 925 тон; ОСОБА_1 розписку датовану 07.07.2015 про отримання 202 500 гривень, як передплата за озиму пшеницю у кількості 75 тон. Наприкінці листопада 2015 року позивачі звернулись до відповідача з проханням передати їм передплачену ними пшеницю у кількості 1 000 тон, так як вже закінчився строк збору врожаю, однак відповідач заявив про неможливість виконати ним зобов'язання в натурі і погодився повернути грошові кошти позивачам. Так, з 01.12.2015 відповідач почав здійснювати часткове повернення передплати готівковими коштами у доларах США та у безготівковій формі гривнями, про що зазначено в розписках про повернення грошових коштів. За таких обставин з 01.12.2015 і до 2017 року відповідачем повернено на користь ОСОБА_5 26 000 доларів США та 40 000 гривень, а на користь ОСОБА_6 ? 15 000 гривень. Останні платежі відповідач здійснив 13.01.2017 по 5 000 гривень кожному з позивачів, після чого припинив повернення грошових коштів і уникає будь-яких пояснень. Із врахуванням часткового повернення передплати заборгованості відповідача перед ОСОБА_5 становить 83 519, 90 доларів США (111 000 доларів США ? 26 000 доларів США = 85 000 доларів США ? 1480,10 доларів США (40 000,00 гривень за курсом НБУ станом на 10.02.2017) = 83 519, 90 доларів США), а перед ОСОБА_6 ? 187 500,00 гривень (202 500,00 гривень ? 15 000,00 гривень = 187 500,00 гривень). Таким чином, з посиланням на положення статей 526, 663, 693 ЦК України, так як на даний час позивачі втратили інтерес щодо придбання у відповідача озимої пшениці у зв'язку з неможливістю відповідачем виконати своє зобов'язання в натурі, про що відповідач заявив наприкінці листопада 2015 року, то відповідач повинен повернути позивачам залишок передплати, у зв'язку з чим позивачі вважають за необхідне звернутись до суду за захистом своїх майнових прав щодо стягнення з відповідача заборгованості у примусовому порядку.
Позиція відповідача щодо предмету спору
Обґрунтовуючи незгоду із позовними вимогами у даній справі, відповідачем (а.с.190-208 том 1, а.с. 211-238 том 1; а.с. 1-34 том 2) заперечувалися факти укладених із позивачами будь-яких угод на поставку сільськогосподарської продукції (озимої пшениці урожаю 2015 року), отримання передплат за вказаною угодою та відповідно часткове повернення передплати, а також написання будь-яких розписок, з приводу отримання грошових коштів від позивачів в рахунок передплати, в тому числі, приведено такі доводи. Так, після відкриття провадження у даній справі, відповідачу стало відомо про те, що ОСОБА_5 звертався 25 січня 2017 року до Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області із заявою про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.5 ст.190 КК України. Як вбачається з тексту відповідної заяви про вчинення злочину, заявником було зазначено, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було отримано від позивачів грошові кошти у липні 2015 року. Копія відповідної заяви була долучена відповідачем до матеріалів даної справи, а також з посиланням на існування такої заяви та її зміст, відповідач вказує на необґрунтованість та безпідставність заявлених до нього позовних вимог у даній справі.
Щодо наданих позивачами доказів перерахунку відповідачем грошових коштів на їх банківські рахунки, відповідачем подано суду копії відповідних квитанцій на загальну суму 55 000 гривень за період з 08 листопада 2016 року по 13 січня 2017 року (а.с.13-25 том 2), вказавши, що це кошти, які відповідач взяв у позивачів в борг у червні 2015 року на лікування ОСОБА_8 і відповідно вони не пов'язані з розписками, про які йде мова в даній справі.
Процесуальні дії у справі
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13 лютого 2017 року вказана справа надійшла в провадження судді Шинкарчука Я.А.
15 лютого 2017 року судом в порядку положень частини третьої статті 122 ЦПК України (в редакції 2004 року) направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача даній справі, а також на підставі ухвали суду від 15 лютого 2017 року відкрито провадження у справі.
Одночасно із подачею позовною заяви, позивачі подали суду заяву про забезпечення позову у даній справі та ухвалою суду від 15.02.2017 вирішено питання за даною заявою та встановлено заборону відчуження нерухомого майна належного відповідачу, а саме: нежитлову будівлю (карнажносховище), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5300,00 гривень, зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.05.2008 за реєстраційним №17954192 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.05.2008 за реєстровим №741; 1/2 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 8351,00 гривень зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.10.2006 за реєстраційним №16292995 на підставі Договору купівлі-продажу від 25.03.1999 за реєстровим №1-99-182319.
02 березня 2017 року судом в порядку положень частини третьої статті 122 ЦПК України (в редакції 2004 року) отримано з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_4
25 квітня 2017 року на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року про відкриття провадження у даній справі надійшла апеляційна скарга від відповідача та 26 квітня 2017 року матеріали справи направлено до Апеляційного суду Харківській області для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
На підставі ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківській області від 15 травня 2017 року відхилена апеляційна скарга відповідача ОСОБА_4 , а ухвала Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року про відкриття провадження у справі №635/880/17 залишена без змін.
26 травня 2017 року матеріали цивільної справи повернені до Харківського районного суду Харківської області.
Разом з тим, 14 квітня 2017 року до Харківського районного суду Харківської області від ОСОБА_4 надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову у даній справі (а.с. 86-98 том 1).
Проте вже 13 червня 2017 року від ОСОБА_4 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року про забезпечення позову у даній справі та 22 червня 2017 року матеріали справи направлено до Апеляційного суду Харківській області для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.
Ухвалою судді судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області Овсяннікова А.І. від 14 липня 2017 року ОСОБА_4 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року про забезпечення позову (а.с. 117 том 1).
31 липня 2017 року матеріали цивільної справи повернені до Харківського районного суду Харківської області.
19 серпня 2017 року від ОСОБА_4 подані клопотання про зобов'язання позивачів надати оригінали розписок (а.с. 123-124 том 1) та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.125-126 том 1).
В судовому засіданні, яке відбулося 19 серпня 2017 року клопотання ОСОБА_4 про подання позивачами оригіналів розписок задоволено, а в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.
08 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від представника ОСОБА_4 ? адвоката Камінської Анни Анатоліївни подано касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2017 року ОСОБА_4 про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі №635/880/17.
На підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 серпня 2017 року витребувано із Харківського районного суду Харківської області матеріали цивільної справи №635/880/17.
22 серпня 2017 року із Харківського районного суду Харківської області матеріали цивільної справи №635/880/17 направлено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України.
Так, у відповідності до 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Також, згідно пункту 9 статті 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відтак, постановою судової колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 грудня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 ? адвоката Камінської Анни Анатоліївни залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2017 року у справі №635/880/17 залишено без змін.
09 січня 2019 року матеріали цивільної даної справи повернулись до Харківського районного суду Харківської області.
В судовому засіданні, яке відбулося 21 березня 2019 року судом досліджено оригінали розписок від 03.07.2015 та 07.07.2015 наданих ОСОБА_4
25 березня 2019 року від ОСОБА_4 до суду надходить відзив на позов (а.с. 190-208 том 1), а 02 квітня 2019 року від позивачів надійшло заперечення на відзив (а.с. 211-238 том 1).
16 квітня 2019 року від ОСОБА_4 надходять додаткові пояснення до відзиву на позов (а.с. 1-34 том 2).
Окрім того, 27 червня 2019 року від ОСОБА_4 подано заяву про зупинення провадження у даній справі, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер один з позивачів у даній справі ? ОСОБА_5 .
17 липня 2019 року від ОСОБА_4 знову подано заяву про зупинення провадження у справі №635/880/17, а також заяву про витребування оригіналів розписок (а.с. 46-56 том 2).
Окрім того, 17 липня 2019 року від ОСОБА_6 до заяву про зупинення провадження у справі та надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 НОМЕР_1 від 20.05.2019 (а.с. 57-58 том 2).
Відтак, на підставі ухвали суду від 19 липня 2019 року провадження у цивільній справі № 635/880/17 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів - зупинено, до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 травня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відновлення провадження у справі та залучення до участі у справі спадкоємця померлого позивача ОСОБА_3 , як процесуального правонаступника, його дружину ? ОСОБА_2 (а.с. 67-70 том 2).
На підставі ухвали суду від 01 червня 2019 року поновлено провадження у справі №635/880/17 та залучено до участі у справі в якості правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ? спадкоємця ОСОБА_2 .
Від ОСОБА_4 17.09.2020 та 12.11.2020 до канцелярії суду надійшли клопотання про витребування доказів у даній, зокрема, витребувати у ОСОБА_2 оригіналів розписок від 03.07.2015, а у ОСОБА_1 ? оригіналів розписок від 07.07.2015, долучивши відповідні оригінали як письмовий доказ до матеріалів справи (а.с.100-117 том 2; а.с.157-174 том 2).
27 жовтня 2020 року від ОСОБА_4 подано заяву про долучення копій документів до матеріалів справи (а.с. 144-155 том 2).
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_4 про витребування доказів у цивільній справі №635/880/17.
18 травня 2021 року ОСОБА_4 подає до суду заяву про відвід судді від розгляду даної справи (а.с. 13-20 том 3), яка визнання ухвалою суду від 19 травня 2021 року необґрунтованою та передано вказану заяву на розгляд іншому судді у порядку, визначеному статтею 33ЦПК України.
На підставі протоколу автоматизованого визначення судової справи між суддями від 19.05.2021 заява про відвід судді Шинкарчука Я.А. від розгляду справи №635/880/17 надійшла у провадження судді Бобко Т.В.
Ухвалою суду від 20 травня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Шинкарчука Я.А. від розгляду справи №635/880/17.
02 серпня 2021 року ОСОБА_4 знову подає до суду заяву про відвід судді від розгляду даної справи (а.с. 34-44 том 3), яка визнання ухвалою суду від 05 серпня 2021 року необґрунтованою та передано вказану заяву на розгляд іншому судді у порядку, визначеному статтею 33ЦПК України.
На підставі протоколу автоматизованого визначення судової справи між суддями від 06.08.2021 заява про відвід судді Шинкарчука Я.А. від розгляду справи №635/880/17 надійшла у провадження судді Бобко Т.В.
Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Шинкарчука Я.А. від розгляду справи №635/880/17.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Від позивачів та їх представника матеріали справи містить заяву, в якій просять проводити розгляд даної справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Відповідач повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, в судове засідання не з'явився.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Так, у зв'язку з повторною неявкою відповідача в судове засідання, повідомленого належним чином, суд приходить до висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних чи доказів у відсутність відповідача.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Обґрунтовуючи вимоги позову позивачами стверджувалось, що ОСОБА_4 на початку липня 2015 року запропонував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 придбати 1000 (одну тисячу) тон озимої пшениці, яку ОСОБА_4 планував зібрати, у зв'язку з чим просив здійснити йому передплату. На підтвердження факту отриманих в якості передплати грошових коштів відповідач видав позивачам розписки, а саме:
-розписка датована 03.07.2015 наступного змісту (в перекладі з російської мови): «Я, ОСОБА_4 , отримав від ОСОБА_3 гроші в розмірі еквіваленту 111 000 $ в рахунок передплати за озиму пшеницю врожаю 2015 року в кількості 925 тон». На зворотному боці листа вказаної розсипки містяться написи: « 1.12.2015 повернення 9 000 доларів США; 14.12.2015 повернення 4 500 доларів США; 05.01.2016 ? 1 000 $; 1 500 $ 05.02.2016; 05.03.2016 2 000 $; 1.04.2016 3000; 24.09.2016 5000 $ (70 000 гривень в серпні + 24.09 2000 $+ 9 5000 гривень)»;
-розписка датована 07.07.2015 наступного змісту (в перекладі з російської мови): «Я, ОСОБА_4 , взяв у ОСОБА_1 суму 202 500 гривень 00 копійок у виді передплати за озиму пшеницю в кількості сімдесят п'ять тон».
Між тим, згідно копії заяви ОСОБА_3 про вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, отриманої представником відповідача ОСОБА_4 ? адвокатом Денисенко О.В. (а.с. 198 том 1), у січня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області із заявою наступного змісту:
«У липні 2015 року ОСОБА_4 повідомив мені, що може здійснювати переробку пшениці на своєму млині в с.Руські Тишки Харківського району Харківської області. Для цього йому потрібні гроші для закупівлі пшениці. Він навіть повіз нас з братом ? ОСОБА_1 до того млина. Як потім виявилось, свої дії він узгодив з керівником ТОВ «Відродження» ОСОБА_7 , якому і належав той млин. Щиро усвідомлюючи про чесність намірів ОСОБА_4 і ОСОБА_7 я і брат передали їм в кабінеті директора ТОВ «Відродження» 03 липня 2015 р. 111000 доларів США для нібито купівлі озимої пшениці врожаю 2015 року в кількості 925 тон. Вони зобов'язалися після збору врожаю пшениці поставити товар або повернути вказану вище суму, про що він написав відповідну розписку. 07 липня 2015 року я з братом знову передали їм для закупівлі озимої пшениці врожаю 2015 року в кількості 75 тон грошові кошти в сумі 202 500 гривень. Як виявив подальший хід подій, ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , отримавши від нас гроші і не збирались виконувати свої зобов'язання, ніяких дій по купівлі пшениці вони не здійснювали і не збирались. Зазначені кошти вони привласнили. Таким чином шахрайським шляхом, через обман та зловживання нашою довірою вони: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 заволоділи нашими грошима на суму близько 3 млн гривен» (а.с. 198 том 1).
В ході судового розгляду даної справи відповідачем заперечувався як факт укладення між сторонами угоди про купівлю-продаж сільськогосподарської продукції (поставка озимої пшениці врожаю 2015 року) та отримання від позивачів грошових коштів в якості передплати за продукцію і відповідно часткове повернення передплати, так і факт написання розписок датованих 03.07.2015 і 07.07.2015.
Учасниками справи не було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи розписок датованих 03.07.2015 та 07.07.2015, тоді як викладені в них відомості суперечать даним заяви ОСОБА_3 про вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.190 КК України (а.с. 198 том 1) в частині кому саме було передрано кошти.
Виходячи з викладеного вище, суду не було надано належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити наявність події передачі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 коштів ОСОБА_4 , а відповідно наявності зобов'язання у останнього їх повернути.
Окрім того, з наданих копій дублікатів квитанцій за період з 06 листопада 2016 року по 13 січня 2017 року (а.с.13-25 том 2) також не вбачається, що повернення коштів ОСОБА_4 відбувалось у зв'язку з обставинами, які стали предметом доказування у даній справі. Натомість, дати здійснення відповідних грошових переказів згідно з дублікатами квитанцій не співпадають з написами про повернення грошових коштів, вказані на зворотному боці розписки датованої 03.07.2015.
Інших доказів щодо предмету спору сторонами не було надано.
Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У відповідності до частини першої статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступних висновків.
З приводу доводів про стягнення коштів за договорами позики
В судовому засіданні, яке відбулося 21 березня 2019 року, судом було досліджено оригінали розписок, на які позивачі посилаються як на підставу звернення до суду з відповідним позовом та копії яких надано до матеріалів цивільної справи.
Так, з розписки датованої 03.07.2015 вбачається, що « ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 гроші в розмірі еквіваленту 111 000 $ в рахунок передплати за озиму пшеницю врожаю 2015 року в кількості 925 тон». На зворотному боці листа вказаної розсипки містяться написи: « 1.12.2015 повернення 9 000 доларів США; 14.12.2015 повернення 4 500 доларів США; 05.01.2016 ? 1 000 $; 1 500 $ 05.02.2016; 05.03.2016 2 000 $; 1.04.2016 3000; 24.09.2016 5000 $ (70 000 гривень в серпні + 24.09 2000 $+ 9 5000 гривень)» (а.с. 6 том 1 - копія).
Також з розписки датованої 07.07.2015 вбачається, що « ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_1 суму 202 500 гривень 00 копійок у виді передплати за озиму пшеницю в кількості сімдесят п'ять тон».
Відповідачем заперечується факт написання вказаних вище розписок про отримання у борг будь-яких грошових коштів та зобов'язання повернути їх позивачам згідно з даними розписками, а позивачами не надано суду переконливих доказів на підтвердження факту передачі відповідачу грошових коштів, які вони вимагають повернути.
Згідно вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Вимогами статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визнання кількості речей.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частини перша статті 1049 ЦК України).
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/ 16-ц, від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17.
Таким чином розписки, на які позивачі посилаються, як на доказ передачі коштів відповідачу, містить лише умову про передачу грошових сум (111 000 доларів США та 202 500 гривень) в якості передплати за озиму пшеницю, натомість не містить умови про отримання ним у борг коштів, а також зобов'язання про їх повернення, що є обов'язковим для виконання боргового зобов'язання, з її змісту не вбачається, що позивач є позикодавцем.
Отже, позивачі не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилаються як на одну з підстав своїх позовних вимог.
Відтак, з приведеного вбачається, що укладення між сторонами договорів позики не відбулося, а також те, що позивачами не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про факт передачі ними грошей в сумі 111 000 доларів США та 202 500 гривень відповідачу, тобто укладення між ними договорів позики, суд дійшов висновку, що правовідносин, які виникають із договору позики, між сторонами не виникло.
Щодо іншої підстави звернення з відповідним позовом до суду, зокрема, повернення отриманої передплати за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно положень статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з частиною першою статті 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
За статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивачі наполягали на тому, що ними було передано у розпорядження відповідача в якості попередньої оплати за товар (озиму пшеницю врожаю 2015 року) грошові кошти в сумі 111 000 доларів США та 202 500 гривень, на підтвердження чого було подано суду розписки датовані 03.07.2015 і 07.07.2015.
Однак, відповідачем заперечувались як факт укладення між сторонами угоди про купівлю-продаж сільськогосподарської продукції (поставка озимої пшениці врожаю 2015 року) та отримання грошових коштів як передплату за продукцію і відповідно часткове повернення передплати, так і факт написання розписок датованих 03.07.2015 і 07.07.2015.
Між тим, викладені в розписках, які датовані 03.07.2015 і 07.07.2015, відомості суперечать даним заяви ОСОБА_3 до прокурора Харківської міжрайонної прокуратури №6 про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.5 ст.190 КК України (а.с. 198 том 1), в тому кому саме було передано грошові кошти в сумі 111 000 доларів США та 202 500 гривень. Отже, виникають обґрунтовані сумніви з приводу достовірності обставин, які доводять позивачі як підставу позову.
Відтак, суд приходить до висновку, що позивачами не було надано достатніх доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити наявність події передачі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 коштів ОСОБА_4 в якості передплати за товар.
При цьому, подана позивачами роздруківка листування через застосунок Viber не була належним чином оформлена, а тому не може бути взята до уваги як доказ.
Висновок за результатами розгляду справи
Суд дослідивши та оцінивши всі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) не довели необхідних обставин для задоволення їх позовних вимог, що було їх процесуальним обов'язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Питання про розподіл судових витрат вирішується згідно з вимогами статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові ? на позивача.
Оскільки в задоволенні позову позивачам відмовлено, в силу вимог статті 141 ЦПК України, судові витрати позивачів не відшкодовуються за рахунок відповідача, а тому числі і витрати на правову допомогу.
Інших заяв про компенсацію судових витрат у даній справі до суду не надходили.
З приводу скасування вжитих заходів забезпечення позову
Відповідно до вимог статей 158, 264, 265 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення по суті, вирішує питання про скасування заходів забезпечення позову.
Так, за положеннями частини дев'ятої статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У даній справі ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року вжито забезпечення позову шляхом встановлення заборони відчуження нерухомого майна належного відповідачу, а саме: нежитлову будівлю (карнажносховище), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5300,00 гривень, зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.05.2008 за реєстраційним №17954192 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.05.2008 за реєстровим №741; 1/2 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 8351,00 гривень зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.10.2006 за реєстраційним №16292995 на підставі Договору купівлі-продажу від 25.03.1999 за реєстровим №1-99-182319.
Виходячи з приведених вище положень та висновків суду про відмову в задоволенні вимог позову, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Керуючись статями 12, 81, 141, 223, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (правонаступника ОСОБА_3 ) до ОСОБА_4 про стягнення коштів - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті у даній справі на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 15 лютого 2017 року, а саме, скасувати заборону відчуження нерухомого майна належного відповідачу:
-нежитлову будівлю (карнажносховище), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 5300,00 гривень, зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.05.2008 за реєстраційним №17954192 на підставі Договору купівлі-продажу від 08.05.2008 за реєстровим №741;
-1/2 частину трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 8351,00 гривень зареєстрованому в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.10.2006 за реєстраційним №16292995 на підставі Договору купівлі-продажу від 25.03.1999 за реєстровим №1-99-182319.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач 1 - ОСОБА_6 , місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової ставки платника податків - НОМЕР_2 .
Позивач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (правонаступник померлого ОСОБА_3 ), місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової ставки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової ставки платника податків - НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 12 жовтня 2021 року
Суддя - Я.А. Шинкарчук