Справа № 181/935/21
Провадження №3/181/362/21
12 жовтня 2021 року смт. Межова
Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф.,
з участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,
порушника ОСОБА_1 ,
розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №515891, 11.09.2021 року о 21:21 год. в смт. Межова по вул. Володарського водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21102 н/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у КНП «ЦЛ» МСР» черговим лікарем ОСОБА_2 за адресою: смт. Межова, вул. Сонячна, але від проходження в медичному закладі відмовився.
При розгляді адміністративного протоколу ОСОБА_1 винним себе не визнав. З протоколом про адміністративне правопорушення не згодний, оскільки, на його думку, обставини, вказані у протоколі, не відповідають дійсності та не знаходять свого підтвердження матеріалами справи. Відеозаписи не містять інформації про саме керування ним будь-яким транспортним засобом або взагалі зупинення транспортного засобу працівниками поліції. Співробітниками поліції не було роз'яснено та надана можливість скористатися захистом професійного адвоката, чим було порушено його право на захист.
Вислухавши особу, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши всі докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. за №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив (далі за текстом ЄСПЛ) у справі Аллене де Рібермон проти Франції вказав, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У справі Карелін проти Росії, ЄСПЛ зазначив, що є недопустимим з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, уточнення у судовому засіданні фабули правопорушення, усунення розбіжностей та неточностей, що мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такі дії є порушенням ч. 1 ст. 6 Про захист прав людини і основоположних свобод , тобто порушено принцип рівності сторін і змагальності судового процесу. За таких умов, особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом.
Згідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті № 14 від 23 грудня 2005 року, звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача та судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 44-45 справи Кривошапкін проти Росії ). У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає обережності дій суду при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з урахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа "Озтюрк проти Німеччини", "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства").
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до кримінального обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
При цьому, Європейський суд зазначав про те, що санкція у виді позбавлення прав на управління транспортним засобом розглядається як кримінально-правова санкція, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Таким чином, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні вищевказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само в разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносити у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення знаходить свій прояв у дії чи бездіяльності, що заборонені адміністративним правом. У багатьох випадках вона залежить від місця, часу, обставин і способу скоєння адміністративного правопорушення, а також від причинного зв'язку між діянням і шкідливими наслідками цього діяння, вчинення протиправного діяння в минулому, його системності. Законодавство про адміністративні правопорушення охоплює саме ці елементи змісту об'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то визначені склади об'єктивної сторони даного правопорушення, які полягають у :
- керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом в стані іншого сп'яніння;
- керуванні транспортним засобом під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння;
- передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває під впливом таких лікарських препаратів;
- відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП спеціальний водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом в стані сп'яніння або відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що працівник поліції після зупинки його транспортного засобу не роз'яснив його права та не забезпечив права на захист. Працівник поліції запропонував пройти йому огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу, але не роз'яснив сам порядок такого проходження, він відмовився.
Порядок проведення огляду на стан сп'яніння визначений ст.266 КУпАП, положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 (далі за текстом - Інструкція), а також Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі за текстом - Порядок).
Таким чином законодавство чітко регламентує огляд водія для визначення стану сп'яніння, дотримання визначеної процедури та порядку якого є однією з підстав для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно п.1 розділу ІІ Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.3 Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.
Тобто, працівник поліції, встановивши факт керування автомобілем особою, в якої наявні ознаки алкогольного сп'яніння, дотримуючись встановленого законом порядку, повинен запропонувати водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. У разі незгоди водія або із результатами огляду або на проведення зазначеного огляду поліцейським, такий огляд повинен бути проведений в закладі охорони здоров'я.
Згідно п.п.3, 5 розділу ІІ Інструкції, поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП в тому числі, передбачає відповідальність за відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , виконуючи функції водія, відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп'яніння.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до матеріалів справи про адміністративне правопорушення надано протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №515891, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозаписи, які містяться на багатофункціональному цифровому відеодиску.
Згідно ч.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища ( відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо ).
Відповідно до п.2 ч.1 розділу VII вищезазначеної Інструкції, під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняється примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст.251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено відеозаписи, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , з яких вбачається, що було порушено право на захист останнього.
Отже, суд прийшов до висновку, що при здійснені процедури огляду на стан сп'яніння не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема ч.2 ст.266 КУпАП, п.п.1, 3, 5 розділу ІІ Інструкції, п.3 Порядку.
Згідно ч.5 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Порушення здійснення процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки працівником поліції, як того вимагає закон - є порушенням норм складання протоколу, а тому в силу ч.5 ст.266 КУпАП такий огляд, та складений за його наслідками протокол про адміністративне правопорушення є недійсним.
Враховуючи наведене, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом приходить до переконання у недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.
Отже, згідно з вимогами ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі Кобець проти України (з відсиланням на п. 282 рішення у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
В силу вимог ч. 4 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Згідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних та достатніх доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до п.1 ст.247 КпАП України обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених вище обставин суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 9, 124, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд Дніпропетровської області.
Cуддя: Л. Ф. Літвінова