вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1086/21
Суддя Конюх О.В., про секретарі судового засідання Ревуцькій А.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”,
с. Гора Бориспільського району Київської області,
до відповідача приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”, м. Київ,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на
стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ,
про стягнення 4 081 804,94 грн.,
за участю представників:
від позивача: Мітченко К.В., в порядку самопредставництва, наказ (розпорядження) про прийняття на роботу від 25.02.2021 № 11-07/1-214/П, посадова інструкція від 24.10.2019 № 35-05/1-1;
від відповідача: Дзюбенко С.М., адвокат, довіреність від 08.12.2020 № 01.1.1-05/100-3- 2020;
від третьої особи: не з'явився;
позивач - державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, с. Гора Бориспільського району Київської області (далі по тексту - ДП «МА «Бориспіль») (балансоутримувач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 08.04.2021 до відповідача - приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”, м. Київ (далі по тексту - ПрАТ «АК «МАУ») (орендар), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 4081804,94 грн., з яких: 3168474,51 грн. основного боргу з орендної плати за період серпень 2020 року - лютий 2021 року за договором від 24.06.2015 № 1708 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, пеня у сумі 129 842,78 грн., інфляційні втрати у сумі 86 307,28 грн., три проценти річних у сумі 31 800,00 грн. та штраф (21%) у сумі 665 379,65 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між відповідачем як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області як орендодавцем було укладено договір оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2015, предметом якого є приміщення ангару ІАС площею 7421,4 кв.м., яке розташовано за адресою Київська область, Бориспіль-7, Міжнародний державний аеропорт «Бориспіль» та перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль». Відповідно до договору орендна плата мала сплачуватись щомісячно до 15 числа наступного місяця у співвідношенні 70%-30% до державного бюджету та балансоутримувачу.
Позивач твердить, що у спірний період серпень 2020 - лютий 2021 відповідач не виконував зобов'язань із сплати орендної плати, у зв'язку з чим утворилась стягувана заборгованість, за наявності якої позивач нарахував та просить суд стягнути передбачені договором пеню, штраф 21%, а також відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1086/21 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.05.2021. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орендодавця за договором - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
11.05.2021 від позивача ДП «МА «Бориспіль» до суду надійшла заява про зміну предмету позову та повернення переплаченої суми судового збору від 30.04.2021 № 35-22/1-228, в якій заявник просить суд:
- прийняти до розгляду заяву ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про зміну предмету позову у справі № 911/1086/21 і розглянути позовні вимоги ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” з урахуванням даної заяви;
- стягнути з ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” (код ЄДРПОУ 14348681, адреса: 01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4) на користь ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) заборгованість у розмірі 2 565 149,10 грн., що складається із суми основного боргу 1 628 350,19 грн., пені 149 128,40 грн., 3% річних 35 983,58 грн., суми інфляційних втрат 86 307,28 грн. та штрафу (21%) 665 379,65 грн.;
- стягнути з ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні Авіалінії України” (код ЄДРПОУ 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4) на користь ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (код ЄДРПОУ 20572069, адреса: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300) витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 477,24 грн.;
- прийняти до розгляду клопотання про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 22 749,83 грн. та винести ухвалу суду про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 22 749,83 грн.
У заяві позивач вказав, що 08.04.2021 відповідач частково оплатив заборгованість пред позивачем по договору оренди у розмірі 2 090 831,87 грн., однак, у відповідача виникло зобов'язання з оплати орендної плати за березень 2021.
13.05.2021 відповідач ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” подав до суду відзив на позовну заяву від 11.05.2021, в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, розгляд справи в суді здійснювати за участі представника відповідача та судові витрати, що будуть понесені ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” стягнути з позивача.
Заперечення мотивовані тим, що відповідач є транспортним підприємствм з перевезення пасажирів. Для здійснення господарської діяльності відповідач має у користуванні пасажирські повітряні судна, перелік яких наведено у Державному реєстрі цивільних повітряних суден, а також ліцензію АГ №505921, видану Державною авіаційною службою. З 12.03.2020 на всій території України оголошено карантин. Нормами постанови КМУ від 15.07.2020 №611 постановлено, що на період дії карантину звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно із додатком 1, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном нараховується у розмірі 50% для орендарів за переліком згідно із додатком 2, у розмірі 25% для орендарів згідно додатку №3.
Додаток 2 до постанови містить позицію щодо транспортних підприємств з перевезення пасажирів. МАУ є підприємством транспорту, яке забезпечує повітряні перевезення пасажирів, для чого має парк повітряних суден, експлуатація яких неможлива без підтримання льотної придатності. При цьому орендоване приміщення використовується саме для розміщення повітряних суден з метою підтримання їх льотної придатності. За твердженням відповідача, орендна плата за спірний період мала бути нарахована у розмірі 50% із врахуванням норм Постанови №611, однак позивач самовільно продовжує нараховувати повну суму орендної плати. При цьому відповідач твердить, що у спірний період сплачував орендну плату.
Також відповідач твердить, що у період з 12.03.2020 по 30.06.2021 в Україні діють обмеження, які унеможливлювали використання орендованого майна у підприємницькій діяльності відповідача, що відповідно до пункту 14 Перехідних положень ЦК України є підставою для зменшення плати за орендоване майно, при цьому розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, податку на нерухоме майно, сплати вартості комунальних послуг.
Відповідач твердить, що у зв'язку із тимчасовим закриттям пунктів пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського залізничного, повітряного, автомобільного сполучення (розпорядження КМУ від 14.03.2020 №287-р), тимчасову заборону перетину державного кордону на в'їзд в Україну іноземців, заборону прийняття та відправлення пасажирських рейсів, що здійснюють перевезення осіб із туристичною метою та аналогічних обмежень, встановлених іншими державами, у МАУ починаючи з 01.04.2020 наказом від 31.03.2020 №55 було оголошено простій. Відповідач звертався до орендодавця із вимогою про здійснення перерахунку орендної плати, який не було здійснено.
Відповідач твердить про відсутність підстав для нарахування пені та штрафу, у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем відсутній щодо цього письмовий договір, позаяк договір оренди укладено із орендодавцем - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігіській областях. Крім того, має місце прострочення кредитора, оскільки орендодавець не здійснив перерахунок орендної плати відповідно до положень прийнятих законів та постанов КМУ. Відповідач твердить про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки відповідно до Методики розрахунку орендної плати платіж на кожен наступний місяць визначався шляхом коригування платежу за попередній місяць на індекс інфляції, відтак, у даному випадку має місце подвійне нарахування інфляційних втрат на заборгованість.
Крім того, у відзиві на позов відповідач у порядку ст. 90 ГПК України (письмове опитування) поставив ряд питань орендодавцю (третій особі) та позивачу, а саме:
- питання до орендодавця (третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях):
1) Яку суму витрат здійснив або повинен буде здійснити Орендодавець для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг у зв'язку із експлуатацією приміщення у період з 01.08.2020 по 28.02.2021?
-питання до балансоутримувача (позивача - ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”):
1) Чи поніс позивач витрати на внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг у зв'язку із експлуатацією приміщення у період з 01.08.2020 по 28.02.2021?
2) Чи нарахував позивач відповідачу для сплати (відшкодування) витрати, понесені на внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг у зв'язку із експлуатацією приміщення у період з 01.08.2020 по 28.02.2021?
21.05.2021 від третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до суду надійшли пояснення від 20.05.2021 № 52-04.01-2232. У поясненнях третя особа твердить про існування боргу по орендній платі за спірним договором у загальному розмірі 8 842 307,43 грн.
У підготовче судове засідання 24.05.2021 з'явилися представник позивача та представник відповідача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2021 суд прийняв до розгляду заяву позивача ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” про зміну предмету позову та повернення переплаченої суми судового збору від 30.04.2021 № 35-22/1-228, зазначив, що справа розглядатиметься у редакції позовних вимог відповідно до вказаної заяви про:
стягнення з ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (код ЄДРПОУ 14348681) на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ 20572069) заборгованості у розмірі 2 565 149,10 грн. (на розрахункову дату 28.04.2021), з яких:
1 628 350,19 грн. основного боргу (за період серпень 2020 - березень 2021),
149 128,40 грн. пені,
35 983,58 грн. 3% річних,
86 307,28 грн. інфляційних втрат,
665 379,65 грн. штрафу (21%) та стягнення судових витрат;
у підготовчому судовому засіданні суд оголосив перерву до 07.06.2021.
25.05.2021 від позивача - ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до суду надійшла відповідь на відзив від 21.05.2021 № 35-22/1-268, в якій позивач просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
04.06.2021 від представника відповідача - ПАТ “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від 02.06.2021, в якій представник просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позивач твердить, що ПрАТ «АК «МАУ» здійснює вантажні перевезення, має сертифікат експлуатанта СЕ № UK 021, відповідно до якого має право здійснювати комерційні транспортні перевезення, а не тільки пасажирські перевезення, відтак здійснював та продовжує використовувати орендоване майно у господарській діяльності. Позивач вважає помилковим застосування до спірних правовідносин Постанови КМУ від 15.07.2020 №611, по-перше, у зв'язку з тим, що до Додатку 2 до цієї постанови віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів, однак, відповідач таким не є, крім того, мета оренди, викладена у пункті 1.2 Договору (забезпечення безперервної підтримки льотної придатності повітряних суден) не відповідає формулюванню, наведеному у постанові. Крім того, позивач твердить, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, отже для зміни такої умови відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 654 ЦК України, пункту 10.3 Договору потрібна згода обох сторін, викладена у такій самій формі, що й договір, що змінюється. Відтак, позивач вважає, що для застосування знижки 50% до сплати орендної плати за договором необхідним є укладення письмової додаткової угоди, яка укладена не була.
Також позивач відхиляє позицію відповідача щодо застосування до спірних правовідносин пункту 14 Перехідних положень ЦК України, оскільки відповідач у період карантинних обмежень продовжував використовувати орендований ангар та сплачував комунальні послуги (водопостачання, прибирання, вивезення відходів, постачання теплової енергії, технічне обслуговування воріт тощо), у тому числі проводив платні екскурсії до ангару технічного обслуговування літаків МАУ.
Позивач заперечує відсутність договору щодо пені та штрафу, посилаючись на те, що такі передбачені пунктами 3.7, 3.8 Договору №1708 від 24.06.2015. Позивач заперечує факт прострочення кредитора, посилаючись на реєстри виданих/отриманих оригіналів документів, відповідно до яких відповідач отримував сформовані рахунки-фактури. Також позивач твердить, що інфляційні втрати ним нараховані у відповідності до чинного законодавства.
04.06.2021 від відповідача надійшли заперечення від 02.06.2021, у яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог із урахуванням заяви про зміну предмету позову повністю.
У підготовче судове засідання 07.06.2021 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.
Ухвалою від 07.06.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, у підготовчому судовому засіданні оголосив перерву до 29.06.2021, зобов'язав третю особу (орендодавця) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надати відповіді на питання відповідача, наведені у відзиві, у формі заяви свідка (у порядку ст. 90 ГПК України), зобов'язав позивача (балансоутримувача) державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” надати відповіді на питання відповідача - приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”, наведені у відзиві, у формі заяви свідка.
16.06.2021 від третьої особи надійшла пояснення від 10.06.2021 №52-04.01-2589.
25.06.2021 від позивача надійшла заява свідка (у порядку ст. 90 ГПК України) від 22.06.2021 №01-22/5-55.
Ухвалою від 29.06.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2021.
30.06.2021 від відповідача надійшло клопотання від 29.06.2021 про доручення доказів часткової оплати орендної плати, що є предметом стягнення.
05.07.2021 від позивача до суду надійшли письмові пояснення від 05.07.2021 №35-11/1-369.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 05.07.2021 судом оголошена перерва до 26.07.2021, про що присутні представники позивача та відповідача були повідомлені особисто під розпис, а відсутня третя особа - шляхом надіслання ухвали про повідомлення від 05.07.2021 у порядку ст. 120-121 ГПК України. У судовому засіданні з розгляду справи по суті 26.07.2021 суд повторно оголосив перерву до 20.09.2021, про що присутні представники позивача та відповідача були повідомлені особисто під розпис, а відсутня третя особа - шляхом надіслання ухвали про повідомлення від 26.07.2021 у порядку ст. 120-121 ГПК України.
16.09.2021 від представника відповідача до господарського суду надійшли додаткові пояснення щодо висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.
17.09.2021 від представника відповідача до господарського суду надійшло клопотання про доручення доказів, які не могли бути подані у підготовчому провадженні, а саме копії платіжного доручення від 17.09.2021 №ЕХР-070619 про сплату оренди ангару в сумі 270 751,01 грн.
В судове засідання 20.09.2021 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи. З метою перевірки розрахунку позовних вимог в судовому засіданні 20.09.2021 суд оголосив перерву до 21.09.2021 до 09:45, про що представники всіх учасників справи були повідомлені особисто під розпис.
Після оголошеної перерви до судового засідання з'явились представники позивача та відповідача. У судовому засіданні 21.09.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов ДП МА «Бориспіль» до ПрАТ «АК «Міжнародні авіалінії України», за участю третьої особи - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
24.05.2015 між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець), та ПрАТ «АК «МАУ» (орендар) було укладено договір оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі по тексту Договір), відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 260812132208, літера А-І, яке розташоване за адресою 08307, Київська область, м. Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт та обліковується на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», вартістю 42082200,00 грн. без ПДВ (пункт 1.1).
Майно передається в оренду з метою забезпечення безперервної підтримки льотної придатності повітряних суден (пункт 1.2).
Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та Акту передачі-приймання майна (пункт 2.1).
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою КМ України від 04.10.1995 №786 і становить за базовий місяць розрахунку - листопад 2014 - 526 027,50 грн. без ПДВ (пункт 3.1).
Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3).
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (пункт 3.7).
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (пункт 3.8).
Орендар зобов'язується до 15 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати у бухгалтерії балансоутримувача Акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Якщо протягом 5 днів Акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не буде надано у цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторнами (пункт 5.16).
Договір укладено строком на 10 років, що діє з 24.06.2015 до 23.06.2025 включно (пункт 10.1).
Договір посвідчено приватним нотаріусом Прокопенко Л.В. та зареєстровано а в реєстрі за №1072.
Сторонами укладено також Додаток №1 до договору - Розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна.
Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до преамбули Статуту, ДП МА «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.
Згідно до пунктів 4.1, 4.2 Статуту ДП МА «Бориспіль», майно аеропорту є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, аеропорт володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, вчиняючи щодо такого майна будь-які дії, що не суперечать законодавству, за погодженням з Уповноваженим органом управління.
Відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин першої та другої ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Згідно ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
09.07.2015 між орендодавцем РВ ФДМУ по Київській області та орендарем ПрАТ «АК «МАУ» складено та підписано Акт №1 приймання-передачі державного майна в оренду, який погоджений також балансоутримувачем ДП МА «Бориспіль».
У спірний період серпень 2020 - березень 2021 позивач балансоутримувач ДП «МА «Бориспіль» склав у відповідності до умов договору Акти приймання-здачі послуг з оренди об'єкта «Приміщення Ангару-ІАС», та сформував відповідні рахунки-фактури за надані послуги, а саме:
за серпень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1491 від 31.08.2020 на загальну суму 1 224 312,98 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 510 130,41 грн. (30% орендної плати без ПДВ плюс вся сума ПДВ, що є правомірним, оскільки орендодавець не є платником ПДВ, а орендна плата є об'єктом оподаткування ПДВ повністю). Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.09.2020;
за вересень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1735 від 30.09.2020 на загальну суму 1 230 434,54 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 512681,06 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 12.10.2020;
за жовтень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/1924 від 31.10.2020 на загальну суму 1 242 738,90 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 517 807,87 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.12.2020;
за листопад 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/2100 від 30.11.2020 на загальну суму 1 258 894,50 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 524 539,37 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 10.12.2020;
за грудень 2020: Акт та рахунок-фактуру №76/2350 від 31.12.2020 на загальну суму 1 270 224,55 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 529260,23 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 13.01.2021;
за січень 2021: Акт та рахунок-фактуру №76/272 від 31.01.2021 на загальну суму 1 286 737,48 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 536 140,62 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 11.02.2021;
за лютий 2021: Акт та рахунок-фактуру №76/519 від 28.02.2021 на загальну суму 1 299 604,85 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 541 502,02 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 11.03.2021;
за березень 2021: Акт та рахунок-фактуру №76/832 від 31.03.2021 на загальну суму 1 321 698,13 грн. з ПДВ, з них балансоутримувачу 550 707,55 грн. Згідно поданої копії реєстру виданих/отриманих оригіналів документів рахунок з Актом орендар отримав 12.04.2021.
Долучені позивачем вищеназвані Акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору з боку орендаря не підписані. Загальний розмір орендної плати за спірний період на користь балансоутримувача згідно вказаних рахунків визначена в сумі 4 222 769,13 грн.
Відповідач здійснив оплату орендної плати балансоутримувачу, а саме сплатив за спірним договором:
1) платіжним дорученням від 15.03.2021 №ЕХР-062760 суму 503587,07 грн. Листом від 30.03.2021 №05.021-29 відповідач просив вважати вказану суму частковою сплатою по рахунку від 31.08.2020;
2) платіжним дорученням від 08.04.2021 №ЕХР-063838 суму 2 090831,87 грн. із призначенням платежу згідно рахунків від 31.08.20/30.09.20/31.10.20.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідач залишок основного боргу за спірний період в сумі 4 222 769,13 грн. - 503 587,07 грн. - 2 090 831,87 грн. = 1 628 350,19 грн.
Разом із тим, Постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” карантин продовжено з 22 травня 2020 по 31 липня 2020, та з 1 серпня по 19 грудня 2020.
У подальшому Кабінет Міністрів України постановою від 09.12.2020 № 1236 “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (із наступними змінами) установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2021р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України №211, №392, №641.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: « 14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини шостої статті 762 цього Кодексу».
Законом України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 553-IX від 13.04.2020, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: « 14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб'єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв'язку з дією обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 16.06.2020 № 692-IX, який набрав чинності 16.07.2020, пункт 14 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: 14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №228 «Питання перевезень авіаційним транспортом» заборонено з 12 год. 00 хв. 24.03.2020 до 22.05.2020 прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою та прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» - через державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» як резервне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» № 392 від 20.05.2020 установлено, що на період дії карантину забороняється прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують міжнародні пасажирські перевезення, крім перевезень, які здійснюються через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" або у разі неможливості прийняття та відправлення повітряних суден державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - через державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького" як резервне. У разі необхідності задоволення державних потреб прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення, а також перевезення членів екіпажів морських та річкових суден, що прямують до/з місця своєї роботи, здійснюється за погодженням з відповідним міністерством.
Даною постановою також установлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється з 15 червня прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення авіаційним транспортом.
Як вбачається з умов пунктів 1.1 та 1.2 договору, предметом оренди є державне нерухоме майно приміщення ангару ІАС, загальною площею 7 421,4 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 260812132208, літера А-1, яке розташоване за адресою: 08307, Київська область, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт (Майно), та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (Балансоутримувач); майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійної підтримки льотної придатності повітряних суден.
Доказів на підтвердження заборони на використання орендованого приміщення відповідачем до матеріалів справи не надано.
Посилання відповідача на те, що запровадження карантинних заходів з 12.03.2020 та встановлення Урядом України відповідних обмежень у сфері авіаперевезень і закриття кордонів призвело до вимушеного простою ПрАТ "МАУ", яке здійснює господарську діяльність у сфері повітряних перевезень пасажирів, не є безумовною підставою для звільнення від сплати орендної плати за договором, оскільки має бути оцінено неможливість використання орендованого майна відповідача у сукупності з усіма обставинами.
Обмеження регулярних пасажирських перевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованих приміщень та їх використання, а відтак, доводи відповідача щодо неможливості користування орендованим майном, з посиланням на обмеження міжнародного регулярного пасажирського сполучення з 17.03.2020 є необґрунтованими.
Водночас, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що він був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення і користування ним, що могло б бути підставою для звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Отже відповідач не довів належними засобами доказування існування об'єктивної неможливості використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які він, як орендар, не відповідає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова № 611) врегульовані деякі питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном.
Так, відповідно до п. 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996р., № 2, ст.57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Відповідно до п. 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Відповідач до таких орендарів не належить.
Водночас, відповідно до п. 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
З урахуванням викладеного, відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до п. 2 Постанови № 611, мав право на зниження орендної плати на 50 відсотків.
Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.08.2021 у справі 910/13397/20 щодо тих самих спірних відносин сторін за тим самим договором оренди №1708 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідач звертався до орендодавця РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та балансоутримувача ДП «МА «Бориспіль» із листом від 13.10.2020 №01.3.1-10/120, у якому вимагав здійснити перерахунок орендної плати з 12.03.2020 по день завершення в Україні карантину за договорами оренди, у тому числі за спірним договором оренди ангару від 24.06.2015 №1708 (копія листа з доказами направлення залучена до матеріалів справи).
Отже, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором підлягає здійсненню у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати. Відтак, належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата у розмірі 30 %, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пп. 2 п. 1 Постанови № 611 та додатку № 2 у спірний період серпень 2020 - березень 2021.
Відповідно до вказаного висновку, з відповідача на користь позивача як балансоутримувача належить до сплати орендна плата у такому розмірі: за серпень 2020 - 255065,21 грн., за вересень 2020 - 256340,53 грн.; за жовтень 2020 - 258903,93 грн.; за листопад 2020 - 262269,69 грн.; за грудень 2020 - 264630,11 грн.; за січень 2021 - 268 070,31 грн., за лютий 2020 - 270 751,01 грн., за березень 2020 - 275353,78 грн., а всього 2 111 384,57 грн.
До відкриття провадження у справі платіжними дорученнями від 15.03.2021 №ЕХР-062760 на суму 503587,07 грн. та від 08.04.2021 №ЕХР-063838 на суму 2 090831,87 грн. відповідач сплатив орендну плату в сумі 2 594 418,94 грн., яку позивач зарахував в оплату за спірний період, про що зазначив зокрема у заяві від 30.04.2021 про зміну предмету позову.
Відтак сума основного боргу за спірний період відповідачем погашена до звернення позивача до суду з позовом, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 1 628 350,19 грн. основного боргу з орендної плати не належить до задоволення.
Щодо вимог про стягнення 149 128,40 грн. пені та 86307,28 грн. штрафу, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір щодо стягнення неустойки, позаяк договір оренди укладений з орендодавцем РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Відповідно до пункту 3.7 Договору, який відповідачем підписаний, чинний та недійсним не визнаний, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Вказаний пункт не суперечить ст. 511 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, оскільки пункт створює обов'язок для сторони договору - орендаря - сплатити орендну плату та пеню до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, враховуючи положення частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тому, період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Інше за взаємною згодою сторін встановлено пунктом 3.7 Договору, відповідно до якого нарахування пені здійснюється за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Суд відхиляє твердження відповідача про прострочення кредитора як на підставу для звільнення відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до умов договору строк оплати орендної плати встановлений не пізніше 15 числа наступного місяця і не пов'язаний із виставленням або не виставленням рахунку балансоутримувачем. При цьому порядок коригування суми орендної плати на індекс інфляції та пропорції перерахування встановлені законом та договором, ґрунтуються на загальнодоступних відомостях про індекси інфляції та не залежать від волі сторін договору; постанова КМУ від 15.07.2020 № 611 набрала законної сили та не передбачала жодних додаткових дій від орендаря, орендодавця або балансоутримувача (підписання актів, додаткових угод, виставлення рахунків тощо), у зв'язку з чим не виставлення рахунків на скориговану відповідно до постанови №611 орендну плату жодним чином не унеможливлювало для відповідача виконання зобов'язань з оплати орендної плати у спірний період.
Між тим, як встановлено судом вище, оплата орендної плати за спірний період відбулась платіжними дорученнями від 15.03.2021 та від 08.04.2021, відтак, за зобов'язаннями серпня 2020 - листопада 2020 прострочення оплати становило більше трьох місяців, що відповідно до пункту 3.8 Договору є підставою для нарахування штрафу 21% від суми заборгованості.
Щодо одночасного стягнення передбачених договором пені та штрафу, суд зазначає, що зазначене не суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
По-перше, пеня та штраф є різновидом неустойки, і в межах одного виду відповідальності сторонами може бути застосований різний набір санкцій; крім того таке формулювання пункту 3.8 сторони погодили у Договорі, укладеному на підставі вільного волевиявлення, що відповідає положенням ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
По-друге, стаття 61 Конституції України розміщена у розділі ІІ Конституції України «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», та не стосується прав, обов'язків та юридичної відповідальності юридичних осіб у зобов'язальних відносинах, заснованих на господарському договорі.
У зв'язку із викладеним, позовна вимога про стягнення штрафу є обґрунтованою частково, в частині нарахування за прострочення по зобов'язанням за серпень-листопад 2020. По зобов'язанням грудень 2020 - березень 2021 прострочення складає менше 3 місяців, тобто підстави для нарахування штрафу відсутні.
Враховуючи, що оплата орендної плати мала бути здійснена у розмірі 50% від визначеної за Методикою у строк, передбачений договором, фактична оплата основного боргу відповідачем здійснена 15.03.2021 та 08.04.2021, здійснивши вірний розрахунок пені та штрафу:
Місяць оренди (сума орендної плати, грн.)Кінцевий строк оплатиФактично сплаченоПрострочена заборгованість, грн.Період прострочення, грн.Пеня, грн.Штраф, грн.
Серпень 2020 (255065,21)15.09.2015.03.21 (255065,21)255065,2116.09.20-15.03.2115225,6753563,69
Вересень 2020 (256340,53)15.10.2015.03.21 (248521,86)256340,5316.10.20 - 15.03.2112780,4153831,51
08.04.21 (7818,67)7818,6716.03 - 08.04.2166,83
Жовтень 2020 (258903,93)16.11.2008.04.21258903,9317.11.20 - 08.04.2112404,9554369,83
Листопад 2020 (262269,69)15.12.2008.04.21262269,6916.12.20 - 08.04.2110072,5055076,63
Грудень 2020 (264630,11)15.01.2108.04.21264630,1116.01 - 08.04.217474,890
Січень 2021 (268070,31)15.02.2108.04.21268070,3116.02 - 08.04.214839,950
Лютий 2021 (270751,01)15.03.2108.04.21270751,0116.03 - 08.04.212314,360
Березень 2021 (275353,78)15.04.2108.04.210000
всього 65179,56216841,66
суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 65179,56 грн., штрафу 216841,66 грн.
Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 35983,58 грн. та 86307,28 грн. інфляційних втрат (за період 15.09.20 по 28.04.21). Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що нарахування та стягнення інфляційних втрат є подвійною відповідальністю, оскільки за Методикою розрахунку орендної плати та пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на наступний місяць.
Так, відповідно до пункту 13 вказаної Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (яка була чинною у спірний період оренди та посилання на яку містить пункт 3.1 договору), розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Тобто, для визначення розміру основного зобов'язання із сплати орендної плати, наприклад, за серпень 2020, слід розмір орендної плати за липень 2020 скоригувати на індекс інфляції за серпень 2020. При цьому строк оплати орендної плати за серпень 2020 спливає 15 вересня 2020, відтак, з 16.09.2020 настає прострочення, відповідно інфляційні втрати за прострочене грошове зобов'язання за серпень 2020 починають нараховуватись з наступного місяця за місяцем оплати, тобто починаючи з жовтня 2020.
Надалі для встановлення розміру основного зобов'язання із сплати орендної плати, за вересень 2020, розмір орендної плати за серпень 2020 коригується на індекс інфляції за вересень 2020, а нарахування інфляційних втрат на прострочені зобов'язання за вересень починається з місяця, наступного за місяцем оплати, тобто з листопада 2020. З огляду викладене, враховуючи, що в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати є складовою частиною грошового зобов'язання, у разі вірного розрахунку інфляційних втрат окремо за кожним простроченим платежем відсутній факт їх подвійного нарахування.
З огляду на викладене, здійснивши вірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат окремо за кожним простроченим платежем, вірно встановивши дату початку прострочення та базу нарахування, суд встановив, що вірно розраховані належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 15 962,79 грн., інфляційні втрати становлять 61 492,87 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій суд встановив таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Передбачена статті 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).
При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.
Зменшення суми пені є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.
Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов'язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафних санкцій, суд враховує, що в результаті суттєвих обмежень, введених у зв'язку із запровадженим карантином, значних збитків зазнав як позивач аяк авіаційне транспортне підприємство, так і відповідач як державний міжнародний аеропорт. При цьому врахувавши унікальну ситуацію, пов'язану із розвитком пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, держава Україна вжила заходів для підтримки населення, підприємств та підприємців прийнявши ряд законів та постанов, у тому числі згадувану Постанову №611, відповідно до якої відповідачу зменшено фінансовий тягар сплати орендної плати у кризовий період на 50%.
При цьому, на час розгляду справи можливість здійснення авіаперевезень для відповідача відновлена, але вищенаведеними Постановами КМУ запроваджений карантин продовжений до 31.12.2021, у зв'язку з тим позивач продовжує зазнавати збитків, недотримуючи 50% орендної плати.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що метою та основним завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України), враховуючи розумний баланс інтересів сторін спору, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій, нарахованих та ставку оредноної плати за договором, зменшену державою на 50%.
Додатково суд зазначає, щопісля відкриття провадження у справі №911/1086/21 (16.04.2021) позивач здійснив наступні оплати за спірним договором:
платіжним дорученням від 12.05.2021 №ЕХР-064672 суму 550707,55 грн. із призначенням платежу згідно рахунку від 31.03.2021;
платіжним дорученням від 13.07.2021 №ЕХР-067829 суму 536140,62 грн. із призначенням платежу згідно рахунку від 31.01.2021;
платіжним дорученням від 17.09.2021 №ЕХР-070619 суму 270 751,01 грн. із призначенням платежу згідно рахунку від 28.02.2021.
Разом із тим, вказані оплати не змінюють стану розрахунків за спірний період, оскільки, як встановлено судом, орендну плату за серпень 2020 - березень 2021 відповідачем погашено платежами від 15.03.2021 та від 08.04.2021.
Здійснену переплату суд позбавлений права зараховувати всупереч призначенню платежу у рахунок належних до стягнення штрафних санкцій поза волею учасників спірних правовідносин, оскільки за призначення платежу у платіжних дорученнях відповідає платник. Крім того, пунктом 3.9 договору передбачено можливість залік переплати у рахунок майбутніх платежів або у разі неможливості - повернення орендарю. Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши розрахунки, суд задовольняє позов частково, ухвалює рішення про стягнення з відповідача ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на користь ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль» 65179,56 грн. пені, 15 962,79 грн. 3% річних, 61 492,87 грн. інфляційних втрат та 216 841,66 грн. штрафу.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, суд в порядку ст. 126 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 5 392,15 грн.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в сумі 61227,07 грн. платіжним дорученням від 08.04.2021 №1559. Виходячи із розміру зменшених позовних вимог (2 565 149,10 грн.) позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 38477,24 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач заявив клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору у заяві від 30.04.2021 про зміну предмету позову та повернення переплаченої суми судового збору.
З огляду на викладене, зайве сплачений судовий збір в сумі 22 749,83 грн. належить повернути позивачу шляхом постановлення відповідної ухвали.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Міжнародні авіалінії України» (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд.4, ідентифікаційний код 14348681) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069)
65179,56 грн. (шістдесят п'ять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень п'ятдесят шість копійок) пені,
15 962,79 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні сімдесят дев'ять копійок) 3% річних,
61 492,87 грн. (шістдесят одну тисячу чотириста дев'яносто дві гривні вісімдесят сім копійок) інфляційних втрат,
216 841,66 грн. (двісті шістнадцять тисяч вісімсот сорок одну гривню шістдесят шість копійок) штрафу,
5 392,15 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто дві гривні п'ятнадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти вимог відмовити
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України .
Повний текст рішення підписано 12.10.2021.
Суддя О.В. Конюх