ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/16343/21
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1»
про стягнення 4 754 232, 50 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Боедем» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - відповідач) про стягнення 4 754 232, 50 грн. за користування без достатніх правових підстав частиною належного позивачу нежилого приміщення площею 530, 00 кв.м., що розташоване на другому поверсі нежитлової будівлі (літ.А), та що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога (Велика окружна) 4, за період з 01.03.2017 по 31.07.2021 року.
Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
У даному випадку, подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Боедем» позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270, 00 грн.
Судом встановлено, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача 4 754 232, 50 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у загальному розмірі 71 313, 49 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що позивачем не долучено будь-яких доказів на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, частиною 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Суд зазначає, що положення процесуального законодавства, що покладають на позивача обов'язок направити копію позовної заяви з додатками відповідачу, мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.
Так, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями частини 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Комплексний аналіз вищевказаних норм процесуального права свідчить про те, що частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок позивача до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення з метою забезпечення їх права ознайомитись з такою позовною заявою та надати відзив на неї відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Якщо відповідач забажає скористатися таким правом на подання відзиву, йому кореспондується аналогічний відповідний обов'язок надіслати всім іншим учасникам судового розгляду копії відзиву (пункт 2 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України) з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення в даному випадку рівності процесуальних прав та обов'язків сторін та інших учасників справи.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії позовної заяви з доданими до неї документами може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення.
Разом з тим, дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що позивачем, в порушення приписів частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви не долучено доказів надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1».
Також, частиною 5 статті 164 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Як свідчать матеріали позовної заяви, її підписано генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» Черепановим В.О.
Позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію протоколу № 1 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» від 13.02.1998 та копію наказу № 021-К від 13.02.1998, відповідно до якого ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» з 13.02.1998 року.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» унормовано, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними.
Відповідно до інформації, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 відсторонений від посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» на підставі ухвали суду.
За таких обставин, враховуючи зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань достовірні відомості щодо відсторонення ОСОБА_1 від посади генерального директора на підставі ухвали суду, господарський суд міста Києва встановив, що позивачем не долучено до позову доказів наявності у ОСОБА_1 права вчиняти дії від імені позивача, зокрема підписувати позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не дотримався окремих вимог статі 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 164, 174, 234 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем» строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання доказів сплати судового збору у сумі 71 313, 49 грн.;
- подання доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу відповідача;
- подання документів на підтвердження наявності у Черепанова Віктора Олександровича повноважень на підписання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Боедем» позовної заяви (зокрема у період з 30.09.2021 по 06.10.2021 рок).
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Боедем», що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.
Суддя В.С. Ломака