ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/10919/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРОТЕКТА"
про стягнення 138 051, 56 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРОТЕКТА" про стягнення 138 051, 56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 01/06-460 від 01.06.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
02.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10919/21, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 06.08.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105478331645.
Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРОТЕКТА" (орендар, відповідач) укладено договір оренди №01/06-460 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язуються передати орендарю в тимчасове платне користування (далі оренду) нежиле приміщення, іменоване далі "Приміщення".
Приміщення розташоване за адресою: Укpaїна, 03061 м. Київ, просп. Відрадний, буд. 103. Площа Приміщення, що передається орендарю, складає 40,00 м2. Зазначений вище в цій статті розмір площі приміщення може бути змінений шляхом внесення змін до договору (п.п. 1.1.-1.4.).
Пунктом 2.1. та 2.2. договору встановлено, що приміщення передається орендарю на підставі акту приймання-передачі приміщення, у якому повинні бути зазначені опис його технічного стану, розмір площі, вказівки про наявність систем забезпечення, місце розташування. Акт приймання-передачі приміщення складається і підписується сторонами на дату фактичної передачі приміщення орендарю.
Відповідно до акту приймання-передачі від 01.06.2017 орендодавець передав, а відповідач прийняв в тимчасове користування нежиле приміщення загальною площею 40,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, 103.
Згідно з п. 3.2 договору, орендар зобов'язаний використовувати приміщення винятково як офісне приміщення, для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 4.1. та 4.2. договору строк оренди - строк оренди користування приміщенням, зумовлений строком дії договору, з урахуванням дострокового розірвання чи припинення, відповідно до умов даного договору. Строк цього договору починає свій перебіг у момент підписання його сторонами та закінчується після повернення приміщення, що орендується орендарем орендодавцю, шо оформляється Актом приймання-передачі приміщення.
Додатковою угодою №1 від 05.04.2019 до договору №01/06-460 від 01.06.2017 сторони внесли зміни до договору оренди та погодили, що договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, зазначеними в преамбулі на першій сторінці тексту договору, і діє до 30 квітня 2020 року.
Пунктом 9.1. договору визначено, що плата за користування приміщенням розмір орендної плати за місяць оренди 40,00 м2 площі приміщення складає 4000,00гри. (чотири тисячі грн. 00 коп.) з урахуванням податку на додану вартість. Вартість оренди 1,00 м становить 100,00 грн. з ПДВ на місяць.
За змістом пунктів 9.3., 9.4. та 9.5. договору, якщо інше не передбачено даним договором, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата. Для зручності орендаря орендодавець до 5-го числа кожного місяця виставляє рахунок орендареві. Якщо до настання зазначеного вище терміну оплати орендної плати відповідний рахунок не буде отриманий орендарем, орендар повинен оплатити за оренду приміщення. Неотримання орендарем рахунка (несвоєчасне його отримання) не є підставою для несплати або затримки оплати орендної плати за договором.
Орендодавець до 5-го числа кожного місяця, наступного за яким було надані послуги оренди, направляє орендарю поштою чи кур'єром оригінал Акту виконання робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендар зобов'язаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) до 10-го числа місяця, наступного за яким було надано послуги. У випадку не повернення (не своєчасного повернення) підписаного Акту виконання робіт (надання послуг) відсутності письмової мотивованої відмови орендаря від підписання цього акту, такий акт вважається визнаним орендарем, а послуга вважається прийнятою в повному обсязі на вказану в акті суму (п.п. 9.7. та 9.8. договору).
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати за період з квітня 2019 року по червень 2021 року. Заборгованість відповідача з орендної плати за період з квітня 2019 року по червень 2021 року за розрахунком позивача становить 105850,00 грн.
На підтвердження надання послуг з оренди позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків станом на період 2019 року, акти виконання робіт (надання послуг): №142 від 31.01.2020, №361 від 28.02.2020, №616 від 31.03.2020, №849 від 30.04.2020, №1128 від 31.05.2020, № 1326 від 30.06.2020, №1560 від 31.07.2020, №1803 від 31.08.2020, №2028 від 30.09.2020, №2260 від 31.10.2020, №2497 від 30.11.2020, №2740 від 31.12.2020, №121 від 31.01.2021, №458 від 28.02.2021, №699 від 31.03.2021, №970 від 30.04.2021, №1206 від 31.05.2021, №1458 від 30.06.2021.
Листами вих. №226 від 07.12.2020, №93/2 від 21.04.2021, №93/3 від 21.04.2021 позивач направляв відповідачу вимогу про погашення заборгованості.
Відповідач листи позивача залишив без реагування та оплату боргу з орендної плати у за період з квітня 2019 року по червень 2021 року у сумі 105850,00 грн не здійснив.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання за договором оренди №01/06-460 від 01.06.2017 позивачем нарахована пеня у сумі 19102,45 грн, 3% річних у сумі 3549,48 грн, інфляційні втрати у сумі 9549, 63 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно з актом приймання-передачі передав 01.06.2017, а відповідач прийняв у користування нежитлове приміщення загальною площею 40,00 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, просп. Відрадний, буд. 103.
За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У пункті 9.3. договору сторони погодили, що якщо інше не передбачено даним договором, оплата за користування приміщенням сплачується орендарем один раз на місяць, не пізніше 10-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач у спірний період з квітня 2019 по червень 2021 року користувався нежилим приміщенням за договором оренди №01/06-460 від 01.06.2017.
За розрахунком позивача за період квітня 2019 року по червень 2021 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 105850,00 грн з оплати оренди.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів в спростування заборгованості по договором оренди №01/06-460 від 01.06.2017 у загальному розмірі 105 850,00 грн відповідачем не надано.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов'язання з оплати орендної плати на виконання договору оренди №01/06-460 від 01.06.2017 у розмірі 105850,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 105850,00 грн.
У зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 19102,45 грн, 3% річних у сумі 3549,48 грн, інфляційні втрати у сумі 9549, 63 грн.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендної плати передбачена у п. 16.1. договору, відповідно до якого сторони погодили, що сторони домовились, що у випадку прострочення орендарем виконання здійснення платежів на користь орендодавця, і якщо будь-який платіж (його частина) за даним договором буде прострочений орендарем, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Відповідно до п. 16.2. договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій та строк позовної давності щодо них встановлюються та складають 3 роки.
З аналізу наведених положень договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню строком три роки. Отже, в даному випадку сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), у зв'язку із чим період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що позивач нараховує пеню за періоди: з 11.08.2020 по 10.02.2021, з 11.09.2020 по 10.03.2021, з 11.10.2020 по 10.04.2021.
За таких обставин, з огляду на умови договору та керуючись приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що розмір пені становить 19063,40 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення пені суд задовольняє частково.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Розрахунки 3% річних у сумі 3 546,86 грн та інфляційних втрат у сумі 9470,73 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРОТЕКТА" про стягнення 137 930,99 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "ПРОТЕКТА" (03061, місто Київ, проспект ВІДРАДНИЙ, будинок 103, ідентифікаційний код 34979855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦІЛІСНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС 103" (02081, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДНІПРОВСЬКА НАБЕРЕЖНА, будинок 19-А, ідентифікаційний код 38526690) заборгованість по оплаті за оренду нежитлового приміщення у сумі 105 850,00 грн, пеню у сумі 19063,40 грн, 3% річних у сумі 3 546,86 грн, інфляційні втрати у сумі 9470,73 грн та судовий збір у сумі 2268,02 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Дата складення повного тексту рішення: 11.10.2021.
Суддя О.В. Гулевець