Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"12" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1091/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригон-2018" №01/10/2 від 01.10.2021 про забезпечення позову у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригон-2018" (м.Черкаси)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" (с.Скраглівка Бердичівського району Житомирської області)
про стягнення 495992,16грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тригон-2018" звернулось до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" 495992,16грн заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки №05/1118 від 05.11.2018, з яких: 376704,95грн основного боргу, 60101,84грн пені, 13222,08грн відсотків за користування грошовими коштами та 45963,29грн інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням покупцем зобов'язань за договором поставки №05/1118 від 05.11.2018, в частині оплати переданого у власність товару.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.21 о 12:30.
Одночасно з позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову №01/10/2 від 01.10.2021 шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Скраглівське хлібозаготівельне підприємство" в межах суми позовних вимог у розмірі 495992,16грн.
Заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором поставки №05/1118 від 05.11.2018.
Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Пунктом 2.ч.1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання заяви про забезпечення позову одночасно з пред'явленням позову до суду, до якого подається позовна заява.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову та позовної заяви, не вбачає необхідності у наданні додаткових доказів та пояснень, а відтак, і існування виняткового випадку для призначення заяви до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків.
Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду, який полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, мають тимчасовий характер і діють до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.
Згідно з п.п.1, 2, 4 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Виходячи зі змісту п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів. Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі №911/949/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за договором поставки, пені відсотків за користування коштами та інфляційних за допущене прострочення оплати.
В заяві про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову.
Разом з тим, заявник у своїй заяві не навів жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими він пов'язує застосування таких заходів забезпечення позову, та достатнього обґрунтування своєму припущенню про те, що існує ризик невиконання майбутнього рішення суду.
Посилаючись на існування заборгованості відповідача як на підставу для висновку про існування обставин, що унеможливлять реалізацію судового рішення у цій справі в разі задоволення позову, заявник не довів того, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язань чи виконання потенційного судового рішення, адже наявність у відповідача боргу і навіть його несплата протягом тривалого часу може бути лише наслідком ведення останнім звичайної господарської діяльності та мати тимчасовий характер.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд вважає, що у заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020р. у справі №922/2163/17 міститися правовий висновок, відповідно до якого самі лише твердження про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, варто також зазначити, що позивач, заявляючи про необхідність накладення арешту на майно відповідача, не враховує того, що арешт має стосуватись саме майна, яке належить до предмета спору, однак позовні вимоги у даній справі є майновими грошовими вимогами і не стосуються безпосередньо повернення/витребування будь-якого належного ТОВ "Тригон-2018" нерухомого майна.
Ураховуючи вищевикладені обставини, за результатами дослідження та оцінки матеріалів справи щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище доводи та вимоги чинного законодавства які регулюють підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема вимоги статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову на даній стадії судового процесу, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233- 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тригон-2018" №01/10/2 від 01.10.2021 про забезпечення позову у справі 906/1091/21 відмовити.
Ухвала набрала законної сили 12.10.2021 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Соловей Л.А.
Друк:
1 - в справу
2- заявнику (рек.)