Господарський суд
Житомирської області
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916
"04" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/466/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,
при секретарі судового засідання Пеньківській О.В.,
розглянувши заяву представника відповідача 2 - Пащук Ольги Вікторівни про відшкодування витрат на правову допомогу від 13.09.2021 у справі №906/466/21
за позовом: ОСОБА_1 (м.Дніпро)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВП ГРУП"(смт.Яблунець Ємільчинського району Житомирської області)
2. ОСОБА_2 (м.Київ)
3. ОСОБА_3 (м.Київ)
про переведення прав та обов'язків покупця, визнання незаконною та скасування реєстраційної дії, зобов'язання здійснити державну реєстрацію;
за участю представників сторін:
від позивача: Лопатько С.В., ордер серії АЕ №107557 від 02.06.2021;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Луценко Р.О., ордер серії КВ №810920 від 18.07.2021;
від відповідача 3: не з'явився;
В провадженні господарського суду Житомирської області знаходилась справа №906/466/21 за позовом ОСОБА_1 про переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП" за договором купівлі-продажу від 19.02.21 та актом приймання-передачі від 19.02.21, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнання незаконною та скасування наступної реєстраційної дії: державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, (зміна складу засновників (учасників) або зміна інформації про засновників) щодо ТОВ "ВІВП ГРУП"; зобов'язання компетентного органу, якого це стосується, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: реєстраційну дію щодо переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП", яка складає 61% голосів, що становить 793000,00грн за договором купівлі-продажу від 19.02.21 та актом приймання-передачі від 19.02.21, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., зареєстрованим в реєстрі за №82,83.
За наслідками розгляду вказаного позову, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 залишено без розгляду на підставі ч.13 ст.176 ГПК України (а.с.214-215).
21.09.2021 на поштову адресу суду від представника відповідача 2 - Пащук О.В. до суду надійшла заява про стягнення з позивача на підставі п.5 ст.130 ГПК України судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38000,00грн та письмове пояснення від 10.09.2021 щодо робіт, виконаних адвокатським бюро та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До пояснення додано копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 02.08.2021, копію рахунку-фактури №1 від 02.08.2021, копію квитанції №73-1608К від 04.08.2021 на суму 38000,00грн та копію меморіального ордеру №ПНМ20813 від 04.08.2021.
Ухвалою суду від 22.09.2021 заяву представника відповідача 2 - Пащук Ольги Вікторівни про відшкодування витрат на правову допомогу від 13.09.2021 справі №906/466/21 прийнято до розгляду; розгляд заяви призначено на 04.10.2021.
04.10.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли заперечення від 01.10.2021 на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, згідно якого позивач просить відмовити у її задоволенні, зокрема, зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38000,00грн. є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на надання правових послуг та їх обсягом. Твердження заявника, що позов у даній справі залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки спір між позивачем та відповідачами виник саме в результаті неправомірних дій відповідачів; позовна заява була залишена без руху, а в подальшому без розгляду у зв'язку із відсутністю у позивача коштів для зарахування на депозитний рахунок суду (т.2. а.с.1-3).
У судовому засіданні 04.10.2021 представник відповідача 2 підтримав у повному обсязі заяву про відшкодування витрат на правову допомогу від 13.09.2021 у справі №906/466/21.
Представник позивача проти задоволення заяви представника відповідача 2 заперечив.
Розглянувши заяву представника відповідача 2 - Пащук Ольги Вікторівни про розподіл та стягнення з позивача понесених судових витрат на правову допомогу від 13.09.2021 у розмірі 38000,00грн, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог статті 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).
Згідно з приписами частини першої статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Виходячи з аналізу наведених вище норм, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
Відповідно до частин п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Разом з тим, у статті 130 ГПК України встановлені с п е ц і а л ь н і правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до положень частини п'ятої та шостої статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Отже, відповідно до приписів частини п'ятої статті 130 ГПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України.
У цьому висновку Суд звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 25.07.2019 у справі №910/11310/18, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17.
Тобто, у разі залишення позову без розгляду у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, саме внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому із залишенням цього позову без розгляду.
Таким чином, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20).
В даному випадку суд приймає до уваги наступні обставини.
27.04.2021 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про:
- переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП", яка складає 61% голосів, що становить 793000,00грн за договором купівлі-продажу від 19.02.21 та актом приймання-передачі від 19.02.21, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., зареєстрованим в реєстрі за №82,83;
- визнання незаконною та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, номер реєстраційної дії 1002861070032000494 від 23.02.21 (зміна складу засновників (учасників) або зміна інформації про засновників) щодо ТОВ "ВІВП ГРУП", проведеної приватним нотаріусом Житомирської області Євдокимовим Сергієм Михайловичем, свідоцтво №7153;
- зобов'язання компетентного органу, якого це стосується, здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: реєстраційну дію щодо переведення на ОСОБА_1 прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП", яка складає 61% голосів, що становить 793000,00грн за договором купівлі-продажу від 19.02.21 та актом приймання-передачі від 19.02.21, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., зареєстрованим в реєстрі за №82,83.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу від 19.02.21 порушує переважне право позивача на придбання частки в статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП", яке підлягає відновленню шляхом переведення прав та обов'язків покупця по вищезазначеному договору на ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.05.2021 позовну заяву залишено без руху; позивачу встановлено строк (протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду) для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів внесення на депозитний рахунок суду грошової суми у розмірі 793000,00грн.
У встановлений судом строк позивач усунув зазначені недоліки.
Ухвалою суду 22.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26.07.2021
26.07.2021 на електронну адресу суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, з огляду на те, що позивачем не додано до позовної заяви документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі та внесення на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До клопотання долучено примірник договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ВІВП Груп" від 19.02.2021.
Також, 26.07.2021 представником відповідача 2 подано письмовий відзив на позовну заяву, у якому, серед іншого зазначено, що оскільки договір купівлі-продажу від 19.02.2021, за яким ОСОБА_1 просить перевести на нього права та обов'язки покупця, розірваний сторонами, то відсутні правові підстави для задоволення позову.
У підготовчому судовому засіданні 26.07.2021 судом було встановлено, що дійсно, згідно договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП" від 19.02.2021, продаж частки у розмірі 61% статутного капіталу товариства здійснено за 8400000,00грн, відтак позивач, відповідно до ч.4 ст.362 Цивільного кодексу України, зобов'язаний був внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП" від 19.02.2021 повинні сплатити покупці, а саме: 8400000,00грн, однак позивач надав докази внесення лише 793000,00грн.
За вказаних обставин, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.07.2021, в порядку ч.11 ст.176 ГПК України було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі 7607000,00грн.
Враховуючи, що у строк встановлений судом позивач не усунув недоліки позовної заяви, ухвалою суду від 10.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 залишено без розгляду.
Представник відповідача 2, в обґрунтування недобросовісних дій позивача, вказує на невнесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області грошової суми у розмірі 7607000,00грн, яку за договором купівлі-продажу від 19.02.2021 повинен сплатити покупець.
З цього приводу, суд зазначає, що станом на момент пред'явлення позову у ОСОБА_1 не було можливості самостійно отримати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП" від 19.02.2021, який був укладений між відповідачем 2 та відповідачем 3, у зв'язку з чим позивач у позовній заяві заявив клопотання про витребування у Ємільчинської районної державної адміністрації Житомирської області оригінали всіх документів, що містяться в реєстраційній справі ТОВ "ВІВП ГРУП".
Таким чином, позивач не був обізнаний, що ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_3 частку в статутному капіталі за ціною 8400000,00грн, та не міг при пред'явленні позову внести на депозитний рахунок суду відповідну грошову суму.
Слід також відмітити, що саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Меншаков проти України" №377/02 п.52 рішення від 08.04.2010, суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі "право на суд", яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом. Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Тому, кваліфікуючи подання позову як зловживання процесуальним правом та встановлюючи негативні наслідки за такі дії у вигляді залишення позову без розгляду, тим самим сторону позбавляють гарантованого законом права на справедливий судовий розгляд, складовою якого є право доступу до суду.
Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Крім того, суд приймає до уваги, що після звернення ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "ВІВП ГРУП" від 19.02.2021, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , було розірвано, що додатково свідчить про відсутність в діях позивача недобросовісності при зверненні з позовом.
Відтак, невнесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області грошової суми у потрібному розмірі не може розцінюватись судом, як недобросовісні дії позивача. За посиланням представника позивача несплата пов'язана із відсутністю необхідних коштів, про розмір яких позивачу стало відомо лише під час розгляду даної справи у підготовчому провадженні.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості дій позивача матеріали справи не містять та заявником в установленому порядку не доведено, тоді як звернувшись до суду з відповідним позовом ОСОБА_1 реалізував гарантоване Конституцією України власне суб'єктивне право.
При цьому, суд звертає увагу, що витрати на правову допомогу виникли у відповідача 2 не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав.
Враховуючи, що відповідачем не доведено, що позивач діяв недобросовісно та подав до суду необґрунтований позов, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні заяви представника відповідача 2 - ОСОБА_2 від 13.09.2021 про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 38000,00грн.
Керуючись статтями 2, 11, 42, 123, 129, 130, 233-235, 255 ГПК України, господарський суд
В задоволенні заяви представника відповідача 2 - Пащук Ольги Вікторівни від 13.09.2021 про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 11.10.21.
Суддя Соловей Л.А.
Друк:
1- у справу;
2- позивачу (рек.) та представнику позивача на ел. адресу (258258map@gmail.com);
3- відповідачу-1 (рек) та на ел.пошту (vivpg2005@gmail.com);
представнику відповідача-2 на ел.пошту (roman.lytsenko@gmail.com);
4- відповідачу -3 (рек.)