01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"19" травня 2010 р. Справа № 21/036-10
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм», м. Київ
до Приватного підприємства «Веф лайн», Київська обл., м. Вишневе
про стягнення 50 121,02 гривень
за участю представників:
від позивача: Пархомчук Р.І. (довіреність від 11.01.2010р.)
від відповідача: Гребенюк А.В. (довіреність від 29.04.2010р.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-фарм»(далі-ТОВ «Елегант-фарм»/позива) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Веф лайн» (далі-ПП «Веф лайн»/відповідач) про стягнення 50 121,02 грн., з яких: 27 596,17 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару, 3 035,60 грн. 3% річних та 19 489,25 грн. інфляційних втрат.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2010р. порушено провадження у справі №21/036-10 та призначено справу до розгляду на 10.03.2010р.
Ухвалами господарського суду Київської області від 10.03.2010р., 24.03.2010р., 14.04.2010р. та 28.04.2010р. розгляд даної справи відкладався на 24.03.2010р., 14.04.2010р., 28.04.2010р. та 19.05.2010р. відповідно.
28.04.2010р. через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволеною
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності суд та заслухавши пояснення представників сторін, суд
09.03.2006р. ТОВ «Елегант-фарм»поставило, а ПП «Веф лайн»отримало товар загальною вартістю 27 596,17 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на товарно-транспортних накладних №40649 від 09.03.2006р. на суму 3 454,16 грн., №40663 від 09.03.2006р. на суму 24 142,01 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.
Отримання покупцем товару згідно зазначених накладних підтверджується також і довіреністю на отримання цінностей, що була видана відповідачем відповідно до вищезазначених накладних. Копія довіреності міститься в матеріалах справи.
Відповідно до зазначених накладних, поставлений товар підлягає оплаті з відстрочкою платежу на 1 день від дати отримання товару (дати накладної).
Як зазначає позивач, відповідач поставлений товар у строки визначені товарно-транспортними накладними не оплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 27 596,17 грн.
Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 27 596,17 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортної накладними №40649 від 09.03.2006р., №40663 від 09.03.2006р.
Водночас, відповідач заперечує проти позову посилаючись на той факт, що поставка товару за спірними накладними була здійснена в рахунок погашення наявної заборгованості позивача перед відповідачем за договором №34 від 01.08.2004р.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що зазначена позовна вимога є необґрунтованою виходячи з наступного.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодекс України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ч. 2 ст. 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
04.08.2004р. між ТОВ «Елегант-фарм»(далі-покупець) та ПП «Веф лайн»(далі-продавець) укладено договір поставки №34 (далі-Договір), відповідно до якого продавець зобов'язаний надати, а покупець прийняти і оплатити медикаменти та товар медичного призначення на загальну суму згідно накладних.
07.03.2006р. сторонами підписано додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої у разі затримки оплати за товар на термін, що перевищує строки, вказані в підпункті 2.5 п. 2 Договору, та якщо продавцю стане відомо про погіршення платоспроможності покупця, покупець (позивач) може зменшити заборгованість за отриманий від продавця (відповідача) товар шляхом зустрічної поставки товару продавцю на суму заборгованості, що виникла за Договором. В даному випадку зустрічний відпуск товару покупцем продавцю в погашення заборгованості носитиме бартерний характер і не розглядатиметься сторонами як окремий договір поставки. Після проведення звіряння взаємних розрахунків між сторонами підписується Акт звіряння, що є невід'ємною частиною Договору.
10.03.2006р. сторонами підписано Акт звірки №1/03-ЕФ до Договору, відповідно до якого вартість поставленого позивачем товару за товарно-транспортними накладними №40649 від 09.03.2006р., №40663 від 09.03.2006р. зарахована сторонами в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем (зустрічна поставка товару), і заборгованість позивача перед відповідачем, після зарахування зустрічної поставки станом на 10.03.2006р. складає 0,87 грн. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що поставка товару за товарно-транспортними накладними №40649 від 09.03.2006р., №40663 від 09.03.2006р., що покладені в основу обґрунтування позовних вимог, була здійснена позивачем в рахунок погашення власної заборгованості перед відповідачем за договором №34 від 07.03.2006р. (зустрічна поставка товару), що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті звірки №1/03-ЕФ до Договору, який є невід'ємною частиною договору №34 від 04.08.2004р.
До того ж, у відповідності до додаткової угоди №3 до Договору, зустрічна поставка товару не породжує у сторін окремі (позадоговірні) господарські зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27 596,17 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно зазначених товарно-транспортних накладних є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 035,60 грн. 3% річних та 19 489,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.03.2006р. по 11.03.2009р. на 27 596,17 грн. заборгованості.
Однак, враховуючи, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення 27 596,17 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару згідно товарно-транспортних накладних №40649 від 09.03.2006р., №40663 від 09.03.2006р. судом відмовлено, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3 035,60 грн. 3% річних та 19 489,25 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за спірними накладними, задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.
Зазначена правова позиція відповідає позиціям, викладеним у постановах Вищого господарського суду України від 09.12.2009р. та 26.01.2010р. у справах №22/108-09-2573 та №11/15 відповідно.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 526, 599, 601 Цивільного кодексу України, ст. 174, 193 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Рішення підписане 27.05.2010р.