Рівненський апеляційний суд
Іменем України
07 жовтня 2021 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 03 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у об'єднаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2,ч.3 ст. 185, ч. 1 ст.357 КК України,
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 03 вересня 2021 року клопотання прокурора Костопільського відділу Здолбунівської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_7 задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01 листопада 2021 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 43 780 грн. та покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України у випадку внесення застави. Відмовлено обвинуваченому ОСОБА_6 та його захиснику - адвокату ОСОБА_5 в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 покликається на незаконність і необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Вважає, що прокурор не навів достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначає, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, проживає з батьками, які опікуються ним, забезпечують всім необхідним для існування, що позбавляє його потреби здобувати для цього кошти злочинним шляхом. Тому вважає, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту можу бути достатнім заходом забезпечення, який в змозі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього судом обов'язків.
Просить скасувати ухвалу Костопільского районного суду Рівненської області від 03 вересня 2021 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора від 31 серпня 2021 року про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В даному випадку клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін до суду не надійшло, при цьому захисником в апеляційній скарзі зазначено про розгляд вказаної апеляційної скарги без його виклику та виклику обвинуваченого, тому неявка зазначених осіб, в силу вимог ст.422-1 КПК України, не є перешкодою для її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст.404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини,з яким пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. т. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі та, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
З матеріалів провадження слідує, що на розгляді в Костопільському районному суді Рівненської області перебуває об'єднане кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, 1 ст. 357 КК України та ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з тих підстав, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися і продовжують існувати та доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти наявним ризикам.
При цьому колегія суддів бере до уваги і тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, ніде не працює, тобто джерела доходу не має, що виправдовує необхідність застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зазначені вище обставини в сукупності свідчать, що заявлені ризики є реальними і продовжують існувати, тому суд обґрунтовано продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги, що стороною обвинувачення не надано належних доказів в підтвердження ризиків, а до обвинуваченого можливо застосувати більш м'який запобіжний захід були предметом розгляду в суді першої інстанції та їм надана належна правова оцінка з урахуванням висунутого обвинувачення, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою не здатний нівелювати заявлені ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушення норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено. За таких обставин ухвала є законною.
Керуючись ст. ст. 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 03 вересня 2021 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 у об'єднаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, 1 ст. 357 КК України та ОСОБА_8 , обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України - залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2