Справа № 752/13560/21
Провадження № 2/752/7351/21
іменем України
08 вересня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення безпідставно списаних коштів, -
у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», в якому просив стягнути з останнього на свою користь суму незаконно списаних коштів у розмірі 37 700,00 грн.
Свою позицію мотивував тим, що між ним та банком укладений договір на відкриття карткового рахунку для виплати пенсії та обслуговування банківської платіжної картки (картковий рахунок НОМЕР_1 ).
Вказав, що 20.04.2021 року у нього було викрадено телефон та того ж дня з карткового рахунку НОМЕР_1 , відкритого на його ім'я, невстановленою особою знято грошові кошти шістьма трансакціями шляхом перерахування на інші карткові рахунки на загальну суму 37 700,00 грн.
Після виявлення крадіжки телефону він одразу зателефонував на гарячу лінію банку, але оскільки з оператором з'єднатись не вдалось, одразу звернувся до найближчого відділення банку - № 11 на вул. Мельникова, 32 у м. Києві, і вже у відділенні банку його повідомили, що всі кошти з його карткового рахунку зняті.
Вказав, що будь-яких розпоряджень щодо переведення грошових коштів з належної йому банківської картки він не надавав, тому у відділенні він написав заяву про проведення службового розслідування по факту незаконного списання коштів та щодо їх повернення, а 23.04.2021 року звернувся з відповідною заявою до правоохоронних органів і за цим фактом Голосіївським УП ГУ НП в місті Києві відкрито кримінальне провадження № 12021105010000655 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Тому, оскільки дії відповідача щодо проведення вказаних транзакцій є незаконними, змушений звернутись до суду із вказаним позовом, який просив задовольнити.
Ухвалою від 09.06.2021 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін на 26.08.2021 року (а.с. 18).
Ухвалою від 26.08.2021 року розгляд справи відкладено на 08.09.2021 року (а.с. 65).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечив та вказав, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за договором, виконав платіжні доручення ОСОБА_1 , які були сформовані згідно вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим у банку були відсутні підстави для їх не виконання. З огляду на відсутність вини банку, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а.с. 38-48).
Відповідь на відзив не надходила.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі 12.03.2012 року укладено договір про відкриття та введення поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжної картки картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с. 49-51).
20.04.2021 року у позивача було викрадено телефон.
Після виявлення крадіжки телефону він одразу зателефонував на гарячу лінію банку, але оскільки з оператором з'єднатись не вдалось, одразу звернувся до найближчого відділення банку - № 11 на вул. Мельникова, 32 у м. Києві, і вже у відділенні банку його повідомили, що всі кошти з його карткового рахунку зняті.
Згідно наявних в матеріалах справи копій квитанцій №№ 86146832, 86147024, 86147625, 86147969, 86148739, 86149261 від 20.04.2021 року вбачається, що з картки позивача НОМЕР_2 невстановлені особи здійснили переказ коштів в розмірі 37 700,00 грн. шістьма трансакціями на картку НОМЕР_3 невідомої позивачу особи (а.с. 9-14).
Позивач оскаржив вказані трансакції, про що подав до банку відповідну заяву № 326061, на яку АТ «Райффайзен Банк Аваль» відповіло відмовою у поверненні коштів на його картковий рахунок з посиланням на проведення перевірки авторизації по його картці, в ході якої встановлено, що при здійсненні операцій вводився CVV2 код (3 надруковані цифри на зворотній стороні його картки) та термін дії картки, які були перевірені з урахуванням правил міжнародних платіжних систем (а.с. 8).
23.04.2021 року позивач звернувся з заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів, і 24.04.2021 року Голосіївським УП ГУ НП в місті Києві внесено відомості до ЄДРДР й відкрито кримінальне провадження № 12021105010000655 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Частиною 1 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Відповідно до ч. ч. 7-9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13.09.2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20.11.2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) та інших.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України відносно того, що ОСОБА_1 в період спірного списання грошових коштів реєструвався у системі інтернет-банкінгу та використовував її з метою доступу до відкритих на його ім'я у АТ «Райффайзен Банк Аваль» карткових рахунків, тому суд надходить до висновку про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Отже, виходячи з наведеного, враховуючи несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків позивача, суд надходить до висновку про те, що наявні правові підстави для задоволення позову.
При цьому, посилання відповідача на проведення трансакцій мало місце за успішно підтвердженням введення вірних зазначень одноразових цифрових паролів, що були надіслані на довірений мобільний пристрій ОСОБА_1 , суд оцінює критично та не приймає до уваги з огляду на те, що телефон позивача був викрадений, а тому останній, не маючи доступу до нього, не міг підтвердити проведення трансакцій. До того ж, операції з переказу спірних коштів була здійснена у мережі Інтернет з підтвердженням платежу, списання коштів з карткового рахунка ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а ОСОБА_1 не підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від банку, тому банк не повинен нести відповідальність за ці операції.
Посилання відповідача на висновок № RBUA_HO_20SB_210165, відповідно до якого клієнт самостійно несе повну відповідальність та звільняє банк від будь-якої відповідальності за дії, що були здійснені в системі після автентифікації, за зміст та наслідки таких дій (у тому числі, якщо клієнт не повідомив або несвоєчасно повідомив банк шляхом телефонного звернення до інформаційного центру банку про втрату картки ідентифікації клієнта, автентифікаційних даних клієнта, про здійснення або можливість здійснення третіми особами доступу до системи з використанням автентифікаційних даних клієнта), а також за розкриття в системі інформації особам, які пройшли автентифікацію та виконали інші вимоги для здійснення операцій в системі, не доводять, що дії по списанню коштів 20.04.2021 року відбулись унаслідок дій чи бездіяльності саме позивача, тим поче, що позивач, виявивши відсутність телефону, одразу звернувся до банку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 263-265, 270-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», про стягнення безпідставно списаних коштів - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 суму незаконно списаних коштів у розмірі 37 700,00 грн. (тридцять сім тисяч сімсот гривень 00 копійок).
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 14305909, адреса: вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко