Справа №704/22/20
1-кп/705/496/21
05.10.2021 м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі колегії:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань клопотання прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.4 ст.152, ч.2 ст.125 КК України,
В провадженні колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.4 ст.152, ч.2 ст.125 КК України.
Відносно обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено на 60 днів, а саме до 17 жовтня 2021 року.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 17.10.2021 року, прокурор подав клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане ним клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 та просив його задовольнити з наступних підстав.
У клопотанні прокурор посилається на те, що на даний час ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, у зв'язку з чим його належна процесуальна поведінка може бути забезпечена лише запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
На думку прокурора, на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України вказує те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого і особливо тяжкого злочинів, об'єктом посягання якого є життя та здоров'я малолітньої дитини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років; може переховуватися від суду, незаконно впливати на малолітню потерпілу ОСОБА_9 , потерпілу ОСОБА_10 та свідків, які проживають з ним в одному населеному пункті, що надає йому можливість шляхом вмовляння, залякування, вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування, показань.
Таким чином, підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відсутні, а тому у відповідності до п.3 ч.1 ст.194 КПК України інший, більш м'який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання вказаним ризикам, а його вік, стан здоров'я не перешкоджають перебувати під вартою. Просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , терміном на 60 діб.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що стороною обвинувачення не обґрунтовані ризики, визначені ст. 177 КПК України, а клопотання прокурора має формальний характер, із зазначенням ті самі підстави та обставини для продовження запобіжного заходу, які зазначались в раніше поданих ним під час судового розгляду клопотаннях при продовженні строку тримання під вартою. Також вважає, що прокурор не навів достатніх доказів того, що його підзахисний зможе незаконно впливати на свідків, потерпілих, а також продовжувати злочинну діяльність. На його думку належне підтвердження існування таких ризиків у клопотанні не зазначено, а тому вважає вказане клопотання необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
При цьому, захисник заявив клопотання про заміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби. Просить суд при вирішенні вказаного питання також взяти до уваги характеризуючи дані ОСОБА_6 , що останній має місце реєстрації та місце постійного проживання, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, ухилятися від суду та впливати на потерпілих та свідків намірів не має, тому доцільно обрати відносно нього міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримав позицію адвоката ОСОБА_8 та заявлене ним клопотання про заміну запобіжного заходу, а також заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що посилання прокурора на наявні ризики та підстави продовження строку тримання під вартою є лише припущеннями. Звернув увагу на те, що в попередній ухвалі суду, якою було продовжено запобіжний захід, суд зазначив про існування лише одного ризику - можливості переховуватися від суду. Вважає, що сама лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання судом його вини, не може бути підставою для продовження його підзахисному строку тримання під вартою. з урахуванням позиції захисту та наявних даних про особу обвинуваченого вважає, що такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_6 повністю підтримав позицію захисників та заявлене ними клопотання про заміну запобіжного заходу. Заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Крім цього просив врахувати, що він має постійне місце проживання та роботи, раніше на судимий, а також зазначив, що не має намірів незаконно впливати на свідків та потерпілих.
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 та представник неповнолітньої потерпілої - адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не з'явились, подали на адресу суду письмову заяву, в якій зазначили, що не заперечують проти проведення судового засідання у їх відсутність та відсутність неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 , клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , підтримують та просять задовольнити.
Заслухавши клопотання прокурора, та врахувавши процесуальну позицію інших учасників судового провадження, дослідивши матеріали судової справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Разом з цим за приписами ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
В судому засіданні встановлено, що ухвалою головуючого у складі колегії суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 серпня 2021 року було продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 жовтня 2021 року.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Кримінальне провадження, в якому ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення, перебуває на стадії судового розгляду.
Станом на 05 жовтня 2021 року у зв'язку із заміною складу суду судовий розгляд у кримінальному провадженні за клопотанням обвинуваченого та захисників проводиться спочатку, у судовому засіданні допитана лише одна потерпіла, не допитані малолітня потерпіла та свідки, не досліджені інші докази зі сторони обвинувачення, не допитано обвинуваченого. Вказані обставини позбавляють суд можливості завершити судовий розгляд справи по суті в строк, на який відносно обвинуваченого вже був продовжений запобіжний захід, а саме до 17 жовтня 2021 року.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме: запобігання спробам підозрюваного переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З приводу наявності ризику переховування обвинуваченого від суду, який раніше був врахований судом при вирішенні питання про доцільність продовження відносно обвинуваченого дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що такий ризик не зменшився. Разом із іншими обставинами, наведеними прокурором, суд також враховує, що ОСОБА_6 є мешканцем іншого міста і не має постійного місця проживання в м. Умані. Крім того, судом приймається до уваги, що можлива суворість покарання у виді позбавлення волі, в разі доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні злочинів, може бути розцінена обвинуваченим більш небезпечним ніж переховування та втеча.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Суд не вправі на даному етапі судового розгляду оцінювати докази, наявні в матеріалах кримінального провадження без оцінки доказів в сукупності. На даному етапі суд тільки встановлює наявність чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України для вирішення підстав продовження чи не продовження обвинуваченому запобіжного заходу і не вправі досліджувати докази по справі.
Судом також враховується правова позиція, висловлена Європейським судом з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, згідно з якою зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Тому, на думку суду, у розумінні практики Європейського суду з прав людини хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. При цьому звертається увага, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Судом не приймаються до уваги посилання обвинуваченого та його захисників на те, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, та раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, оскільки, на думку суду, вказані обставини не зменшують суспільну небезпеку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , дані обставини не виключають наявних ризиків, а тому не можуть бути підставою для обрання обвинуваченому менш суворого запобіжного заходу.
Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. В даному випадку на думку суду продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є виправданим за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти ризику, передбаченому ст.177 КПК України, що призведе до неможливості розгляду справи в розумні строки та з'ясування всіх обставин по справі.
При цьому, за наявних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу, а також не вбачає підстав для задоволення клопотань сторони захисту щодо зміни міри запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт.
Таким чином клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає задоволенню оскільки судом встановлена доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який відраховувати з дня оголошення даної ухвали, а саме, до 03 грудня 2021 року включно.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисників - адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про заміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, прокурором шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим - протягом п'яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захисникам - для відому, та направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.
Головуючий судд ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_13