30 вересня 2021 року Справа № 915/721/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Астахової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний код 30083966)
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (54008, м. Миколаїв, вул. Дзержинського (3 Слобідська), буд. 56, кв. 20; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 23038761)
про: стягнення 1 181 286,14 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Суть спору:
04.06.2021 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 09-01/926 від 30.05.2020 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду;
- розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» основний борг за теплову енергію в сумі 1093396,52 грн на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461;
- стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» 34368,42 грн - інфляційних втрат, 9921,79 грн - 3% річних, 43599,41 грн - пені, 17719,29 грн судового збору на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього; наряду від 12.11.2020; рахунків (6 шт.); актів прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (6 шт.); рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020, № 249 від 09.04.2021; постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2252 від 30.11.2020, № 642 від 17.03.2020; додатків (Кошторис вартості 1 тонни хімічно очищеної води) до наказів Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 506 від 30.12.2020, № 36 від 23.01.2020; застосування норм статей 24, 25 Закону України «Про теплопостачання»; статей 2, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, 549, 598, 625 Цивільного кодексу України; та мотивовані тим, що в опалювальний період 2020-2021 рік позивачем постачалась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень, які знаходяться в м. Миколаєві за адресою: вул. 3-а Слобідська, 56. За період з листопада 2020 року по квітень 2021 року включно відповідачу поставлено теплової енергії на суму 1 093 396,52 грн, за яку останній не сплатив.
Ухвалою суд від 09.06.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/721/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08 липня 2021 року о 10:00; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 08.07.2021 підготовче засідання у справі було відкладено на 05 серпня 2021 року о 09:10.
21.07.2021 до суду від позивача надійшла заява № 09-01/989 від 21.07.2021 про надсилання процесуальних документів у справі № 915/721/21 в електронному вигляді.
05.08.2021 до суду від позивача надійшло клопотання № 09-01/1130 від 04.08.2021, в якому заявник просить суд провести підготовче засідання за відсутності представника позивача. Крім того, у вказаному клопотанні товариством надано суду пояснення щодо питань, які виникли у суду до позивача у попередньому підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 05.08.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у даній справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30 серпня 2021 року о 09:00.
19.08.2021 до суду від позивача надійшла заява № 09-01/1183 від 19.08.2021 про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою суду від 30.08.2021 було закрито підготовче провадження у даній справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 30 вересня 2021 року о 09:00.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 09.06.2021 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали направлена на адресу місцезнаходження відповідача, 16.06.2021 була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400143737183).
Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.
За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 у справі № 915/721/21 є 16.06.2021. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 01.07.2021 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав. Крім того, відповідач з жодним письмовим клопотанням або заявою з процесуальних питань по справі не звертався, намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляв.
30.09.2021 учасники справи своїх представників в судове засідання не направили. При цьому суд зазначає, що через відсутність асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції, Господарський суд Миколаївської області тимчасово зупинив поштову відправку кореспонденції.
У зв'язку з цим позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення копії ухвали суду від 30.08.2021 на адресу електронної пошти, наявну в матеріалах справи. Крім того, представник позивача отримав копію ухвали від 30.08.2021 нарочно у Відділі документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області 07.09.2021, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення.
З огляду на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо адреси електронної пошти відповідача, направити копію відповідної ухвали вказаному учаснику справу не видалося за можливе.
При цьому, суд враховує, що, як уже було наведено вище, копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 про відкриття провадження у справі № 915/721/21 слід вважати врученою відповідачу 16.06.2021. Таким чином, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» було належним чином повідомлене про наявність у провадженні Господарського суду Миколаївської області справи № 915/721/21, в якій воно має статус відповідача, тоді як сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі «Пономарьов проти України».
Також суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Отже, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2021 у справі № 915/721/21, у відповідності до положень Закону України «Про доступ до судових рішень», оприлюднено 02.09.2021.
Відтак, господарським судом вжито всіх процесуальних заходів щодо забезпечення повідомлення відповідача про час та місце розгляду даної справи.
Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 30.09.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.
При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
01 січня 2003 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (надалі - Споживач) та Відкритим акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» (надалі - Енергопостачальна організація) був укладений Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2511 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Статуту приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є новим найменуванням публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», яке було новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», створеного відповідно до наказу Міністерства палива і енергетики України від 28.11.2001 № 599 шляхом перетворення державного підприємства «Миколаївська теплоелектроцентраль» у відкрите акціонерне товариство, у порядку передбаченому Указом Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств» (зі змінами).
За умовами наведеного договору:
- теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року (п. 2.1);
- споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором (п. 3.2.2);
- до обов'язків енергопостачальної організації належить забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором (п. 4.2.1);
- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифах, встановлених ВАТ «Миколаївська ТЕЦ» в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством засобами (п. 6.1);
- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2);
- споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. 6.3);
- споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 4) за попередній місяць. Споживач зобов'язаний протягом п'яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п'яти днів мотивованого відмовлення від підписання або неповернення підписаного екземпляра Енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді вважається прийнятим Споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною по розрахунках Енергопостачальної організації (п. 6.6);
- споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1999 № 543/96-ВР (п. 7.2.3);
- цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 січня 2004 року (п. 10.1);
- припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 10.3);
- Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4);
- при виникненні обставин не обумовлених цим Договором, сторони зобов'язані керуватися Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску та споживання теплової енергії, Правилами технічної експлуатації тепловикористуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання (п. 11.3).
Наведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи в суді, укладений між сторонами договір Договору № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді є діючим.
Предметом даного позову виступає майнова вимога енергопостачальної організації до споживача про стягнення основного боргу, а також інфляційних втрат, відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожиту теплову енергію.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- договір № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього;
- наряд від 12.11.2020;
- рахунки (6 шт.);
- акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (6 шт.);
- відомості споживання теплової енергії абонентом (5 шт.);
- рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020, № 249 від 09.04.2021;
- постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2252 від 30.11.2020, № 642 від 17.03.2020;
- додатки (Кошторис вартості 1 тонни хімічно очищеної води) до наказів Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 506 від 30.12.2020, № 36 від 23.01.2020.
Відповідач, як було зазначено вище, відзив на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про договірне теплопостачання.
Так, Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
За змістом п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать про таке:
Початок і закінчення опалювального періоду 2020-2021 років у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва визначалися рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1087 від 04.11.2020, № 249 від 09.04.2021, згідно із якими відповідний опалювальний період тривав з 06.11.2020 по 12.04.2021.
При цьому, постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2252 від 30.11.2020, № 642 від 17.03.2020 встановлювалися тарифи на теплову енергію Приватному акціонерному товариству «Миколаївська теплоелектроцентраль».
Крім того, наказами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 36 від 23.01.2020, № 506 від 30.12.2020 затверджувалися ціни на хімічно очищену воду.
На виконання умов Договору № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді позивач поставив відповідачу, а останній прийняв в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 1 093 396,52 грн, що підтверджується:
1) нарядом на підключення мереж опалення від 12.11.2020 (а.с. 26);
2) відомостями обліку споживання теплової енергії (а.с. 42-46);
3) актами передачі теплової енергії у гарячій воді (а.с. 33-35):
- № 2511 від 30.11.2020 (за листопад 2020 року) на суму 101 239,24 грн;
- № 2511 від 31.12.2020 (за грудень 2020 року) на суму 252 662,20 грн;
- № 2511 від 31.01.2021 (за січень 2021 року) на суму 251 457,13 грн;
- № 2511 від 28.02.2021 (за лютий 2021 року) на суму 294 415,27 грн;
- № 2511 від 31.03.2021 (за березень 2021 року) на суму 172 627,05 грн;
- № 2511 від 30.04.2021 (за квітень 2021 року) на суму 20 995,63 грн.
4) рахунками на оплату (а.с. 27-32):
- № 2511 за теплову енергію, спожиту за період з 01.11.2020 по 30.11.2020 на суму 101 239,24 грн;
- № 2511 за теплову енергію, спожиту за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 на суму 252 662,20 грн;
- № 2511 за теплову енергію, спожиту за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 на суму 251 457,13 грн;
- № 2511 за теплову енергію, спожиту за період з 01.02.2021 по 28.02.2021 на суму 294 415,27 грн;
- № 2511 за теплову енергію, спожиту за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 на суму 172 627,05 грн;
- № 2511 за теплову енергію, спожиту за період з 01.04.2021 по 30.04.2021 на суму 20 995,63 грн.
Вищенаведені акти та рахунки за спірний період, як і обумовлено умовами договору, позивач скерував відповідачу, про що свідчать реєстри про вручення споживачу зазначених документів (а.с. 36-41).
Разом із тим, споживач, всупереч умовам п. 6.6 Договору, направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії не підписав та не повернув Енергопостачальній організації.
За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній зобов'язання щодо здійснення розрахунків за спірний період за спожиту теплову енергію у гарячій воді не виконав, у зв'язку з чим, станом на час звернення позивача до господарського суду у відповідача існує заборгованість за теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року на суму 1 093 396,52 грн.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді закон покладає на споживача.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді та не здійснено належним чином своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті теплової енергії, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок заборгованості за Договором № 2511 від 01.01.2003 про постачання теплової енергії в гарячій воді та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості за теплову енергію за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 1 093 396,52 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. Інфляційні втрати за сукупний період з грудня 2020 по квітень 2021 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 34 368,42 грн.
2. 3 % річних за сукупний період з 21.11.2020 по 17.05.2021 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 9 921,79 грн.
3. Пеню за сукупний період з 21.11.2020 по 17.05.2021 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 43 599,41 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.
Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем, за допомогою програми IpLex та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Так, як уже було наведено вище, пунктом 7.2.3 сторони погодили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який нараховується пеня відповідно до Закону України від 22.11.1999 № 543/96-ВР.
Таким чином, на підставі вищевказаних правових норм та умов договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Разом із тим, перевіривши розрахунок пені, наданий до позовної заяви, суд встановив, що відповідні нарахування позивачем здійснені з допущенням помилок.
Так, позивач, згідно наданого до позову розрахунку, нараховує відповідачу пеню в загальній сумі 43 599,41 грн.
Суд зауважує, що позивачем правильно визначені періоди нарахування, ставки та бази нарахування пені. Водночас, за перевіркою суду, здійсненою за допомогою програми IpLex встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування є 43 712,63 грн. За такого, беручи до уваги те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), то з вказаних причин з відповідача належить стягнути суму пені, яка була заявлена позивачем, в розмірі 43 599,41 грн.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
З урахуванням наведеного вище, у даній господарській справі суд установив, що Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» належними, допустимими і достовірними доказами доведено, а Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» не спростовано порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача як постачальника теплової енергії.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (54008, м. Миколаїв, вул. Дзержинського (3 Слобідська), буд. 56, кв. 20; ідентифікаційний код 23038761) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) основний борг за теплову енергію в сумі 1 093 396,52 грн, інфляційні втрати в сумі 34 368,42 грн, 3 % річних в сумі 9 921,79 грн, пеню в сумі 43 599,41 грн, а також 17 719,29 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);
Відповідач: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Здоров'я» (54008, м. Миколаїв, вул. Дзержинського (3 Слобідська), буд. 56, кв. 20; ідентифікаційний код 23038761).
Повне рішення складено та підписано судом 11.10.2021.
Суддя О.Г. Смородінова