просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2021 року м.Харків Справа № 913/547/21
Провадження №33/913/547/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АС”, вул. Шевцової, буд.22, м.Волноваха, Донецька область, 85700
до відповідача Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області, вул.Миру, буд.136, м.Попасна, Луганська область, 93300
про стягнення 97 575 грн 32 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “АС” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу №537 (21)Б від 01.02.2021, з урахуванням укладених додаткових угод №№1-5, в загальній сумі 97 575 грн 32 коп., з яких: 83 746 грн 75 коп. - основного боргу, 8 206 грн 85 коп.- пені, 3 947 грн 00 коп. - інфляційних втрат, 1 674 грн 72 коп. - 3% річних.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачу природний газ у загальному обсязі 29, 375 тис.м3 на суму 229 856 грн 95 коп., зокрема: у лютому 2021 року в загальному обсязі 14, 72800 тис.м3, на суму 113 019 грн 65 коп., та березні 2021 року в загальному обсязі 14,64700 тис.м3, на суму 116 837 грн 30 коп., що підтверджується актами приймання-передачі №332 від 09.03.2021 та №526 від 09.04.2021.
Однак, відповідач в порушення умов договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку за поставлений природний газ, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 83 746 грн 75 коп.
У зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати та 3% річних, а підставі п.10.2 договору - пеня у вказаних розмірах.
Крім того, позивач, посилаючись на ч.10 ст.238 ГПК України, просить суд зазначити в рішенні про нарахування органом, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, відповідачу 3% річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.08.2021 до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, які розраховуються за наступними формулами: проценти = (сума боргу) х 3 х (Д) : 365 : 100, де сума боргу - сума основної заборгованості, Д - кількість днів прострочення; пеня = сума боргу х (2 х облікова ставка НБУ/365) х кількість днів прострочення /100.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Від позивача 28.08.2021 через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2021, надійшла заява б/н від 20.08.2021 з додатковими угодами №2,4,5 до договору на постачання природного газу №537(21) Б від 01.02.2021 (а.с.41-45).
Від відповідача 31.08.2021 через канцелярію суду надійшов супровідний лист за вих..№127 від 26.08.2021 з додатковою угодою №2, до договору на постачання природного газу №537(21) Б від 01.02.202 (а.с.49-51).
Відповідач у відзиві на позовну заяву за вих.№104 від 07.09.2021 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, з огляду на наступне. Відповідач послався на те, що відповідно до п.12 ч.3 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ Попаснянський район Луганської області ліквідовано, територіальні громади та територія району включена до складу новоутвореного Сєвєродонецького району Луганської області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 486-р було затверджено перспективний план формування територіальних громад Луганської області, відповідно до якого, зі складу Попаспянського району до складу Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області були передані території Білогорівської, та Малорязанцівської громад, на території яких функціонували відповідно Білогорівський, Золотарівський, Шипилівській та Малорязанцівський будинки культури, що на час формування боргу, як зазначає позивач, вже за законом не були структурними підрозділами Попаснянського районного будинку культури. Відповідач вказує, що саме борги за постачання природного газу по вказаним установам є предметом цього спору.
Сєвєродонецькою районною радою Луганської області, як правонаступником Попаснянської районної ради не було здійснено своєчасної передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст ліквідованого Попаснянського району у власність відповідних територіальних громад. Рішення про передачу майна та майнових прав на вказані об'єкти було прийняте Сєвєродонецькою районною радою лише 27.04.2021 № 57.
Водночас, відповідач вважає, що затримка відбулася не з його вини, за незалежних від нього обставин при цьому, районним будинком культури було вжито всіх належних заходів щодо виключення вищевказаних установ з мережі РБК та припинення їх фінансування, про що свідчать долучені копії наказів про звільнення працівників установ за переведенням до закладів культури міста Лисичанськ, лист від 01.02.2021 № 25 про припинення договорів оренди комунального майна по Білогорівському, Золотарівському на Шипилівському будинках культури, направленийна адресу Білогорівської селищної ради, а також лист від 12.02.2021 № 31 на адресу Лисичанського міжрайонного управління експлуатації газового господарства щодо виключення вказаних установ з договору про розподіл природного газу.
Відповідач зазначає, що за вказаних обставин завдання збитків, відшкодування яких вимагає позивач, відбулося за незалежних від відповідача обставин настання яких він не міг передбачити, а є наслідком дій органів влади, а саме - Верховної Ради України, яка ухвалила Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 15.02.2020 року, яким встановлено порядок здійснення видатків на утримання об'єктів комунальної власності з 01.01.2021, та Сєвєродонецької районної ради Луганської області, яка своєчасно не ухвалила рішення про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сєвєродонецького району у власність сільських, селищних, міських територіальних громад району установ та закладів, розташованих на їхній території. Виходячи з наведенного, відповідач вважає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 537(21)Б від 01.02.2021 сталося внаслідок форс-мажорних обставин (а.с.52-57).
У відповіді на відзив б/н від 17.09.2021 позивач наголошує, що стороною договору на постачання природного газу №537 (21) Б від 01.02.2021, споживачем, є саме відповідач, який відповідно до п.2.1 договору взяв на себе зобов'язання з прийняття та оплати поставленого постачальником газу. Позивач зазначає, що жодна умова укладеного між сторонами договору не містить переліку об'єктів, установ, яким здійснюється постачання природного газу, не містить обсягів відповідних поставок. В той же час, відповідно до п.2.2 договору, саме споживач є кінцевим споживачем газу, який передається за договором.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що Білогорівський, Золотарівський, Шипилівський та Маларязанківський будинки культури взагалі були структурними підрозділами відповідача, та які обсяги природного газу було отримано та чи отримано природний газ до договором взагалі вказаними будинками культури. Рішення про передачу відповідних установ зі спільної комунальної власності було прийняте лише 27.04.2021, в той час як заборгованість за договором виникла та була простроченою з 16.03.2021 та 16.04.2021. Позивач вважає, що саме відповідач є споживачем природного газу за договором, на якого покладено обов'язок з оплати природного газу, оскільки ним були прийняті відповідні обсяги природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, і зобов'язання з оплати прийнятого природного газу покладено на відповідача як сторону договору.
Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що оплата газу повинна була здійснюватись саме за рахунок бюджетних коштів та неможливості здійснення оплати за рахунок інших коштів. Також відповідачем не надано сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який відповідно до п.11.3 договору та ч.1 ст.14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» підтверджує наявність чи відсутність непереборної сили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, наданий відповідачем відзив, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “АС” (постачальник) та Попаснянським районним будинком культури (споживач) укладено договір на постачання природного газу №537 (21) Б, в порядку і на умовах якого, сторонами було визначено, що постачальник зобов'язується протягом строку дії даного договору передавати споживачеві товар у загальному потоці у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи по предмету:ДК021:2015, код 09120000-6 Газове паливо (природний газ). Включно з урахуванням замовлення (бронювання) потужності (газ) щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а споживач зобов'язується примати та оплачувати газ на умовах даного договору (а.с.23).
Споживач стверджує, що він ознайомлений з тим, що передача газу неможлива без замовлення відповідної потужності на відповідний обсяг газу, який належить до передачі та підписанням даного договору надає згоду постачальнику на замовлення (бронювання) потужності для споживача (п.2.1 договору).
Відповідно до п.2.2 договору споживач є кінцевим споживачем газу, який передається за договором, споживач не є побутовим споживачем газу.
Згідно з п.3.1.1 договору, сторони щомісячно, до 20-го числа поточного місяця складають та підписують «Графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності» на наступний газовий місяць із зазначенням обсягу газу, що планується до передачі кожної газової доби у відповідному газовому місяці. Щомісячні подобові «Графіки постачання газу та замовлення (бронювання) потужності» подаються за формою, яка затверджується додатком №1 до договору. За домовленістю сторін, добові планові обсяги постачання відповідного газового місяця можуть бути визначені іншим чином та не бути ідентичними (рівними) один одному.
Обсяги газу щодо кожного газового місяця, вказані в п.3.1 даного договору, є орієнтовними та можуть змінюватись як в більшу, так і в меншу сторону, до укладення сторонами подобового «Графіку постачання газу та замовлення (бронювання) потужності» на відповідний газовий місяць (п.3.2 договору).
Підписаний споживачем «Графік постачання газу та замовлення (бронювання) потужності на відповідний газовий місяць є підтвердженням наміру, технологічної та фінансової можливості споживача придбати газ у відповідному газовому місяці в обсягах, визначених щодо кожної газової доби та, враховуючи п.3.1 договору, є підставою для замовлення (бронювання) постачальником у Оператора ГТС відповідної потужності (за тарифом на транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи), необхідної для постачання природного газу споживачу (п.4.2.1 договору).
Відповідно до п.4.7 договору газ передається постачальником споживачу у загальному потоці у внутрішніх точках виходу з газотранспортної системи України до прямого споживача або до газорозподільної мережі відповідного Оператора ГРМ.
Пунктом 4.8 договору визначено, що Оператор ГТС є - ТОВ «Оператор ГТС України». Оператором ГРМ є - АТ «Луганськгаз».
Фактичний обсяг постачання газу за даними договором буде визначений на підставі актів, які будуть підписуватись представниками обох сторін по закінченню кожного газового місяця постачання, датуватись останнім календарним днем відповідного газового місяця постачання.
Акти визначені в п.5.1 даного договору, є підставою для розрахунків (п.5.2 договору).
В п.7.1 договору сторони погодили, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу становить 61500,00 грн., без ПДВ, крім того ПДВ (20%) -1230,00 грн., що разом з ПДВ складає 7380,00 грн., в тому числі вартість замовлення (бронювання) потужності (тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) за 1000 кубічних метрів на добу становить 136,576 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%), згідно з п.3 Постанови НКРЕКП №3013 від 24.12.2019 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператора ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок виходу і точок виходу на регулярний період 2020-2024 роки».
Кінцева ціна газу складається з таких складових частин: базової ціни (Цбаз), податку на додану вартість (ПДВ), тариф на послуги із замовлення (бронювання) потужності (Тзпт), та ціна інших супутніх послуг, що зумовлюють постачання газу (Цсп). Цгаз=Цбас+ПДВ+Тзпт+Цсп.
У випадку зміни тарифів на замовлення (бронювання) потужності відповідними компетентними органами, нові тарифи є обов'язковими для сторін за даним договором з моменту вступу в дію відповідних нормативних документів.
Відповідно до п.8.1 договору споживач зобов'язаний сплатити вартість замовленого (або спожитого) газу, що передається за вищевказаним договором з урахуванням замовлення (бронювання) потужності шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.
Оплата газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% оплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.8.2 договору).
В разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених п.8.2 договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, складеного та направленого відповідно до п.10.8 даного договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті (п.10.2 договору).
В п.10.3 сторони погодили, що у випадку порушення будь-якого із сторін вимог п.10.2 даного договору, вважатиметься, що між сторонами виник спір, який не вирішено шляхом переговорів, в такому випадку застосовується правило, визначене у п.12.3.
Відповідно до п.12.3 договору сторони прийшли що згоди, що всі спори (розбіжності), які виникають за цим договором та пов'язані із укладенням, виконанням, зміною, припиненням дії даного договору або спори щодо визнання цього договору недійсним чи неукладеним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку, встановленому законодавством України.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині поставок газу - з моменту фактичного постачання газу до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В подальшому, між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору на постачання природного газу №537 (21)Б від 01.02.2021, зокрема: додаткову угоду №1 від 25.02.2021, додаткову угоду №2 від 25.02.2021, додаткову угоду №3 від 05.04.2021, додаткову угоду №4 від 17.05.2021, додаткову угоду №5 від 28.05.2021 (а.с.24-35,42-44).
Додатковою угодою №1 від 25.02.2021, зокрема було зменшено загальний об'єм постачання природного газу до 74 793, 766 м.куб., а починаючи з 10.02.2021, ціну збільшено до 7 812 грн 96 коп. (з ПДВ) за 10000,0 м.куб. газу.
Додатковою угодою №3 від 05.04.2021 зменшено загальний об'єм постачання природного газу до 70 630,309 м.куб., а починаючи з 25.03.2021, ціну збільшено до 8 539 грн 62 коп. (з ПДВ) за 10000,0 м.куб. газу.
З наданих у відзиві пояснень, а також даних, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб вбачається, що 12.07.2021 вчинено запис про державну реєстрацію змін, зокрема зміну найменування відповідача Попаснянського районного будинку культури (код 35706674) на Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області (код 35706674).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаних умов договору на постачання природного газу №537 (21) Б від 01.02.2021, з урахуванням укладених додаткових угод №№1, 3, позивач поставив відповідачу природний газ у загальному обсязі 29, 375 тис.м3 на суму 229 856 грн 95 коп., зокрема: у лютому 2021 року в загальному обсязі 14, 72800 тис.м3, на суму 113 019 грн 65 коп., та березні 2021 року в загальному обсязі 14,64700 тис.м3, на суму 116 837 грн 30 коп., що підтверджується складеними актами приймання-передачі №332 від 09.03.2021 та №526 від 09.04.2021 (а.с. 26-27).
Вказані акти підписані представниками сторін без зауважень.
Відповідач свої зобов'язання за договором виконав не повністю та не своєчасно, здійснив лише часткову оплату за поставлений природний газ, у загальному розмірі 146 110 грн 20 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №86 від 08.06.2021 на суму 73 403 грн 58 коп., №85 від 08.06.2021 на суму 72 706 грн 62 коп. (а.с.28), внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у розмірі 83 746 грн 75 коп., яку позивач наразі просить стягнути згідно умов укладеного між сторонами договору з відповідача.
У зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання на підставі ст.625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у сумі 3 947 грн 00 коп. за загальний період з квітня 2021 по червень 2021 року та 3% річних у сумі 1 674 грн 72 коп. період з 16.03.2021 по 02.08.2021, а на підставі п.10.2 договору - пеня у сумі 8 206 грн 85 коп. за загальний період з 16.03.2021 по 02.08.2021, які позивач також просить стягнути з відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення позову з мотивів наведених у відзиві.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За змістом ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Вимогами ст.ст. 525, 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Факт належного виконання позивачем як постачальником зобов'язань за договором поставки природного газу відповідачу підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу без застережень на загальну суму 229 856 грн 95 коп., а також зокрема проведеними частково оплатами відповідачем вказаних зобов'язань лютого і березня 2021 року на загальну суму 146 110 грн 20 коп. згідно доданих копій платіжних доручень, що зокрема не заперечується відповідачем.
За змістом п. 8.2 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% оплати до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідач у передбачений договором строк, тобто до 15-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, повністю оплату поставленого в лютому та березні 2021 року природного газу не здійснив, у зв'язку із чим за останнім обліковується заборгованість за вказаними зобов'язаннями в загальній сумі 83 746 грн 75 коп.
Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Відповідач не виконав зобов'язання в частині проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем за поставлений газ в лютому - до 15.03.2021 включно, за газ, поставлений в березні - до 15.04.2021 включно, що свідчить про порушення умов договору та закону.
Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем під час розгляду спору також не надано, доводів позивача не спростовано.
Як вбачається, у відзиві відповідач зазначає, що невиконання ним своїх зобов'язань за договором № 537(21)Б від 01.02.2021 сталося внаслідок форс-мажорних обставин (а.с.52-57).
Відповідач зазначає про те, що відповідно до п.12 ч.3 Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ Попаснянський район Луганської області ліквідовано, територіальні громади та територія району включена до складу новоутвореного Сєвєродонецького району Луганської області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 486-р було затверджено перспективний план формування територіальних громад Луганської області, відповідно до якого, зі складу Попаспянського району до складу Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області були передані території Білогорівської, та Малорязанцівської громад, на території яких функціонували відповідно Білогорівський, Золотарівський, Шипилівській та Малорязанцівський будинки культури, що на час формування боргу, як зазначає позивач, вже за законом не були структурними підрозділами Попаснянського районного будинку культури. Відповідач вказує, що саме борги за постачання природного газу по вказаним установам є предметом цього спору.
Сєвєродонецькою районною радою Луганської області, як правонаступником Попаснянської районної ради не було здійснено своєчасної передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст ліквідованого Попаснянського району у власність відповідних територіальних громад. Рішення про передачу майна та майнових прав на вказані об'єкти було прийняте Сєвєродонецькою районною радою лише 27.04.2021 № 57.
Відповідач зазначає, що за вказаних обставин завдання збитків, відшкодування яких вимагає позивач, відбулося за незалежних від відповідача обставин настання яких він не міг передбачити, а є наслідком дій органів влади, а саме - Верховної Ради України, яка ухвалила Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» від 15.02.2020 року, яким встановлено порядок здійснення видатків на утримання об'єктів комунальної власності з 01.01.2021, та Сєвєродонецької районної ради Луганської області, яка своєчасно не ухвалила рішення про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сєвєродонецького району у власність сільських, селищних, міських територіальних громад району установ та закладів, розташованих на їхній території. Виходячи з наведенного, відповідач вважає, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 537(21)Б від 01.02.2021 сталося внаслідок форс-мажорних обставин (а.с.52-57).
Дослідивши обставини справи, суд не може погодитися з доводами відповідача, вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Частиною 4 ст.219 ГК України передбачено, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Згідно з ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Приписами ч.2 ст.14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14 -1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.
Відповідно до ч.2 ст.14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 №40 (3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі Торгово-промислової палати України.
Відповідно до абзацу першого п. 3.1.1 Регламенту (у відповідній редакції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
За визначенням, наданим вказаним вище Регламентом, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
В п.11.2. договору сторони зазначили, що під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, які виникли після підписання договору в результаті непередбачених сторонами подій надзвичайного характеру, виключаючи пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, вибухи, війну або військові дії, а також рішення Уряду чи органів влади, які роблять неможливим виконання умов даного договору. Строк виконання зобов'язань відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.
Разом з тим, в п.11.4 укладеного договору сторони визначили, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин, тягне за собою втрату стороною права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.
Як вбачається вказаний договір постачання природного газу був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “АС” (постачальник) та Попаснянським районним будинком культури (споживач) 01.02.2021, і спірні поставки відбувалися в лютому та березні 2021 року, тобто вже після прийняття нормативних актів, на які посилається відповідач щодо реорганізації територій районів - постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ, згідно якої Попаснянський район Луганської області ліквідовано, територіальні громади та територія району включена до складу новоутвореного Сєвєродонецького району Луганської області. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 486-р, якою затверджено перспективний план формування територіальних громад Луганської області, на виконання якого зі складу Попаспянського району до складу Лисичанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області були передані території Білогорівської, та Малорязанцівської громад, на території яких функціонували відповідно Білогорівський, Золотарівський, Шипилівській та Малорязанцівський будинки культури, та як стверджує відповідач не були його структурними підрозділами.
Однак, вказані обставини в укладеному між сторонами договорі 01.02.2021 в подальших додаткових угодах з урахуванням поставок, що здійснювалися пізніше, не враховувались сторонами та не відображались.
Натомість відповідно до п.2.2 договору саме відповідач за вказаним договором є кінцевим споживачем газу, який передається за договором, споживач не є побутовим споживачем газу.
В договорі відсутні дані, що природний газ у відповідному обсязі поставляється структурним підрозділам, про які зазначає відповідач.
Також відповідачем не доведено, що вказані ним Білогорівський, Золотарівський, Шипилівській та Малорязанцівський будинки культури спожили у відповідній кількості природний газ, поставлений у спірний період, та зокрема входили до складу відповідача.
В матеріалах справи взагалі відсутні належні докази повідомлення позивача як постачальника про обставини, на які наразі посилається відповідач, та які вважає форс-мажорними обставинами, що в силу умов п.11.4. договору свідчить взагалі про втрату стороною права посилатися на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.
Дослідивши подані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за поставлений природний газ у період лютого - березня 2021 року, з урахуванням здійснених часткових оплат, в сумі 83 746 грн 75 коп.
У зв'язку із допущеним відповідачем простроченням у виконанні грошового зобов'язання позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в загальній сумі 8 206 грн 85 коп., обраховану за загальний період з 16.03.2021 по 02.08.2021 (а.с.29).
Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.10.2 договору, в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених п.8.2 договору, споживач, за письмовою вимогою постачальника, складеного та направленого відповідно до п.10.8 даного договору, сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті.
Судом враховується, що у розрахунку позивач суму боргу округлює без зазначення копійок.
Перевіривши правильність розрахунку позивача щодо нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що розрахунок наведений позивачем є арифметично вірним, відповідає обставинам справи, а тому заявлена до стягнення сума пені 8 206,85 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також на підставі ст.625 ЦК України були нараховані до стягнення 3% річних за загальний період з 16.03.2021 по 02.08.2021 у сумі 1 674 грн 72 коп., за зобов'язаннями лютого 2021 - березня 2021 року та інфляційні втрати в загальній сумі 3 947 грн 00 коп., розраховані за загальний період з квітня 2021 по червень 2021 року, за вказаними зобов'язаннями ( а.с.29-30).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою програми “Законодавство” правильність розрахунку 3% річних (а.с.31), суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у вказаному розмірі є законними та обґрунтованими, позивачем правильно визначені дати виникнення прострочення за зобов'язаннями з урахуванням умов п.8.2. договору та вимог ст.254 ЦК України, обчислення закінчення строку, період нарахування та правильно враховані дані щодо здійснених відповідачем оплат. За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 674 грн 72 коп., підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, обрахованих за період з квітня 2021 по червень 2021 року на загальну суму 3 947 грн 00 коп., за зобов'язаннями поставки лютого 2021 -березня 2021 року (а.с.30), суд зазначає про його обґрунтованість, позивачем правильно визначено величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України), що також відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в загальному розмірі 3 947 грн 00 коп.
За вказаних обставин, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю; з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у сумі 83 746 грн 75 коп., 3% річних у сумі 1 674 грн 72 коп., інфляційні втрати - у сумі 3 947 грн 00 коп., пеня у сумі 8 206 грн 85 коп.
Судові витрати за подання позову в сумі 2 270 грн 00 коп. у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того, позивач, посилаючись на ч.10 ст.238 ГПК України, просить суд зазначити в рішенні про нарахування органом, що здійснює примусове виконання рішення суду, відповідачу 3% річних та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 03.08.2021 до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, які розраховуються за наступною формулою: проценти = (сума боргу) х 3 х (Д) : 365 : 100, де сума боргу - сума основної заборгованості, Д - кількість днів прострочення; пеня = сума боргу х (2 х облікова ставка НБУ/365) х кількість днів прострочення / 100.
Відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми процесуального права вбачається, що при застосуванні положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, правила розрахунку остаточної суми відсотків (пені) встановлюються саме судом, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Указана норма убезпечує особу, на користь якої ухвалено рішення, від повторних звернень до суду з вимогами про стягнення нарахування після ухвалення рішення.
Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”, якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати в подальшому відповідачем боргу, 3 % річних та (пеня) нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача 3% річних - з 03.08.2021 до моменту виконання судового рішення, за формулою, визначеною у резолютивній частині цього рішення, з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст.625 ЦК України).
Крім того позивач заявляючи клопотання про зазначення в рішенні про нарахування органом, що здійснює примусове виконання рішення суду пені з 03.08.2021 до моменту виконання судового рішення не врахував умови п.10.2 укладеного між сторонами договору, яким сторони погодили, що в разі порушення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати, визначених п.8.2 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті (п.10.2 договору); а також ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Належним чином дослідивши умови договору, суди дійшов висновку про те, що п.10.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Відтак, умову, передбачену у п. 10.2 укладеного сторонами у цій справі договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі № 911/634/19, а також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20.
Отже, виходячи з приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня за прострочення виконання зобов'язання може бути нарахована з дня коли зобов'язання мало бути виконаним і її нарахування припиняється через шість місяців.
Оскільки шестимісячний строк нарахування пені за зобов'язаннями лютого 2021 року закінчується 16.09.2021, а за зобов'язаннями березня 2021 року - 16.10.2021, у суду відсутні підстави для зазначення в рішенні про нарахування органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, пені з 03.08.2021 саме до моменту виконання рішення.
Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “АС” до Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області про стягнення 97 575 грн 32 коп., задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області, вул.Миру, буд.136, м.Попасна, Луганська область, 93300, ідентифікаційний код 35706674, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АС”, вул. Шевцової, буд.22, м.Волноваха, Донецька область, 85700, ідентифікаційний код 31915956, основний борг у сумі 83 746 грн 75 коп., 3% річних у сумі 1 674 грн 72 коп., інфляційні втрати у сумі 3 947 грн 00 коп., пеню у сумі 8 206 грн 85 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн 00 коп.
3. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати 3% річних за такою формулою:
(СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = Сума процентів,
де:
СОБ - сума залишку основного боргу (83 746 грн), простроченого Комунальою установою “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області (ідентифікаційний код 35706674);
3 - розмір процентів;
КДП - кількість днів прострочення сплати Комунальною установою “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області (ідентифікаційний код 35706674) суми залишку основного боргу за період: з 03.08.2021 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу.
КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти;
та стягнути з Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АС” отриману суму 3%.
4. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати пеню за такою формулою:
Пеня = С х 2ОСД х Д : 100, де
С - сума основного боргу,
2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення,
- на суму боргу 39 616 грн за період з 03.08.2021 до 16.09.2021;
- на суму боргу 44 130 грн за період з 03.08.2021 до 16.10.2021 (якщо суму боргу не буде погашено відповідачем раніше 16.10.2021);
та стягнути з Комунальної установи “Палац культури та дозвілля” Попаснянської міської територіальної громади Луганської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АС” отриману суму пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення підписано 11.10.2021.
Суддя О.В. Драгнєвіч