просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2021 року м.Харків Справа № 913/455/21
Провадження №33/93/455/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськаз Збут", вул.Гагаріна, 87, к.307, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400
до відповідача фізичної особи-підприємця Адамяна Артура Арамі, АДРЕСА_1
про стягнення 194 513 грн 45 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськаз Збут" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Адамяна Артура Арамі про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №2017/ПР-СЕВ/173 від 01.11.2017 у сумі 194 513 грн 45 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на виконання умов вищезазначеного договору, ТОВ "Луганськгаз Збут" здійснювало у квітні 2020 року постачання природного газу в обсязі 34 121 куб.м. на об'єкт відповідача за адресою: 93000 Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд.47а.
Відповідач свої зобов'язання своєчасно не виконав, за спожитий природний газ в квітні 2020 на суму 194 513 грн 45 коп. у встановлені п.п.4.2.3 п.4.2 розділу 4 договору строки, а саме до 10.05.2020, розрахунок з позивачем не провів.
В позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськаз Збут" до фізичної особи-підприємця Адамяна Артура Арамі про стягнення 194 513 грн 45 коп. залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.08.2021, після усунення недоліків позовної заяви, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 13.08.2021 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.
Однак, у встановлені строки від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання - також.
Судом враховується, що згідно положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно приписів ст.ст.165, 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Наразі відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, а тому справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
01.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз збут" (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем Адамяном Артуром Арамі (споживач, відповідач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №2017/ПР-СЕВ/173, згідно предмету якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2017/18 році природний газ (далі-газ), а споживач зобовязу'вався прийняти та оплатити вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до п.1.3 договору сторонами було погоджено планові обсяги постачання газу по місяцях на 2017-2018 роки: 1 квартал: січень - 2000; лютий- 2000; березень - 2000; 2 квартал: квітень - 1000; травень -; червень -; 3 квартал: липень - 2000; серпень - 2000; вересень-; 4 квартал: жовтень - 2000; листопад- 2000; грудень - 2000.
В п.2.2.4. договору сторони погодили, що постачання газу здійснюється, зокрема за умови підтвердження в установленому порядку оператором ГРМ місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (об'єктів споживача).
Згідно п.2.3. договору обсяг попереднього (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Відповідно до п.2.9.1 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі газу, за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п.2.9.2 договору).
Відповідно до п.2.9.3 договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
В п.2.9.4 договору сторони погодили, що у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ .
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п.2.9.5 договору).
Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п.3.1 договору).
Сторони визначили, що на 2017-2018 роки ціна газу становить 8082,30 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1616,46 грн. всього з ПДВ - 9698,76 грн. (п.3.2 договору).
Ціна зазначена в п.3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п.3.3 договору).
Згідно п.2.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2., 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Відповідно до п.4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 09.00 години першого місяця до 09.00 годин першого дня наступного місяця включно.
В п.п.4.2, 4.2.1, 4.2.2, 4.2.3 п.4.2 договору сторони погодили порядок проведення розрахунків за поставлений природний газ.
Зокрема, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу у п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.11.2017 до 01.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п.11.2 договору).
В п.11.5 договору сторони визначили, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.
Наразі позивач посилається на те, що на виконання умов вищезазначеного договору, здійснив у квітні 2020 року постачання природного газу на об'єкт відповідача за адресою: 93000 Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд.47а, в обсязі 34 121 куб.м., за ціною 5,70 грн з ПДВ за 1 куб.м., на загальну суму 194 513 грн 45 коп., що підтверджується виставленими відповідачу актом приймання-передачі №3439 від 30.04.2020 та рахунком №УУЗБ0008268 від 30.04.2020.
Оскільки вказаний природний газ було прийнято та спожито відповідачем, однак не було проведено у встановлені договором строки розрахунку з постачальником, відповідач звернувся до суду про стягнення зазначеної заборгованості.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Законом України "Про ринок природного газу" визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Відповідно до приписів абзацу 1 частини 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Згідно пп.3 п.1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Відповідно до п. 2 розділу 2 зазначених Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначене також відповідає положенням ст.712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Згідно положень ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В позові ТОВ "Луганськаз Збут" посилається на здійснення поставки природного газу у квітні 2020 року на об'єкт відповідача за адресою: 93000 Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд.47а. в обсязі 34 121 куб.м., на загальну суму 194 513 грн 45 коп. на підставі укладеного договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №2017/ПР-СЕВ/173 від 01.11.2017.
Разом з цим, як вбачається зі змісту наданого договору №2017/ПР-СЕВ/173 від 01.11.2017, останній був укладений сторонами щодо здійснення поставки природного газу в 2017-2018 роках.
Зокрема, в п.11.1 договору сторони передбачили, що він діє в частині постачання газу з 01.11.2017 до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В п.11.2 договору сторонами також було передбачено, що договір вважається продовженим на кожний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов. При цьому сторони мають внести зміни до договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк.
Суд звертає увагу на те, що в п.2.2.4. договору сторони погодили, що постачання газу здійснюється, зокрема за умови підтвердження в установленому порядку оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення споживача (об'єктів споживача).
В п.3.3. договору сторони погодили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Наразі суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази про заявлення однією із сторін про припинення дії договору згідно п.11.2 договору.
Разом з цим, в позовній заяві взагалі відсутній виклад обставин щодо внесення сторонами змін до договору; укладення додаткових угод, якими було продовжено строк дії такого договору, а також погоджені планові обсяги постачання газу, і встановлена ціна природного газу, що буде поставлятися зокрема у спірний період - на квітень 2020 року.
Як вбачається, в ухвалі про залишення позову без руху, суд звертав увагу позивача на вказані обставини та пропонував надати відповідні пояснення із долученням всіх доказів, що було однак залишено позивачем наразі без належного виконання.
Враховуючи зазначене, судом було враховано, що на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
Відповідний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18.
Згідно приписів п.2.9.1 договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі газу, за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п.2.9.2 договору).
В п.2.9.4 договору сторони погодили, що у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ .
У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ (п.2.9.5 договору).
На підтвердження здійсненої поставки природного газу на об'єкт в квітні 2020 року в обсязі 34 121 м3 на загальну суму 194 513 грн 45 коп. позивачем надано копію акту приймання-передачі природного газу №3939 від 30.04.2020, та рахунку №УУЗБ0008268 від 30.04.2020, які як зазначає позивач були виставлені відповідачу та не повернуті останнім.
Як вбачається, складений акт приймання-передачі природного газу №3939 від 30.04.2020 на суму 194 513 грн 45 коп. не підписаний відповідачем (будь які застереження, дата підписання, чи відмова споживача підписати наданий йому акт, в ньому відсутні).
В самому акті зазначається про те, що його слід підписати та в 2-денний строк, з дати одержання акта приймання-передачі, один примірник повернути на адресу позивача.
Однак, позивачем на підтвердження факту виставлення вказаних документів відповідачу (направлення поштою/або вручення нарочно) взагалі не долучено ніяких доказів.
Під час розгляду спору судом такі докази позивачем також надані не були.
Крім того, позивачем не обгрунтовано підстави застосування ціни, зазначеної в акті приймання-передачі природного газу №3939 від 30.04.2020; докази погодження між сторонами ціни за поставлений природний газ в квітні 2020 року у відповідності до п.3.3. договору (яким передбачено обов'язкове підписання додаткової угоди до договору) в матеріалах справи відсутні.
В позовній заяві ТОВ "Луганськаз Збут" та долученій бухгалтерській довідці, позивач посилався та те, що вказана поставка природного газу відповідачу у квітні 2020 року була зафіксована та обліковується із оформленням акту приймання-передачі природного газу №3939 від 30.04.2020, та рахунку №УУЗБ0008268 від 30.04.2020, згідно відомостей отриманих від Оператора ГРМ та Оператора ГТС щодо розподіленого обсягу природного газу.
Однак вказаних відомостей щодо розподіленого природного газу відповідачу у квітні 2020 року, наданих Оператором ГРМ та Оператором ГТС, і які були враховані позивачем, останнім на підтвердження поставленного обсягу відповідачу природного газу позивачем під час розгляду спору суду не надано.
Наразі судом враховується, що нерозривним технологічним процесом з постачанням природного газу є і його розподіл.
Разом з цим, на підтвердження здійсненої відповідачу поставки природного газу в квітні 2020 року у зазначеному позивачем обсязі останнім не надано суду належні докази, зокрема технічні акти про обсяг спожитого природного газу за договором розподілу природного газу, укладеного відповідачем із оператором ГРМ; дані оператора щодо наданої послуги з розподілу та здійснення обліку обсягу розподіленого природного газу відповідачу в спірний місяць; звіт про розподіл природного газу, тощо.
Вимоги ухвали про залишення без руху позовної заяви від 19.07.2021, якою було запропоновано позивачу надати відповідні докази, на які він посилається у позовній заяві (зокрема дані про розподіл природного газу оператора ГРМ), у встановлені судом строки, позивачем були залишені без виконання.
Крім того, аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарські операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб'єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.
Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 925/291/18).
Суд зауважує про те, що наразі позивачем на підтвердження вказаної господарської операції також не долучені складені зареєстровані податкові накладні щодо поставки квітня 2020 року, податкові декларації (у разі їх складання).
Також матеріали справи й не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про проведення розрахунку за вказану поставку, погашення заборгованості тощо.
Окремо суд звертає увагу також на те, що позивач посилається на здійснення постачання природного газу відповідачу на належний йому на праві власності об'єкт за адресою - 93000 Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд.47.
Позивачем наразі долучено лише копію свідоцтва про право власності та витяг про реєстрацію права, якими підтверджується набуття відповідачем 01.08.2008 комплексу будівель за вказаною адресою.
Разом з цим, належних доказів того, що станом на квітень 2020 року вказане нерухоме майно, до якого здійснювалася поставка природного газу як зазначає позивач, належить саме відповідачу позивачем не надано.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши обставини справи, надані позивачем докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем наразі не доведено належними і допустимими доказами поставку в квітні 2020 року природного газу відповідачу в обсязі 34 121 куб.м., на загальну суму 194 513 грн 45 коп., а тому позов визнається необґрунтованим, в задоволенні якого слід відмовити.
З приводу розподілу судового збору за подання позову суд зазначає наступне.
При зверненні із позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 3 298 грн 66 коп. згідно платіжного доручення №253 від 24.02.2021, тоді як необхідно було сплатити судовий збір в сумі 2 917 грн 70 коп., що відповідало б ціні позову та встановленим ставкам Законом України «Про судовий збір».
Отже, судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.
Враховуючи зазначене, на даний час існує необхідність повернення позивачу судового збору в розмірі 380 грн 96 коп., який може бути повернуто останньому з Державного бюджету України на підставі ухвали суду у разі звернення позивача із відповідним письмовим клопотанням.
Оскільки в задоволенні позову судом відмовлено, сплачений судовий збір за подання позову в сумі 2 917 грн 70 коп. у відповідності до положень ст.129 ГПК України відноситься на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 210, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськаз Збут" до фізичної особи-підприємця Адамяна Артура Арамі про стягнення 194 513 грн 45 коп. відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2 917 грн 70 коп. віднести на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.ст.256-257 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення складено та підписано 11.10.2021.
Суддя О.В. Драгнєвіч