вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" вересня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1643/21
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Борисюк В.В., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авекона” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хемпінес Юкрейн” про стягнення 135000,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Пінтов В.В. (довіреність б/н від 11.03.2021),
від відповідача: не прибув
Товариство з обмеженою відповідальністю “Авекона” (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хемпінес Юкрейн” (далі - відповідач) про стягнення 135000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що позивачем було сплачено попередню оплату відповідно до договору про надання послуг з переробки трести технічних конопель, що укладений в усній формі, шляхом виставлення відповідачем рахунку від 13.04.2020 №20/04-10-1. При цьому, відповідач умови договору не виконав та послуг з переробки трести технічних конопель позивачу не надав.
Ухвалою від 08.06.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Авекона” вих.№31/05 від 31.05.2021 залишити без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 2 ч. 3 ст. 162 та ч. 5 ст. 164 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
06.07.2021 до суду від представника позивача надійшла заява вих.№ 01/07 від 01.07.2021 про усунення недоліків.
Ухвалою від 08.07.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 09.08.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 20.08.2021 (включно).
Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 14.07.2021, відповідачем - 22.07.2021 про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103278978447, 0103278978269.
04.08.2021, з дотриманням встановленого строку, від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.08.2021. У відзиві відповідач зазначає, що позовні вимоги не обгрунтовані та спростовуються наданими відповідачем доказами: письмовими та електронними, і підтверджують надання відповідачем позивачу послуг за Договором надання послуг № ПП20/04-10 від 10.04.2020 та Додатком до нього «Технічне завдання № 1» від 10 квітня 2020 року.
Окрім того, 04.08.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в загальному провадженні з викликом сторін б/н від 03.08.2021.
Ухвалою від 09.08.2021 судом вирішено здійснювати розгляд справи №911/1426/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.09.2021 о 11:00. Встановено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 19.08.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 09.09.2021 (включно).
12.08.2021, з дотриманням встановленого строку, від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.08.2021, відповідно до якої позивач зазначив, що договір не виконано з вини відповідача, який не зміг налагодити лінію з переробки сировини та забезпечити її якісну переробку.
10.09.2021, з дотриманням встановленого строку, від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від від 08.09.2021, відповідно до змісту яких відповідач просить суд визнати надані позивачем до відповіді на відзив додатки «витяг з електронної переписки на 13 арк», - неналежними та недопустимими доказами та не враховувати їх зміст при винесенні рішення у справі.
16.09.2021 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2021 о 15:20.
01.10.2021 через систему Електронного суду від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника б/н від 30.09.2021.
04.10.2021 через систему Електронного суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення дати слухання. у зв'язку з хворобою представника.
05.10.2021 в судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
З приводу клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання, позивач посилається на хворобу представника, на підтвердження чого додано копію позитивного тесту на COVID-19.
У відповідності до ч. 1ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Між тим, приписами ст. 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Водночас, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі Шульга проти України).
Враховуючи, що матеріалів достатньо для розгляду справи по суті та зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов'язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, суд дійшов висновку, що подане клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Як зазначає позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авекона” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хемпінес Юкрейн” (виконавець) укладено договір в усній формі про надання послуг з переробки трести технічних конопель шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку № 20/04-10-1 від 13.04.2020 на суму 60000,00 грн, копія якого наявна в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом квітня -липня 2020 року позивачем сплачено відповідачу 135000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за № 1053 від 14.04.2020 на суму 30000,00 грн, № 1053 від 23.04.2020 на суму 20000,00 грн, № 1055 від 24.04.2020 на суму 25000,00 грн, № 1064 від 04.05.2020 на суму 5000,00 грн, № 1064 від 13.05.2020 на суму 10000,00 грн, № 1072 від 21.05.2020 на суму 30000,00 грн, № 1135 від 31.07.2020 на суму 15000,00 грн.
Оскільки, з квітня 2020 по квітень 2021 відповідач жодних послуг з переробки трести технічних конопель не надав, позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 30.03.2021 про повернення сплачених коштів у розмірі 135000,00 грн.
Відхиляючи позовні вимоги, відповідач посилається на те, що в квітні 2020 року ТОВ “Хемпінес Юкрейн” розроблено та направлено позивачу на електронну адресу проект Договору про надання послуг № ПП20/04-10 від 10.04.2020, Додаток А Технічне завдання № 1 до Договору, рахунок № 20/04-10-1 від 13.04.2020.
Як зазначає відповідач, відповідні документи були направлені також поштовим зв'язком (докази направлення в матеріалах справи відсутні), однак позивач підписаний примірник зі свого боку не повернув.
Також, до відповіді на відзив позивачем додано витяг з електронної переписки через додаток Viber, проте з наданого витягу з електронної переписки неможливо ідентифікувати чи відбувалась така переписка саме між уповноваженими представниками сторін, та неможливо встановити, що вказана переписка стосується спірних відносин.
Сторонами в жодних документах не досягнуто домовленостей, що листування між сторонами може вестися шляхом надсилання електронних листів (із зазначенням офіційних електронних адрес) та/або надсилання повідомлень у програмі Viber (із зазначення телефонних номерів сторін).
Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.5 постанови від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачено, зокрема, що будь-які подані учасниками процесу докази (зокрема, стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів підписання позивачем чи його уповноваженими представниками зі свого боку проекту договору про надання послуг з переробки трести технічних конопель від 13.04.2020 №20/04-10-1 власноручними підписами чи цифровим електронним підписами, суд не може вважати витяг з електронної переписки та не підписаний примірник договору належними доказами укладення між сторонами у справі договору.
Таким чином, враховуючи вказані вище норми закону та досліджені обставини справи, судом відхилені посилання представника відповідача на електронну переписку між сторонами спору, як на підставу укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авекона” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Хемпінес Юкрейн” договору про надання послуг з переробки трести технічних конопель від 13.04.2020 №20/04-10-1
В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Суд погоджується з твердженнями позивача про укладення між сторонами договору в усній (спрощеній) формі, що підтверджено письмовими доказами.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, сторонами не узгоджено строк виконання послуг з переробки трести технічних конопель.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, виконання послуг з переробки трести технічних конопель мало бути здійснено відповідачем після спливу семиденного строку від дня пред'явлення позивачем вимоги про виконання послуг в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав відповідачу претензію б/н від 30.03.2021, у якій вимагав повернути сплачені кошти у розмірі 135000,00 грн.
Проте, суд звертає увагу, що зазначена претензія не містить вимоги щодо виконання відповідачем свого обов'язку за Договором, а саме про виконання послуг з переробки трести технічних конопель.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження направлення відповідачу вимоги саме про виконання послуг з переробки трести технічних конопель.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо виконання послуг з переробки трести технічних конопель на суму 135000,00 грн не настав.
За таких обставин, оскільки строки виконання послуг з переробки трести технічних конопель між сторонами не врегульовано, а позивачем не надано доказів звернення до відповідача з письмовою вимогою про виконання послуг з переробки трести технічних конопель в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, у відповідача обґрунтовано були відсутні підстави виконувати вимогу позивача про повернення коштів.
Як стверджує відповідач, послуги з з переробки трести технічних конопель надано, що підтверджується направленням відповідачем позивачу у вересні 2020 року на електронну адресу проекту акта про приймання-передачі послуг за Договором надання послуг № ПП20/04-10 від 10.04.2020.
Судом враховано, що у відповіді на відзив, позивачем повідомлено суд інші обставини, відмінні від викладених в позові.
Як зазначив позивач, технічне завдання стосовно обсягу трести технічних конопель та вартості робіт сторони мали погодити після пробної перевірки якості переробленої сировини на лінії з її переробки.
Як стверджує позивач, після попередньої домовленості про виконання робіт з переробок сировини, відповідач повідомив позивачу про те, що лінія з переробки трести технічних конопель вийшла з ладу і потребує ремонту.
У зв'язку з відсутністю грошових коштів у відповідача, останній неодноразово звертався до позивача з проханнями про перерахунок авансом грошових коштів на закупівлю запчастин та ремонт лінії в рахунок платежів за договором та пообіцяв, що після налагодження лінії виконає роботи з переробки необхідної кількості сировини.
Проте, як зазначає позивач, після запуску лінії виявилось, що вона неспроможна якісно переробити сировину, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені авансом грошові кошти в сумі 135000,00 грн.
Між тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача, що після запуску лінії виявилось, що вона неспроможна якісно переробити сировину. Жодних актів, заяв до відповідача позивачем до матеріалів не надано. Крім того, представник позивача повідомив в судовому засіданні, що такі документи не складалися.
Приписами ч. 1 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 татті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається:у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні даного позову судові витрати, понесені позивачем, у даній справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Авекона” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хемпінес Юкрейн” про стягнення 135000,00 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Повний текст рішення складено 11.10.2021
Суддя В.М. Антонова