вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2021 р. Справа № 911/1539/21
За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", 08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа", 01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 03039, місто Київ, проспект Голосіївський, будинок 50
про стягнення 289 508,96 грн за договором оренди № 2276 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 28.08.2019
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін:
від позивача: Старовойт М.Б. (довіреність № 01-22/7-316 від 03.09.2021);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
суть спору:
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду з позовом від 19.05.2021 № 35-28/7-76 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" про стягнення заборгованості за договором оренди № 2276 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 28.08.2019 у розмірі 289 508,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати оренди орендованого майна за період з серпня 2020 року по березень 2021 року згідно договору оренди № 2276 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладеного 28.08.2019 між відповідачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (перейменоване на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), за яким балансоутримувачем майна є ДП "МА "Бориспіль". У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 246 884,40 грн, пеню у розмірі 19 459,24 грн, 3% річних у розмірі 4 896,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 268,53грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій (подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснень).
Справа розглядається за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
14 червня 2021 року на електронну адресу суду та 15.06.2021 за допомогою засобів поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" надійшло клопотання б/н від 14.06.2021 про об'єднання справ № 911/1539/21 та № 910/19399/20 в одне провадження. Вказане клопотання ухвалою суду від 15.07.2021 залишено без розгляду, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" подано клопотання б/н від 15.07.2021 про відкликання клопотання від 14.06.2021 про об'єднання справ в одне провадження. Цією ж ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; ухвалено закрити підготовче провадження 29.08.2021 та призначити розгляд справи по суті.
25 червня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 22.06.2021, в якому ТОВ "Інтеравіа" заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить судові витрати, що будуть понесені відповідачем у зв'язку з розглядом даної справи стягнути з позивача.
05 липня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив № 35-22/1-367 від 02.07.2021.
15 вересня 2021 року від позивача надійшли пояснення по справі № 35-22/1-468 від 14.09.2021, якими повідомлено суд, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості за договором в повному розмірі; позовні вимоги в іншій частині щодо стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та інфляційних позивач підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
16 вересня 2021 року від відповідача надійшли додаткові пояснення б/н від 15.09.2021, в яких відповідач просить врахувати при вирішенні даної справи висновки Верховного Суду щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину".
За результатами судового засідання 16.09.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
28 серпня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, яке відповідно до наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 було реорганізоване у Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (Орендодавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (Орендар, відповідач) був укладений Договір оренди № 2276 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення № 15 на 1-му поверсі будівлі аеровокзалу терміналу "А" (далі - майно), загальною площею 353,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, та перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 28.02.2019 і становить за незалежною оцінкою - 9 062 491,00 грн, без врахування ПДВ.
Згідно з пунктом 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення роздягалень, кімнат відпочинку та виробничих приміщень.
Відповідно до пункту 2.1 Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту передачі-приймання майна.
На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.10.2019.
Відповідно до пункту 3.1 Договору, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2019 - 115 000,00 грн.
Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно з пунктом 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% на 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Умовами пункту 5.3 Договору передбачено обов'язок орендаря своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Цей договір укладено строком 2 роки 364 дні, що діє з 28.08.2019 до 26.08.2022 включно (пункт 10.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору оренди № 2276 від 28.08.2019 визначено розмір орендної плати за базовий місяць (лютий 2019 року) - 115 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів за період серпень 2020 року - березень 2021 року, орендар самостійно отримував від позивача рахунки-фактури разом з актами прийому-здачі виконаних послуг за вказаний період оренди об'єкта: приміщення № 15 на 1-му поверсі терміналу "А" по договору № 2276 від 28.08.2019, а саме:
- 01.09.2020 - рахунок-фактура № 76/1485 від 31.08.2020 на суму 143 159,05 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 59 649,60 грн, строк оплати 15.09.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.08.2020 на суму 143 159,05 грн;
- 13.10.2020 - рахунок-фактура № 76/1784 від 30.09.2020 на суму 143 874,84 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 59 947,85 грн, строк оплати 15.10.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.09.2020 на суму 143 874,84 грн;
- 11.11.2020 - рахунок-фактура № 76/1944 від 31.10.2020 на суму 145 313,59 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 60 547,33 грн, строк оплати 15.11.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.10.2020 на суму 145 313,59 грн;
- 11.12.2020 - рахунок-фактура № 76/2166 від 30.11.2020 на суму 147 202,67 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 61 334,45 грн, строк оплати 15.12.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.11.2020 на суму 147 202,67 грн;
- 13.01.2021 - рахунок-фактура № 76/2346 від 31.12.2020 на суму 148 527,49 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 61 886,45 грн, строк оплати 15.01.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.12.2020 на суму 148 527,49 грн;
- 11.02.2021 - рахунок-фактура № 76/264 від 31.01.2021 на суму 150 458,35 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 62 690,98 грн, строк оплати 15.02.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.01.2021 на суму 150 458,35 грн;
- 12.03.2021 - рахунок-фактура № 76/545 від 28.02.2021 на суму 151 962,94 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 63 317,89 грн, строк оплати 15.03.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.02.2021 на суму 151 962,94 грн;
- 12.04.2021 - рахунок-фактура № 76/826 від 31.03.2021 на суму 154 546,31 грн, з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 64 394,30 грн, строк оплати 15.04.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.03.2021 на суму 154 546,31 грн.
Відповідно до умов пункту 3.6 Договору оренди, згідно з пропорціями розподілу, установленими Кабінетом Міністрів України, відповідач, як орендар, мав сплатити на користь позивача, як балансоутримувача, 493 768,85 грн за оренду майна.
Вказані акти приймання-здачі виконаних робіт за оренду майна у період серпень 2020 року - березень 2021 року відповідачем залишились не підписані.
Позивач зазначає, що відповідачем з порушенням строків оплати було частково здійснено орендних платежів:
15.04.2021 частково здійснено оплату за рахунками-фактурами: № 76/1485 від 31.08.2020 на суму 29 824,80 грн; № 76/1784 від 30.09.2020 на суму 29 973,93 грн; № 76/1944 від 31.10.2020 на суму 30 273,67 грн; № 76/2166 від 30.11.2020 на суму 30 667,23 грн; № 76/2346 від 31.12.2020 на суму 30 943,23 грн; № 76/264 від 31.01.2021 на суму 31 345,49 грн;
12.05.2021 частково здійснено оплату за рахунками-фактурами: № 76/545 від 28.02.2021 на суму 31 658,95 грн; № 76/826 від 31.03.2021 на суму 32 197,15 грн. Оплата здійснена на загальну суму 246 884,45 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями карток-рахунків та банківської виписки.
Отже, звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 246 884,40 грн за несплату орендних платежів в повному розмірі за період серпень 2020 року - березень 2021 року.
Відповідач, в свою чергу, заперечуючи у відзиві проти позовних вимог посилається на ту обставину, що внаслідок рішень органів державної влади (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (якою з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин), розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р (яким тимчасово закрито з 00 год 00 хв. 17.03.2020 пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення), постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 228 (якою заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою), ТОВ "Інтеравіа", основною діяльністю якого є надання послуг з наземного обслуговування авіаперевізникам, тимчасово призупинило виробничу діяльність (на підприємстві встановлено простой за наказом генерального директора) та не мало змоги використовувати майно, орендоване за Договором.
Також відповідач зазначив, що постанова Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" зобов'язує орендодавців забезпечити нарахування орендної плати починаючи із дати встановлення карантину у розмірі 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах), а оскільки в орендованому приміщенні розташовується структурний підрозділ ТОВ "Інтеравіа", а саме Дирекція з наземного обслуговування, таким чином приміщення підпадає від визначення офісного приміщення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами Договору оренди № 2276 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 28.08.2019 судом встановлено, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.
Як встановлено частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з частиною шостою цієї ж статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Оскільки орендоване майно є державною власністю до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" який є спеціальним законодавчим актом у сфері регулювання відносин, пов'язаних з передачею державного та комунального майна в оренду.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 вказаного Закону, оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 2 Закону, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже зазначалось, умовами договору визначено порядок оплати орендованого майна, а саме орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у співвідношенні 70% до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (пункт 3.6 Договору).
Відповідно до частини четвертої статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
На підтвердження обставин щодо неможливості використання орендованого майна відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, якою з 12 березня 2020 на усій території України встановлено карантин; постанову Кабінету Міністрів України № 228 від 23.03.2020, згідно якої заборонено прийняття та відправлення повітряних суден, що виконують пасажирські перевезення осіб, які здійснюють подорож з туристичною метою; наказ генерального директора ТОВ "Інтеравіа" № 29 від 31.03.2020, яким у ТОВ "Інтеравіа" встановлено простій з 04.04.2020 по 24.04.2020, наказ генерального директора ТОВ "Інтеравіа" № 31 від 24.04.2020, яким період простою продовжено до стабілізації ситуації та дозволу державних органів на відновлення авіасполучення в крані та світі.
Однак, судом встановлено, що відповідач не був обмежений у можливості користування орендованим майном, а обмеження пасажирських авіаперевезень не позбавляє відповідача права доступу до орендованого майна та його використання. Суд також зазначає, що відповідачем не подано належних доказів на підтвердження того, що він був позбавлений протягом спірного періоду можливості доступу до орендованого майна та використання його, зважаючи на те, що за умовами договору орендоване майно використовується з метою розміщення роздягалень, кімнат відпочинку та виробничих приміщень.
Як вже зазначалося, приміщення, що є предметом договору оренди отримано з метою забезпечення побутових потреб працівників відповідача, які задіяні в процесі здійснення безпосередньої господарської діяльності ТОВ "Інтеравіа" в аеропорту "Бориспіль", а саме в обслуговуванні повітряних суден.
Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем не доведено наявності тих підстав, з якими закон, зокрема положення статті 762 Цивільного кодексу України та пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України пов'язують можливість зменшення розміру орендної оплати. Головною передумовою для виникнення права на таке звільнення або зменшення є наявність певного проміжку часу, коли майно не могло використовуватися в господарській діяльності орендаря, в тих цілях, які визначені договором оренди.
Щодо підстав зменшення орендної плати з посиланням відповідача на постанову Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", суд зазначає наступне.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" (далі - Постанова № 611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати.
Так, пунктом 1 Постанови № 611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786, здійснюється у розмірі: 50% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25% суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
У додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 наведено перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50%, зокрема, до переліку орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50% віднесено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
Згідно умов Договору, цільовим призначенням орендованих приміщень є розміщення роздягалень, кімнат відпочинку та виробничих приміщень, тобто зазначені приміщення не використовувалися та не були пристосовані до їх використання у якості офісних.
Твердження відповідача про те, що побутові приміщення (роздягальні) цілком охоплюються більш широким визначенням - "офісні приміщення" судом відхиляються з огляду на те, що цільове призначення приміщення чітко визначено умовами Договору. До того ж, пункт 9 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 785 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" для використання орендованого майна з метою розміщення офісу орендна ставка дорівнює 18%, коли як щодо майна, що є предметом договору оренди застосовано орендну ставку у розмірі 15%.
З огляду на цільове призначення орендованих приміщень, яке визначено в Договорі, віднесення їх до офісних тільки із метою застосування до відповідача пільг, визначених Постановою № 611 нормативно не обґрунтоване.
При цьому, суд враховує висновки зроблені Верховним Судом у справі № 910/13397/20 щодо питання застосування положень пункту 2 постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину" та пункту 1 додатку № 2 до цієї постанови.
Так, пунктом 26 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 вказано, що за змістом пункту 1 додатку № 2 до Постанови № 611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" є підприємством галузі авіаційного транспорту, яке забезпечує обслуговування пасажирів та багажу, має право на продаж повітряних перевезень, здійснює обслуговування на пероні та місцях стоянок ПС, а також наземне адміністрування в аеропорту (підтверджується сертифікатами відповідності № КВР-СКО-451-05 від 18.02.2020, № КВР-СКО-456-06 від 02.03.2020, № КВР-СКО-450-05 від 18.02.2020, № АП0821 від 17.05.2018).
Відповідно до пункту 2 Постанови № 611 зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З огляду на положення Постанови № 611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
Оскільки Постанова № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається (пункт 31 постанови Верховного Суду).
Відповідно, ТОВ "Інтеравіа", як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, мав право на зниження орендної плати на 50% стосовно орендованого майна згідно договору оренди № 2276 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 28.08.2019.
За таких обставин, суд вважає, що належною до нарахування з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата за спірний період (серпень 2020 року - березень 2021 року) у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, із зменшенням на 50 % відповідно до положень пункту 2 частини першої постанови № 611 та додатку № 2 за вказаний період.
Позивач впозовній заяві зазначив, що на момент звернення до суду за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 246 884,40 грн.
Разом з тим, 31.08.2021 відповідачем було сплачено наявну у нього заборгованість, що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.
Враховуючи викладене суд закриває провадження в частині позовних вимог про стягнення 246 884,40 грн заборгованості по орендній платі у зв'язку із відсутністю предмета спору.
У зв'язку із неповним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів позивачем також заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19 459,24 грн, 3% річних у розмірі 4 896,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 18 268,53грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами договору визначено, що орендна плата, яка перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавством України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що суми пені, 3% річних та інфляційних заявлені позивачем до стягнення з відповідача складається із сум пені, 3% річних та інфляційних розрахованих на суми заборгованості (недоплачених 50% орендної плати) та суми несвоєчасно сплачених рахунків (сплачених відповідачем 50% орендної плати з простроченням: 15.04.2021 та 12.05.2021).
Оскільки судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати на 50%, відповідно підстав для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми заборгованості по орендних платежах, які позивач вважає не оплаченими, відсутні. Нарахування штрафних санкцій (пені) та нарахувань передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (3% річних та інфляційних) здійснюються на суми несвоєчасно оплачених рахунків.
Згідно розрахунків позивача наведених в позовній заяві на суми несвоєчасно оплачених рахунків за період: серпень 2020 року - березень 2021 року, сума пені становить 8 960,94 грн, сума 3% річних становить 2 225,02 грн, сума інфляційних втрат становить 8 464,80 грн.
Вказні розрахунки позивача в цій частині вимогам законодавства не суперечать.
Заперечення відповідача проти позовних вимог в частині стягнення неустойки (пені), з підстав того, що позивач не є стороною договору оренди і в нього відсутній договір із відповідачем про стягнення неустойки, як це передбачено статтями 547, 551 Цивільного кодексу України, а тому нарахування пені є незаконним, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються судом з огляду на те, що положення договору передбачають обов'язок відповідача перераховувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України у співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу та відповідальність за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування такої орендної плати у вигляді пені, а відтак нарахування відповідачу пені за допущення прострочення сплати орендної плати є правомірним та законним.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішив позовні вимоги задовольнити частково. Закрити провадження в частині заявленої позовної вимоги про стягнення 246 884,40 грн основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача 8 960,94 грн пені, 2 225,02 грн 3% річних та 8 464,80 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні, прийнятому у справі "Проніна проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд вважає, що ним було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені відповідачем не спростовують обґрунтованих висновків викладених в рішенні.
Відповідно достатті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 246 884,40 грн заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравіа" (01034, місто Київ, вулиця Лисенка, будинок 4, код 33240887) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код 20572069) 8 960 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 94 коп. пені, 2 225 (дві тисячі двісті двадцять п'ять) грн 02 коп. 3% річних, 8 464 (вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 80 коп. інфляційних втрат, а також 294 (двісті дев'яносто чотири) грн 76 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення складено та підписано:27.09.2021