вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" серпня 2021 р. Справа № 911/917/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради
про стягнення 27854,99 грн
за участю представників
позивача: Оборський Я.В. - адвокат, довіреність № 14-110 від 27.04.2021;
відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України») з позовною заявою за вих. № 39/1-2265-21 від 23.03.2021 до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради (далі - відповідач, КП «БГВУЖКГ») про стягнення 27854,99 грн, з яких: 20879,99 грн пені, 4829,19 грн 3% річних та 2145,81 грн інфляційних втрат.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 05.10.2018 № 2577/18-БО-17 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
На підставі ухвали суду від 04.06.2021 здійснено перехід до розгляду справи № 911/917/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.07.2021; сторонам встановлено строки для вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою суду від 12.07.2021 підготовче засідання відкладено на 26.07.2021
На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 26.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021.
На електронну пошту Господарського суду Київської області 16.08.2021 від представника відповідача адвоката Сиротенка О.В. надійшло клопотання про перенесення судового засідання. Судом установлено, що вказане клопотання не засвідчене електронним цифровим підписом заявника.
Відповідно до абзацу першого ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
У зв'язку з тим, що клопотання адвоката Сиротенка О.В. від 16.08.2021 не засвідчене електронним цифровим підписом, суд не приймає його до уваги та не розглядає.
У судовому засіданні 16.08.2021 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Положеннями ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки судом було вчинено усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 16.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «БГВУЖКГ» (споживач) 05.10.2018 укладено договір № 2577/18-БО-17 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 (у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018) якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.3 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018).
Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 6300,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2018 року - 0; листопад 2018 року - 31,675; грудень 2018 року - 34,929; січень 2019 року - 39,066; лютий 2019 року - 26,578; березень 2019 року - 27,000; квітень 2019 року - 0 (п. 2.1 Договору в редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019).
Згідно з п. 3.8 Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами п. 4.2 Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018) ціна за 1000 куб. м газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Згідно з п. 4.3 Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018) загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу.
Пунктом 5.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018) обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018).
На виконання умов Договору у період з листопада 2018 року по березень 2019 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 1178586,22 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2018 на суму 237011,74 грн; від 31.12.2018 на суму 261360,16 грн; від 31.01.2019 на суму 292315,72 грн; від 28.02.2019 на суму 198872,86 грн; від 31.03.2019 на суму 189025,74 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Як свідчать матеріали справи, вартість спожитого природного газу у вказаний період оплачена споживачем у повному обсязі, що підтверджується долученими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями банківських виписок.
Однак, як зазначає позивач, оплату за природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 5.1 Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, НАК «Нафтогаз України» зверталась до КП «БГВУЖКГ» з претензією № 39/8-3493 від 26.11.2020, у якій вимагала сплатити нараховані у зв'язку з неналежним виконанням споживачем умов договору 20879,99 грн пені, 4829,19 грн 3% річних та 2145,81 грн інфляційних втрат.
У відповіді за № 755 від 10.12.2020 на претензію КП «БГВУЖКГ» зазначило, що оскільки останнє своїми діями не завдало НАК «Нафтогаз України» будь-яких збитків та враховуючи той факт, що КП «БГВУЖКГ» розрахувалося за поставлений газ до звернення заявника з відповідною претензією, а також те, що боржник є комунальним підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання для бюджетних організацій міста Боярка, КП «БГВУЖКГ» вважає пред'явлені вимоги безпідставними та необгрунтованими.
Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив на користь позивача нараховані пеню, 3% річних та інфляційні втрати за порушення споживачем обумовлених Договором строків розрахунків за поставлений позивачем природний газ, останній звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір постачання природного газу № 2577/18-БО-17 від 05.10.2018 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений природний газ за договором постачання природного газу № 2577/18-БО-17 від 05.10.2018 підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 23.11.2018) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
До позовної заяви НАК «Нафтогаз України» долучено детальний розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, з якого вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем у зв'язку з простроченням оплати за зобов'язаннями листопада 2018 року, а також січня-березня 2019 року, в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 26.12.2018 по 25.10.2019.
Розрахунок 3% річних позивачем здійснено у зв'язку з простроченням оплати за зобов'язаннями листопада 2018 року, а також січня-березня 2019 року від кожного акта приймання-передачі окремо за загальний період з 26.12.2018 по 18.12.2019. Інфляційні розраховано у зв'язку з простроченням оплати за зобов'язаннями лютого та березня 2019 року за загальний період з квітня по листопад 2019 року від кожного акта приймання-передачі окремо.
Перевіркою виконаних позивачем розрахунків порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено, розрахунки виконано арифметично правильно. Відповідачем під час розгляду справи вірність розрахунків не заперечено, власного контррозрахунку не надано.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення 20879,99 грн пені, 4829,19 грн 3% річних та 2145,81 грн інфляційних втрат є такими, що заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з наведеної норми процесуального закону, витрати позивача в розмірі 2270,00 грн, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору за подання позовної заяви, при задоволенні позову покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 130, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства» Боярської міської ради (08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Петра Сагайдачного, буд. 30; код ЄДРПОУ 34702930) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 20879 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) грн 99 коп. пені, 4829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн 19 коп. 3% річних, 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн 81 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.10.2021.
Суддя О.В. Щоткін