ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/12725/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна країна"
до Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича
про відшкодування збитків у розмірі 450 000,00 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 450 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" посилалося на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами 06.05.2020 року договором про надання послуг комп'ютерного програмування № МП-06/05 позивач був позбавлений можливості вчасно та належним чином виконати свої зобов'язання перед його контрагентами за договорами комерційної концесії від 03.02.2020 року № 4-Ф, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", від 02.01.2020 року № 3-Ф, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро", та від 02.01.2020 року № 2Ф, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор", у зв'язку з чим наведені суб'єкти господарювання звернулися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" з претензіями-вимогами про сплату на користь кожного з них упущеної вигоди у розмірі 150 000,00 грн., що в загальному склало 450 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі № 910/12725/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича від 09.09.2021 року на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що він своїми діями не завдав жодних збитків Товариству з обмеженою відповідальністю "Креативна країна", тоді як позивачем у встановленому законом порядку не було доведено факту понесення ним збитків, їх конкретного розміру, а також не зазначено, в чому саме полягає упущена вигода Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор". Крім того, відповідач вказав про те, що виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг комп'ютерного програмування № МП-06/05 жодним чином не пов'язане з виконанням вищенаведених договорів комерційної концесії, а також наголосив на наявності в діях позивача та його контрагентів за цими договорами комерційної концесії узгоджених дій, направлених на неправомірне отримання доходу за рахунок відповідача. Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Фізична особа-підприємець Мішанін Пилип Олександрович навів попередній розмір його витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у даній справі, вартість яких орієнтовно складає 100 000,00 грн.
22.09.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" від 22.09.2021 року на відзив на позовну заяву, в якій позивач навів аргументи на спростування заперечень відповідача проти позову. Крім того, позивач зазначив про те, що вказана відповідачем сума витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 100 000,00 грн. не є реальною, а її розмір Фізичною особою-підприємцем Мішаніним Пилипом Олександровичем не доведений.
06.10.2021 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича від 04.10.2021 року на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач навів додаткові доводи на спростування обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна країна".
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року в справі № 910/370/21 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 року, у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Мішаніна Пилипа Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" про стягнення боргу та санкцій у розмірі 51 709,81 грн. за укладеним між сторонами договором про надання послуг з комп'ютерного програмування від 06.05.2020 року відмовлено.
Під час розгляду справи № 910/370/21 судом встановлено, що 06.05.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Мішаніним Пилипом Олександровичем (далі - виконавець, Підприємець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативна країна" (далі - замовник, Товариство) було укладено договір про надання послуг з комп'ютерного програмування № МП-06/05 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату надати послуги з комп'ютерного програмування, розробки/створення веб-сайту та його дизайну.
За умовами пункту 1.1 Договору послуги з комп'ютерного програмування, розробки/створення веб-сайту та його дизайну, включають:
- надання консультацій з питань, що стосуються надання послуг з комп'ютерного програмування та розробки веб-сайту;
- створення Технічного завдання (надалі по тексту - ТЗ) - документу, що містить погоджені сторонами опис, характеристики веб-сайту, який буде створено замовником на виконання цього Договору;
- розробка графічної/візуальної частини (графічного дизайну) веб-сайту згідно ТЗ;
- розробка серверної частини веб-сайту згідно ТЗ;
- надання послуг з налаштуванням серверу для розгортання веб-сайту та проведення його опублікування на сервері.
Відповідно до розділу 2 Договору послуги за цим договором надаються виконавцем послідовно в три етапи.
Перший етап надання послуг включає розробку ТЗ на створення веб-сайту. Виконавець створює ТЗ на підставі письмової та усної інформації (вихідних даних), отриманої від замовника. Виконавець зобов'язаний почати надання послуг після сплати замовником попередньої оплати, згідно статті 6 цього Договору. Виконавець зобов'язаний створити (розробити) ТЗ та надати його уповноваженій особі замовника на розгляд та затвердження протягом 5 (п'яти) робочих днів після сплати замовником попередньої оплати, згідно статті 5 цього Договору. Розроблене ТЗ має бути затверджене сторонами, та після цього є невід'ємною частиною цього договору, згідно якої виконавець зобов'язаний надавати замовнику наступні етапи послуг.
Другий етап надання послуг включає створення функціональної візуальної складової частини веб-сайту (графічного/веб - дизайну) згідно затвердженого сторонами ТЗ.
Виконавець зобов'язаний завершити другий етап надання послуг та надати його результат уповноваженій особі замовника на розгляд та затвердження протягом 30 днів (тридцяти) календарних днів після затвердження замовником ТЗ в порядку передбаченому цим договором. Затвердження замовником результатів надання послуг за другим етапом є підставою для здійснення оплати частини вартості послуг виконавця згідно пункту 6.3 цього Договору.
Третій етап надання послуг включає програмування та розробку серверної частини веб-сайту. Виконавець зобов'язаний завершити третій етап надання послуг та надати його результат уповноваженій особі замовника на розгляд та затвердження протягом 90 (дев'яносто) календарних днів після сплати замовником другої частини вартості послуг згідно пункту 6.3 цього Договору.
Згідно з підпунктом 9 пункту 3.1 Договору протягом п'яти робочих днів з дати завершення всіх трьох етапів надання послуг, виконавець зобов'язаний надати замовнику акт наданих послуг для розгляду та затвердження.
Виконавець передає замовнику всі виключні майнові авторські права на будь-які об'єкти права інтелектуальної власності, створених виконавцем під час надання послуг за цим Договором, без обмеження за строком (часом) і територією використання. Усі виключні майнові авторські права на об'єкти в повному обсязі переходять від виконавця до замовника з дати підписання сторонами актів виконаних робіт/наданих послуг (пункти 5.1, 5.2 Договору).
Так, у пункті 6.3 Договору сторони погодили вартість та порядок оплати наданих послуг. Зокрема, оплата третього етапу надання послуг у розмірі 1800 доларів США без ПДВ за курсом гривні до долару США, встановленому на момент оплати згідно сайту privatbank.ua, здійснюється замовником протягом 5 п'яти робочих днів після затвердження замовником акта наданих послуг згідно рахунку, наданого виконавцем.
14.12.2020 року Підприємець через сервіс електронного документообігу Vchasno (https://vchasno.ua/) надіслав Товариству для підписання акт надання послуг в електронній формі, складений відповідно до вимог законодавства України щодо оформлення первинних документів. Крім того, виконавець направив на поштову адресу замовника претензію від 22.12.2020 року № 1, до якої додав підписані два екземпляри акта наданих послуг по третьому етапу зі своїм власноручним підписом, а також рахунок на оплату наданих послуг за третім етапом робіт.
Проте замовник не підписав зі свого боку акт приймання послуг, оскільки Підприємцем не надано повноцінного доступу до веб-сайту http://cs.stamax.com.ua/, а доступи, що були надані виконавцем є недостатніми та не дозволяють у повній мірі перевірити оригінальність вихідного коду сайту, про що Товариство вказало у листі від 14.12.2020 року, направленому на електронну пошту Підприємця.
Разом із тим, під час розгляду справи № 910/370/21 судом було встановлено, що Товариством не були прийняті результати роботи за третім етапом та не було підписано відповідного акту, оскільки Підприємцем не передано замовнику повного доступу до веб-сайту http://cs.stamax.com.ua для перевірки його повноцінного функціонування, а сервер сайту знаходиться у виконавця.
На підставі вищенаведених встановлених судом обставин, у задоволенні вимог Підприємця про стягнення із замовника вартості третього етапу надання послуг за Договором було відмовлено.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зважаючи на невиконання Підприємцем у повному обсязі третього етапу послуг за умовами Договору та не надання замовнику всіх прав та доступу для перевірки оригінального коду сайту, Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Підприємця належним чином виконати умови Договору та передати Товариству результати третього етапу послуг із комп'ютерного програмування та розробки серверної частини веб-сайту, в тому числі, всі необхідні права для безперешкодного доступу до електронної (цифрової) інформації та вихідного коду серверної частини веб-сайту.
За результатом розгляду означеного позову, рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2021 року в справі № 910/729/21 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 року, вимоги Товариства задоволено, зважаючи на відсутність у матеріалах справи № 910/729/21 доказів, які б підтверджували факт передачі Товариству третього етапу послуг за Договором, а також надання замовнику можливості перевірити якість та оригінальність сайту відповідно до затверджених сторонами вимог.
Вказані рішення суду в справах № 910/370/21 та № 910/729/21 на час розгляду спору в справі № 910/12725/21 в установленому законом порядку набрали законної сили.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002 року, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" пункт 72 "В. Оцінка Суду").
Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 910/12725/21, Товариство посилалося на те, що при укладенні з Підприємцем Договору позивач розраховував на отримання готового веб-сайту для розміщення інформації про діяльність компанії. З урахуванням наведених правомірних очікувань, Товариство уклало три договори комерційної концесії, предметом яких є надання третім особам для здійснення їх підприємницької діяльності невиключного права на використання об'єкта інтелектуальної власності - комерційного найменування, яке є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2020 року між Товариством (правоволоділець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал" (користувач) укладено договір комерційної концесії № 4-Ф, за умовами якого позивач зобов'язався надати користувачеві для здійснення ним підприємницької діяльності на Території (на якій веде підприємницьку діяльність користувач, і де правоволоділець зобов'язується не укладати договорів комерційної концесії (ліцензійних договорів) з іншими користувачами (ліцензіатами) протягом строку дії цього договору) на визначений у цьому договорі строк невиключне право на використання об'єктів інтелектуальної власності, а користувач зобов'язався сплачувати винагороду за наданий комплекс прав.
02.01.2020 року між Товариством (правоволоділець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" (користувач) укладено договір комерційної концесії № 3-Ф, за умовами якого позивач зобов'язався надати користувачеві для здійснення ним підприємницької діяльності на Території (на якій веде підприємницьку діяльність користувач, і де правоволоділець зобов'язується не укладати договорів комерційної концесії (ліцензійних договорів) з іншими користувачами (ліцензіатами) протягом строку дії цього договору) на визначений у цьому договорі строк невиключне право на використання об'єктів інтелектуальної власності, а користувач зобов'язався сплачувати винагороду за наданий комплекс прав.
02.01.2020 року між Товариством (правоволоділець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор" (користувач) укладено договір комерційної концесії № 2-Ф, за умовами якого позивач зобов'язався надати користувачеві для здійснення ним підприємницької діяльності на Території (на якій веде підприємницьку діяльність користувач, і де правоволоділець зобов'язується не укладати договорів комерційної концесії (ліцензійних договорів) з іншими користувачами (ліцензіатами) протягом строку дії цього договору) на визначений у цьому договорі строк невиключне право на використання об'єктів інтелектуальної власності, а користувач зобов'язався сплачувати винагороду за наданий комплекс прав.
Згідно з визначенням термінів, що використовуються у Договорах комерційної концесії від 03.02.2020 року № 4-Ф, від 02.01.2020 року № 3-Ф та від 02.01.2020 року № 2-Ф (далі - Договори комерційної концесії), Он-лайн платформа CREATIVE STATES - сукупність сторінок в мережі Інтернет, об'єднаних в одне ціле і доступних по доменному імені cs.stamax.com.ua.
Локація CREATIVE STATES - робочий простір преміум-класу, обладнаний всім необхідним для організації робочого процесу, зустрічей та відпочинку, з повним спектром операційних послуг, розташований у спеціально обладнаному Приміщенні з позначенням комерційного найменування на фасадній вивісці, письмово узгоджений правоволодільцем та орендодавцем (у разі розміщення Локації на орендованій площі), призначений для здійснення Підприємницької діяльності на умовах цього договору.
Приміщення - об'єкт нерухомого майна, в якому здійснюється Підприємницька діяльність згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 3.4.5 Договорів комерційної концесії правоволоділець зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного року від дати підписання договору розмістити на Он-лайн платформі CREATIVE STATES інформацію про Локацію користувача та протягом 5 (п'яти) календарних днів надати користувачеві права з управління та наповнення веб-сторінки на Он-лайн платформі CREATIVE STATES.
За умовами пункту 6.8 Договорів комерційної концесії, якщо правоволоділець порушить умови пункту 3.4.5 цього договору, тоді користувач надсилає вимогу-претензію, в якій має право вимагати від правоволодільця оплати упущеної вигоди в розмірі 150 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позов, Товариство вказувало на те, що внаслідок неналежного виконання Підприємцем своїх зобов'язань за Договором в частині надання замовнику результатів виконаних робіт - веб-сайту, який мав розробити відповідач, воно не розмістило інформацію на веб-сторінці та не надало прав доступ до неї Товариству з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", Товариству з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор". Зважаючи на викладені обставини, означені контрагенти позивача скористалися правом, передбаченим пунктом 6.8 Договорів комерційної концесії, та звернулися до Товариства з вимогами-претензіями про сплату на користь кожного з них суми упущеної вигоди у розмірі 150 000,00 грн., що в загальній сумі склало 450 000,00 грн.
З огляду на те, що порушення позивачем умов Договорів комерційної концесії стало наслідком неналежного виконання відповідачем положень Договору про надання послуг з комп'ютерного програмування № МП-06/05, у зв'язку із чим Товариство повинно понести збитки, задовольнивши вимоги-претензії його контрагентів на загальну суму 450 000,00 грн., позивач, посилаючись на статті 22, 623 Цивільного кодексу України та статті 49, 147, 220, 224 Господарського кодексу України, просив суд стягнути з Підприємця збитки у загальному розмірі 450 000,00 грн.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків та їх розміру;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками;
4) вини.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад господарського правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в даному випадку, його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року в справі № 910/5349/20.
В обґрунтування позовних вимог у справі Товариство посилалося на отримання ним від Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор" вимог-претензій про сплату позивачем на користь кожного з них суми упущеної вигоди у розмірі 150 000,00 грн. на підставі пунктів 6.8 Договорів комерційної концесії (що у загальному розмірі склало 450 000,00 грн. та становить предмет спору в даній справі).
На підтвердження вищенаведених обставин позивач надав суду копії претензії-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал" від 21.01.2021 року № 21-01-01, претензії-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" від 23.01.2021 року № 01-21/05 та претензії-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор" від 22.01.2021 року № 0121/03, в яких наведені суб'єкти господарювання вимагали від позивача припинити порушення умов Договорів комерційної концесії, протягом 3 (трьох) календарних днів надати права з управління та наповнення веб-сторінки на Он-лайн платформі, а також протягом 10 (десяти) робочих днів оплатити користувачеві розмір упущеної вигоди в сумі 150 000,00 грн.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про фактичну сплату позивачем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" чи Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор" сум упущеної вигоди, зазначених у претензіях-вимогах наведених осіб.
Як було зазначено вище, імперативними законодавчими приписами до реальних збитків віднесено втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Отже, зважаючи на відсутність у матеріалах справи жодних доказів, які свідчать про фактичну сплату позивачем на користь його контрагентів грошових коштів за Договорами комерційної концесії (а також будь-яких інших документів, які підтверджують вчинення сторонами таких правочинів дій, направлених на їх виконання), зокрема, на виконання претензій-вимог від 21.01.2021 року № 21-01-01, від 23.01.2021 року № 01-21/05 та від 22.01.2021 року № 0121/03, а також доказів необхідності здійснення позивачем певних витрат, які останній мусить зробити для відновлення свого порушеного права, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення з Підприємця сума грошових коштів не є реальними збитками позивача.
Посилання Товариства у відповіді на відзив на те, що до збитків законом віднесено не тільки витрати, які особа зробила, але й ті, які вона мусить зробити, оцінюються судом критично та не підтверджують обґрунтованості позовних вимог, оскільки за умовами пункту 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, які особа мусить зробити для відновлення саме свого порушеного права, а не для відновлення порушеного права третіх осіб - контрагентів цієї особи. Доказів на підтвердження реального порушення прав позивача (у тому числі зменшення його матеріальних/фінансових ресурсів) та понесення ним збитків матеріали справи не містять.
Крім того, пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено поняття реальних збитків, тоді як пунктами 6.8 Договорів комерційної концесії передбачено право користувача надіслати правоволодільцю вимогу-претензію про оплату упущеної вигоди, що за своїм змістом не є тотожною реальним збиткам та врегульована пунктом 2 частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України.
Отже, підстави для стягнення з Підприємця на користь позивача суми реальних збитків у розмірі 450 000,00 грн. відсутні.
Слід зазначити, що за змістом пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України до упущеної вигоди віднесено доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, також включено, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Суд наголошує, що саме на позивача покладено обов'язок доведення наявності збитків та протиправності поведінки заподіювача збитків. Крім того, обов'язковим є доведення й причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та збитками. Водночас на позивача покладається обов'язок доведення того, що заявлена до стягнення сума упущеної вигоди (очікуваних доходів) не є абстрактною, а такі кошти дійсно були б ним отримані за умови виконання іншою стороною своїх зобов'язань добросовісно.
Разом із тим, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що заявлена до стягнення з відповідача сума упущеної вигоди в загальному розмірі 450 000,00 грн. (очікуваних доходів/приросту в майні) була б отримана саме Товариством за умови своєчасного та належного виконання Підприємцем своїх зобов'язань за Договором.
Судом також враховано відсутність в укладеному між сторонами Договорі застереження чи окремого листування між Товариством та Підприємцем щодо можливості покладення на виконавця відповідальності у вигляді сплати (компенсації) замовнику збитків, розмір яких встановлений іншими правочинами, стороною в яких Підприємець не був.
Відтак, Товариством не було доведено того, що протиправні дії Підприємця стали наслідком неотримання позивачем доходу (зокрема, в розмірі 450 000,00 грн.), на який він розраховував, а також, зокрема, причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та збитками.
Слід також зазначити, що у матеріалах справи наявні копії листів-відповідей Товариства від 25.01.2021 року № 21-01/01, від 25.01.2021 року № 21-01/02 та 25.01.2021 року № 21-01/03 на претензії-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор", в яких позивач просив вищевказаних контрагентів надати відстрочку по оплаті упущеної вигоди до моменту відшкодування йому Підприємцем витрат, які Товариство понесе внаслідок невиконання відповідачем умов Договору.
Проте позивачем не надано суду як доказів направлення означених листів на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал", Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Дніпро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Сенатор", так і доказів надання вказаними юридичними особами згоди на таке відстрочення платежу, тоді як у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження сплати Товариством на користь його контрагентів упущеної вигоди в загальному розмірі 450 000,00 грн. протягом тривалого періоду (більше 9 місяців).
Суд також звертає увагу на те, що за умовами пункту 3.4.5 Договорів комерційної концесії позивач був зобов'язаний розмістити на Он-лайн платформі CREATIVE STATES інформацію про Локацію користувача протягом 1 (одного) календарного року від дати підписання відповідного договору, а також протягом 5 (п'яти) календарних днів надати користувачеві права з управління та наповнення веб-сторінки на Он-лайн платформі CREATIVE STATES.
Зважаючи на те, що договір комерційної концесії № 4-Ф був підписаний між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал" 03.02.2020 року, і саме з цього моменту слід обраховувати річний строк на виконання Товариством обов'язку з розміщення на Он-лайн платформі CREATIVE STATES інформації про Локацію цього користувача, суд дійшов висновку про передчасність направленої позивачу претензії-вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Штат Арсенал" від 21.01.2021 року № 21-01-01 про сплату упущеної вигоди.
Наведені обставини додатково свідчать про необґрунтованість вимог Товариства.
Згідно зі статтею 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 року (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 року (пункт 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, у задоволенні позову Товариства про стягнення з Підприємця збитків у розмірі 450 000,00 грн. слід відмовити.
При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача компенсації останньому не підлягають та залишаються за Товариством.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11.10.2021 року.
Суддя В.С. Ломака