ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/12813/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн"
про стягнення 13 477,84 грн.,
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн" (далі - відповідач) про стягнення 10 973,81 грн. заборгованості за орендними платежами, 2 216,01 грн. інфляційних втрат та 288,02 грн. 3 % річних.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов укладених між сторонами договору оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, від 01.01.2020 року № 162/20 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 01.01.2020 року № 162/20К, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн" утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/12813/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 11.08.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/12813/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 162, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105478490778.
Проте, зазначене відправлення з трек-номером 0105478490778 вручене відповідачу не було.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.08.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Судом також було враховано й те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного, за твердженням позивача, виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати платежів за користування нерухомим майном, що знаходиться у місті Києві.
Відтак, оскільки до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про підсудність цієї справи господарському суду міста Києва.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року в справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алонзо" (код ЄДРПОУ 42934515, яке у подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн") як орендарем та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України як орендодавцем було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 162/20 (далі - Договір оренди), за умовами якого останнє передало відповідачу в строкове платне користування державне майно загальною площею 36,9 м2, розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, 3, в адміністративно-лабораторному корпусі на 3-му поверсі, реєстровий № 14308827.1.ДФАРДД001, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від 25.10.2019 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.09.2019 року - 114 600,00 грн. (без ПДВ). Крім того, за умовами цього правочину орендодавець також передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 41,0 м2, розміщене за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, 3, в побутовому корпусі на 2-му поверсі, реєстровий № 14308827.1.ДФАРДД009, що перебуває на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від 25.10.2019 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.09.2019 року - 134 400,00 грн. (без ПДВ).
Означена угода підписана уповноваженими представниками її сторін, а також скріплена печатками вказаних юридичних осіб.
Згідно з пунктом 1.2 Договору оренди майно передається в оренду з метою використання для розміщення офісу та складу.
За змістом пункту 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати нотаріального посвідчення цього Договору) та акту приймання-передачі майна.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання означених положень Договору оренди 01.01.2020 року між сторонами було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі вищенаведеного нерухомого майна в оренду відповідачу.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2019 року - 1 732,76 грн. та 1 693,45 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди - січень 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень місяць 2019 року. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю за цим Договором; відшкодування комунальних платежів; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно з пунктом 3.4 Договору оренди орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендар до 15 числа кожного місяця повинен отримати у бухгалтерії орендодавця рахунки на сплату орендних та інших платежів та протягом 5-ти банківських днів сплатити їх. У разі невиконання умов вказаного пункту договору, дані орендодавця вважаються безумовно погодженими орендарем, а заборгованість орендаря перед орендодавцем вважається безспірною.
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (пункт 3.7 Договору оренди).
Пунктом 10.1 Договору оренди встановлено, що останній укладено з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року включно.
Слід зазначити, що за умовами пунктів 5.17, 5.18 Договору оренди орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, наданням послуг, сплатою податків та інших платежів, а також протягом п'яти робочих днів після підписання цього договору укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Враховуючи наведені положення Договору оренди, 01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алонзо" (яке у подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн") як орендарем та Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України як балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 162/20К (далі - Договір про відшкодування витрат), за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, 3, загальною площею 36,9 м2 та 41,0 м2, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.
Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання.
Згідно з пунктом 2.2.3 Договору про відшкодування витрат орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує Будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок на землю.
Крім того, пунктом 2.2.7 Договору про відшкодування витрат на орендаря покладено обов'язок оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує Будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим договором та додатками до нього на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 01.01.2020 року № 162/20.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору про відшкодування витрат встановлено, що останній укладено з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року включно, враховуючи, що строк дії означеного правочину не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 01.01.2020 року № 162/20.
З матеріалів справи вбачається, що у період з січня по серпень 2020 року, зокрема, з червня 2020 року по серпень 2020 року, відповідач користувався об'єктом оренди на підставі Договору оренди, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії підписаних уповноваженими представниками та скріплених печатками орендаря та орендодавця актів надання послуг від 30.06.2020 року № 782 на суму 5 021,54 грн., від 31.07.2020 року № 916 на суму 5 017,19 грн. та від 31.08.2020 року № 1049 на суму 5 038,50 грн. Крім того, у матеріалах справи також наявні відповідні рахунки на оплату, виставлені відповідачу протягом січня-серпня 2020 року.
Про належне виконання, зокрема, позивачем своїх зобов'язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (балансоутримувачем) своїх зобов'язань за цими угодами.
Проте судом встановлено, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн" протягом вищенаведеного періоду належним чином своїх зобов'язань за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат не виконав, обумовлені означеними правочинами платежі оплатив лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 10 973,81 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень про здійснення орендарем часткових погашень наявної в нього заборгованості, а також копією підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками орендаря та орендодавця акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з січня 2020 року по серпень 2020 року.
Зважаючи на викладене, Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України звернулося до суду з означеним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина 5 статті 762 Цивільного кодексу України).
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Оскільки розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті коштів в сумі 10 973,81 грн., пов'язаних з користуванням орендованим майном протягом спірного періоду, підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеного боргу перед позивачем, який існує на момент розгляду справи в суді, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн" про стягнення вказаної суми боргу, в зв'язку із чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача 288,02 грн. 3 % річних, нарахованих на відповідні суми заборгованості у період з 01.08.2020 року по 31.07.2021 року, а також 2 216,01 грн. інфляційних втрат, нарахованих на такі суми боргу згідно з наданим позивачем розрахунком.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень норми статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 року в справі № 910/21564/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних у розмірі 288,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 216,01 грн., який не перевищує здійсненого судом власного розрахунку цих компенсаційних витрат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК" Інститут монокристалів" Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн" про стягнення означених сум компенсаційних виплат також підлягають задоволенню.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тінкі Продакшн" (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Пасічна, будинок 162; код ЄДРПОУ 42934515) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (04136, місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 3; код ЄДРПОУ 14308827) 10 973 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 81 коп. орендних платежів, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 02 коп. 3 % річних, 2 216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 01 коп. інфляційних втрат, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11.10.2021 року.
Суддя В.С. Ломака