ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2021Справа № 910/12081/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс"
про стягнення 3 530, 87 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" (далі-відповідач) про стягнення збитків у розмірі 3 530, 87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2876/19-ТЕ-41 постачання природного газу від 21.02.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.08.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Черняховського, буд. 16/30, офіс 2, м. Київ, 03190.
З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 09.08.2021 ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
21.02.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (дал - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" (далі - споживач) укладено договір № 2876/19-ТЕ-41 постачання природного газу, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, викорстовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для налання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу з 01.03.2019 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу кількості 30 тис.куб.метрів.
Відповідно до п. 2.2. договору, споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в.п.2.1 цього Договору повністю покривають потреби Споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення.
Пунктом 3.8. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно п. 3.13 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору.
При цьому, розмір збитків визначається таким чином: підпункт 3.13.1- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; підпункт 3.13.2 - якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
За умовам п. 4.2. договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 6 235, 51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього разом з податком на додану вартість - 7 482, 61 грн.
Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2 договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору.
У відповідності з підпункту 4 пункту 6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу з 01.03.2019 до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).
29.03.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього Договору застосовуються Сторонами з 01.03.2019.
Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 цього Договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
03.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої сторони, зокрема доповнили п. 2.1. розділу 2 договору абзацами у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу у травні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1,395 тис. куб. метрів. Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу за цим договором в період з 01.03.2019 по 31.05.2019 (включно) визначається з урахуванням вищезазначених змін».
Крім того, п. 4.2. розділу 4 договору викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. газу з 01.05.2019 становить 7 184, 80 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього разом з податком на додану вартість - 8 621, 76 грн.».
22.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої сторони, зокрема доповнили п. 2.1. розділу 2 договору абзацами у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу у червні - вересні 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 5,6 тис. куб. метрів. Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу за цим договором визначається з урахуванням вищезазначених змін».
Крім того, п. 4.2. розділу 4 договору викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. газу становить: з 01.05.2019 по 31.05.2019 (включно) - 5 990, 00 грн, крім того ПДВ - 20 %. Усього разом з ПДВ - 7 188, 00 грн. З 01.06.2019 по 30.06.2019 (включно) - 6 299, 00 грн, крім того ПДВ - 20 %. Усього разом з ПДВ - 7 558, 80 грн.
Викладено п. 11.1. розділу 11 договору в наступній редації: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення»
24.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої сторони доповнили п. 2.1. розділу 2 договору абзацами у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу у травні 2019 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 1,4 тис. куб. метрів. Сторони домовились, що загальний обсяг (об'єм) природного газу, який постачальник передає споживачу за цим договором визначається з урахуванням вищезазначених змін».
24.06.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої викладено в п. 2.1. розділу 2 договору замовлений споживачем на червень 2019 року обсяг (об'єм) природного газу в наступній редакції: червень 2019 року - 1,3 тис. куб.м.
25.06.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 7 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої викладено п. 4.2.2. п. 4.2. розділу 4 «Ціна природного газу» договору в новій редакції: «З 01.06.2019 року по 30.06.2019 року (включно) - 5 553, 89 грн, крім того ПДВ 20 %. Уського разом з ПДВ - 6 664, 67 грн.».
Крім того, викладено п. 4.4.2. п. 4.4 розділу 4 «Ціна природного газу» договору в новій редакції: «З 01.06.2019 по 30.06.2019 (включно) - 5 711, 08 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 6 853, 30 грн за 1000 куб.м.».
29.07.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 8 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої, доповнено п. 4.2. розділу 4 «Ціна природного газу» договору підпунктом 4.2.3. у наступній редакції: «З 01.07.2019 року по 31.07.2019 року (включно) - 4 905, 675 грн, крім того ПДВ 20 %. Уського разом з ПДВ - 5 886, 81 грн.».
Крім того, доповнено п. 4.4 розділу 4 «Ціна природного газу» договору підпунктом 4.4.3. у наступній редакції: «З 01.07.2019 по 31.07.2019 (включно) - 5 062, 865 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 6 075, 44 грн за 1000 куб.м.».
31.07.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 9 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої викладено в п. 2.1. розділу 2 замовлений споживачем на липень 2019 обсяг (об'єм) природного газу, у наступній редакції: липень 2019 року - 1,218 тис. куб.м.
28.08.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 10 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої, доповнено п. 4.2. розділу 4 «Ціна природного газу» договору підпунктом 4.2.4. у наступній редакції: «З 01.08.2019 року по 31.08.2019 року (включно) - 4 653, 544 грн, крім того ПДВ 20 %.
Крім того, доповнено п. 4.4 розділу 4 «Ціна природного газу» договору підпунктом 4.4.4. у наступній редакції: «З 01.08.2019 по 31.08.2019 (включно) - 4 810, 734 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %».
31.08.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 11 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої викладено в п. 2.1. розділу 2 замовлений споживачем на серпень 2019 обсяг (об'єм) природного газу, у наступній редакції: серпень 2019 року - 1,140 тис. куб.м.
12.09.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 12 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої доповнено п. 4.2. розділу 4 «Ціна природного газу» договору підпунктом 4.2.5. у наступній редакції: «З 01.09.2019 року по 30.09.2019 року (включно) - 4 493, 6363 грн, крім того ПДВ 20 %.
Крім того, доповнено п. 4.4 розділу 4 «Ціна природного газу» договору підпунктом 4.4.5. у наступній редакції: «З 01.09.2019 по 30.09.2019 (включно) - 4 650, 8263 грн за 1000 куб.м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %».
27.09.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 13 до договору № 2876/19-ТЕ-41 від 21.02.2019, відповідно до якої викладено в п. 2.1. розділу 2 замовлений споживачем на вересень 2019 обсяг (об'єм) природного газу, у наступній редакції: вересень 2019 року - 1,430 тис. куб.м.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з березня 2019 року до вересня 2019 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 169 891, 33 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 107 270, 72 грн (обсяг переданого газу 14,336 тис.куб.м); від 30.04.2019 на суму 22 829, 45 грн (обсяг переданого газу 3, 051 тис.куб.м); від 31.05.2019 на суму 11 603, 44 грн (обсяг переданого газу 1,573 тис.куб.м); від 30.06.2019 на суму 5 982, 94 грн (обсяг переданого газу 0,873 тис.куб.м); від 31.07.2019 на суму 7 418, 11 грн (обсяг переданого газу 1,22100 тис.куб.м); від 31.08.2019 на суму 6 627, 26 грн (обсяг переданого газу 1,14800 тис.куб.м); від 30.09.2019 на суму 8 159, 41 грн (обсяг переданого газу 1,46200 тис.куб.м), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
За поставлений природний газ Товариство з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" розрахувалося у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.
Проте, як зазначає позивач, відповідач в березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 5,66400 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору, у зв'язку з чим 15.05.2019 позивачем на адресу відповідача була направлено акт-претензію № 26-824-19 (скоригований листом від 26.11.2019 № 26-4129-19), в якому позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 295,83 грн. за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу (20,00000 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за Договором (14,336 тис.куб.м.).
Листом б/н від 11.07.2019 відповідач надав відповідь на акт-претензію позивача № 26-824-19 від 15.05.2019 зазначивши, що такий акт не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено завдання збитків та усіх елементів складу цивільного правопорушення, як підставу для стягнення збитків.
Також, позивач вказує, що в квітні 2019 відповідач фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 6,94900 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Тож, позивачем на адресу відповідача було направлено Акт-претензію за № 26- 2018-19 від 11.06.2019 (скоригований листом від 26.11.2019 № 26-4128-19), в якому позивач вимагав у відповідача сплатити збитки в розмірі 1 531,41 грн. за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу (10,00000 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором (3,05100 тис.куб.м.).
Крім того, позивач вказує, що відповідач в травні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,17300 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено Акт-претензію за № 26-4126-19 від 26.11.2019, в якому позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 621,76 грн. за різницю між замовленим в травні 2019 обсягом природного газу (1,40000 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в травні 2019 природного газу за Договором (1,573 тис.куб.м.).
Також, позивач зазначає, що відповідач в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,42700 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 договору.
Тож, позивачем на адресу відповідача направлено Акт-претензію за вих.№ 26-4127-19, в якому позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 81,87 грн. за різницю між замовленим в червні 2019 обсягом природного газу (1,30000 тис.куб.м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем в червні 2019 природного газу за Договором (0,873 тис.куб.м.).
Суд зазначає, що направлення вищезазначених актів на адресу відповідача підтверджується списками згрупованих поштових відправлень, описами вкладення у цінний лист та копіями накладних Укрпошти.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок різниці між замовленим відповідачем в березні 2019 - червні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу, позивачу завдано збитки на загальну суму 3 530, 87 грн. (1 295, 83 грн + 1 531, 41 грн + 621, 76 грн + 81, 87 грн).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору у період з березня 2019 року до вересня 2019 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 169 891, 33 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 на суму 107 270, 72 грн (обсяг переданого газу 14,336 тис.куб.м); від 30.04.2019 на суму 22 829, 45 грн (обсяг переданого газу 3, 051 тис.куб.м); від 31.05.2019 на суму 11 603, 44 грн (обсяг переданого газу 1,573 тис.куб.м); від 30.06.2019 на суму 5 982, 94 грн (обсяг переданого газу 0,873 тис.куб.м); від 31.07.2019 на суму 7 418, 11 грн (обсяг переданого газу 1,22100 тис.куб.м); від 31.08.2019 на суму 6 627, 26 грн (обсяг переданого газу 1,14800 тис.куб.м); від 30.09.2019 на суму 8 159, 41 грн (обсяг переданого газу 1,46200 тис.куб.м), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
За поставлений природний газ Товариство з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" розрахувалася у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою.
Проте, як вказує позивач, внаслідок різниці між замовленим відповідачем в березні 2019 - червні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем природного газу, позивачу завдано збитки на загальну суму 3 530, 87 грн. (1 295, 83 грн + 1 531, 41 грн + 621, 76 грн + 81, 87 грн).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Тож, відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Суд зазначає, що умовами договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +-5% від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Пунктом 1 Розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 встановлено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: 1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Відповідно до пункту 2 розділу VI Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Таким чином, враховуючи, зокрема, положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу та те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу (в розмірі до 5,0 відсотків без проведення коригування), позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме, розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період. Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20.
За підсумком наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених використанням відповідачем у березні, квітні, червні 2019 року фактичного обсягу газу у розмірі меншому від замовленого, а в травні 2019 року - більшому, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 530, 87 грн збитків визнаються судом необґрунтованими.
Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем узгоджених договірних зобов'язань, як підстави для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 3 530, 87 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Район-сервіс" про стягнення 3 530, 87 грн. задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков