29 вересня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4775/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Матящук Л.Р.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Нечая Ю.М.,
представника відповідача Соколова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Волинській області (далі - відповідач, Управління Держпраці) про визнання протиправним та скасування наказу від 29.03.2021 № 71-к "Про тимчасове виконання обов'язків".
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач перебуває на посаді державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управляння Держпраці у Волинській області. В ході досудового розслідування кримінального провадження № 12021030000000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України йому стало відомо про існування оскаржуваного наказу про покладення на нього обов'язків начальника відділу.
Вважає, що вказаний наказ винесено з порушенням вимог чинного законодавства та він є протиправним, оскільки всупереч вимогам статті 105 Кодексу законів про працю України, Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 №1145 при його винесенні відповідачем не було отримано згоди працівника. Також вказує на те, що з прийнятим наказом його взагалі не було ознайомлено. Вважає, що наказом від 29.03.2021 № 71-к "Про тимчасове виконання обов'язків" порушуються його права, а тому з наведених підставі просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. 25.06.2021 судом постановлено ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого засідання та призначено у справі підготовче засідання на 11:30 год. 06.07.2021. Розгляд справи відкладено на 15:00 год. 14.07.2021. 14.07.2021 судом оголошено перерву до 16:00 год. 27.07.2021. 27.07.2021 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 15:00 год. 29.09.2021.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що у зв'язку з відсутністю на роботі начальника та заступника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управляння Держпраці у Волинській області виникла термінова необхідність в покладенні обов'язків начальника відділу на одного із працівників, що і було зроблено шляхом видання відповідного наказу.
Вказує на те, що з вказаним наказом позивача особисто ознайомив начальник управління в день його видання. Зазначає, що видання даного наказу не порушило будь-яких прав, свобод та інтересів позивача та не створює передумов для їх порушення в подальшому.
З цих підстав просить в позові відмовити.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із підстав, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила, та просила в позові відмовити.
Заслухавши вступні слова учасників справи, дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що наказом №199-к від 03.08.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управляння Держпраці у Волинській області (а.с.25).
Як вбачається із табелю обліку робочого часу та листків непрацездатності начальник та заступник даного відділу в кінці березня 2021 року були відсутні на роботі (а.с.46-48).
29.03.2021 начальником управляння видано наказ № 71-к «Про тимчасове покладення обов'язків», відповідно до якого на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов'язків начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управляння Держпраці у Волинській області (а с. 28).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Преамбулою Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII ) визначено, що цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до частини 1 статті 3 даного Закону визначено, що він регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Як встановлено частинами 2, 3 статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Частинами 1,2 статті 9 вказаного закону визначено, що державний службовець під час виконання посадових обов'язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов'язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Державний службовець зобов'язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 3 статті 52 Закону № 889-VIII виплата за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.
Відповідно до частини 2 статті 63 даного Закону з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов'язаний: 1) створювати умови для виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків і підвищення ними професійної компетентності та вимагати належного виконання посадових обов'язків; 2) здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов'язків; 3) під час виконання посадових обов'язків керуватися публічними інтересами, суворо дотримуватися і забезпечувати дотримання Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів, чітко формулювати накази (розпорядження) та доручення, перевіряти точність і своєчасність їх виконання; 4) забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов'язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень; 5) належним чином організовувати роботу державних службовців, забезпечувати ефективне виконання завдань, що поставлені перед державним органом; 6) виховувати у державних службовців сумлінне ставлення до служби, бережливе ставлення до державного майна, підтримувати їхню ініціативу, а також вживати заходів для додержання ними правил етичної поведінки; 7) забезпечувати прозорість та об'єктивність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців; 8) організовувати проведення з державними службовцями профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню ними дисциплінарних проступків, виявляти та своєчасно припиняти їх вчинення.
Пунктом 11 «Типового положення про територіальні органи міністерства центрального органу виконавчої влади» затвердженого Постановою КМ України № 563 від 25.05.2011 № 563 визначено, що керівник територіального органу: здійснює керівництво територіальним органом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності; призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників територіального органу, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників); підписує накази територіального органу; розподіляє обов'язки між своїми заступниками;
Аналогічні положення містяться в п.11 «Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області», затвердженому наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за № 438/26883 від 20.04.2015.
Відповідно до ст.105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Позивач та його представник вказують на те, що даний наказ є протиправним, оскільки відповідач не отримав згоди працівника на виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, та позивача не було ознайомлено з даним наказом.
Однак, із такими твердженнями суд не погоджується, враховуючи наступне.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що нормами Закону України «Про державну службу» та іншими нормативними актами, які регламентують діяльність державних службовців не встановлено конкретного порядку покладення керівником органу обов'язків тимчасово відсутнього працівника на іншу особу.
Однак, виходячи із змісту вказаних норм законодавства керівник установи в межах наданих повноважень наділений диспозитивним правом на видачу наказу про покладення обов'язків тимчасово відсутнього працівника на іншу особу.
На думку суду, норми чинного законодавства не передбачають отримання керівником державної установи згоди державного службовця на виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Як встановлено в судовому засіданні, на момент видання оспорюваного наказу у відділі, де працює позивач був відсутній його керівник та заступник у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а відтак у відповідача були підстави для покладення обов'язків керівника відділу на одного із працівників що і керівником управління було зроблено.
Що стосується посилань позивача та його представника на постанову Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981 № 1145 та листа Міністерства праці та соціальної політики України №9942/0/14-05/018-17 від 26.05.2003 №18-349, якими роз'яснено порядок її застосування, то суд їх до уваги не приймає, оскільки ними регламентовано порядок «суміщення професій», і норма їх дії не поширюється на державних службовців умови праці яких регламентовано спеціальним Законом.
Суд зазначає, що не ознайомлення позивача із відповідним наказом (відсутня письмова відмітка про це) не свідчить про його незаконність та не змінює його сутності.
Крім того суд звертає увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Конституційний Суд, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції, в рішенні від 14.12.11 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. В такому випадку порушені права підлягають захисту судом у спосіб, що дозволить відновити таке порушене право.
В даному випадку видання наказу про покладення на позивача обов'язків тимчасово відсутнього працівника не порушило права, свободи чи інтереси, позивача.
Суд вважає, що позивач звернувся за захистом прав, які жодним чином відповідачем не порушені, оскільки сам факт видання такого наказу не свідчить про допущене ним порушення і, що воно будь-яким чином мало негативні наслідки для ОСОБА_1 .
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі (рішення "Аксу проти Туреччини" [Aksu v. Turkey] пункт 50; "Берден" [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; "Тенасе проти Молдови" [Tгnase v. Moldova]).
Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковим під час судового розгляду.
Позивач не навів жодних доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права та, що відповідач своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю порушив його права, свободи чи інтереси, та що в нього виникло право на звернення до суду за їх захистом.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Протилежного в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.241, 242, 243 ч.3, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк
Повний текст рішення складено 11.10.2021