ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.10.2021Справа № 910/6952/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (вул. Київський шлях, 84, Бориспіль, Київська область, 08300, код ЄДРПОУ 20583021)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго" (вул. Антоновича 3-Б, 4 пов., Київ, 01004, код ЄДРПОУ 43202806)
про стягнення 130 837, 26 грн,
Без повідомлення (виклику) представників учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго" (далі - відповідач) про стягнення 130 837,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2812/01 від 28.12.2020 (далі - договір) невчасно та не у повному обсязі розрахувався за надані послуги із перевезення вантажу за накладною CMR №772165, у зв'язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 125 444, 56 грн основного боргу, 3052,80 грн пені, 745,45 грн 3% річних та 1594,45 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.
01.06.2021 до відділу діловодства суду від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.
26.07.2021 до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що не заперечує проти згаданих позивачем фактів поставки, однак враховуючи, що позивач всупереч умовам п. 3 договору не надав відповідачу повний пакет оригіналів документів, в тому числі CMR №772165, в останнього відсутнє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг із перевезення вантажу, а відтак і підстави для відповідальності за прострочення оплати.
24.09.2021 через відділ діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" подано пояснення, у яких позивач зазначає, що послуги перевезення можуть підтверджуватись CMR або комплектом документів, та у випадку їх отримання складається акт надання послуги перевезення, при цьому непідписання акту та ненадання на нього заперечень протягом 5 (п'яти) робочих днів свідчить про погодження сторонами і прийняття відповідачем послуги перевезення, відповідний акт був складений позивачем 18.01.2021, отже здійснення відповідачем часткових оплат по договору та відсутність претензій і зауважень свідчить про належне виконання позивачем умов договору. Також, як зазначає позивач, ним були вчинені всі необхідні дії для отримання копії CMR, однак ні відповідач, ні вантажоодержувач, відповіді на звернення позивача не надали.
24.09.2021 до відділу діловодства суду представником позивача також подано клопотання про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс"
Так, за приписами частини 1, 2, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки заявником не доведено обставини, які може підтвердити витребовувані докази у Товариства з обмеженою відповідальністю "МКарго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс", або аргументи, які вони можуть спростувати, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, а також обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
28.12.2020 на підставі заявки (акцепту) між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ ТрансСервіс" (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МКарго" (далі - експедитор) укладено договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом №2812/01 (далі - договір), за умовами п. 1. якого перевізник зобов'язується надати послугу, а саме: доставити власним автомобільним транспортом до місця призначення довірений йому вантаж, перевезти вантаж та видати його вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній нижче (далі - послуга перевезення), а експедитор зобов'язується прийняти та вчасно оплатити послугу перевезення.
Відповідно до п. 2. договору послуга перевезення виконується відповідно до ліцензії №279 від 06.05.2014 на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, умов Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ), Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про трансопртно-експедиторську діяльність», а також інших нормативно-правових актів (українських та міжнародних), що регулюють порядок здійснення автомобільних перевезень.
Пунктом 3 договору сторони погодили, зокрема, наступні умови перевезення: Маршрут перевезення (авто) - м. Гранда (Іспанія) - смт. Бородянка (Україна); дата і час подачі транспортних засобів - 29.12.2020 о 13:00 год. - 3012.2020 08:00; вантажовідправник - POYATOS; адреса завантаження - «POYATOS», Poligono Industrial Jucaril, Calle Loja 119, 18220, Albolote. Granda, SPAIN; вантажоодержувач - ТОВ «Платнета РС Київ»; адреса розвантаження - Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна буд. 224/16; строк доставки вантажу - орієнтовно 05.01.2021; вартість послуги перевезення - 5 200 Євро (п'ять тисяч двісті Євро 00 Євроцентів). Вартість оформлення документу ЕХ додається до вартості послуги перевезення на підставі фактично понесених витрат; умови оплати - безготівковий розрахунок, за курсом НБУ на день виставлення рахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання перевізником оригіналів рахунку, акту надання послуги перевезення та оригіналу CMR. Додаткова інформація: оформлення CMR здійснює перевізник.
Згідно з пунктом 9 договору у разі порушення строків оплати, передбачених даним договором, експедитор за вимогою перевізника сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату пред'явлення письмової вимоги експедитором.
За умовами пункту 10 договору у випадку зазначення вартості послуги перевезення в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день виставлення рахунку на оплату.
Факт надання послуги перевезення експедитором підтверджується єдиним транспортним документом (міжнародна автомобільна накладна (CMR)) або комплектом документів, про що складається акт надання послуги перевезення (далі - акт), підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (за наявності). Сторони погодилися, що послуга перевезення вважається повністю прийнятою експедитором у разі, якщо експедитор протягом 5 (п'яти) робочих днів не надав підписаний примірник акту і не надав акт заперечень до нього (пункт 11 договору).
Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до повного виконання зобов'язань сторін (пункт 16 договору).
Позивач зазначає, що умови договору в частині надання послуг з перевезення були ним надані у повному обсязі, про що складено вантажну накладну CMR №772165.
18.01.2021 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №СФ-0000033 на суму 159 444, 56 грн, а також складено відповідний акт надання послуг №ОУ-0000033 від 18.01.2021.
Відповідач частково здійснив оплату за виставленим позивачем рахунком - у розмірі 34 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №66 від 22.02.2021 на суму 20 000, 00 грн та №189 від 11.03.2021 на суму 14 000, 00 грн.
Відтак, оскільки оплата наданих позивачем послуг здійснена не у повному обсязі, утворилась заборгованість у розмірі 159 444, 56 грн, що і стало причиною звернення до суду з позовом.
В свою чергу, відповідач не заперечує проти факту поставки обумовленого товару, однак зазначає, що оскільки позивачем не надано належно оформлених оригіналів підтверджуючих документів, в тому числі і CMR №772165, згідно умов п. 3 договору зустрічний обов'язок відповідача по оплаті наданих послуг до настання вказаної події відсутній.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, а відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України №57-V від 01.08.2006, передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
У відповідності до ч.1 ст. 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
На підтвердження факту надання послуг з перевезення вантажу згідно договору- заявки від 28.12.2020 №2812/01 позивачем, зокрема, надано копію вантажної накладної CMR №772165, яка, втім, не містить підпису та печатки одержувача вантажу, а відтак суд не приймає її до уваги, як належний та допустимий доказ.
Також позивач посилається на ту обставину, що ним був складений акт надання послуг №ОУ-0000033 від 18.01.2021, та враховуючи, що відповідач не надав, ні підписаного примірнику вказаного акту, ні акту заперечень протягом п'яти робочих днів, відповідно до умов договору послуга перевезення вважається повністю прийнятою експедитором.
Однак, будь-яких належних та допустимих доказів надання (вручення або надсилання за належною адресою) відповідачу вказаного акту надання послуг суду не надано.
При цьому, у даному випадку, здійснення відповідачем часткової оплати по виставленому рахунку не свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань по договору.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту належеного виконання ним своїх зобов'язань в частині надання послуг з перевезення вантажу (згідно вантажної накладної CMR №772165).
В той же час, оскільки спір у справі стосується наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з оплати послуги перевезення, відповідних штрафних санкцій та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд зазначає наступне.
Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 договору сторони погодили умови оплати - безготівковий розрахунок, за курсом НБУ на день виставлення рахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання перевізником оригіналів рахунку, акту надання послуги перевезення та оригіналу CMR.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 538 ЦК України встановлено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Отже, сторони погодили, що зустрічний обов'язок експедитора здійснити оплату за надані послуги перевезення виникає після надання перевізником оригіналу рахунку, акту надання послуги перевезення та оригіналу CMR.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Відтак, враховуючи відсутність доказів належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання відповідачу акту надання послуги перевезення та оригіналу CMR, з урахуванням положень ст. 530, 538 Цивільного кодексу України, пункту 3 договору, строк виконання відповідачем зустрічного зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу на момент розгляду справи не настав.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача обов'язку з оплати послуг перевезення вантажу згідно вантажної накладної CMR №772165, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2021
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА