ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/12712/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША»
до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.»
про стягнення 23 659, 72 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення 23 659, 72 грн, з яких 21 324, 21 грн страхового відшкодування, 1 857, 32 грн інфляційних втрат та 478, 19 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку № 06-07.25.19.00090 від 11.12.2019, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «SCHMITZ SKO 24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «VOLKSWAGEN LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478306942 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2021 вручено уповноваженому представнику відповідача - 20.08.2021.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався, у зв'язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
27.08.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/29761 від 25.08.2021.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
11 грудня 2019 року між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» (страховик) та ТОВ «ОЗЗІ» (страхувальник) було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності експлуатанту наземного транспорту, водія та пасажирів від нещасного випадку № 06-07.25.19.0090, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням і користуванням транспортним засобом «SCHMITZ SKO 24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 24/04/2020.
Так, відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 26.05.2020 в справі № 447/1223/20, 24.04.2020 близько 14:30 ОСОБА_1 на а/д Київ-Чоп 559 км + 800 м поблизу с. Липники, Пустомитівського району, Львівської області керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN LT 35» д.н.з. НОМЕР_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідне нереагував на її зміну, не дотримався безпечної достанції, не вибрав безпечної швидкості руху, у звязку з чим здійснив зітнення з автомобілем марки «RAVON R2» д.н.з. НОМЕР_3 , який зупинився позаду автопоїзда у складі сідлового тягача марки «DAF» д.н.з. НОМЕР_4 та напівпричіпа марки «Шмітс» д.н.з. НОМЕР_1 . Вказані транспортні засоби отримали технічні пошкодження.
Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ремонтної калькуляції № LE 20-891 від 29.04.2020, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «SCHMITZ SKO 24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після ДТП склала 22 773, 21 грн.
Страховим актом № ТР-25/6993 від 25.06.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 24.04.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «SCHMITZ SKO 24», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 21 324, 21 грн.
Відповідно до платіжного доручення № 1874 від 09.07.2020 позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 21 324, 21 грн.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3731943 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000, 00 грн, франшизи - 0, 00 грн.
29.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації № 800, в якій просив сплатити суму страхового відшкодування у розмірі 21 324, 21 грн.
Відповідач, вказану заяву отримав 04.08.2020, проте протягом тривалого часу її не розглянув, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Миколаївського районного суду Львівської області від 26.05.2020 в справі № 447/1223/20, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, внаслідок чого останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що відносини між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», як страховиком та власником автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 3731943.
Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) ним врегульовані відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом ст. 14 цього Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У відповідності до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля «VOLKSWAGEN LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії АО № 3731943 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 12, 22, 27 Закону № 1961-IV, з огляду на те, що полісом серії АО № 3731943 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000, 00 грн і франшизу в сумі 0, 00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «VOLKSWAGEN LT 35», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 21 324, 21 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати в розмірі 1 857, 32 грн та 3% річних в розмірі 478, 19 грн за порушення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як встановлено судом, заяву про виплату страхового відшкодування відповідачем отримано 04.08.2020.
З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами пункту 36.2 статті 36 цього Закону сплинув 02.11.2020.
Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 03.11.2020 (перший робочий день після 02.11.2020), а не як помилково вважав позивач 02.11.2020.
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідносини з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 в справі № 910/22034/15 та від 01 червня 2016 року в справі № 6-927цс16
Отже, в разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі. А тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України та, відповідно, спеціальна норма - п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961-IV.
З огляду на те, що позивачем не правильно визначено дату, з якої грошове зобов'язання відповідача вважається простроченим, суд зробив власний розрахунок 3% річних, розмір яких склав 476, 45 грн.
Поряд із цим, описана вище помилка не вплинула на визначення розміру інфляційних втрат, а відтак вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 23 657, 98 грн, з яких 21 324, 21 грн страхового відшкодування, 476, 45 грн 3% річних та 1 857, 32 грн інфляційних втрат.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 269, 83 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Ю.ЕС.АЙ.» (04210, м. Київ, пр-т. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЕРША» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30; ідентифікаційний код 31681672) 21 324, 21 грн (двадцять одна тисяча триста двадцять чотири гривні 21 коп.) страхового відшкодування, 476, 45 грн (чотириста сімдесят шість гривень 45 коп.) 3% річних, 1 857, 32 грн (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім гривень 32 коп.) інфляційних втрат та 2 269, 83 грн (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять гривень 83 коп.) судового збору.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 11.10.2021.
Суддя О.С. Комарова