"28" вересня 2021 р. Справа № 5023/5383/12 (922/3548/20)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Сгара Е.В.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників учасників справи:
позивача - Санін А.О.
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
третьої особи - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Інтервертикаль" (вх.№1952Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 5023/5383/12 (922/3548/20), повний текст якого складено та підписано 24.05.2021 суддею В.О. Усатим у приміщенні господарського суду Харківської області
за позовом ОСОБА_1
до: 1) державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області - Литвиненко Людмили Володимирівни
2) ТОВ "Інтервертикаль"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ТОВ "Фінансова Компанія "Поліс",
про скасування рішення в межах справи про банкрутство ТОВ "Інтервертикаль"
До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява за вх. 3548/20 від фізичної особи ОСОБА_1 , який просив
- скасувати рішення Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49230475 від 18.10.2019 12:40:03 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Інтервертикаль" (код ЄДРПОУ 32676768) на нежитлові приміщення загальною площею (кв.м): 987,1: нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м; нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлові приміщення 3-го поверху № 1,2,3 загальною площею 221,1 кв.м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м в нежитловій будівлі літ "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42А , форма власності приватна, розмір частки 1/1 за ТОВ "Інтервертикаль" (код ЄДРПОУ 32676768) з відкриттям розділу стосовно об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1940021563101 та внесенням запису про право власності № 33732147.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 5023/5383/12 (922/3548/20) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49230475 від 18.10.2019 12:40:03 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Інтервертикаль" (код ЄДРПОУ 32676768) на нежитлові приміщення загальною площею (кв.м): 987,1: нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м; нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлові приміщення 3-го поверху № 1,2,3 загальною площею 221,1 кв.м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м в нежитловій будівлі літ "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42А , форма власності приватна, розмір частки 1/1 за ТОВ "Інтервертикаль" (код ЄДРПОУ 32676768) з відкриттям розділу стосовно об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1940021563101 та внесенням запису про право власності № 33732147.
Стягнуто з ТОВ "Інтервертикаль" (код ЄДРПОУ 32676768) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) 2 102 грн. судового збору за звернення з позовом у даній справі.
ТОВ "Інтервертикаль" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Інтервертикаль" на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 та відкрити апеляційне провадження у справі. Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 5023/5383/12 (922/3548/20) скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, та з невідповідністю висновків встановленим обставинам справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 у справі № 5023/5383/12 (922/3548/20), зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 22.07.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 оголошено про перерву у розгляді справи до 19.08.2021.
27.07.2021 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 оголошено про перерву у розгляді справи до 07.09.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 0.09.2021 оголошено про перерву у розгляді справи до 28.09.2021.
В судове засідання, призначене на 28.09.2021, з'явився представник позивача, представники інших учасників справи не з'явились, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012 постановою господарського суду Харківської області ТОВ "Інтервертикаль" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
28.12.2012 на товарній біржі "Всеукраїнський торгівельний центр" (м. Харків) відбулись торги у формі цільового аукціону з реалізації нерухомого майна ТОВ "Інтервертикаль", а саме:
- нежитлових приміщень підвалу №1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху №2-15 загальною площею 193,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якої складає 987,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд.42а (лот № 1) ;
- нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху №1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху №1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якого складає 987,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а (лот № 2) (надалі - "Торги").
Проведення торгів та їх результати оформлено відповідними протоколами № № 11, 12 про проведений аукціон від 28.12.2012, згідно яких переможцем аукціону та покупцем вищезазначених лотів стали:
- Лісовець Денис Сергійович з кінцевою ціною продажу лоту № 1 - 156 500 грн,
- Шкумат Ігор Миколайович з кінцевою ціною продажу лоту № 2 - 259 100 грн.
28.12.2012 за результатами зазначених торгів у формі цільового аукціону з реалізації нерухомого майна ліквідатором ТОВ "Інтервертикаль" Бєляєвою Оленою Володимирівною укладено з Лісовець Денисом Сергійовичем договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1631, та з Шкумат Ігорем Миколайовичем договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1626.
В подальшому ФОП Лісовцем Д.С. та Шкуматом І.М. здійснено перепланування та реконструкцію нежитлових приміщень першого поверху № 1, загальною площею 10,9 кв.м, нежитлових приміщень 2-го поверху № 1-22, 22а, загальною площею 373,6 кв.м, нежитлових приміщень 3-го поверху № 1, 2, 3, загальною площею 221,1 кв.м, нежитлових приміщень технічного поверху № 1, 2, загальною площею 9,8 кв.м в літ. "А-3" та нежитлових приміщень підвалу № 1-16, загальною площею 178,3 кв.м, нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-15, загальною площею 193,4 кв.м в літ. "А-3".
Внаслідок перепланування та реконструкції нежитлові приміщення стали квартирами готельного типу, з технічними та допоміжними приміщеннями, підвалом та технічним поверхом, всього загальна площа технічного поверху 9,8 кв.м, всього загальна площа будинку складає 948,60 кв.м з них: житлової 530,8 кв.м, допоміжної 231,2 кв.м, нежитлової (вбудованої) 173,6 кв.м.
02.08.2013 рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/2830/13 визнано за Шкуматом Ігорем Миколайовичем та Лісовцем Денисом Сергійовичем право власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок літ. "А-3", всього загальна площа приміщень складає 948,60 кв.м з них: житлова 530,8 кв.м, допоміжна 231,2 кв.м, нежитлова (вбудована) 173,6 кв.м, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а .
25.01.2017 ухвалою господарського суду Харківської області від у справі № 5023/5383/12, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та постановою Верховного Суду від 10.04.2018, визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності TOB "Інтервертикаль", проведеного в процедурі банкрутства, а саме: нежитлових приміщень підвалу № 1-16 загальною площею 178, 3 кв.м, нежитлових приміщень 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193, 4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якої складає 987, 1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а (лот № 1) .
Визнано недійсними результати торгів у формі аукціону з реалізації майна, що належить на праві власності TOB "Інтервертикаль" проведеного в процедурі банкрутства, а саме нежитлових приміщень 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м, нежитлових приміщень 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлових приміщень 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м, нежитлових приміщень технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-3", загальна площа якого складає 987,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а (лот № 2) .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна TOB "Інтервертикаль", укладений з Лісовцем Денисом Сергійовичем та посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1631.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна TOB "Інтервертикаль", укладений зі Шкумат Ігорем Миколайовичем та посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1626.
Відмовлено ліквідатору в задоволенні клопотання (від 24.11.2016 вх. №40072) про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання за банкрутом права власності на нежитлову будівлю літ. "А-3" загальною площею 975,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, б. 42а.
19.09.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2013 у справі №922/2830/13 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ФОП Шкумата І.М. та ФОП Лісовця Д.С. до Харківської міської ради про визнання права власності. Під час розгляду судом апеляційної інстанції справи №922/2830/13, встановлено, що ФОП Лісовцем Д.С і ФОП Шкуматом І.М. здійснено реконструкцію нежитлових приміщень, що придбані ними на торгах в межах справи про банкрутство (лот № 1 та лот № 2), без отримання у встановленому законом порядку дозвільних документів, що надають право на проведення будівельних робіт, а також поза межами встановленого законодавством порядку надання приміщенням статусу житлових.
27.01.2017 до господарського суду Харківської області від ліквідатора надійшла заява (вх. № 2730 від 27.01.2017) у справі № 5023/5383/12, в якій він просив визнати за TOB "Інтервертикаль" право власності на нежитлових приміщень підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 квм. в нежитловій будівлі літ. "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а.
В обґрунтування доводів вказаної заяви ліквідатор посилався на приписи статей 16, 216 ЦК України, а також на необхідність ефективного поновлення порушених прав ТОВ "Інтервертикаль", що відбулось внаслідок незаконного вибуття спірного нерухомого майна із власності банкрута за результатами проведення аукціону та укладеного договору купівлі-продажу від 28.12.2012, які визнано недійсними ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2017 в межах цієї справи про банкрутство.
22.02.2017 ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 5023/5383/12 задоволено заяву ліквідатора (вх. № 2730 від 27.01.2017) та визнано за ТОВ "Інтервертикаль" право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м, нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22,22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 221,1 кв.м, в нежитловій будівлі "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а , що в сукупності складає 987,1 кв.м.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки укладений з Лісовцем Д.С. договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1631, та з Шкуматом І.М. договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений 28.12.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю. за реєстровим номером 1626 визнані ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2017 недійсними, а отже є такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, тому є наявними обставини, що свідчать про порушення прав ТОВ "Інтервертикаль", а саме права власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Ковтуна, будинок номер 42-А, літ. "А-3" , яке було відчужено вказаним особам на підставі недійсних правочинів.
При цьому, оскільки визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину, порушене право ТОВ "Інтервертикаль", на думку місцевого господарського суду, відповідно до приписів статей 16, 216 Цивільного кодексу України підлягає поновленню шляхом визнання за ТОВ "Інтервертикаль" права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Ковтуна, будинок номер 42-А, літ. "А-3 ".
ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участь в розгляді справи, 30.10.2020 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі №5023/5383/12 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити; у задоволенні заяви ліквідатора про визнання за боржником права власності на нерухоме майно. Крім того, скаржник просив застосувати строки позовної давності до вказаних вимог ліквідатора.
ОСОБА_1 стверджує, що заявлені з посиланням на приписи статей 16, 216 Цивільного кодексу України вимоги ліквідатора про визнання за банкрутом права власності на нежитлові приміщення, які на даний час фактично перебувають реконструйованому та перепланованому стані та фактично є житловими квартирами, які використовуються як житло та належать фізичним особам, в тому числі і самому ОСОБА_1 на праві власності, не є ефективним способом захисту порушених прав ТОВ "Інтервертикаль", не відповідають змісту порушеного права, характеру порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, оскільки належним способом захисту порушеного права боржника в даному випадку є подання заяви в порядку статті 388 Цивільного кодексу України про витребування нерухомого майна (всіх квартир та допоміжних приміщень) у добросовісних набувачів.
09.12.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі № 5023/5383/12 задоволено частково, ухвалу господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі № 5023/5383/12 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання за ТОВ "Інтервертикаль" право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м., нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22, 22а загальною площею 373,6 кв.м., нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42а .
Ліквідатор ТОВ "Інтервертикаль" та ТОВ "ФК "Поліс" не погодились з постановою Східного апеляційного господарського суду та звернулись з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 08.04.2021 відмовлено в задоволенні касаційних скарг ТОВ "Інтервертикаль" та ТОВ ФК "Поліс". Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі № 5023/5383/12 залишено без змін.
Верховний Суд погодився з висновком апеляційного господарського суду, що належним способом захисту порушеного права власності ТОВ "Інтервертикаль" є саме витребування нерухомого майна в існуючому (фактичному) стані від нинішніх його володільців шляхом пред'явлення віндикаційного позову.
Зокрема, колегія суддів КГС ВС в зазначеній постанові вказала: «Отже, враховуючи те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент розгляду судом першої інстанції заяви ліквідатора ТОВ "Інтервертикаль" була відсутня воля власника спірного майна на його відчуження, спірне нерухоме майно (нежитлові приміщення) було реконструйовано та переплановано першими покупцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та в подальшому відчужено на користь третіх осіб Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду, що належним способом захисту порушеного права власності ТОВ "Інтервертикаль" є саме витребування нерухомого майна в існуючому (фактичному) стані від нинішніх його володільців шляхом пред'явлення віндикаційного позову.».
Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 22.02.2017 (про визнання права власності за боржником на зазначені нежитлові приміщення) боржником здійснено державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49230475 від 18.10.2019. Так, державним реєстратором Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмилою Володимирівною зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею (кв м): 987,1: нежитлові приміщенні підвалу № 1-16 загальною площею 178,3 кв.м; нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-15 загальною площею 193,4 кв.м, нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 загальною площею 10,9 кв.м; нежитлові приміщення 2-го поверху 1-22,22а загальною площею 373,6 кв.м, нежитлові приміщення 3-го поверху № 1, 2, 3 загальною площею 221,1 кв.м; нежитлові приміщення технічного поверху № 1, 2 загальною площею 9,8 кв.м в нежитловій будівлі літ "А-3", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд 42-а за власником ТОВ "Інтервертикаль" (код ЄДРПОУ 32676768), про що внесено до реєстру запис про право власності за номером 33732147.
Саме внесення до реєстру такого запису про право власності за боржником на зазначені вище нежитлові приміщення зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, в якому останній просив скасувати відповідне рішення державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).
Як встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 є власником квартири (як житлового приміщення) в реконструйованому нежитловому об'єкті, право власності на який зареєстровано державним реєстратором за боржником.
Позивач вважає, що державний реєстратор, встановивши наявність суперечностей між відомостями щодо права власності на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення за відповідною адресою, які просив зареєструвати за собою ТОВ "Інтервертикаль", та наявними зареєстрованими на той момент за фізичними особами відомостями щодо об'єкту за цією ж адресою як житлового приміщення (багатоквартирного будинку), повинен був відмовити у такій реєстрації прав та їх обтяжень.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи та оцінку правовідносин між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено колегією суддів, об'єкт нерухомості в результаті вищенаведених дій Шкумат І.М. та Лісовця Д.С. на момент проведення оспорюваної позивачем реєстрації права власності 18.10.2019 на нежитлові приміщення в будівлі "А-3" існував як житловий будинок (багатоквартирний будинок, що складається з сукупності квартир) в літері "А-3" вул. Ковтуна 42-а, м. Харків .
Так, всі без винятку квартири у спірній будівлі на час вирішення даного спору належать фізичним особам - власникам, що підтверджується інформацією с Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження майна щодо об'єктів нерухомого майна.
Право власності цих осіб не скасоване і не оспорюється на час вирішення даного спору.
Відповідно до частини другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Східна норма закріплена у ч.2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»: власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином, власниками (співвласниками) спірної будівлі є фізичні особи, а не відповідач у даному спорі ТОВ «Інтервертикаль».
Також в аспекті даного спору колегія суддів вважає за можливе нагадати про те, що оскільки національне законодавство відносить будинки до об'єктів нерухомості, то при визначенні права на будинок квартиру доречно вважати юридичною фікцією речі (квартира не може бути окремою річчю в силу принципу «загальних стін», відомого ще римським юристам), яка впроваджена заради зручності обороту, а в дійсності власники квартир завжди є співвласниками будинку.
Будь-яка інша точка зору породжує суперечність, яка не має права на існування: одночасну реєстрацію права власності на один і той самий будинок за різними самостійними суб'єктами, що, власне, й відбулося у даному спорі.
Таким чином, незважаючи на будь-які обставини здійснення процедури реєстрації прав на спірний будинок, положення законодавства щодо права власників квартир на будинок в цілому унеможливлюють реєстрацію цього права за стороннім суб'єктом.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність проведеної реєстрації права власності за ТОВ «Інтервертикаль».
Так, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент державної реєстрації прав власності на квартири в житловому будинку (спірному об'єкті) розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі:
1) знищення об'єкта нерухомого майна;
2) поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.
Статтею 21 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент державної реєстрації прав на квартири в житловому будинку (спірному об'єкті) було закріплено, що у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.
Записи про речові права та їх обтяження щодо об'єкта, який поділяється, або при виділі частки із цього об'єкта переносяться до розділів Державного реєстру прав, що відкриті на кожний новостворений об'єкт. Якщо правочином або актом відповідного органу встановлено, що речові права та їх обтяження не поширюються на всі новостворені об'єкти нерухомого майна, записи про такі права та обтяження переносяться лише до розділів, відкритих для новостворених об'єктів, яких вони стосуються.
З наведеного вище вбачається, що на момент звернення ТОВ "Інтервертикаль" до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на об'єкт за адресою в літері "А-3" вул. Ковтуна 42-а, м. Харків як на нежитлові приміщення, за цією адресою об'єкту як нежитлові приміщення не існувало, оскільки він був реконструйований та перетворений на об'єкт житловий будинок, відомості про такі зміни зареєстровані в державному реєстрі у встановленому порядку.
Наведене, крім зазначеного, підтверджується висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент вчинення оспорюваної державної реєстрації за боржником права власності у жовтні 2019 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 частини 1 зазначеного Закону визначено, що державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Статтею 3 вказаного Закону закріплено гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно статті 10 Закону, крім іншого, передбачено, що державний реєстратор зобов'язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.
Порядок державної реєстрації закріплений у статті 18 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Пунктом 4 частини 1 зазначеної статті ( в редакції чинній на момент вчинення оспорюваної реєстрації за Боржником у жовтні 2019) до такого порядку включено перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 затверджено Порядок державної реєстрації на майно та їх обтяжень". Визначено, що цей Порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до пункту 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( в редакції жовтень 2019) передбачено, що в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Аналіз наведених вище положень Закону в поєднанні з обставинами справи дають підстави для висновку, що державний реєстратор зобов'язаний перевірити відповідність поданих на реєстрацію документів наявним в реєстрі відомостям про об'єкт, право власності на який просить зареєструвати заявник.
Зважаючи на те, що об'єкт нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42-а, станом на момент звернення ТОВ "Інтервертикаль" до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності за ТОВ "Інтервертикаль" як нежитлові приміщення, зареєстрований в реєстрі як житловий будинок, відомостей про наявність за вказаною адресою ще одного об'єкта як нежитлового приміщення не існувало, то у державного реєстратора повинні були виникнути обґрунтовані сумніви щодо наявності правових підстав для здійснення реєстрації на об'єкт нерухомості за боржником як нежитлових приміщень.
Однак, всупереч наведеним нормам Закону та покладеним на нього обов'язкам щодо перевірки таких відомостей та встановлення невідповідностей наявних відомостей у державному реєстрі, державний реєстратор вчинив оспорювану реєстраційну дію, а саме здійснив державну реєстрацію права власності за ТОВ "Інтервертикаль" на об'єкт нерухомості як нежитлові приміщення. Такими діями державний реєстратор створив правову невизначеність щодо об'єкта нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42-а, а саме наявність в державному реєстрі щодо одного і того самого об'єкту різних взаємовиключних відомостей одночасно.
Створення такої невизначеності порушує принцип гарантованості Державою достовірності відомостей державного реєстру прав та їх обтяжень, а також права позивача, який зареєстрований власником квартири в житловому будинку за вказаною адресою. Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту.
ТОВ "Інтервертикаль" та ТОВ ФК "Поліс" посилаються на те, що судами встановлено незаконність реконструкції та зміни цільового призначення об'єкту нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42-А . На думку відповідача та третьої особи наведене свідчить про законність державної реєстрації за ТОВ "Інтервертикаль" права власності на цей об'єкт як на нежитлові приміщення (саме таке призначення він мав до здійснення незаконної реконструкції та зміни цільового призначення, які вчинені Шкумат І.М. та Лісовцем Д.С. ).
Однак, колегія суддів вважає, що такі посилання не спростовують встановленого та наведеного вище факту припинення існування об'єкту нерухомості в статусі нежитлових приміщень та існування на момент вчинення оспорюваної реєстраційної дії цього об'єкту у статусі житлового будинку, що унеможливлювало здійснення оспорюваної реєстраційної дії, яка потягнула за собою порушення прав позивача та створення правової невизначеності зазначеного об'єкта нерухомості.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12 надано оцінку діям ТОВ "Інтервертикаль" щодо визнання права власності за боржником на зазначений об'єкт нерухомості як на нежитлові приміщення з урахуванням перетворення такого об'єкту у житловий будинок та зазначено, що належним та ефективним способом захисту порушеного права боржника буде витребування майна у добросовісних набувачів в порядку статті 388 ЦК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги доведені належними доказами, доводи позивача знайшли підтвердження в матеріалах справи, відповідають вимогам чинного законодавства, тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Щодо тверджень, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.
Так, апелянт зазначає, що 18.10.2019 державним реєстратором Литвиненко Людмилою Володимирівною, виконано ухвалу господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у справі №5023/5383/12 і прийнято рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) права власності за ТОВ «Інтервертикаль» на нежитлову будівлю.
В свою чергу, відповідно до п. 9 ч. 1 от. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться зокрема на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Зважаючи на те, що ініціатором внесення змін до Реєстру є саме заявник, при наявності відповідного судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності, яке є підставою для державної реєстрації, твердження про виконання державним реєстратором ухвали господарського суду Харківської області від 22 лютого 2017 року у справі №5023/5383/12 є безпідставним.
Також, ТОВ «Інтервертикаль» зазначає, що в рамках правовідносин, що склались, існує наступна сукупність юридичних фактів, що виникли на підставі рішень суду, що набрали законної сили:
1. Визнано недійсним торги та договори купівлі-продажу нерухомого майна №1626 та №1626 від 28,12.2012, за якими право власності на нежитлову будівлю перейшло до Шкумата І.М. та Лісовця Д.С. (вказаний факт встановлено рішенням суду, що набрало законної сили і позивачем не оспорюється).
2. Скасовано рішення суду, яке стало підставою для:
Визнання права власності на самочинні реконструкції (будівництва) нежитлового приміщення в квартирний (багатоповерховий) житловий будинок;
Надання статусу окремого нерухомого майна, як об'єкту цивільних прав, «квартирам» в т.ч. «квартирі», належній ОСОБА_1 ;
Укладення договору купівлі-продажу «квартири» між Шкуматом І.М. , Лісовцем Д.С. та ОСОБА_4 і в подальшому ОСОБА_1 .
На момент оскаржуваної державної реєстрації було визнано право власності на нежитлову будівлю за ТОВ «Інтервертикаль».
Із вказаною оцінкою спірних правовідносин апелянтом та надання своїм твердженням статусу юридичного факту, колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Так, 02.08.2013 рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/2830/13 позов ФОП Шкумат Ігоря Миколайовича та ФОП Лісовця Дениса Сергійовича до Харківської міської ради про визнання права власності, задоволено та визнано за ФОП Шкумат Ігорем Миколайовичем та ФОП Лісовцем Денисом Сергійовичем право власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок літ. «А-3», який складається з 43 квартир та допоміжних приміщень; приміщень технічного поверху, коридорів, сходинкових клітин, тощо.
Рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/2830/13 від 02.08.2013 року, стало підставою для здійснення державної реєстрації речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на окремі об'єкти нерухомого майна за Шкуматом І.М. та Лісовцем Д.С.
19.09.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/2830/13 скасовано рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/2830/13 від 02.08.2013.
Враховуючи вищевикладене, твердження апелянта про те, що визнання права власності на самочинну реконструкцію (будівництва) нежитлового приміщення в квартирний (багатоповерховий) житловий будинок та надання статусу окремого нерухомого майна, як об'єкту цивільних прав, «квартирам» в т.ч. «квартирі», належній ОСОБА_1 було здійснене на підставі скасованого рішення господарського суду Харківської області по справі №922/2830/13 від 02.08.2013, не відповідає дійсності оскільки скасування судового рішення, яким визнано за Шкуматом І.М. та Лісовцем Д.С. права власності на житлові квартири та допоміжні приміщення не змінює характеристики нерухомого майна та автоматично не перетворює квартири в нежитлові приміщення, які існували до перепланування. Припинення de jure існування житлових квартир, які належать на праві приватної власності фізичним особам, в силу скасування судового рішення не змінює технічне та цільове призначенні перепланованої та реконструйованої нерухомості (правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду по справі №5023/5383/12 від 09.12.2020, яка залишена в силі постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 5023/5383/12 від 08 квітня 2021 року). Тобто, в результаті скасування рішення суду, яке було підставою для визнання права власності на самовільно реконструйований житловий будинок, та подальшої реєстрації нових об'єктів в Реєстрі речових прав, квартири не стали майном яким були до реконструкції - нежитловими (офісними) приміщеннями, а навпаки в силу конструктивних та функціональних змін, які були внесені, залишились окремими об'єктами нерухомого майна - квартирами, з окремими виходами, санвузлом, комунікаціями та були призначені для проживання в них.
Слід також зазначити, що скасоване рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2013 не було підставою для укладення договору купівлі-продажу квартири між Шкуматом І.М. , Лісовцем Д.С. та ОСОБА_4 і в подальшому з ОСОБА_1 , оскільки підставою для укладення даного правочину є наявність на той час актуальних записів про квартири в Реєстрі речових прав, зареєстрованого та не скасованого права власності за продавцями (відсутність будь-яких обтяжень, повний обсяг дієздатності сторін), а також воля сторін цього правочину.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції послався лише на те, що під час проведення оскаржуваної державної реєстрації, в ДРРПНМ в же існував інший об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42-А , а саме житловий будинок, що в свою чергу було суперечністю, яка унеможливлювала державну реєстрацію прав ТОВ «Інтервертикаль» на нежитлову будівлю.
При цьому, апелянт залишив поза увагою той факт, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, звернув увагу не тільки на наявність суперечностей у вигляді існуючого об'єкту нерухомого майна - «Житловий будинок», а й інших об'єктів - 43 квартири, інформацію про які державний реєстратор отримав під час пошуків.
Так, суд першої інстанції зауважує на тому, що зареєстроване право власності позивача та інших осіб, на квартири в зазначеному будинку не припинялось у встановленому Законом порядку. На ці обставини державний реєстратор зобов'язаний був звернути увагу.
Одним з обов'язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а для перевірки цієї інформації з метою недопущення подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор повинен, зокрема, запитувати інформацію від відповідних органів, які відповідно до чинного на час оформлення прав законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо (Правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.02.2020 у справі № 914/520/18 на яку також посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 липня 2020 року по справі № 910/8387/19
Такий обов'язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі № 823/378/16).
Наявність такої суперечності між заявленим ТОВ «Інтервертикаль» та вже зареєстрованим правом ОСОБА_1 у розумінні пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV було підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Також, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що на момент здійснення оскаржуваної державної реєстрації у будь-яких осіб було наявне право власності на частини «Житлового будинку» - «квартири» і, що жодна особа не отримала права власності в частинах самочинно збудованого «Житлового будинку», у зв'язку з їх самочинним характером.
Колегія суддів нагадує, що Верховний Суд у постанові у справі № 5023/5383/12 зазначив про можливість застосування ТОВ «Інтервертикаль» лише одного способу захисту порушених прав - витребування нерухомого майна в існуючому (фактичному) стані від нинішніх його володільців шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Суд касаційної інстанції наголосив, що саме в рамках віндикаційного спору має остаточно вирішуватись питання про право власності ТОВ «Інтервертикаль» та інших мешканців будинку, в тому числі ОСОБА_1 , на квартири в існуючому їх стані. В такому випадку, твердження апелянта, що жодна особа не отримала права власності в частинах самочинно збудованого «Житлового будинку», у зв'язку з їх самочинним характером, є передчасним та не відповідає дійсності.
Також, апелянт зазначає, що об'єкт нерухомого майна під назвою «Житловий будинок» не виник як об'єкт цивільних прав та як окремий об'єкт нерухомості, оскільки останній є об'єктом самочинного будівництва, а отже співпадіння за адресою з останнім не сприяло суперечностей передбачених п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону про державну реєстрацію.
Вказане твердження не відповідає оскільки, по-перше, державний реєстратор не був обізнаний і не повинен бути обізнаний про наявність об'єкта нерухомості, який начебто виник як об'єкт самочинного будівництва, при здійсненні оскаржуваної державної реєстрації, реєстратором не було отримано постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 по справі №922/2830/13, якою скасовано рішення суду першої інстанції про визнання права власності на самовільно реконструйований квартирний (багатоповерховий) житловий будинок літ. «А-3». Навіть у разі отримання постанови, вказане судове рішення, не було підставою для проведення будь-яких реєстраційних дій, тобто не мало ніякого значення для державного реєстратора. По-друге, вказане співпадіння є не лише співпадінням за адресою: м. Харків, вул. Ковтуна, буд. 42-А, оскільки за результатами пошуку, реєстратору було сформовано витяг з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Харків, вулиця Ковтуна, будинок 42а., літ «А-3», у якому містилися відомості про зареєстроване право власності на усі квартири, що знаходяться в окремому будинку літ «А-3»(!).
Тобто, у державного реєстратора були усі підстави вважати, що це не лише співпадіння за адресою, а наявність інших об'єктів нерухомого майна, з яких в натурі складається нежитлове приміщення літ «А-3» право власності на яке він реєструє, тобто наявність суперечностей, які є підставою для відмови у державній реєстрації.
Отже, твердження апелянта про можливість пошуку, та відсутність результатів пошуку лише за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна, також не відповідає дійсності, оскільки вказаний пошук здійснюється за одним або кількома ідентифікаторами, передбаченими абзацами другим - четвертим пункту 20 цього Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Щодо обрання неефективного способу захисту, який на думку апелянта не може поновити права, колегія суддів зазначає наступне.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 23 червня 2020 року по справі № 906/516/19).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї порти у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення попущеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України про державну реєстрацію № 1952 викладено у новій редакції, відповідно до пунктів 1. 2, 3 частини 3 якої відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 червня 2020 року по справі № 906/516/19).
Зміст зазначених правових норм переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини 2 статті 26 Закону про державну реєстрацію № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Проте, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не міг визнати, змінити, чи припинити права з приводу нежитлової будівлі, оскільки:
1. Право власності на нежитлові приміщення визнано за ТОВ «Інтервертикаль» на підставі судового рішення - ухвали господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі 5023/5383/12;
2. Судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 5006/5/396/2012);
3. Єдина можливість переглянути або скасувати судове рішення, це звернення до суду вищої інстанції із відповідною скаргою;
4. На час винесення оскаржуваного рішення, ухвала господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі 5023/5383/12 була скасована постановою апеляційного суду, яка залишена без змін Верховним Судом;
Тобто, на час подання позовної заяви, позивач не міг в обхід належної процесуально-правової процедури, заявити вимогу про скасування ухвали господарського суду Харківської області від 22.02.2017 у справі 5023/5383/12 як рішення на підставі якого визнано та зареєстровано право власності.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ТОВ "Інтервертикаль" на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 5023/5383/12 (922/3548/20) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 5023/5383/12 (922/3548/20) залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 11.10.2021.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Суддя Е.В. Сгара