про залишення апеляційної скарги без руху
11 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/2405/21
Суддя -доповідач Лакіза В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківспецбуд» м.Харків (вх.№3000 Х/2)
на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2405/21 (суддя Смірнова О.В., дата складення повного тексту - 09.09.2021)
за позовом Приватного підприємства «Фірма «Капіталплюс», м.Харків
до Комунального підприємтсва «Харківспецбуд», м.Харків
про стягнення 435592, 46 грн
Приватне підприємство «Фірма «Капіталплюс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємтсва «Харківспецбуд», в якому просить суд стягнути основний борг у розмірі 406263, 33 грн, інфляційні втрати у розмірі 22831, 46 грн та 3% річних у розмірі 6497, 67 грн. Судові витрати (судовий збір у сумі 6533, 90 грн) позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2405/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Харківспецбуд» на користь Приватного підприємства «Фірма Капіталплюс» заборгованість у розмірі 406 263,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 22 831, 46 грн, 3% річних у розмірі 6464,35 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 6533,38 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Комунальне підприємство «Харківспецбуд» з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2405/21 та прийняти нове рішення по даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Фірма «Капіталплюс» до Комунального підприємства «Харківспецбуд» у повному обсязі.
Одночасно апелянт звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем.
Дослідивши апеляційну скаргу та додані до неї документи, суддя-доповідач дійшла висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України “Про судовий збір”.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу: з 1 січня 2021 року 2270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6533,90 грн, тобто 1,5% від ціни позову, що відповідає вимогам, встановленим п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Таким чином, за подання апеляційної скарги апелянт мав сплатити судовий збір у розмірі 9800,85 грн (6533,90 грн х 150%).
В порушення приписів п.2 ч.3 ст. 258 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, заявником до матеріалів апеляційної скарги не надано доказів сплати судового збору, натомість в апеляційній скарзі апелянт просить звільнити його від сплати судового збору.
Розглянувши зазначене клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити сплату судового збору, а суддівський розсуд при вирішенні питання щодо відстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони не є необмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яким може бути відстрочено сплату судового збору та підстави вчинення таких дій.
З урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
В той же час, за змістом ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено звільнення від сплати судового збору юридичним особам.
Крім того, з системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті, не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Апелянтом не підтверджено, що він належить до кола осіб, які в розумінні ст. 8 Закону України “Про судовий збір” мають право на звільнення від сплати судового збору, як і не викладено підстав, які унеможливили сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Оскільки скаржник не підтвердив, що він належить до кола осіб, яким суд має право звільнити від сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання апеляційним судом.
Враховуючи викладене, господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
При цьому, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Також, як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі “Пелевін проти України” (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду “за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб” (рішення від 28 травня 1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства” (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Креуз проти Польщі” від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявником апеляційної скарги не було виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст.174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи відсутність доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наданням апелянту строку для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач
1. Відмовити Комунальному підприємству «Харківспецбуд» у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківспецбуд» на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2405/21 залишити без руху.
3. Встановити апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9800,85 грн.
4. Роз'яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Лакіза