ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 жовтня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2523/21
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторинок «Куяльник»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 року (суддя Цісельський О.В.) про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторинок «Куяльник»
до: 1. Фізичної особи-підприємця Меснянкіної Наталі Олексіївни
2. Фізичної особи-підприємця Орел Наталії Сергіївни
3. Фізичної особи-підприємця Галузинського Сергія Володимировича
4. Фізичної особи-підприємця Кондратюка Ігора Федоровича
5. Фізичної особи-підприємця Клинова Андрія Вячеславовича
6. Фізичної особи-підприємця Кацапова Олександра Семеновича
про усунення перешкод у користуванні майном, -
В серпні 2021 року ТОВ «Авторинок «Куяльник» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до ФОП Меснянкіної Н.О., ФОП Орел Н. С., ФОП Галузинського С. В., ФОП Кондратюка І. Ф., ФОП Клинова А.В., ФОП Кацапова О. С., в якому просить суд
- зобов'язати ФОП Меснянкіну Н.О. усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями №96, 78, ФОП Орел Н.С. торговельними місцями №512, 513, ФОП Галузинського С.В. торговельними місцями №70, 71, ФОП Кондратюка І.Ф. торговельними місцями №76, 100, ФОП Клинова А.В. торговельними місцями №8, 9, ФОП Кацапова О.С. торговельними місцями №415, 426, 995 шляхом їх звільнення.
Всі вищевказані торговельні місця знаходяться на території автомобільного ринку, за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Латівка, вул. Живахова гора, буд. 1, використовуються відповідачами для підприємницької діяльності.
Позов обґрунтований тим, що ТОВ «Авторинок «Куяльник» є власником земельної ділянки площею 35,5205 га, яка розташована за адресою Одеська область, Біляївський р-н, Августівська сільська рада, Живахова гора, 1-Ж. Також, позивачу належить об'єкт нерухомості - цілісний майновий комплекс авторинку нежитлових будівель та торговельних площадок. Позивач зазначає що в липні 2021 року під час здійснення інвентаризаційної перевірки майна Товариства, відповідною комісією були виявлені суб'єкти господарювання, які проводять діяльність з продажу товару на території ринку без належних на те підстав (за відсутності відповідних документів), у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 повернуто позовну заяву ТОВ «Авторинок «Куяльник» разом з доданими до неї документами без розгляду, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Ухвала мотивована тим, що заявлені вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення та всіма поданими доказами, тобто дослідження частини доказів, наданих у підтвердження вимог до першого відповідача, зокрема, доказів вчинення ним перешкод позивачу у користуванні ним нерухомим майном - наявності факту порушення певним відповідачем прав позивача, не має значення для розгляду його вимог до іншого відповідача.
Суд має визначити щодо кожного відповідача окремо, а саме чи знаходиться такий відповідач за місцезнаходженням майна позивача, чи є підстави для користування таким майном у певного відповідача, чи має місце порушення права позивача певним відповідачем, а також інші необхідні для розгляду справи обставини.
Сумісний розгляд відповідних вимог суттєво утруднить вирішення спору, оскільки для розгляду таких вимог суду необхідно встановити для кожної вимоги окремо різні юридичні факти.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ТОВ «Авторинок «Куяльник» звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, матеріали справи повернути до суду першої інстанції для розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі хоча і є самостійним суб'єктами господарювання, проте їх дії щодо порушення прав власності позивача є однорідними, а об'єкт права власності позивача є спільним, а отже на думку скаржника, і підстава позову і підстава виникнення вимог є спільною (однаковою) для всіх відповідачів, що є самостійною підставою для об'єднання їх в одному позові.
Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо не пов'язаності позовних вимог всіма поданими доказами, оскільки по-перше, норми наведеної статті не містять вимог про пов'язаність усіх доказів по об'єднаним вимогам, по-друге, більшість долучених до позову доказів стосуються усіх відповідачів.
Апелянт вважає, що судом не наведено розумних доводів того, що спільний розгляд вимог суттєво утруднить вирішення спору. Скаржник переконаний в тому, що спільний розгляд позовних вимог до відповідачів лише сприятиме ефективному вирішенню спору, а окремий їх розгляд можливо призведе до ухвалення різних по суті рішень за однакових обставин справи, що не узгоджується із метою здійснення судочинства.
Ухвалою апеляційного суду від 13.09.2021 було відкрито апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою та ухвалено здійснювати розгляд останньої в порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.8 та ч. 2 ст. 271 ГПК України.
В ході апеляційного розгляду справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Однак, відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів, права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави, предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред'явити позов до кількох відповідачів, об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними), не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених вище обставин які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
Аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному зв'язку з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується однієї земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, за твердженням останнього, проте відповідачі безпідставно користуються зазначеною земельною ділянкою, у зв'язку з чим, порушують інтереси позивача.
Отже, заявлений позов стосується одних і тих же осіб (позивача та відповідачів), пов'язані між собою підставами виникнення.
Також, заявлені вимоги об'єднані одним і тим самим способом захисту прав позивача (зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні торговельними місцями, які розташовані на території автомобільного ринку, за адресою: Одеська обл., Біляївський район, с. Латівка, вул. Живахова гора, буд. 1, шляхом їх звільнення).
Водночас колегія суддів зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, тому висновок суду про непов'язаність доказів, доданих до позовної заяви, є передчасним. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.
При визначенні наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі суд також має враховувати принцип процесуальної економії. Такий принцип господарського судочинства передбачає, що господарський суд, учасники судового процесу економно та ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ із дотриманням строків.
У наведеному випадку об'єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, про що зазначив суд першої інстанції, а навпаки, дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Колегія суддів також звертає увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак зазначені обмеження не можуть перешкоджати реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а також слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між застосованими засобами та визначеними цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).
З огляду на викладене висновки господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви позивача через порушення правил об'єднання позовних вимог є помилковими та суперечать наведеним положенням законодавства.
Отже, наведене вище свідчить про помилковість висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України та повернення позовної заяви ТОВ «Авторинок «Куяльник», що зумовлює необхідність скасування оскаржуваної ухвали господарського суду.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Авторинок «Куяльник» , скасування ухвали господарського суду з направленням даної справи до суду першої інстанції.
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.269, 275, 277, 280-283 ГПК України суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторинок «Куяльник» задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 скасувати.
2. Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Колоколов С.І.
Разюк Г.П.
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції у Південно-західному апеляційному господарському суді, копії даної постанови поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронні адреси, зазначені учасниками справи.