Провадження № 22-ц/803/8106/21 Справа № 214/8708/20 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
07 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
У грудні 2020 року позивач звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ВАТ « М'ясокомбінат «Ятрань», правонаступником якого є Товариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань» на посаді контролера - касира, 14 травня 2009 року близько 11-00 год. знаходилась у фірмову магазині № 14, під час виконання своїх функціональних обов'язків, внаслідок нещасного випадку, отримала тілесні ушкодження у вигляді «закритий внутрішньо-суглобний косий перелом правої гомілки зі зміщенням».
За результатами проведеного компетентною комісією розслідування нещасного випадку що сталося 14 травня 2009 року о 11-00 год. на підприємстві відповідача було прийнято рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом.
Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, позивач 02.02.2010 року вперше пройшла огляд медико-соціальною експертною комісією за результатами якої їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 30% та встановлено третю групу інвалідності. Визначено необхідність медикаментозному лікуванні та забезпеченні виробами медичного призначення.
В подальшому при повторному огляді, останній раз 11.02.2020 року позивачу було визначено втрату професійної працездатності - 20%, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та забезпеченні виробами медичного призначення.
Таким чином, у позивача в зв'язку з нещасним випадком, починаючи з 39 річного віку назавжди порушено звичайний спосіб життя. Отримання травми та подальше лікування супроводжувалось сильним фізичним болем. В подальшому позивач спостерігалась у травматичному відділенні та проходила відповідне лікування в стаціонарі та амбулаторно, яке не надавало очікуваного результату. Не зважаючи на значний час, що минув з моменту травмування, наслідки травми переслідують позивача та завдають їй фізичні страждання і по нині. Зокрема, позивача турбує наявне обмеження рухомості в суглобі правої нижньої кінцівки, болісність при ходьбі та навантаження на праву нижню кінцівку, задоволення елементарних повсякденних потреб потребує від позивача додаткових побутових потреб потребує від неї додаткових зусиль та завдає страждання.
У зв'язку з чим позивач просила стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженню здоров'я в розмірі 141 690 грн. без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб, інших зборів та обов'язкових платежів.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи.
Також, скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що з 10.04.2007 року до 26.09.2017 року позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Товариством з додатковою відповідальністю «М'ясокомбінат «Ятрань», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ( а.с.43-55)
Відповідно до Акту № 1 форми Н-1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, 14 травня 2009 року об 11-00 год. з ОСОБА_1 , яка перебувала на посаді контролера - касира в фірмовому магазині № 14 ( м. Кривий Ріг, пл.. Дзержинського,2 ) , молочно - кондитерський відділ стався нещасний випадок, а саме: падіння останньої під час пересування. Діагноз згідно з лікарським листом непрацездатності: закритий внутрішньо суглобний косий перелом правої гомілки зі зміщенням. Причини нещасного випадку зазначені у п.7 акту - особиста необережність, у п.10 акту форми Н-1 зазначено, що ОСОБА_1 порушила ст..14 ЗУ «Про охорону праці» ( а.с.18-20).
Згідно акту розслідування нещасного випадку, що стався 14 травня 2009 року об 11-00 год. на ВАТ «М'ясокомбінат « Ятрань» від 16 травня 2009 року, причиною нещасного випадку є особиста необережність контролера - касира ОСОБА_1 за висновком комісії нещасний випадок з контролером-касиром ОСОБА_1 вважається пов'язаний з виробництвом. Крім того, в акті розслідування також зазначено, що ОСОБА_1 проходила вчасно вступний, первинний та повторний інструктаж з охорони праці; характеристика робочого місця , де стався нещасний випадок, яке відповідає вимогам нормативних документів з охорони праці, чисте, проходи вільні, підлога суха, не слизька. Крім того, на робочому місці продавця перед прилавком встановлено справний дерев'яний настил висотою 60 мм від підлоги для запобігання переохолодженню ніг. Технічний стан обладнання відповідає вимогам охорони праці. Зазначені обставини, за яких стався нещасний випадок: коли ОСОБА_1 сходила з настилу, вона оступилась і впала на підлогу. Причиною нещасного випадку визнано особиста необережність контролера-касира ОСОБА_1 ( а.с. 21-23)
При первинному огляді, 02.02.2010 року МСЕК ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом ( а.с.9-10). В подальшому, при повторних оглядах, 03.03.2015 встановлено 25% втрати професійної працездатності, з 28.02.2017 року ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Інвалідність не встановлена. Дата повторного переогляду 10.02.2023 року ( а.с.11-17)
Крім того, позивач неодноразово зверталася до медичних установ для лікування наслідків виробничого травмування, що підтверджується копіями виписних епікризів та виписками із медичних карток стаціонарного хворого ( а.с. 24-42).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня вина власника підприємства в заподіянні шкоди, відсутнє доведення факту порушення відповідачем законних прав робітника, які стали причиною травмування, обставини та причини травмування - необережність позивача, внаслідок якої вона втратила професійну працездатність та отримала третьої групу інвалідності при первинному огляді.
Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма сталася з позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим підстави, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону праці» (в редакції яка діяла на момент первинного огляду во МСЕК), працівник зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з що період часу з 10.04.2007 року до 26.09.2017 року перебував в трудових відносинах з відповідачем. Перебуваючи на посаді контролера - касира, 14 травня 2009 року близько 11-00 год. знаходилась у фірмову магазині № 14, під час виконання своїх функціональних обов'язків, внаслідок нещасного випадку, отримала тілесні ушкодження у вигляді «закритий внутрішньо-суглобний косий перелом правої гомілки зі зміщенням». Причини нещасного випадку зазначені у п.7 акту - особиста необережність, у п.10 акту форми Н-1 зазначено, що ОСОБА_1 порушила ст.14 ЗУ «Про охорону праці»
При первинному огляді, 02.02.2010 року МСЕК ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом ( а.с.10). В подальшому, при повторному огляді, 11.02.2020 року ОСОБА_1 встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом. Дата повторного переогляду 10.02.2023 року ( а.с.17)
У зв'язку з нещасним випадком у позивача, який стався з нею на робочому місці, порушено її звичайний спосіб життя. Отримання травми та подальше лікування супроводжувалось сильним фізичним болем. Позивач потребувала та потребує зараз систематичного огляду у лікаря травматолога та лікаря невропатолога.
Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій та щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
В своєму Рішенні від 27.01.2004 №2 Конституційний Суд України визначив, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії. Дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходить із меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін її здоров'я, розміру втрати працездатності, виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 20 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).
Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі статті 141 ЦПК України, з Товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 102 грн. за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стянути з Товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодження його здоров'я у розмірі 20 000 грн. з утриманням податку з доходу фізичних осіб, інших зборів та обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "М'ясокомбінат "Ятрань" на користь держави судовий збір у розмірі 2102 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко