Провадження № 22-ц/803/5868/21 Справа № 183/2927/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 23
05 жовтня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, -
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що їй, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 4,830 га, кадастровий номер 1223286000:02:025:0203, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 10 березня 2012 року між нею, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», як Орендарем було укладено Договір оренди землі Відповідно до п. 5 Договору Відповідач, на день укладення договору, зобов'язався сплачувати Позивачеві щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що становить суму в розмірі 5001,00 грн., а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га та сплачувати за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством. Договором також було передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення Орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього Договору. Крім внесення орендної плати, Орендар зобов'язався надавати Орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім'ї у розмірах та в порядку, встановлених самим Орендодавцем.
Також п. 5 Договору Сторонами було погоджено, що за окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися Орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: - або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу Орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати Орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; - або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим Договором. Форми орендної плати при виплаті також можуть бути поєднані (комбінована форма) в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати.
Відповідно до п. 6 Договору Сторонами було узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації. З 2016 року згідно рішення Відповідача, оформленого наказом № 5-ОД від 18.02.2016 року, розмір орендної плати за договором було збільшено до 5,5% від грошової оцінки землі, яка діяла в цей період, тому за розрахунками позивача за період з 2017 по 2019 рік включно відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату в грошовому виразі за користування земельною ділянкою кошти в сумі - 31 014,90 грн.. Відповідач не провів розрахунок за оренду землі в грошовій формі, з урахуванням індексації вартості земельної ділянки, за період з 2017 по 2019 рік включно. Крім того, позивач зауважує, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами виконати свої обов'язки за Договором та надати документи, що підтверджують заборгованість. Проте до цього часу вимоги так і не були задоволені та ніяких пояснень з боку відповідача не надходило.
Оскільки відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасної та повної виплати орендної плати, останній повинен понести відповідальність та сплатити суму основного боргу у розмірі 31014,90 грн., пені - 15232,86 грн., інфляційних втрат - 1872,35 грн., 3% річних - 1306,70 грн., а всього за підрахунками позивача 49426,81 грн. Крім того, відповідачем у період з 2017 по 2019 рік взагалі не виконуються взяті на себе зобов'язання щодо безкоштовної поставки 1 тони грубих кормів (соломи) до садиби Орендодавця, а також не надаються послуги по обробітку присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га (оранка та культивація). Систематичне невиконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати орендної плати як у грошовій так і в натуральній та відробітковій формі є грубим порушенням прав позивача як Орендодавця, відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, що являється підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Враховуючи викладене, позивачка просила розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати, з урахуванням встановленої договором пені, 3% річних та індексу інфляції.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 4,830 га, кадастровий номер 1223286000:02:025:0203, укладений 10 березня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «Агро Віта 2000» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2017 року по 2019 рік включно у розмірі 31014,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 1872,35 грн., 3% річних у розмірі 1306,70 грн., а всього 34193,95 грн.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність «Агро Віта 2000» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 681,60 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належним чином виконання умов договору оренди землі в частині виплати орендної плати у грошовій формі, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , відповідачем не спростовано. При цьому, суд вказав, що наданий позивачем розрахунок заборгованості з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, в якості штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, є обґрунтованим, а тому вважав за необхідне стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2017 року по 2019 рік включно у розмірі 31 014,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 1872,35 грн., 3% річних у розмірі 1306,70 грн., а всього 34193,95 грн.. До того ж, врахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов до висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин та відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Віта 2000” посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд без наявності договору оренди земельної ділянки безпідставно стягнув суму орендної плати, яка належними доказами не підтверджується. Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно посилався на п. 9 Договору оренди, так як останній відсутній.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,830 га, кадастровий номер 1223286000-02-025-0203, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Земельна ділянка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 02 березня 2017 року, існувала актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права щодо земельної ділянки кадастровий номер 1223286000-02-025-0203, а саме Криворізьким міським управлінням юстиції здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, без номеру від 10 березня 2012 року, укладеного між ТОВ «Агро-Віта» та ОСОБА_1 , рішення про державну реєстрацію прийняте 09 березня 2016 року, визначено строк дії договору - сім років.
Матеріали справи містять перший аркуш Договору оренди землі від 10 березня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро-Віта», який містить напис про його укладення на основі типового Договору оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 320, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2006 року № 1724, від 03 вересня 2008 року № 780, а також містить дані про здійснення державної реєстрації права оренди представником ТОВ «Агро-Віта» Небратенко О.М..
З відомостей з державного реєстру фізичних-осіб платників податку про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_1 вбачається сплата податку за надання майна в лізинг ТОВ «Агро-Віта» в період з 2017 року по 2019 рік.
Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що подані докази, є належними, допустимими, достатніми та достовірними, у своїй сукупності свідчать про наявність укладеного 10 березня 2012 року типового Договору оренди землі між сторонами, який в подальшому було зареєстровано державним реєстратором Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області Плєтнєр Т.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28637682 від 09.03.2016 року, номер запису про інше речове право: 13603806 (спеціальний розділ).
На виконання п. 1, 2, 2.1. 2.2., 4 Договору, позивачка в день підписання договору оренди землі передала відповідачеві в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,830 га, кадастровий номер 1223286000:02:025:0203, строком на сім років до 10 березня 2023 року, з переважним правом Орендаря на поновлення договору оренди на новий строк.
Відповідно до п. 5 Договору відповідач, на день укладення договору, зобов'язався сплачувати позивачці щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що становить суму в розмірі 5001,00 грн., а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га та сплачувати за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.
Договором також було передбачено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення Орендаря, прийнятого у формі наказу без укладення додаткової угоди до цього Договору.
Крім внесення орендної плати, Орендар зобов'язався надавати Орендодавцю матеріальну допомогу на поховання члена його сім'ї у розмірах та у порядку, установлених самим Орендодавцем.
Також п. 5 Договору Сторонами було погоджено, що за окремим додатковим погодженням сторін орендна плата може вноситися Орендарем також у одній із наступних форм та розмірів: - або у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів за вартістю, яка відповідає розміру орендної плати у грошовій формі. Ціна продукції чи товарів погоджується сторонами окремо. Погодження цієї форми орендної плати (переліку товарів чи продукції, кількості, якості, ціни, місця, порядку, строків поставки тощо) здійснюється за усною домовленістю сторін й оформляється підписанням сторонами актів прийняття-передачі, товарних або товаротранспортних накладних. У свою чергу Орендар гарантує поставку в рахунок виплати орендної плати Орендодавцю зерна та іншої сільськогосподарської продукції за цінами реалізації на момент поставки; - або відробітковій формі, за якою види, обсяги, строки і місце надання послуг, види, обсяги, строки і місце виконання робіт визначаються та погоджуються за усною домовленістю сторін й підтверджуються актами передачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг, підписання яких сторонами і є таким додатковим погодженням. Відробіткова форма, оцінена у гривнях, не повинна перевищувати розмір грошової, згідно з цим Договором.
Форми орендної плати при виплаті також можуть бути поєднані (комбінована форма) в межах суми, що не перевищує розмір грошової форми орендної плати.
Пунктом 3 Договору, сторонами було погоджено нормативно грошову оцінку земельної ділянки яка на день підписання Договору становила 125025,00 грн..
Відповідно до п. 6 Договору Сторонами було узгоджено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації.
Згідно п. 7 Договору орендна плата вноситься у такі строки: до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок Орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.
Відповідно до п. 9 Договору позивач та відповідач було погоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення.
На виконання п. 23 Договору Позивач в день підписання Договору оренди землі також підписав акт встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її приймання передачі, відповідно до якого земельна ділянка була передана в оренду Відповідачу на сім років.
Згідно довідки Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 23 травня 2018 року № 525/0/20-18 нормативна грошова оцінка належної земельної ділянки в період з 2017 по 2018 рр. становила 187969 грн..
З 2016 року згідно рішення відповідача, оформленого наказом № 5-ОД від 18 лютого 2016 року, розмір орендної плати за договором було збільшено до 5,5% від грошової оцінки землі, яка діяла в цей період, і ця обставина відповідачем не спростована.
Суду не подано доказів виплати орендної плати позивачеві в період з 2017 року по 2019 рік взагалі, розмір орендної плати, визначений позивачем у позові, відповідачем не спростований.
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями ст. 24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Частиною 1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Отже, згідно зі ст.ст.13, 15, 21 ЗУ «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.
Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої п. д) ч. 1 ст. 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17(провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як убачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, договором оренди землі передбачено, що за кожен рік використання землі Орендар виплачує орендну плату до 31 грудня поточного року.
Судом встановлено, що до звернення позивача до суду з цим позовом відповідач протягом 2017-2019 років допускав прострочення виплати орендної плати за договором оренди землі.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору.
Крім того, неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати у встановлені договором оренди строки також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.
Вирішуючи позов в частині виплати орендної плати у вигляді оранки та культивації земельної ділянки позивача, а також поставки соломи до садиби позивача, суд, крім зазначених вище норм законів, керується наступними нормами.
Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до п. 5 Договору відповідач, на день укладення договору, зобов'язався сплачувати позивачці щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 4,00% від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», що становить суму в розмірі 6561,00 грн., а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га та сплачувати за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.
Позивачем суду надано довідку виконавчого комітету Попасненської сільської ради, у відповідності до якої ОСОБА_2 має у користуванні земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,24 га.
Встановлено, що в період з 2017 по 2019 рік оранка та культивація присадибної земельної ділянки позивачки розміром 0,40 га, відповідачем взагалі не проводилась, як і не поставлялася солома до садиби позивача, грошова компенсація також не виплачувалася.
За ст. 21, 22 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Договір оренди землі визначає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі 4% від грошової оцінки землі; безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га на рік.
Таким чином сторони укладаючи договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, які є самостійними формами та підлягають виплаті.
Системний аналіз наведених вище норм закону, дає суду підстави для розірвання договору оренди, в тому числі, в зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця, безкоштовної поставки соломи до садиби позивача.
Встановивши факт систематичної несплати визначеної Договором орендної плати в частині оранки та культивації земельної ділянки, поставки соломи, - суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.
Вирішуючи питання в частині наявності заборгованості з орендної плати, визначеної у грошовій формі та підстав для її стягнення, суд вірно виходив з наступного.
Розмір орендної плати у грошовій формі визначений п.5 Договору оренди від 10 березня 2012 року та складає 4% від грошової оцінки землі. Цей розмір може бути збільшено шляхом видання відповідного наказу Орендарем.
Наявність відповідних наказів про збільшення розміру орендної плати відповідачем не спростована.
В позовній заяві позивачка вказала, що відповідач взагалі не виплачував їй орендну плату у грошовій формі за період з 2017 по 2019 рік, та за її підрахунками за цей період відповідач повинен сплатити їй суму орендної плати у розмірі 31014,90 грн..
Відповідачем не доведено належним чином виконання умов договору оренди землі в частині виплати орендної плати у грошовій формі, розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , відповідачем також не спростовано.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановивши факт невиконання відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення основної суми заборгованості з виплати орендної плати позивачеві за період з 2017 року по 2019 рік включно у розмірі 31014,90 грн.. При цьому суд вірно стягнув з відповідача інфляційні витрати у розмірі 1872,35 грн., 3% річних у розмірі 1306,70 грн..
Вирішуючи позов в частині стягнення пені, суд вірно виходив з наступного.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Встановивши, що позивачці було відомо про невиплату орендної плати за 2017 рік вже 01 січня 2018 року, тоді як з позовом вона звернулася в травні 2020 року, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин та відмову позивачці в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.
Доводи апелянта в скарзі про те, що суд без наявності договору оренди земельної ділянки безпідставно стягнув суму орендної плати, яка належними доказами не підтверджується та безпідставно посилався на п. 9 Договору оренди, так як останній відсутній, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Відповідач ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції на спростовування позовних вимог та підтвердження факту сплати орендної плати за спірний період, не надав належних та допустимих доказів.
Інші твердження апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
В зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Віта 2000” - залишити без задоволення.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко